Постановление суда № 140259679, 14.09.2026, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/5603/26

Провадження № 2-а/461/146/26

У Х В А Л А

Іменем України

14.09.2026 р. м. Львів

Галицький районний суд міста Львова

в складі: головуючого судді Мисько Х.М.

за участю: секретаря судового засідання Бевзюк М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Львові за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, стягнення матеріальної та моральної шкоди.,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради про скасування постанови у справі про накладення адміністративного стягнення серії ЛВ №01165703 від 17.07.2026 року, стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Свої вимоги мотивує тим, що 17.07.2026 року інспектором з паркування управління безпеки та вуличної інфраструктури Львівської міської ради Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради Михайленком Артуром-Олександром Руслановичем складено повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , згідно із постановою cepii ЛВ №01165703, відповідно до якого 15:45:47 17.07.2026 зафіксовано порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортного засобу (ПДР України) SKODA OCTAVIA, НОМЕР_1 , за адресою: м. Львів, вул. Перфецького, 8. Зупинка у місцях зустрічного роз`їзду a6o обізду транспортного засобу, відповідальність за яке передбачена ч.3 ст. 122 KупAП, та п. 15.9 (ж) ПДР України. Крім того, автомобіль було затримано та доставлено для зберігання на спеціальний майданчик (за адресою: м.Льв1в, вул. Конюшинна, 13). Також, був складений акт № 76-213/26 огляду та тимчасового затримання транспортного засобу до повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності ЛВ № 01165703 від 17.07.2026 року. Вказує, що на вул. Перфецького у період з 09 год 00 хв. по 18 год 00 год організовано односторонній рух з напрямком руху від вуд. Кульпарківської до вул. Куровця про що свідчить встановлений дорожній знак 5.5. «Дорога з одностороннім рухом» орієнтовно за адресою: м. Львів, вул. Перфецького, 19, біля Управління патрульної поліції у Львівській області. Вказує, що надалі на вул. Перфецького в напрямку до вул. Куровця розміщено дорожній знак 7.2.3 «Зона дії» у поєднанні зі знаком 3.34 «Зупинка заборонено» орієнтовно біля буд. 15-17, що означає заборона на зупинку транспортних засобів, яка діяла на попередньому відрізку дороги, від цього місця припиняється. За таких обставин, вважає, що п.15.9 «ж» ПДР України в даному випадку застосовано інспектором неправомірно, оскільки на вказаній ділянці дороги на вул. Перфецького відсутня дорожня розмітка, наведений пункт правил трактовано відповідачем невірно. Веб-сайт, посилання на який міститься в повідомлення про адміністративне правопорушення, http://inspector.lviv.ua через ідентифікатори доступу до фото/відеоматеріалів правопорушення - номер повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності до постанови cepii ЛВ N.01165703 від 17.07.2026 року транспортного засобу SKODA OCTAVIA, НОМЕР_1 , містить 8 фотознімків, виконаних з різних ракурсів. Із розміщених фото вбачаться, що автомобіль SKODA OCTAVIA, НОМЕР_1 не створював жодних перешкод для pyxy транспорту. Як видно на фото, яке міститься на сайті, транспортний засіб здійснив зупинку в місці, де є можливим здійснити розїзд зустрічним автомобілям та обїзд транспортного засобу, для якого е понад 4 метри вільної дороги. 3 фoтoкoпiй, які були здійснені інспектором вбачається, що біля транспортного засобу безперешкодно мають можливість рухатись інші транспортні засоби (на фото 5 та 6, 7 чітко зафіксовано момент pyxy вулицею іншим автомобілем), в тому числі з врахуванням одностороннього pyxy вулицею. Вказує, що відповідачем не доведено, що стоянка транспортного засобу марки SKODA OCTAVIA, НОМЕР_1 , зробила неможливим рух інших транспортних засобів або створила перешкоду для руху пішоходів. Зазначає, що транспортний засіб було тимчасово затримано інспектором з паркування Шацьким Я.Ю. та доставлено на спеціальний майданчик за адресою: м. Львів, вул. Конюшинна, 13, про що свідчить акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу №76-213/26. Для повернення транспортного засобу, позивачем було сплачено послуги з евакуації транспортного засобу у розмірі 2235,00 грн., послуги з його зберігання у розмірі 648,00, а також сплатити штраф у сумі 680,00 грн. Позивач вважає, що такими діями відповідача йому задана матеріальна та моральна шкода, у звязку із чим просить позов задовольнити.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.06.2026 року визначено суддю Мисько Х.М.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 27.07.2026 року відкрито спрощене позовне провадження у справі, призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, а сторонам роз`яснено право на подачу до суду відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечень та визначено строк на їх подачу.

19.08.2026 року представник Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради Шпакова Т.М. скерувала на адресу суду додаткові пояснення з яких вбачається, що що повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності серії ЛВ № 01165703 від 17.07.2026 року не є рішенням суб`єкта владних повноважень , а є лише процесуальним документом, який залишається на лобовому склі транспортного засобу у разі відсутності в інспектора з паркування технічної можливості встановити відповідальну особу, передбачену ч. 1 ст. 14-2 КУпАП (власника чи користувача транспортного засобу) на місці вчинення правопорушення. Повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності не складається стосовно конкретної особи, не є виконавчим документом, не несе жодних прав та обов`язків для конкретної особи, а лише інформує про факт вчинення адміністративного правопорушення та пропонує добровільно сплатити 50 відсотків розміру штрафу за нього. Саме постанова про притягнення до адміністративної відповідальності відповідальної особи є рішенням суб`єкта владних повноважень, яке створює права та обов`язки для конкретної особи, і можливість оскарження цієї постанови прямо передбачена у главі 24 КУпАП. Зазначає, що станом на 19.08.2026 постанова про накладення адміністративного стягнення не винесена, оскільки відповідальну особу не встановлено, а тому наявні підстави для закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, так як публічно-правовий спір відсутній, більше того, юридичний спір між Департаментом та позивачем відсутній як такий та позовна заява подана передчасно. Вказує, що наявні підстави для закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 238 КАС України. Оскільки, публічно-правовий спір відсутній, вимоги позивача не належать до юрисдикції судів, просить провадження у справі закрити.

Згідно з частиною першою статті 262 КАС України, суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, якщо від учасників справи не надійшло клопотання про інше.

При цьому відповідно до частини п`ятої статті 262 КАС України, суд може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи розглянути справу у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасникам справи було забезпечено можливість реалізації передбачених КАС України процесуальних прав, зокрема щодо подання заяв по суті справи, доказів, заперечень та клопотань. Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно ч. 1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Судом встановлено, що 17.07.2026 року інспектором з паркування управління безпеки та вуличної інфраструктури Львівської міської ради Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради Михайленком Артуром-Олександром Руслановичем складено повідомлення cepii ЛВ №01165703 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 .

З вказаного повідомлення вбачається, що 17.07.2026 року о 15:45:47 год. зафіксовано порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортного засобу (ПДР України) SKODA OCTAVIA, НОМЕР_1 , за адресою: м. Львів, вул. Перфецького, 8. Зупинка у місцях зустрічного роз`їзду a6o обізду транспортного засобу, відповідальність за яке передбачена ч.3 ст. 122 KупAП, та п. 15.9 (ж) ПДР України.

За змістом пункту 1 частини першої статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється, зокрема, на справи у публічно-правових спорах, у тому числі спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Особливості провадження у справах про адміністративні правопорушення, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), у тому числі за порушення правил зупинки, стоянки та паркування транспортних засобів, визначені, зокрема, статтею 279-1 КУпАП.

З аналізу положень статті 279-1 КУпАП вбачається, що у випадку, коли на момент вчинення правопорушення технічні можливості не дозволяють встановити відповідальну особу, інспектор з паркування розміщує на лобовому склі транспортного засобу повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності.

При цьому таке повідомлення не є постановою про накладення адміністративного стягнення. Його призначення полягає в інформуванні про зафіксований факт адміністративного правопорушення та порядок подальшого виконання адміністративного стягнення, тоді як юридичні наслідки притягнення конкретної особи до адміністративної відповідальності пов`язуються саме з винесенням постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Водночас доказів винесення постанови про накладення адміністративного стягнення стосовно ОСОБА_1 за фактом порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортного засобу суду не надано.

Навпаки, відповідач у додаткових поясненнях зазначає, що станом на 19 серпня 2026 року постанову про накладення адміністративного стягнення не винесено, оскільки відповідальну особу не встановлено.

Таким чином, на момент розгляду справи відсутній той індивідуальний акт суб`єкта владних повноважень, який позивач просить скасувати.

Суд звертає увагу, що адміністративний суд здійснює судовий контроль за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єктів владних повноважень, які породжують для особи юридичні наслідки та можуть бути предметом судового оскарження. Водночас суд не вправі скасовувати акт, який фактично не приймався, або вирішувати питання щодо правомірності постанови, відсутньої в матеріалах справи.

За таких обставин вимога позивача про скасування постанови серії ЛВ №01165703 від 17.07.2026 року є такою, що заявлена щодо неіснуючого на час розгляду справи індивідуального акта.

При цьому саме по собі розміщення на транспортному засобі повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності не свідчить про винесення постанови щодо конкретної особи та не створює тотожного з постановою правового наслідку.

Відтак між позивачем та відповідачем відсутній публічно-правовий спір щодо законності постанови про накладення адміністративного стягнення, оскільки така постанова стосовно позивача не приймалася.

Щодо позовних вимог в чистині стягнення з відповідача Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради матеріальної та моральної шкоди суд зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, вимоги ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 2 235,00 грн вартості послуг з евакуації транспортного засобу, 648,00 грн вартості його зберігання, 680,00 грн сплаченого штрафу, а також вимога про відшкодування моральної шкоди обґрунтовані позивачем неправомірністю дій відповідача, пов`язаних із притягненням його до адміністративної відповідальності та тимчасовим затриманням транспортного засобу.

Таким чином, зазначені вимоги є похідними від вимоги про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та безпосередньо пов`язані з твердженням позивача про протиправність дій суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до частини другої статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. В іншому випадку вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

З огляду на встановлені судом обставини, предметом оскарження позивач ОСОБА_1 визначив постанову серії ЛВ №01165703 від 17.07.2026 року.

Разом з тим, судом встановлено, що зазначений документ за своїм змістом є повідомленням про притягнення до адміністративної відповідальності до постанови, а не постановою про накладення адміністративного стягнення, а доказів винесення стосовно ОСОБА_1 постанови про накладення адміністративного стягнення відповідачем не надано.

Отже, на час розгляду справи відсутнє рішення суб`єкта владних повноважень, законність якого могла б бути предметом судового контролю в межах заявленого позову.

За таких обставин суд не наділений процесуальною можливістю вирішувати питання про протиправність невинесеної постанови та, як наслідок, не може встановити протиправність такого рішення як юридичну передумову для відшкодування заподіяної ним шкоди.

При цьому саме по собі тимчасове затримання транспортного засобу та його доставлення на спеціальний майданчик не є достатньою та самостійною підставою для стягнення з відповідача понесених позивачем витрат.

Для покладення на суб`єкта владних повноважень обов`язку з відшкодування майнової шкоди необхідним є встановлення сукупності юридично значимих обставин, зокрема протиправності відповідного рішення, дії чи бездіяльності, факту заподіяння шкоди, її розміру та причинного зв`язку між протиправною поведінкою суб`єкта владних повноважень і понесеними особою витратами.

Вимога про стягнення 2 235,00 грн витрат на евакуацію транспортного засобу марки SKODA OCTAVIA, НОМЕР_1 фактично ґрунтується на твердженні позивача про незаконність його тимчасового затримання та доставлення на спеціальний майданчик.

Разом з тим, питання правомірності такого затримання є похідним від встановлення факту адміністративного правопорушення та законності застосованого до транспортного засобу заходу, а тому за відсутності належного предмета оскарження суд позбавлений можливості надати оцінку відповідним діям відповідача в заявленому позивачем порядку.

Аналогічний висновок стосується вимоги про стягнення 648,00 грн витрат за зберігання транспортного засобу марки SKODA OCTAVIA, НОМЕР_1 на спеціальному майданчику. Зазначені витрати, за твердженням позивача, виникли саме внаслідок його тимчасового затримання та переміщення транспортного засобу, правомірність яких позивач ставить у залежність від законності притягнення до адміністративної відповідальності.

Водночас відсутність постанови про накладення адміністративного стягнення стосовно позивача унеможливлює встановлення в межах цього провадження протиправності рішення суб`єкта владних повноважень, від якого позивач виводить свої майнові вимоги.

Щодо заявленої до відшкодування суми 680,00 грн, яку позивач визначає як сплачений штраф, суд зазначає, що сам факт здійснення відповідного платежу не є достатньою підставою для його стягнення з відповідача.

Для вирішення питання про відшкодування зазначеної суми необхідно встановити, на підставі якого саме рішення або документа її сплачено, ким її сплачено, чи була така сума стягнута в порядку виконання постанови у справі про адміністративне правопорушення та, відповідно, чи існувала правова підстава для такого платежу.

Водночас у матеріалах справи відсутні належні докази винесення щодо ОСОБА_1 постанови про накладення адміністративного стягнення, яка породжувала б для нього обов`язок зі сплати штрафу у розмірі 680,00 грн.

Відтак, заявлена до стягнення сума штрафу також безпосередньо пов`язана з питанням законності притягнення позивача до адміністративної відповідальності, яке, з огляду на відсутність постанови, не може бути вирішене судом у межах заявленого позову.

При цьому суд звертає увагу, що вимога про відшкодування майнової шкоди не може бути задоволена лише на підставі самого факту понесення особою певних витрат. Необхідним є встановлення їх причинного зв`язку саме з протиправним рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача. У даному випадку позивач пов`язує понесені ним витрати саме з оскаржуваною постановою та застосованими на її підставі заходами, однак така постанова щодо позивача відповідачем не приймалася.

Таким чином, вимоги про стягнення 2 235,00 грн витрат на евакуацію транспортного засобу, 648,00 грн витрат на його зберігання та 680,00 грн сплаченого штрафу, не можуть бути розглянуті як самостійні вимоги про відшкодування шкоди в межах даного адміністративного провадження, оскільки вони заявлені у зв`язку з вимогою про скасування постанови, якої фактично не існує.

Щодо вимоги про відшкодування моральної шкоди суд зазначає, що відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої, зокрема, незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю іншої особи.

Разом з тим, право на відшкодування моральної шкоди не означає автоматичного її відшкодування за самим фактом звернення особи до суду або понесення нею певних негативних переживань.

Для покладення обов`язку щодо відшкодування моральної шкоди необхідним є встановлення факту її заподіяння, протиправності поведінки заподіювача шкоди, причинного зв`язку між такою поведінкою та заподіяною шкодою, а також обґрунтованості її розміру.

У даному випадку позивач ОСОБА_1 пов`язує заподіяння йому моральної шкоди саме з неправомірними, на його думку, діями відповідача щодо притягнення до адміністративної відповідальності, затримання транспортного засобу та його переміщення на спеціальний майданчик.

Проте судом не встановлено наявності постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, яка могла б бути предметом судового контролю у цій справі. За таких обставин відсутні встановлені судом юридичні підстави для висновку про протиправність рішення відповідача, з яким позивач пов`язує заподіяння йому моральної шкоди.

Відтак вимога про відшкодування моральної шкоди також є похідною від вимоги про скасування постанови та не може бути розглянута судом по суті за відсутності самого предмета оскарження.

Суд також враховує, що відповідно до частини другої статті 21 КАС України, вимоги про відшкодування шкоди можуть розглядатися адміністративним судом у межах того самого провадження лише за умови їх поєднання з вимогою про вирішення публічно-правового спору.

Оскільки у даній справі встановлено відсутність постанови про накладення адміністративного стягнення, яка була б прийнята стосовно позивача ОСОБА_1 та могла б бути предметом оскарження, відсутній і публічно-правовий спір у тому вигляді, в якому він визначений позивачем.

Отже, вимоги про відшкодування матеріальної та моральної шкоди не можуть бути розглянуті адміністративним судом у межах цього провадження як похідні від вимоги про скасування постанови, оскільки така вимога фактично стосується документа, який не є постановою про накладення адміністративного стягнення.

При цьому закриття провадження у цій справі не позбавляє позивача права, за наявності передбачених законом підстав, звернутися до належного суду з відповідною вимогою про відшкодування шкоди в порядку, визначеному законом, належним чином визначивши підстави, предмет позову та суб`єкта, відповідального за її відшкодування.

За змістом пункту 1 частини першої статті 238 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З огляду на встановлені у справі обставини, відсутність належного предмета публічно-правового спору та неможливість вирішення заявлених похідних вимог про відшкодування матеріальної і моральної шкоди без встановлення протиправності відповідного рішення суб`єкта владних повноважень, суд доходить висновку про наявність передбачених пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України підстав для закриття провадження у справі в цілому.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем заявлено вимогу про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

Разом з тим, відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Водночас у даному випадку суд не здійснює розгляд позовних вимог по суті та не встановлює протиправності рішень, дій чи бездіяльності відповідача, а провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України.

За таких обставин відсутні правові підстави для покладення на відповідача обов`язку з відшкодування позивачу понесених ним витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн, оскільки за результатами розгляду справи судом не приймається рішення про задоволення позовних вимог та не встановлюється факт протиправності поведінки відповідача.

Крім того, відповідно до частини шостої статті 139 КАС України у разі залишення позову без розгляду або закриття провадження у справі судові витрати розподіляються відповідно до положень цієї статті.

Враховуючи підстави закриття провадження у цій справі, характер прийнятого судом процесуального рішення та відсутність судового рішення, яким би позовні вимоги були задоволені, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 3000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Щодо сплаченого позивачем судового збору суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України питання про його розподіл вирішується судом залежно від результату розгляду справи та підстав прийняття відповідного судового рішення.

З огляду на те, що провадження у справі закривається у зв`язку з тим, що справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, суд не вбачає підстав для покладення на відповідача обов`язку з відшкодування позивачу сплаченого судового збору.

Керуючись статтями 21, 238, 241243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради про скасування повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності серії ЛВ №01165703 від 17 липня 2026 року та відшкодування матеріальної і моральної шкоди закрити.

Роз`яснити позивачу, що закриття провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України, не позбавляє його права на звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів у порядку, встановленому законом, у разі наявності для цього відповідних правових підстав.

Витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень розподілу між сторонами не підлягають.

Судові витрати у вигляді сплаченого судового збору не розподіляти.

Ухвала може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Галицький районний суд м. Львова протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

У разі проголошення лише вступної та резолютивної частин ухвали або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали суду складено 10.09.2026 року.

Сторони у справі:

Позивач: ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ).

Відповідач: Департамент міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради (адреса: 79000, м. Львів, вул. Зелена, 9, код ЄДРПОУ: 44448833)

Суддя Мисько Х.М.