Решение № 140259358, 01.10.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/1294/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Завальнюка І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , третя особа - Головне управління Національної поліції в Одеській області, про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 (структурний підрозділ ІНФОРМАЦІЯ_4 ) щодо внесення відомостей про порушення правил військового обліку з боку ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 (структурний підрозділ ІНФОРМАЦІЯ_4 ) щодо направлення звернення до Головного управління Національної поліції в Одеській області для здійснення адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 до територіального центру комплектування та соціальної підтримки;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_5 (структурний підрозділ ІНФОРМАЦІЯ_4 ) виключити відомості про порушення правил військового обліку з боку ОСОБА_1 з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_5 (структурний підрозділ ІНФОРМАЦІЯ_4 ) повідомити Головне управління Національної поліції в Одеській області про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 до територіального центру комплектування та соціальної підтримки;

- стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 20 000,00 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є здобувачем вищої освіти денної форми послідовного рівня та має належним чином оформлену й діючу відстрочку від призову за мобілізацією, яка відображається у застосунку «Резерв+». Попри це, районний ТЦК та СП за відсутності законних підстав ініціював його розшук і затримання через Національну поліцію нібито за неприбуття за мобілізаційним розпорядженням, а також вніс відомості про порушення правил обліку до Єдиного державного реєстру. Позивач наголошує, що відповідно до Закону України № 1951-VIII та норм КУпАП відомості про порушення військового обліку підлягають внесенню до Реєстру виключно у разі офіційного притягнення особи до адміністративної відповідальності (за наявності відповідної постанови), чого щодо нього у встановленому законом порядку не здійснювалося. Крім того, позивач вказує на бездіяльність відповідачів, які протиправно проігнорували як адвокатський запит, так і його особисту заяву про усунення порушень, позбавивши можливості вирішити спір у позасудовому порядку. У результаті зазначених дій ТЦК та СП позивача було безпідставно затримано працівниками поліції у серпні 2025 року, що призвело до порушення його прав, честі та гідності, завдало душевних страждань і підірвало довіру до органів влади, викликавши моральну шкоду, яка підлягає грошовій компенсації.

Ухвалою судді від 09.02.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відзив на адміністративний позов від відповідача до суду не надійшов, у зв`язку із чим справу розглянуто за наявними матеріалами відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України.

19.02.2026 до суду від ГУ НП в Одеській області надійшли пояснення, згідно з якими ОСОБА_1 у державному розшуку не перебував і не перебуває, однак станом на лютий 2026 року обліковується в інформаційній системі поліції за категорією осіб, які вчинили правопорушення за ст.ст. 210, 210-1 КУпАП. Ці відомості надійшли 05.04.2025 року в автоматичному режимі шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників («Оберіг») та інформаційною системою МВС на підставі звернення ІНФОРМАЦІЯ_3 . Наголошує, що підрозділи поліції діяли виключно в межах наданих законом повноважень і позбавлені технічної можливості самостійно вносити, коригувати або видаляти інформацію, отриману в автоматичному режимі від Міністерства оборони України. При цьому зняття позивача з обліку та видалення відомостей із системи поліції відбудеться також у автоматичному режимі одразу після того, як ІНФОРМАЦІЯ_5 виключить відповідне звернення або інформацію про порушення з Реєстру призовників.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його часткового задоволення, з огляду на наступне.

З огляду на матеріали справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є військовозобов`язаним і перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 (структурному підрозділі ІНФОРМАЦІЯ_4 ).

Згідно з наказом ректора Одеського державного аграрного університету від 31 жовтня 2023 року № 290-заг., ОСОБА_1 зараховано на 1 курс очної денної форми здобуття вищої освіти за кошти фізичних та/або юридичних осіб.

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 у встановленому законом порядку оформив у ТЦК та СП відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації як здобувач освіти послідовного рівня.

03 квітня 2025 року позивач уточнив свої персональні та військово-облікові дані через мобільний застосунок «Резерв+».

04 квітня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_5 направив звернення до органів Національної поліції (ГУНП в Одеській області) щодо здійснення адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 до ТЦК та СП із зазначенням причини: «Не прибули за мобілізаційним розпорядженням», а також вніс відомості про порушення правил військового обліку до Єдиного державного реєстру.

З електронного кабінету «Резерв+» позивачу стало відомо про його розшук поліцією за зверненням ІНФОРМАЦІЯ_3 від 04.04.2025 року, при цьому в самому застосунку його відображуваний статус одночасно містив дані про наявність діючої відстрочки до завершення мобілізації.

У серпні 2025 року органи Національної поліції України затримали Свяченого А.Ю. з метою його доставлення до ТЦК та СП на виконання вказаного звернення районного ТЦК та СП.

13 серпня 2025 року адвокат в інтересах ОСОБА_1 направив адвокатський запит № 75/1 до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_4 та ІНФОРМАЦІЯ_3 , однак жодної відповіді на нього надано не було.

04 грудня 2025 року ОСОБА_1 особисто подав письмову заяву, яка була зареєстрована безпосередньо в ІНФОРМАЦІЯ_7 , проте відповіді та реагування на неї з боку органу владних повноважень також не послідувало, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими частковому задоволенню у зв`язку з наступним.

7 травня 2026 року до суду від представника позивача надійшла заява, відповідно до якої 20 квітня 2026 р. у додатку «Резерв+» на мобільному пристрої позивача з`явилася інформація про скасування повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_3 про розшук позивача органами Національної поліції України.

Станом на 07 травня 2026 р. позивача знято відповідачем з розшуку і надано право на відстрочку до завершення мобілізації, на підтвердження чого надано копію (скріншот) «Резерв+» позивача.

Водночас представник позивача зазначає, що разом з тим, протиправними діями відповідача позивачу завдано моральної та матеріальної шкоди. З урахуванням викладеного, позивач пропонує надати строк відповідачу для примирення.

Станом на 01.10.2026 до суду жодних інших заяв, клопотань від учасників процесу не надійшло.

При цьому суд враховує, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 236 КАС України суд зупиняє провадження у справі в разі звернення обох сторін з клопотанням про надання їм часу для примирення, у тому числі шляхом медіації, - до закінчення строку, про який сторони заявили у клопотанні.

Отже подане лише представником позивача клопотання про зупинення провадження по справі не відповідає визначеним п. 4 ч. 1 ст. 236 КАС України підставам для зупинення провадження по справі, а тому у суду відсутні підстави для його задоволення.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» №2232-XII від 25.03.1992 (далі Закон №2232-XII).

Також Закон №2232-XII визначає загальні засади проходження військової служби в Україні.

Так, статтею 1 Закону №2232-XII встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок встановлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до частин першої, третьої статті 33 Закону №2232-ХІІ, військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Частиною п`ятою статті 33 Закону №2232-ХІІ визначено, що військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (частина перша статті 34 Закону № 2232-ХІІ).

На виконання частини п`ятої статті 33 Закону №2232-ХІІ Кабінет Міністрів України затвердив Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів від 30.12.2022 №1487 (далі Порядок №1487), пунктом 2 якого визначено, що військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до пункту 56 Порядку №1487 Національна поліція:

за повідомленнями районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів (додаток 19) здійснює досудове розслідування стосовно осіб, які вчинили кримінальні правопорушення, передбачені статтями 335, 336, 337 Кримінального кодексу України;

за зверненням районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ та розвідувальних органів (яке має містити прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності), адресу задекларованого/ зареєстрованого місця проживання (перебування), дату народження, інші дані (за наявності), передбачені статтею 7 Закону України Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, підставу (порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку; порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію), унікальний вихідний номер та кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи), надісланим у вигляді набору даних шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів та єдиною інформаційною системою МВС, здійснює адміністративне затримання та доставлення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, до найближчого районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ. У разі відсутності технічної можливості передачі даних такі звернення надсилаються в паперовій формі (додаток 20).

Пунктом 79 Порядку №1487 передбачено, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки зокрема: розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов`язані з порушенням призовниками, військовозобов`язаними та резервістами, посадовими особами державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій правил військового обліку, законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а також зіпсуттям або недбалим зберіганням військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними та резервістами, які перебувають у запасі СБУ, розвідувальних органів); звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції (у разі неможливості складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці його вчинення) для доставлення осіб, які скоїли адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення, до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому ця особа перебуває (повинна перебувати) на військовому обліку, з урахуванням вимог абзацу третього пункту 56 цього Порядку.

Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, регулює відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць (далі - призовники, військовозобов`язані та резервісти) визначає Закон України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» від 16.03.2017 №1951-VIII (далі Закон №1951-VIII).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону №1951-VIII, єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Основними завданнями Реєстру є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов`язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов`язку (частина перша статті 2 Закону №1951-VIII).

Згідно зі статтею 3 Закону №1951-VIII, основними засадами ведення Реєстру є: 1) обов`язковість та своєчасність внесення до Реєстру передбачених цим Законом відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) повнота та актуалізація відомостей Реєстру про призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 3) захищеність Реєстру та внесених до нього відомостей держава гарантує захист бази даних Реєстру від несанкціонованого доступу та зловживання доступом, незаконного використання відомостей Реєстру, порушення цілісності бази даних Реєстру та його апаратного чи програмного забезпечення, а також гарантує дотримання законодавства щодо захисту персональних даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів, наявних у Реєстрі.

За приписами частин восьмої, дев`ятої статті 5 Закону №1951-VIII, органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

З урахуванням зазначеного, відповідач є органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та повинен забезпечувати актуалізацію його бази даних

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону №1951-VIII, до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Пунктом другим частини першої статті 9 Закону №1951-VIII передбачено, що призовник, військовозобов`язаний та резервіст має право: отримувати інформацію про своє включення (невключення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, в тому числі через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста; звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.

На виконання частини першої статті 14 Закону України №1951-VIII, ведення Реєстру включає:

1) внесення запису про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів існуючим обліковим даним;

2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов`язаними, резервістами;

3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення.

Актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною (частина 3 статті 14 Закону №1951-VIII).

Порядок ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів затверджено наказом Міністерства оборони України від 28.03.2022 №94 (далі Порядок №94).

Пунктом 12 розділу III «Відомості, що вносяться до Реєстру» Порядку №94, передбачено, що отримання призовником, військовозобов`язаним та резервістом інформації про своє включення (не включення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, здійснюється після особистого звернення та письмового запиту (в якому вказується прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), місце проживання (місце перебування) і реквізити документа, що посвідчує особу, яка подає запит) до органу ведення Реєстру або в електронному вигляді через Єдиний державний веб-портал електронних послуг, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері цифровізації.

Відповідно до відкритої інформації, яка міститься на офіційному веб-сайті Міністерства оборони України, застосунок «Резерв+» надає можливість оперативного оновлення даних та доступу до інформації у реєстрі Оберіг.

Згідно зі статтею 141 Закону №1951-VІІІ, електронний кабінет це персональний кабінет (захищений відокремлений веб-сервіс), за допомогою якого призовнику, військовозобов`язаному, резервісту, який пройшов електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації про його персональні та службові дані, а також до послуг. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.

Вказаний кабінет реалізовано у форматі застосунку «Резерв+».

З наведених вище норм Положення про ТЦК та СП і Порядку № 1487 убачається, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки з метою виконання покладених на них завдань звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції щодо доставлення до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП (порушення військовозобов`язаними чи призовниками законодавства про військовий обов`язок і військову службу; порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію) з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення.

Суд звертає увагу, що предметом даної справи не є встановлення факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, наявності підстав для притягнення його до відповідальності, передбаченої статтями 210, 210-1 КУпАП, що можливо лише в межах справи про адміністративне правопорушення.

Надаючи правову оцінку доводам представника позивача про те, що позивача не притягнуто до адміністративної відповідальності, а тому правові підстави для внесення інформації про порушення військового обліку відсутні, суд зауважує на таке.

Як було вже зазначено судом, відповідно до приписів частини першої статті 6 Закону №1951-VIII, до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості:1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Пункт 20-1 частини першої статті 7 Закону №1951-VIII передбачає, що до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать: відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 КУпАП (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).

Однак, до Реєстру вносяться не лише персональні, а й службові дані військовозобов`язаних.

У той же час, згідно пункту першого частини першої статті 8 цього ж Закону до службових даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать відомості про виконання військового обов`язку.

Тобто, достатньою підставою для внесення до Реєстру даних про порушення військовозобов`язаним правил військового обліку є сам факт допущеного порушення, незалежно від того, чи притягнуто особу до адміністративної відповідальності за його вчинення.

Відповідно до частини 3 статті 1 Закону України №2232-ХІІ, військовий обов`язок включає, зокрема, дотримання правил військового обліку.

У свою чергу, згідно підпункту 14 пункту 8 Порядку №559, у військово-обліковому документі в електронній формі відображається унікальний електронний ідентифікатор у вигляді двовимірного штрихкоду, що містить відомості про зазначений документ (далі QR-код військово-облікового документа) (за наявності таких відомостей) відомості щодо звернення або повідомлення про вчинення адміністративного або кримінального правопорушення до Національної поліції.

Також суд звертає увагу, що частина 10 статті 1 Закону №2232-ХІІ приписує, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані:

- уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;

- прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів;

- проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;

- проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі;

- виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Отже, позивач має прямий обов`язок, серед іншого, прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі Положення №154, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно з пунктом 9 Положення №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, окрім іншого:

ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;

оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам;

здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов`язаних та резервістів СБУ та розвідувальних органів): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку);

розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи;

звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції щодо доставлення до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення

розглядають справи (цілодобово під час проведення мобілізації та/або у період воєнного стану) про адміністративні правопорушення та накладають адміністративні стягнення відповідно та з дотриманням Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Пунктом 11 Положення №154 передбачено, що районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних відповідно до законодавства та в порядку, визначеному Міноборони.

Аналіз п. 79 Порядку № 1487 дає підстави для висновку, що у разі відсутності підстав для адміністративного затримання та доставлення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, щодо яких надсилалося звернення, районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки надсилають до Національної поліції повідомлення із відповідними відомостями.

Повертаючись до обставин розглядуваного спору суд враховує, що обов`язковою умовою для надання судового захисту є наявність реального та актуального порушення прав, свобод або законних інтересів позивача саме на момент ухвалення судового рішення. Судовому захисту підлягає лише порушене право, а мета адміністративного судочинства полягає у реальному відновленні становища, яке існувало до вчинення правопорушення.

В ході судового розгляду справи судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що під час розгляду даного адміністративного позову відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_5 у добровільному порядку вжито заходів щодо повного усунення обставин, які стали підставою для звернення до суду.

Зокрема, як убачається із заяви представника позивача від 07 травня 2026 року та доданих до неї доказів (копії витягу із застосунку «Резерв+»), 20 квітня 2026 року в інформаційній системі відображено відомості про скасування повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо розшуку ОСОБА_1 органами Національної поліції України. Станом на момент розгляду справи позивача знято з розшуку, інформаційну взаємодію щодо його затримання припинено, а в Реєстрі «Оберіг» відображається діюча відстрочка від призову за мобілізацією.

Оскільки відповідачем у ході судового розгляду самостійно анульовано звернення до органів Національної поліції та актуалізовано відомості в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, порушення прав позивача в цій частині на момент прийняття рішення суду повністю припинено та усунуто самим суб`єктом владних повноважень.

Таким чином, похідні позовні вимоги щодо зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_3 виключити відомості про порушення правил військового обліку з боку ОСОБА_1 з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та повідомити Головне управління Національної поліції в Одеській області про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 до територіального центру комплектування та соціальної підтримки наразі є неактуальними та задоволенню не підлягають.

У свою чергу, сторона позивача наполягає на тому, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення, що виключає закриття провадження по справі на підставі п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України.

Зокрема, позивач зазначає, що внаслідок протиправних дій ІНФОРМАЦІЯ_3 позивачу завдано моральну шкоду внаслідок порушення його честі і гідності, підриву довіри позивача в органи державної виконавчої влади України, що викликає у ОСОБА_1 негативні емоції.

Вирішуючи позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Оцінюючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача компенсації моральної шкоди у розмірі 20 000 грн, суд керується статтями 56 Конституції України, статтями 23, 1167, 1173 Цивільного кодексу України та враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17.

Порушення прав особи з боку суб`єкта владних повноважень неминуче викликає негативні емоції, однак для виникнення права на відшкодування моральної шкоди такі переживання мають досягти рівня страждань або приниження. Оцінка цього рівня є оціночною категорією і залежить від сукупності обставин: інтенсивності, тривалості протиправних дій, їх мотивів, а також настання конкретних фізичних чи психологічних наслідків для потерпілого.

Відповідно до вимог статей 77, 79 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги. У справах про відшкодування моральної шкоди саме на позивача покладається обов`язок довести факт заподіяння шкоди, її розмір та наявність причинно-наслідкового зв`язку між протиправною бездіяльністю відповідача та моральними стражданнями.

Разом з тим, суд враховує, що в цій справі відповідачем, хоча на момент вирішення судом спору анульовано звернення до органів Національної поліції та актуалізовано відомості в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, проте було вчинено неправомірні дії: 1) внесення відомостей про порушення правил військового обліку з боку ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та 2) направлення звернення до Головного управління Національної поліції в Одеській області для здійснення адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

У свою чергу, зазначені дії в подальшому мали наслідком затримання позивача, який мав чинну відстрочку за п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону № 3543-ХІІ, чим дійсно могла бути спричинена моральна шкода, адже безпідставне обмеження свободи пересування та особистої недоторканності під час затримання неминуче спричиняє особі душевні страждання, сильний психологічний стрес, відчуття безпорадності та приниження людської гідності через вимушене порушення звичного способу її життя.

При цьому зазначені обставини можуть бути поставлені у вину виключно ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки затримання працівниками поліції є прямим наслідком неправомірних дій ІНФОРМАЦІЯ_3 , які в подальшому ним же і були виправлені в добровільному порядку. А отже така шкода підлягає стягненню саме з ІНФОРМАЦІЯ_3 , а не ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, враховуючи співмірність заявленої суми із характером моральних страждань, суд вважає, що вимоги позивача в цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме шляхом стягнення з відповідача компенсації моральної шкоди у розмірі 1 000 грн, що буде достатньою та сатисфакційною компенсацією за завдані моральні переживання. В іншій частині моральних вимог слід відмовити.

Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб`єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Суд також враховує встановлений ст. 3 Конституції України, ст. 6 КАС України принцип верховенства права, який в адміністративному судочинстві зобов`язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Суд акцентує увагу на приписах ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) і «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів і інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що решта аргументів (доводів) сторін, які мають значення для правильного вирішення спору, на вирішення спірних правовідносин не впливають та не змінюють судовий розсуд цього спору за результатами судового процесу.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його часткового задоволення.

Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 КАС України.

У позовній заяві зазначено, що позивачем планується понесення витрат на правничу допомогу в розмірі 20 000 грн, проте на момент вирішення справи до суду не надано рахунків, актів приймання виконаних робіт та ін., які б підтверджували понесення позивачем таких витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 139, 242-246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 ; ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), третя особа - Головне управління Національної поліції в Одеській області (вулиця Академіка Філатова, буд. 15а, м. Одеса, Одеська обл., Україна, 65080; ЄДРПОУ 40108740), про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 (структурний підрозділ ІНФОРМАЦІЯ_4 ) щодо внесення відомостей про порушення правил військового обліку з боку ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 (структурний підрозділ ІНФОРМАЦІЯ_4 ) щодо направлення звернення до Головного управління Національної поліції в Одеській області для здійснення адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди в розмірі 1 000 (одну тисячу) грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 2129,92 грн (дві тисячі сто двадцять дев`ять грн 92 коп.).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя І.В. Завальнюк