Постановление суда № 140259658, 30.09.2026, Буський районний суд Львівської області

Єдиний унікальний номер №943/1264/26

Провадження № 2-о/943/188/2026

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇН И

м. Буськ

30 вересня 2026 року

Буський районний суд Львівської області

в складі: головуючого - судді Журибіда Б.М.

присяжних Спільник О.А., Ростикуса П.Б.

при секретарі Пирка В.М.

за участі заінтересованої особи ОСОБА_1

представника недієздатної особи ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження справу заподанням Виконавчого комітету Буської міської ради в інтересах недієздатного ОСОБА_3 , заінтересована особа ОСОБА_1 про призначення опікуна, -

встановив:

Заявник звернувся до суду з поданням про призначення ОСОБА_1 опікуном недієздатного батька ОСОБА_3 . Мотивує тим, що 19 січня 2026 року рішенням Буського районного суду Львівської області у справі № 943/726/25 визнано недієздатним ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає в АДРЕСА_1 . ОСОБА_3 не може усвідомлювати значення своїх дій, керувати ними, може стати жертвою шахраїв та інших недобросовісних людей. Після набрання рішенням законної сили, до органу опіки та піклування виконавчого комітету Буської міської ради звернувся ОСОБА_1 з заявою про надання висновку опікунської ради щодо можливості призначення його опікуном над батьком ОСОБА_3 .. Рішенням виконавчого комітету Буської міської ради № 267 від 02 липня 2026 року затверджений висновок опікунської ради про доцільність призначення ОСОБА_1 над недієздатним батьком, може піклуватися ним, забезпечувати захист його прав та законних інтересів. З заяви від 15 квітня 2026 року вбачається, що сестра ОСОБА_4 відмовляється брати участь у догляді за батьком ОСОБА_3 , оскільки проживає в іншому населеному пункті. Оскільки за станом здоров`я недієздатний не спроможний особисто реалізувати окремі конституційні права і свободи, але не може бути повністю позбавлений таких прав, заявник просить призначити ОСОБА_1 опікуном недієздатного ОСОБА_3 .

В судове засідання заявник не з`явився, в матеріалах справи наявне клопотання з проханням справу провозити у відсутності представника заявника.

Заінтересована особа ОСОБА_1 подання підтримав, просив таке задоволити. Представник показав, що батько ОСОБА_3 хворіє, визнаний судом недієздатним, стан його здоров`я постійно погіршується, тому потребує постійного догляду і опіки. Бажає опікуватися батьком, має для цього всі можливості, і матеріальні, і житлові, звернувся до виконавчого комітету Буської міської ради з заявою про призначення його опікуном, яка задоволена, про що винесено відповідний висновок. Сестра ОСОБА_4 проживає в іншому населеному пункті, про що подала заяву від 15 квітня 2026 року, що відмовляється брати участь у догляді за батьком ОСОБА_3 . Мати ОСОБА_5 також немає змоги доглядати за чоловіком, оскільки є інвалідом третьої групи, постійно хворіє та потребує постійного догляду. На даний час виникла необхідність в догляді батька, який потребує опіки через хворобу, просить задоволити подання виконавчого комітету.

Представник недієздатної особи ОСОБА_3 , адвокат Скочко І.Я. подання Буської міської ради підтримав повністю, просить призначити ОСОБА_1 опікуном недієздатного батька, дану справу слухати без фіксації звукозапису, про що подав письмову заяву.

Вислухавши думку учасників, дослідивши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги подання, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч.1, ч. 2 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Зі змісту ст.63 ЦК України вбачається, що опікуна або піклувальника призначає орган опіки та піклування, крім випадків, встановлених статтею 60 цього Кодексу. Опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника.

Суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування (ч.1 ст. 60 ЦПК України).

Відповідно до ст. 55 ЦК України, опіка встановлюється з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішенням Буського районного суду від 19 січня 2026 року ОСОБА_3 визнано недієздатним, встановлено над ним опіку, обов`язки опікуна покладено на орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Буської міської ради Золочівського району (справа № 943/726/25).

Згідно висновку опікунської ради при виконавчому комітеті Буської міської ради від 23 червня 2026 року вбачається доцільність призначення ОСОБА_1 опікуном над недієздатним ОСОБА_3 .

Так, над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка; недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину; правочини від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун (ч.1-3 ст.41 ЦК України).

Ст.55 ЦК України визначає, що опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Згідно з ч.4, 5 ст.63 ЦК України опікун призначається переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів.

Ст.67 ЦК України визначені права та обов`язки опікуна, а саме: 1) Опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням. Опікун малолітньої особи зобов`язаний дбати про її виховання, навчання та розвиток; 2) Опікун має право вимагати повернення підопічного від осіб, які тримають його без законної підстави; 3) Опікун вчиняє правочини від імені та в інтересах підопічного; 4) Опікун зобов`язаний вживати заходів щодо захисту цивільних прав та інтересів підопічного. Згідно з ч.3 ст.72ЦК України опікун самостійно здійснює витрати, необхідні для задоволення потреб підопічного, за рахунок пенсії, аліментів, відшкодування шкоди у зв`язку з втратою годувальника, допомоги на підопічну дитину та інших соціальних виплат, призначених на підопічну дитину відповідно до законів України, доходів від майна підопічного тощо. Відповідно до ст.76 ЦК України опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням. Опікун вчиняє правочини від імені та в інтересах підопічного. Опікун зобов`язаний вживати заходів щодо захисту цивільних прав та інтересів підопічного.

Відповідно до ч.1 ст.65 ЦК України до встановлення опіки або піклування і призначення опікуна чи піклувальника опіку або піклування над фізичною особою здійснює відповідний орган опіки та піклування.

Вимоги ст.264 ЦПК України зобов`язують суд під час ухвалення рішення вирішити чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин. Розглядаючи справу, суд забезпечив учасникам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Заявник скористався правовою допомогою.

Ч.2 ст.19 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку наказного, позовного та окремого провадження. Відповідно до ч.7 ст.19 ЦПК України окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного провадження, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. У відповідності до ч.3 ст.294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Україна є демократичною, правовою, соціальною державою, в якій людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (ст.1, 3 Конституції України). Відповідно до Основного Закону України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах; права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; кожен має право на повагу до його гідності; кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність; права і свободи людини і громадянина захищаються судом; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (ст.21, ч.2 ст.22, ч.1 ст.28, ч.1 ст.29, ч.ч.1, 2 ст.55 Конституції України). Обмеження щодо реалізації конституційних прав і свобод не можуть бути свавільними та несправедливими, вони мають встановлюватися виключно Конституцією і законами України, переслідувати легітимну мету, бути обумовленими суспільною необхідністю досягнення цієї мети, пропорційними та обґрунтованими, у разі обмеження конституційного права або свободи законодавець зобов`язаний запровадити таке правове регулювання, яке дасть можливість оптимально досягти легітимної мети з мінімальним втручанням у реалізацію цього права або свободи і не порушувати сутнісний зміст такого права.

Системний аналіз законодавства України дає підстави стверджувати, що недієздатні особи є особливою категорією людей, які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов`язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння. Недієздатним особам мають надаватися правові можливості для задоволення індивідуальних потреб, реалізації та захисту їх прав і свобод. Хоча за станом здоров`я вони не спроможні особисто реалізовувати окремі конституційні права і свободи, вони не можуть бути повністю позбавлені цих прав і свобод, тому держава зобов`язана створити ефективні законодавчі механізми та гарантії для їх максимальної реалізації. Важливим елементом держави є захист особистих немайнових та майнових прав осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права та виконувати обов`язки.

Щодо призначення опікуна недієздатній особі, суд зазначає наступне.

Згідно з абз.5 п.6 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року №5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміну «член сім`ї» членами сім`ї є, зокрема особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах та утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Отже, законодавство не передбачає вичерпний перелік членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім`ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважним причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки осіб, які об`єдналися для спільного проживання. Так виснував Верховний Суд у постанові від 31 березня 2020 року у справі №205/4245/17.

У постанові Верховного Суду від 08 січня 2024 року у справі № 753/1905/22 (провадження № 61-8758св23) зроблений висновок про те, що призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має врахувати якнайкращі інтереси особи, над якою встановлюється опіка.

Вирішуючи питання про призначення опіки, суд не діє самостійно, а приймає рішення на підставі подання органу опіки та піклування за його заявою чи заявою особи, призначеної піклувальником або опікуном.

Спеціалісти органу опіки і піклування обстежують матеріально-побутові умови проживання майбутнього опікуна (піклувальника), складають відповідний акт і готують до суду подання щодо кандидатури опікуна (піклувальника).

Заявник рекомендує суду на призначення опікуном недієздатного ОСОБА_3 .. Однак доцільність призначення опікуном саме його обґрунтовується лише тим, що він в змозі виконувати обов`язки опікуна. Однак, належні та допустимі докази, які б доводили, що останній відповідає цим вимогам в матеріалах справи відсутні. Саме по собі подання органу опіки та піклування про доцільність призначення особи піклувальником без доведення зазначених вище умов не може бути підставою для призначення його опікуном в судовому порядку.

Проте подання органу опіки та піклування не містять обґрунтування про необхідність призначення саме заявника опікуном над мамою без достатньої аргументації такого висновку, через що він не може бути прийнятий судом.

Окрім того, у поданні відсутня інформація про неможливість виконання таких функцій іншими членами сім`ї першого ступеня спорідненості за наявності таких.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 має ще доньку ОСОБА_4 , яка проживає в іншому населеному пункті, про що подала заяву від 15 квітня 2026 року, що відмовляється брати участь у догляді за батьком ОСОБА_3 .

В судовому засіданні встановлено, що мати заявника ОСОБА_5 , немає змоги доглядати за чоловіком, оскільки є інвалідом третьої групи, постійно хворіє та потребує постійного догляду.

Заявник не позбавлений права надалі бути призначеним опікуном над недієздатним батьком, якщо перестануть існувати обставини, які перешкоджають йому в повному обсязі виконувати обов`язки опікуна.

Також, суд вказує на те, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками сімейних відносин для уникнення виконання встановлених законом обов`язків. Зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа використовувала право на зло; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб, держави (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов: настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які потерпають від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи/осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин). Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі №754/5841/17.

Так, у зв`язку з повномасштабною збройною агресією російської федерації з 24 лютого 2022 року указом Президента в Україні введений воєнний стан, строк дії якого наразі продовжений.

Відповідно до пп.10 п.1 ч.1 ст.23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягає призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язаний опікун особи, визнаної судом недієздатною.

Окрім того, суд наголошує, що умови існування в державі можуть визначати домінування суспільного інтересу над приватним, що характерно для сучасної України, яка перебуває зараз в стані війни з росією.

А тому, на переконання суду, конституційний обов`язок оборони незалежності та територіальної цілісності України, має перевагу над бажанням заявника бути опікуном за обставин існування інших споріднених членів сім`ї, оскільки доказів про неможливість здійснення останніми обов`язків опікуна до суду подано не було.

Крім того, суд зауважує, що станом на сьогодні саме орган опіки та піклування на підставі звернення особи чоловічої статі призовного віку із заявою про призначення його опікуном недієздатної особи, враховуючи введений у державі воєнний стан та закріплений ст.65 Конституції України обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, повинен з`ясувати необхідність такого, уникаючи можливих зловживань в цьому напрямку, та належним чином мотивувати свій висновок про можливість призначення особи опікуном. При розгляді питання про призначення опікуна слід враховувати кандидатуру, обґрунтовувати доцільність призначення саме його, а також, чи склалися між заявником та недієздатною особою особисті приязні взаємини, чи є у недієздатної особи інші близькі родичі, які могли б виконувати обов`язки опікуна.

Враховуючи вище наведене, суд приходить до переконання про необгрунтованість подання виконавчого комітету Буської міської ради, тому відмовляє у призначенні ОСОБА_1 опікуном недієздатного батька ОСОБА_3 ..

Керуючись ст.ст. 55,58,60,62,63 ЦК України, ст.ст.4, 5, 76, 77, 79, 80, 83, 95, 259, 260, 263-265, 268, 273, 299-300, 353 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

В задоволенні подання Виконавчого комітету Буської міської ради в інтересах недієздатного ОСОБА_3 , заінтересована особа ОСОБА_1 про призначення опікуна, - відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена протягом 15 днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

У зв`язку з оголошенням у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини ухвали строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня складення повного тексту такої.

Повний текст ухвали виготовлено 01 жовтня 2026 року.

Суддя: Б. М. Журибіда

Присяжні О.А. Спільник

П.Б. Ростикус