Постановление суда № 140260245, 01.10.2026, Сихівський районний суд м. Львова

Справа №463/7267/26

пр № 2/464/4000/26

У Х В А Л А

01 жовтня 2026 року Сихівський районний суд м. Львова в складі головуючого судді Чорна С.З., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) клопотання відповідача ОСОБА_1 про зупинення провадження у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальність "Юніт капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

представник Товариства з обмеженою відповідальність "Юніт капітал" звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 ) заборгованість за кредитним договором №9184412 від 25.06.2025 у розмірі 10498, 50 грн. Стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 2662, 40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000, 00 гривень.

Ухвалою Личаківського районного суду міста Львова від 07 серпня 2026 року цивільну справу передано за підсудністю до Сихівського районного суду міста Львова.

Ухвалою Сихівського районного суду міста Львова від 09 вересня 2026 року постановлено прийняти позов до розгляду та відкрити провадження у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальність "Юніт капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.Розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач ОСОБА_1 , 28.09.2026 звернувся до суду із клопотанням про зупинення провадження у даній справі. В обгрунтування клопотання покликається на те, що такий проходить військову службу у Збройних Силах України.

30.09.2026 до Сихівського районного суду м. Львова від представника позивача Кукси К.О. надійшли заперечення щодо вказаного клопотання, у якому останній просив відмовити у задоволенні клопотання, у зв`язку з відсутністю доказів проходження військової служби у зоні бойових дій.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Питання зупинення провадження у справі врегульовано у Главі 8 Розділу ІІІ ЦПК України.

Зокрема, статтями 251-252 ЦПК України передбачено підстави за яких суд зобов`язаний або може зупинити провадження у справі.

У пункті 2 частини першої статті 251 ЦПК України встановлено, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Строки на які зупиняється провадження у справі визначені статтею 253 ЦПК України.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 2 частини першої статті 251 цього Кодексу, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Так конструкція норми пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України має імперативний характер та покладає на суд саме обов`язок зупинити провадження у справі із цієї підстави, незалежно від наявності у сторони представника, стадії процесу (підготовче провадження, розгляд справи по суті, апеляційне, касаційне оскарження), ціни позову, виду вимог, що розглядаються у провадженні, чи будь-яких інших чинників.

Закон визначає, що не допускається зупинення провадження у певних категоріях справ, що стосуються інтересів дитини, або якщо відсутня сторона веде справу через представника (частини друга, третя статті 252 ЦПК України), однак ці положення не стосуються тих випадків, коли суд зобов`язаний зупинити провадження згідно зі статтею 251 ЦПК України.

Так, основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи судом (пункт 10 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Вимога про дотримання розумного строку розгляду справи спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту, а відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.

Зупинення провадження у справі - це врегульована законом й оформлена ухвалою суду тимчасова перерва в провадженні у справі, викликана наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розглядові справи, до моменту, коли ці обставини перестануть існувати або будуть вчинені необхідні дії.

Тобто інститут зупинення судового провадження застосовується не просто у зв`язку із виникненням підстав, передбачених процесуальним законом, а обумовлюється наявністю обставин, які створюють об`єктивні перешкоди для здійснення судового розгляду.

Обов`язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об`єктивною неможливістю її розгляду, викликаний наявністю однієї з передбачених у законі обставин, які перешкоджають розглядові справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі суд у кожному випадку повинен з`ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Необґрунтоване зупинення провадження у справі може призвести до затягування строків її розгляду й перебування учасників справи у стані невизначеності, що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справи упродовж розумного строку.

Аналіз наведених вище положень законодавства дає підстави для висновку про те, що визначаючи наявність підстав, за яких провадження у справі підлягає обов`язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що відповідна підстава зупинення провадження у справі застосовується з метою забезпечення можливості дотримання процесуальних прав учасників процесу, закріплених нормами ЦПК України, зокрема на безперешкодну участь сторін у судовому процесі, та з метою виконання обов`язку суду щодо повного та об`єктивного дослідження судом всіх обставин справи.

В свою чергу, відповідно до ст. 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб та Указом Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

У подальшому, відповідними Указами Президента України строк дії воєнного стану в Україні продовжено і такий триває і на час розгляду даної справи.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Статтею 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Статтею 16 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» визначено, що за рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію в установленому порядку Указом Президента України, утворені відповідно до законів України військові формування залучаються разом із правоохоронними органами до вирішення завдань, пов`язаних із запровадженням і здійсненням заходів правового режиму воєнного стану, згідно з їх призначенням та специфікою діяльності.

Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України «Про Збройні Сили України» Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.

Структура Збройних Сил України визначена статтею 3 Закону України «Про Збройні Сили України», відповідно до частини 3 якої Збройні Сили України організаційно складаються з органів військового управління, з`єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, установ та організацій.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про Збройні Сили України» особовий склад Збройних Сил України складається з військовослужбовців і працівників Збройних Сил України.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та вирішення питань, пов`язаних з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі, врегульовано Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (далі - Положення).

Відповідно до пункту 12 Положення встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.

Аналіз пункту 12 Положення дає підстави зробити висновок про те, що встановлення відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом, оформлюється письмовими наказами по особовому складу (див. постанову Верховного Суду від 14 лютого 2024 року у справі №466/8799/22).

Водночас, Наказом Міністерства оборони України від 10 квітня 2009 року №170 затверджено Інструкцію про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, яким визначено, що Громадяни України, які виконують військовий обов`язок під час проходження військової служби, є військовослужбовцями Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту. Статус військовослужбовця підтверджується, зокрема, документами, що посвідчують особу: посвідченнями офіцерів і генералів - особи офіцерського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту; військовими квитками рядового, сержантського і старшинського складу - особи рядового, сержантського і старшинського складу та курсанти закладів фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладів і військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти (далі - військові навчальні заклади).

Наказом Міністерства оборони України від 15 вересня 2022 року № 280 затверджено Інструкцію з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України. якою встановлено, що особові справи офіцерів, осіб рядового, сержантського і старшинського складу складаються посадовими особами служб персоналу або штабів військових частин, на яких покладено обов`язки ведення діловодства служби персоналу та обліку особового складу.

Наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 31 січня 2024 року № 40 затверджено Інструкцію з діловодства у Збройних Силах України (надалі - Інструкція), якою встановлено загальні вимоги до документування управлінської інформації та організації роботи з документами, створеними в паперовій та електронній формі в Апараті Головнокомандувача Збройних Сил України, Генеральному штабі Збройних Сил України, командуваннях видів, родів військ (сил) Збройних Сил України, органах військового управління, штабах угруповань військ (сил), військових частинах (установах) Збройних Сил України (далі військові частини, установи), включаючи їх підготовку, реєстрацію, облік, зберігання і контроль за виконанням.

Вказаною Інструкцією визначено, що у Збройних Силах України створюються такі види документів: наказ, директива, розпорядження, бойовий наказ, бойове розпорядження, окреме доручення (доручення), рішення, протокол, положення, постанова, інструкція, історичний формуляр, формуляр, правила, план, звіт, доповідь, донесення, доручення, акт, звуко- та відеозаписи, програма, алгоритм, рапорт, заява, телефонограма, факсограма, службовий лист, довідка, методичні рекомендації, доповідна та пояснювальна записки, протокол, припис, посвідчення про відрядження, відпускний квиток, графік відпусток, обхідний лист та інші документи, розроблені в установленому порядку. Довідка - документ інформаційного характеру, що підтверджує факти з життя чи діяльності військовослужбовців (працівників) і різні обставини діяльності військових частин (установ). Відповідальним за організацію діловодства у військовій частині (установі) є командир (керівник).

Пунктом 2.8.4 Інструкції визначено, що військовослужбовцям і працівникам Збройних Сил України, особам, звільненим із військової служби, членам їх сімей видаються військовими частинами (установами) довідки, необхідні для пред`явлення у відповідні установи та організації.

Підпунктом 2.8.4.3 Інструкції передбачено, що військовослужбовцям і працівникам Збройних Сил України та членам їх сімей для підтвердження факту перебування на військовій службі (роботі) можуть видаватися довідки за формами 5, 6 (додатки 21, 22) для подання за місцем вимоги.

Вказаною Інструкцією також затверджено довідку Форми 5 про перебування на військовій службі (додаток № 21 до Інструкції).

Для висновку про можливість зупинення провадження у справі, як виконання обов`язку визначеного п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, суду необхідно представити чіткі докази (інформацію) про перебування учасника справи у складі Збройних Сил України, зокрема, у військовій частині, яка переведена на воєнний стан та залучення його до виконання бойових завдань на території України з метою забезпечення національної безпеки і оборони України, у зв`язку із повномасштабним вторгненням та збройною агресією російської федерації.

При цьому, визначена законодавцем підстава для зупинення провадження не говорить про неможливість участі особи у розгляді справи, тому не повинна розглядатися через таку призму, а про обов`язок суду вчинити у конкретний спосіб за наявності відповідних підстав.

Таким чином, зупинення провадження у справі, як виконання судом обов`язку визначеного законодавцем, не може свідчити про перешкоджання позивачу у реалізації конституційного права на захист чи процесуального на участь у судовому засіданні.

Враховуючи наведене, для вирішення питання щодо зупинення провадження у даній справі суду необхідно з`ясувати, чи перебуває відповідач ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України безпосередньо у військовій частині, яка переведена на воєнний стан та чи виконує вказана частина бойові завдання у зоні бойових дій, а також чи призвів його призов на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період до об`єктивної неможливості відповідача приймати участь у судовому провадженні.

З матеріалів справи слідує, що до клопотання про зупинення провадження у справі відповідач ОСОБА_1 подав копію довідки № 2486/12630 від 16.05.2026, видану командиром ВЧ НОМЕР_1 про те, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації в ВЧ НОМЕР_1 , копію витягу із наказу командира ВЧ НОМЕР_1 №239 від 22.08.2025 та копію військового квитка серії НОМЕР_2 .

У справі № 753/19628/17 (постанова від 09 листопада 2022 року) Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що довідка командира військової частини, складена за формою № 5, встановленою Інструкцією з діловодства ЗСУ, яка передбачена для підтвердження перебування військовослужбовця на військовій службі у відповідній військовій частині, не є достатнім доказом для виконання судом вимог пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, оскільки у пункті 2 частини першої статті 251 ЦПК України мова йде про перебування сторони спору у складі ЗСУ, яке, у свою чергу, переведені на воєнний стан, то це означає, що має бути довідка про те, що військова частина або сам військовослужбовець виконує бойові завдання у зоні бойових дій. А довідка за формою № 5 лише вказує на перебування військовослужбовця на військовій службі у певній військовій частині без уточнення зазначених подробиць цієї військової служби, які необхідні для реалізації пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України.

Надані відповідачем докази не містять відомостей про те, що на час вирішення клопотання, відповідач ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у відповідній військовій частині, оскільки відповідно до змісту довідки від № 2486/12630 від 16.05.2026 такий перебував на військовій службі у ВЧ НОМЕР_1 по час складання довідки, крім цього, не надано суду і довідки про те, що військова частина або сам військовослужбовець виконує бойові завдання у зоні бойових дій.

Враховуючи наведене, суд приходить до переконання про те, що підстав для зупинення провадження у справі відсутні.

Керуючись статтями 251-252,260 ЦПК України,

п о с т а н о в и в:

У задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 про зупинення провадження у цивільній справі - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Чорна С.З.