Решение № 140258284, 30.09.2026, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 р. № 400/2115/26 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Лісовської Н.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , до відповідачаГоловного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, пл. Народна, 4,м. Ужгород,Закарпатська обл., Ужгородський р-н,88008, провизнання протиправним та скасування рішення від 04.12.2025 року № 143250024045; зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту Позивач) звернувся до адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі по тексту Відповідач) з вимогами про:

- визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 04.12.2025 року № 143250024045 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 ;

- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області врахувати всі періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 25.07.1988 до загального страхового стажу та періоди роботи на посаді докера-механізатора до спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугу років ОСОБА_1 та призначити останньому пенсію за вислугу років.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» у зв`язку з відсутністю необхідного спеціального стажу. Відповідачем не зараховано до страхового стажу періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 25.07.1988 у зв`язку з недоліками в заповненні дати народження Позивача, а до спеціального стажу не зараховано період роботи згідно довідки від 01.07.2025 №8, оскільки вона не відповідає вимогам додатку № 5 до п. 20 Порядку №637: відсутній підпис головного бухгалтера. Позивач вважає, що рішення Відповідача від 04.12.2025 року № 143250024045 є протиправним та таким, що порушує його право на пенсійне забезпечення, а тому підлягає визнанню протиправним в судовому порядку.

Ухвалою суду від 05.03.2026 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до ст. 263 КАС України.

19.03.2026 р. Відповідачем подано відзив на позовну заяву, де вказано, що страховий стаж Позивача на призначення пенсії становить 35р. 2 м. 8 д., спеціальний стаж становить 11 р. 3 м. 18 д. За результатами розгляду заяви Позивача від 27.11.2025 року та доданих до неї документів встановлено, що до страхового стажу роботи заявника не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 25.07.1988, оскільки дата народження написана не повністю з метою встановлення належності запису необхідно надати довідку з першого місця роботи, до спеціального стажу не зараховано період роботи згідно довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 01.07.2025 №8, оскільки вона не відповідає вимогам додатку № 5 до п. 20 Порядку №637: відсутній підпис головного бухгалтера. З урахуванням викладеного Позивачу відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років у зв`язку з відсутністю необхідного спеціального стажу. Щодо вимоги Позивача про призначення пенсії, то такі рішення є дискреційними повноваженнями органу Пенсійного фонду.

Позивач подав до суду відповідь на відзив, в якому зазначив, що відповідальність за всі виправлення та неточності ведення трудової книжки не може покладатись на працівника, оскільки обов`язок з ведення трудових книжок законодавцем покладено на підприємства, установи, організації; довідка № 08 від 01.07.2025 року містить всі необхідні ідентифікуючі відомості щодо особи, якій ця довідка була видана та щодо періодів роботи, що зараховуються до спеціального стажу; Відповідач не вжив всіх необхідних дій в адміністративній процедурі, що стосувалася розгляду питання про призначення пенсії Позивача.

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

27.11.2025 року Позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою від 27.11.2025 року щодо призначення пенсії за вислугу років. Разом з заявою, позивачем було подано необхідні документи.

За принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області була розглянута заява та 04.12.2025 року було прийняте рішення №143250024045 про відмову в призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного спеціального стажу.

Згідно спірного рішення за результатами розгляду заяви та доданих документів було встановлено:

- до страхового стажу роботи заявника не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 25.07.1988 року, оскільки дата народження написана не повністю, з метою встановлення належності запису необхідно надати довідку з першого місця роботи, оформлену у встановленому порядку, із зазначенням повних анкетних даних працівника, зокрема повної дати народження;

- до спеціального стажу не зараховано період роботи згідно довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 01.07.2025 №8, оскільки вона не відповідає вимогам додатку № 5 до п. 20 Порядку № 637: відсутній підпис головного бухгалтера.

Страховий стаж позивача становить 35 р. 2 м. 8 д., спеціальний стаж становить 11 р. 3 м. 18 д. Заявник не працює.

Вважаючи рішення Відповідача щодо відмови у призначенні пенсії за вислугу років протиправним, Позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи адміністративну справу та надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Статтею 114 Закону №1058 врегульовано призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.

Пенсії за вислугу років призначаються відповідно до розділу XIV Закону №1058.

Пунктом 2-1 «Прикінцевих положень» Закону №1058 передбачено, що, особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788). Розмір пенсії за вислугу років визначається відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Пенсії за вислугу років фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до статті 52 Закону №1788, право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, механізатори (докери-механізатори) комплексних бригад на вантажно-розвантажувальних роботах у портах, а також плавсклад морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості (крім суден портових, що постійно працюють на акваторії порту, службово-допоміжних, роз`їзних, приміського і внутріміського сполучення).

Відповідно до пункту «г» частини 1 статті 55 Закону №1788, право на пенсію за вислугу років мають:

механізатори (докери-механізатори) комплексних бригад на вантажно-розвантажувальних роботах у портах - після досягнення 55 років і при стажі роботи:

для чоловіків - не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі;

для жінок - не менше 25 років, з них не менше 15 років на зазначеній роботі.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацами другим і третім цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року право на пенсію за вислугу років надається за наявності стажу роботи, встановленого абзацами п`ятнадцятим - двадцять третім пункту «б» частини першої статті 13 цього Закону.

Позивач на момент звернення із заявою про призначення пенсії за віком досяг 55 років. Таким чином, для призначення пенсії за вислугу років Позивачу необхідно мати не менше 30 років страхового стажу, з них не менше 20 років на роботі механізатори (докери-механізатори) комплексних бригад на вантажно-розвантажувальних роботах у портах.

Саме відсутність 20 років спеціального стажу стала підставою для відмови у призначенні Позивачу пенсії за вислугу років. Відповідачем враховано лише 11 р. 3 м. 18 д. спеціального стажу.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону № 1058, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог нього Закону за даними, що містяться в системі, персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

До набрання чинності Закону № 1058 питання пенсійного забезпечення, в тому числі й порядок обчислення стажу для призначення пенсій регулювалися Законом України «Про пенсійне забезпечення», відповідно до ст. 56 якого, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв, при цьому зараховується робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.

Відповідно до ст. 62 Закону України № 1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 1, 2, 3 «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року (далі - Порядок № 637), визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Зі змісту наведених норм слідує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Тобто, чинним законодавством встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями про період роботи, що можуть міститися в інших документах, а також необхідність надання уточнюючої довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників для підтвердження спеціального трудового стажу лише у випадку, коли в трудовій книжці відсутні відповідні відомості.

Надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 06.03.2018 по справі № 754/14898/15-а звернув увагу, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Пенсійний орган не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Окрім цього, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Вказану позицію сформував Верховний Суд в постанові від 06.02.2018 по справі № 677/277/17.

Суд зазначає, що відсутність повної дати народження заявника на титульній сторінці трудової книжки серії НОМЕР_1 від 25.07.1988 (вказано 1970 р.) не є виною Позивача. Неналежне виконання своїх обов`язків відповідальними особами не може покладати на Позивача відповідальність у вигляді відмови в зарахуванні до стажу періодів роботи та, відповідно, відмови у призначенні пенсії за вислугою років.

З матеріалів справи встановлено, що згідно з записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 25.07.1988 року, Позивач працював на посаді докера-механізатора:

- з 22.05.1995 по 08 09.2006 в Миколаївському морському порту;

- з 09.09.2006 по 02.07.2018 в Іноземному підприємстві «Южная Стівідорінг Компані Лімітед»;

- з 04.07.2018 по 08.02.2019 в Товариство з обмеженою відповідальністю «Метал Стівідорінг Компані»;

- з 17.05.2019 по момент звернення із заявою про призначення пенсії в Товариство з обмеженою відповідальністю «СТИВІДОРНА ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ».

Суд вказує на те, що згідно даних трудової книжки серії НОМЕР_1 від 25.07.1988 спеціальний стаж Позивача становить понад 20 років.

Записи в трудовій книжці Позивача містять повну інформацію про роботу та характер виконуваних позивачем робіт, окрім того вказані записи виконані у відповідності до вимог законодавства, із зазначенням відповідних розпоряджень, наказів на підставі яких вони внесені. Відтак, ця трудова книжка є достатньою підставою для підтвердження стажу роботи.

Крім того, Позивачем подавались до Пенсійного Фонду довідки для підтвердження трудового стажу:

- довідка від 07.07.2025 року №02-11/73, видана Державним підприємством «Миколаївський морський торгівельний порт», про підтвердження трудового стажу докером-механізатором за період з 22.05.1995 по 08.09.2006;

- довідка від 01.07.2025 року №08, видана ТОВ «Южная Стівідорінг Компані Лімітед», про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії: за період з 09.09.2006 по 02.07.2018 виконував навантажувально-розвантажувальні роботи в порту у складі комплексної бригади докерів-механізаторів за посадою докер-механізатор.

Щодо посилання Відповідача не те, що довідка від 01.07.2025 року №08 не відповідає вимогам додатку № 5 до п. 20 Порядку №637, а саме відсутній підпис головного бухгалтера, то суд наголошує на тому, що відповідно до приписів ст. 62 Закону України № 1788 та п. 1 Порядку 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом 20 Порядку №637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.

Згідно з пунктом 23 Порядку №637 документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності).

З аналізу вказаних норм слідує, що уточнюючі довідки підприємств про пільговий характер роботи мають бути підписані посадовими особами підприємства. Проте, вказані норми не містять імперативного припису щодо підписання такої довідки посадовою особою - головним бухгалтером підприємства.

Як вбачається з довідки ТОВ «Южная Стівідорінг Компані Лімітед» від 01.07.2025 року №08, дана довідка підписана посадовими особами, а саме генеральним директором підприємства та менеджером з персоналу, а також містить відтиск печатки підприємства.

Відповідно до частини третьої статті 44 Закону №1058, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

З огляду на приписи підпункту 2 пункту 6 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, УПФУ має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на управління Фонду завдань.

Тобто, Відповідач не позбавлений права, зокрема, у разі відсутності окремих документів для підтвердження стажу роботи, звертатись із відповідними листами, запитами до підприємств, установ, організацій, з метою отримання інформації, в тому числі, уточнюючої довідки чи документів, які містять відомості про періоди роботи, характер праці, проведення атестацій тощо.

При цьому, витребування та перевірка додаткових документів і довідок є обов`язком пенсійного органу, тобто перекладання тягаря доказування, надання відомостей тощо на Позивача є неприйнятним. Неналежне виконання пенсійним органом свого обов`язку щодо перевірки відомостей, зазначених у поданих документах не може бути підставою для обмеження конституційного права особи на отримання належної йому пенсії.

Вказані висновки узгоджуються із позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 18.09.2024 у справі №240/6201/23, яка в силу ч.5 ст.242 КАС України є обов`язковою для врахування при розгляді даної справи.

З огляду на викладене, суд вважає, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 04.12.2025 року № 143250024045 не відповідає критеріям правомірності, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України, та належить скасуванню, а всі періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 25.07.1988 необхідно врахувати до загального страхового стажу Позивача та періоди роботи на посаді докера-механізатора має бути зарахований до спеціального стажу, який дає право на отримання пенсії за вислугу років.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити призначення Позивачу пенсії за вислугу років, суд зазначає наступне.

Відповідно до Рекомендації № R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 р. № 1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Отже, у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно ст. 58 Закону № 1058-IV Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовлює документи для її виплати, тобто Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Оскільки Відповідачем протиправно відмовлено Позивачу у призначенні пенсії за вислугу років, що встановлено судом, суд з метою належного та ефективного захисту прав Позивача вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повторно розглянути заяву Позивача від 27.11.2025 року, та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

Отже, з урахуванням вищенаведеного, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно з ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Позивач надав квитанцію про сплату судового збору в загальній сумі 1331,20 грн, відтак стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача підлягає 665,60 грн.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, 4, м. Ужгород, Ужгородський р-н, Закарпатська обл., 88008, ідентифікаційний код 20453063) задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 04.12.2025 року № 143250024045 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 .

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, 4, м. Ужгород, Ужгородський р-н, Закарпатська обл., 88008, ідентифікаційний код 20453063) врахувати всі періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 25.07.1988 до загального страхового стажу та періоди роботи на посаді докера-механізатора до спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугу років ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ).

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, 4, м. Ужгород, Ужгородський р-н, Закарпатська обл., 88008, ідентифікаційний код 20453063) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) від 27.11.2025 року про призначення пенсії за вислугу років з урахуванням висновків суду та правової оцінки, наданої судом у рішенні.

5. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

6. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, 4, м. Ужгород, Ужгородський р-н, Закарпатська обл., 88008, ідентифікаційний код 20453063) судовий збір у сумі 665,60 грн (шістсот шістдесят п`ять грн 60 коп.) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 30.09.2026 р.

Суддя Н. В. Лісовська