Решение № 140261039, 14.07.2026, Кривоозерський районний суд Миколаївської області

479/330/26

2/479/544/26

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

14 липня 2026 року с-ще Криве Озеро

Кривоозерський районний суд Миколаївської області

в складі: головуючого - судді Репушевської О.В.,

за участю секретаря судового засідання Добровольської І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №479/330/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

учасники справи:

представник позивача Виноградов Ю.Е.,

відповідач ОСОБА_1 ,

в с т а н о в и в :

ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором № 548123-КС-002 про надання кредиту від 04 вересня 2025 року, та понесені судові витрати по справі. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач належним чином не виконала свої зобов`язання за вказаним кредитним договором, у зв`язку з чим станом на 11 березня 2026 року утворилася заборгованість в загальному розмірі 15 068,80 грн. У зв`язку з цим позивач просить суд стягнути з відповідача на користь ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА" заборгованість у розмірі 15 068,80 грн., яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 4 880,00 грн.; суми прострочених платежів по процентах - 7 098,80 грн.; суми заборгованості по відсотках відповідно до ст.625 ЦК України - 2 880,00 грн.; суми прострочених платежів за комісією - 210,00 грн..

?Представник позивача у судове засідання не з`явився, письмово просив розглядати справу без його участі, заявлений позов підтримав повністю.

Відповідач та його представник в судове засідання не з`явилися, згідно відзиву представник просив справу розглядати у їх відсутність, заперечують проти задоволення заявлених вимог, з підстав викладених у відзиві

Представник позивача подав відповідь на відзив в якому позовні вимоги просить задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до положень ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 04 вересня 2025 року, між ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА" та ОСОБА_1 , було укладено договір про надання кредиту №548123-КС-002, укладеного в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України Про електронну комерцію.

За умовами вказаного договору відповідачу ОСОБА_1 було надано кредит в розмірі 6 000 грн., строком на 24 тижні. Також, відповідно до умов вказаного договору відповідач зобов`язаний сплатити відсотки за користування грошовими коштами у розмірі 1 % в день (фіксована ставка), а також комісію за надання кредиту у розмірі 1200,00 грн..

?Факт належного надання та перерахування вказаних грошових коштів підтверджується наявними у матеріалах справи письмовими доказами, а саме: підтвердженням щодо здійснення переказу грошових коштів № НОМЕР_1 -11f0-b90f-000c29d57ed2_1 від 04 вересня 2025 року, виданим ТОВ "ПрофітГід" (код ЄДРПОУ 39932827), відповідно до якого в рамках Договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів № ППГ-5 від 04 листопада 2020 року, на підставі платіжної інструкції відправника ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА"(код ЄДРПОУ 41084239), здійснено успішний переказ грошових коштів у розмірі 6 000,00 грн. (номер транзакції: 45700-01074-65203, дата та час здійснення переказу: 04 вересня 2025 о 18:35, код авторизації: 974078, код RRN: 524718906204) на платіжну картку отримувача № НОМЕР_2 (емітент-АТ "Ощадбанк"). Призначення переказу: "Перерах. коштів ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_3 зг. до кредитного дог. №548123-КС-002 від 04 вересня 2025 року, Без ПДВ"; та офіційною відповіддю АТ "Державний ощадний банк України" № 46/12.11/53448/2026-БП від 15 квітня 2026 року, яка надійшла до суду за клопотанням позивача.

Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно положень ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України Про електронну комерцію визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Положеннями ст.3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до положень ст.11 Закону України Про електронну комерцію відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.

Згідно положень ст.18 Закону України "Про електронні довірчі послуги" визначено, що електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.

Відповідно до положень ч.1 ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями ст.526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно положень ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до положень ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Положеннями ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно положень ст.599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Таким виконанням щодо кредитних правовідносин є повернення кредитних ресурсів та сплата відсотків за їх використання з дотриманням визначених законодавством або договором умов, якими по відношенню до кредитних договорів є повернення, строковість, платність.

Положеннями ч.1 ст.1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається нарівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно положень ч.1 ст.623 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Із наявного у матеріалах справи розрахунку заборгованості встановлено, що станом на 11 березня 2026 року утворилась заборгованість за Договором №548123-КС-002 про надання кредиту, в розмірі 15 068,80 грн., що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту 4 880,00 грн.; суми прострочених платежів по процентах 7 098,80 грн.; суми заборгованості по відсотках відповідно до ст.625 ЦК України - 2 880,00 грн.; суми прострочених платежів за комісією 210,00 грн..

?Щодо вимог про визнання недійсним пункту договору в частині встановлення комісії за видачу кредиту, суд приходить до наступного:

?Положеннями п.1.6, 2.5 Договору №548123-KС-002 від 04 вересня 2025 року визначено обов`язок позичальника сплатити кредитодавцю комісію за видачу кредиту в розмірі 1 200,00 грн..

?Відповідно до положень ч.2 ст.8 Закону України "Про споживче кредитування", до загальних витрат за споживчим кредитом не можуть бути включені платежі за дії, які кредитодавець вчиняє на власну користь (ведення справи, договірне оформлення кредиту, розгляд кредитної заявки, видача кредиту тощо).

?За положеннями ст.11,18 Закону України "Про захист прав споживачів" та сталої практики Верховного Суду (зокрема, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17), надання фінансовою установою послуг, за які встановлено комісію, не є додатковими послугами, що надаються споживачу окремо. Оскільки видача кредиту є безпосереднім обов`язком кредитора за кредитним договором, дії з оформлення та видачі коштів здійснюються банком чи фінансовою установою на власну користь.

?У зв`язку з цим, встановлення комісії за послуги, що супроводжують кредит (зокрема, за його видачу), є несправедливою умовою договору, яка обмежує права споживача та суперечить вимогам чинного законодавства, що є підставою для визнання таких умов договору недійсними.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення Комісії за видачу кредиту в розмірі 1 200,00 грн. є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договором №548123-KС-002 від 04 вересня 2025 року (станом на 11 березня 2026 року), суд встановив, що відповідач здійснив часткове погашення кредиту на загальну суму 4 790,80 грн..

?Згідно з деталізацією вказаного розрахунку, позивачем отримані від відповідача кошти було розподілено наступним чином: - на погашення заборгованості за кредитом (тілом кредиту) - 1 120,00 грн.; - на погашення відсотків за користування кредитом - 2 560,80 грн.; - на погашення нарахованих відсотків за ст. 625 ЦК України 120,00 грн.; - на погашення комісії за видачу кредиту - 990,00 грн.

?Оскільки суд дійшов висновку про нікчемність та недійсність положень п.1.6, 2.5 Договору щодо встановлення комісії за видачу кредиту, у позивача були відсутні правові підстави для нарахування такої комісії та, відповідно, для зарахування сплачених відповідачем коштів у сумі 990,00 грн. на її погашення.

?За загальним правилом цивільного законодавства та виходячи з принципу справедливості, добросовісності та розумності, кошти, які були безпідставно отримані кредитором як комісія, є надмірно сплаченими і не можуть утримуватися позивачем без належної правової підстави. Зазначені кошти у розмірі 990,00 грн. підлягають зарахуванню на погашення інших законних зобов`язань відповідача за цим Договором, що виникли у зв`язку з фактичним отриманням кредитних коштів.

?Суд вважає за необхідне та правомірне спрямувати безпідставно сплачені за комісію кошти в сумі 990,00 грн. на погашення заборгованості за основним боргом (тілом кредиту).

?Таким чином, заборгованість відповідача за тілом кредиту становить: 3890,00 (4 880,00 грн. залишок основного боргу за розрахунком позивача мінус 990,00 грн. перерахована безпідставно сплачена комісія).

?На підставі вищевикладеного, вимоги позивача про стягнення заборгованості в відповідача за тілом кредиту підлягає стягненню у зменшеному судом розмірі - 3 890,00 грн..

Щодо стягнення заборгованості за процентами, суд приходить до наступного.

??У судовому засіданні відповідач проти позову в частині нарахування процентів заперечував, посилаючись на положення ч.15 ст.14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та надав суду посвідчення учасника бойових дій від 24 серпня 2023 року, а також копію військового квитка серії НОМЕР_4 .

?Оцінюючи зазначені заперечення та надані відповідачем докази, суд зазначає таке.

?Згідно положень ч.15 ст.14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам, які призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами та організаціями усіх форм власності, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

?Умовами застосування вказаної пільги є сукупність двох обставин: - ?наявність у позичальника статусу військовослужбовця (або призваного під час мобілізації військовозобов`язаного чи резервіста); - проходження такою особою військової служби у період, за який здійснюється нарахування кредитором процентів та неустойки.

?Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, кредитний договір між сторонами було укладено 04 вересня 2025 року, тобто заборгованість за цим договором виникла та нараховувалася після вказаної дати.

?Надане відповідачем посвідчення учасника бойових дій, видане 24 серпня 2023 року, свідчить про набуття відповідного статусу в минулому за участь у виконанні бойових завдань, однак сам по собі статус учасника бойових дій не є тотожним статусу чинного військовослужбовця, який безпосередньо проходить військову службу в конкретний період часу (аналогічний правовий висновок викладений у Постанові Верховного Суду від 04 вересня 2024 року у справі № 426/4264/19).

?Крім того, дослідивши надану відповідачем копію військового квитка серії НОМЕР_4 , судом встановлено, що на сторінці 27 міститься відмітка ІНФОРМАЦІЯ_1 про те, що ОСОБА_2 в серпні 2022 року виключено з військового обліку військовозобов`язаних.

?Відповідно до чинного законодавства України, особа, яка виключена з військового обліку, не має статусу військовозобов`язаного чи військовослужбовця, не перебуває на військовій службі та не може бути призвана під час мобілізації без поновлення на обліку, доказів чого суду надано не було.

?Будь-яких інших належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження факту безпосереднього проходження військової служби в особливий період станом на момент укладення кредитного договору (04 вересня 2025 року) та протягом усього періоду нарахування заборгованості (зокрема, довідки про проходження військової служби форми №5, виданої військовою частиною, чи витягів із наказів по особовому складу) відповідачем суду надано не було, а в матеріалах справи такі докази відсутні.

?За таких обставин, оскільки відповідачем не доведено факт перебування її чоловіка на військовій службі у період дії кредитного договору, правові підстави для застосування до спірних правовідносин пільг, передбачених ч.15 ст.14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", відсутні.

?Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 7098,80 грн. є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо стягнення вимог позивача про стягнення заборгованості по відсотках відповідно до ст.625 ЦК України в сумі 2 880,00 грн., суд приходить до наступного:

?З наданих таблиць розрахунку вбачається, що позивач здійснив подвійне нарахування відсоткових платежів за один і той самий період. Так, позивач одночасно нараховує прострочені проценти за договором за ставкою 1% на день (що у сумі становить 7 098,80 грн.), та паралельно здійснює додаткове нарахування коштів у графі "нарахування за ст.625 ЦКУ" у сумі 2 880,00 грн., застосовуючи до них аналогічний підхід, що фактично є подвійним стягненням плати за користування грошовими коштами за один і той самий період прострочення.

?Відповідно до положень ст.61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Стягнення з відповідача одночасно і договірних відсотків, і додаткових відсотків за ст.625 ЦКУ за аналогічним розрахунком призводить до подвійного стягнення, що є недопустимим.

?Крім того, розрахунок суми 2 880,00 грн. не містить математичного обґрунтування застосування встановленої законом ставки 3% річних чи індексу інфляції. Натомість позивачем фактично продовжено нарахування звичайних договірних відсотків поза межами строку дії кредитного договору (який закінчився 19 лютого 2026 року), що суперечить правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду у справі № 444/9519/12, відповідно до яких право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування.

?Окрім цього, в силу вимог п.18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії воєнного стану позичальник звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за прострочення виконання грошового зобов`язання, у зв`язку з чим будь-які додаткові стягнення за ст.625 ЦКУ як заходи цивільної відповідальності не підлягають стягненню судом.

?З огляду на вищезазначене, суд вважає розрахунок позивача в частині нарахування 2 880,00 грн. за ст.625 ЦКУ незаконним, а тому у задоволенні позову в цій частині слід відмовити повністю.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на загальну суму 10 988,80 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 3 890,00 грн., заборгованість за відсотками 7 098,80 грн..

Згідно положень ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

?Позивачем при поданні позову було сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. Враховуючи, що позовні вимоги ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА" задоволено частково з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволеної частини вимог у розмірі 1 941,52 грн..

На підставі викладеного, керуючись ст.cт.10, 12, 13, 17, 81, 89, 141, ч. 2 ст. 247, 259, 263-265, 279, 354, 355 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 10 988,80 грн. та судовий збір в розмірі 1 941,52 грн..

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду або через Кривоозерський районний суд, який відраховується з дня складення повного судового рішення.

Суддя :