Постановление суда № 140259176, 01.10.2026, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

01.10.2026

Справа № 331/6381/26

Провадження № 1-кп/331/983/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року м. Запоріжжя

Олександрівський районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2

за участі: прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника обвинуваченого ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Запоріжжі матеріали кримінального провадження, № 12026082300000197, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05 травня 2026 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 307 КК України за обвинуваченням ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 307 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

Прокурором заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 на 60 днів у зв`язку з тим, що ухвалою Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 07.08.2026 р. № 331/6381/26 запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_4 продовжено зі строком дії по 07.10.2026, включно з правом внесення грошової застави в розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, в сумі 166 400 (сто шістдесят шість тисяч чотириста)гривень.

На переконання прокурора, на теперішній час перелічені слідчим суддею в ухвалі від 07.08.2026 р. ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не відпали, не змінилися та продовжують існувати, що спонукає прокурора на звернення до суду з даним клопотанням.

Так, прокурор обґрунтовує наявністю ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст.177 КПК України, а саме: ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, наявністю ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст.177 КПК України, а саме: ОСОБА_4 може незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, а також наявністю ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення. Наявність цих ризиків обґрунтовується тяжкістю інкримінованих ОСОБА_4 злочинів і тяжкістю покарання, яке йому загрожує у випадку визнання його винним у вчиненні цих злочинів. Застосувати до обвинуваченого більш м`які запобіжні заходи прокурор не вбачає за можливе, оскільки вони не зможуть належним чином запобігти ризикам, передбаченим п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Прокурор в судовому засіданні у режимі відеоконференцзв`язку, проголосивши клопотання, підтримав викладені у них доводи, наполягав, що у разі застосування більш м`якого запобіжного заходу запобігання вказаним ризикам неможливе.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні у режимі відеоконференцзв`язку не заперечували проти клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, пояснили, що покладаються на розсуд суду при вирішенні цього питання.

Заслухавши клопотання прокурора, з`ясувавши позиції обвинуваченого та його захисника, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що згідно з ухвалою Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 07.08.2026 №331/6381/26:

-призначено кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 307 КК України, до судового розгляду

-продовжено відносно ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 07.10.2026 р. включно.

-застосовано до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 50 (п`ятдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 166 400 (сто шістдесят шість тисяч чотириста) гривень.

За змістом ч.1 ст.183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.

Згідно з приписами ст.199 КПК України, розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд має з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.

Як унормовано ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання певним ризикам.

Так, розглядаючи питання щодо застосування та/ або продовження запобіжних заходів, судом враховуються приписи ст.178 КПК України, а саме: при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності ряд обставин, наведених у переліку даної норми. При цьому, ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що обвинувачений вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Відповідно, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, суд має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Суд зауважує, що наразі не розпочато судовий розгляд даного провадження.

Враховуючи вимоги ст. ст. 177, 178, 183 КПК України, суд приходить до висновку, що ризики, передбачені п.1, п.3 і п.5 ч.1 ст. 177 КПК України, які були підставою для обрання стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на даний час не відпали, не змінилися та продовжують існувати.

Так, злочини, що інкримінуються ОСОБА_4 , згідно зі ст.12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі. Тому, суд погоджується з доводами прокурора, що обвинувачений, усвідомлюючи тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, суворість та невідворотність покарання, може переховуватися від суду.

Тому є достатні підстави вважати, що ОСОБА_4 з метою ухилення від покарання за вчинені кримінальні правопорушення може безперешкодно переховуватися від суду, що є достатнім обґрунтуванням ризиків, передбачених п.1 і п.5 ч.1 ст.177 КПК України.

Крім того, ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, у достатні мірі обґрунтовується тим, що обвинувачений ОСОБА_4 , перебуваючи на свободі, може незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, які підлягають допиту під час судового провадження і анкетні дані яких стали відомі обвинуваченому під час ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.

Таким чином, за результатами розгляду клопотання сторони обвинувачення, суд дійшов висновку про збереження на даний час суттєвих ризиків та достатніх підстав, які свідчать про необхідність продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченого у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, що відповідає ч.1 ст.197 КПК України.

Також, суд дійшов висновку про те, що обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід, з урахуванням його тривалості, - у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення, на даний час не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, потребою у проведенні судом всіх необхідних процесуальних дій, що спрямовані на встановлення фактичних обставин кримінального правопорушення.

Суд, наголошує, що обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід відповідає його особі.

За станом здоров`я обвинувачений може утримуватися в закладі тимчасового обмеження волі. Доказів протилежного стороною захисту під час провадження справи в суді не надано.

За приписами ч.2 ст.8, ч.5 ст.9 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

За змістом ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, в розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, таке обвинувачення, у сукупності з іншими обставинами, збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів (справа «Ілійков проти Болгарії» (Ilijkov v. Bulgaria, Заява №33977/96, від 26 липня 2001 року).

Тримання під вартою є виправданим, якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи (справа «Лабіта проти Італії» (Labita v. Italy, Заява №26772/95, від 06 квітня 2000 року).

Також у п.51 справи «Летельє проти Франції» (Letellier v. France, Заява №12369/86, від 26 червня 1991 року) Європейський суд з прав людини зазначив: суд визнає, що особлива тяжкість деяких правопорушень може визвати таку реакцію суспільства та соціальні наслідки, які роблять виправданим попереднє утримання в крайньому разі на протязі певного часу.

При виключних обставинах цей момент може бути врахований в світлі Конвенції, в крайньому разі в такій мірі, в якій внутрішнє право визнає поняття порушення публічного порядку внаслідок скоєння злочину.

З урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, стороною обвинувачення достатньо доведено обставини, які виправдовують подальше обмеження права обвинуваченого перебувати на волі. Так, застосування більш м`яких запобіжних заходів не буде достатнім для запобігання ризиків, передбачених п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, які є реальними та зберігають свою актуальність.

З урахуванням вимог ч. 4 ст. 183 КПК України, а також виходячи із встановлених обставин, зокрема обставин вчинених кримінальних правопорушень, майнового стану підозрюваного, слідчий суддя вважає за необхідне визначити розмір застави підозрюваному у розмірі 50 (п`ятдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 166 400 (сто шістдесят шість тисяч чотириста) гривень, оскільки на переконання судді саме такий розмір застави здатен забезпечити виконання підозрюваним його обов`язків.

Враховуючи вимоги ст. 219 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід, строком до 30.11.2026 р.

Керуючись ст. 23, 94, 115, 177-178, 182-183, 197, 199, 201, 205, 331, 350, 369-372, 392 КПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити відносно ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з утриманням в Державній установі Дніпровська установа виконання покарань № 4, строком на 60 днів з 01 жовтня 2026 року до 30.11.2026 року включно.

Строк дії ухвали визначити до 30.11.2026 року включно.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 50 (п`ятдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 166 400 (сто шістдесят шість тисяч чотириста) гривень.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу, реквізити для внесення застави - отримувач ТУ ДСА України в Запорізькій області, ЄДРПОУ 26316700, № UA928201720355289002015001205, Державна казначейська служба України, місто Київ, МФО 820172. Призначення платежу: застава за підозрюваного ОСОБА_4 , справа № 331/5019/26.

Підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави.

У разі внесення застави, строком на 60 (шістдесят) днів покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:

- прибувати за кожною вимогою до суду;

- не відлучатися з місця проживання без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_4 наслідки невиконання вказаних обов`язків, а саме: у разі, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з`явився за викликом до суду, без поважних причин, не повідомив про причину своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується в порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Копію ухвали суду надіслати Державній установі Дніпровська установа виконання покарань № 4 , вручити обвинуваченому, захиснику та прокурору.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення обвинуваченим, його захисником, прокурором шляхом подання апеляційної скарги.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Ухвала суду підлягає негайному виконанню.

Головуючий суддя ОСОБА_1