Постановление суда № 140258182, 24.09.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/22331/26 1-кс/760/10700/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року м.Київ

Слідчий суддя Солом`янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю прокурора - ОСОБА_3

представників власника майна- ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Києва клопотання прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_5 про накладення арешту на майно по матеріалами кримінального провадження № 22025101110000920, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.07.2025,-

ВСТАНОВИВ:

До Солом`янського районного суду міста Києва надійшло клопотання прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_5 по матеріалам кримінального провадження № 22025101110000920, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.07.2025.

Клопотання мотивоване тим, що що ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженець м. Фастів Київської області, адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 ) - фактичний власник, керівник, кінцевий бенефіціарний власник

ТОВ ТД «Голосіївський» (ЄДРПОУ 19476076), що зареєстроване за адресою м. Київ, просп. Голосіївський, буд. 82, ТОВ Гастроном «Лисогорський» (ЄДРПОУ 31304304), ПП «Гастроном голосіївський» (ЄДРПОУ 21608792),

ПП «Вікінг Г» (ЄДРПОУ 19479590), ДП «Гастроном південний»

(ЄДРПОУ 30466733), ТОВ «Голосіївська торгівельно-виробнича компанія» (ЄДРПОУ 34865730), ТОВ «Голосіївська інвестиційна компанія»

(ЄДРПОУ 34865767), ТОВ «Софія 488» (ЄДРПОУ 16307054).

Також встановлено, що ОСОБА_6 має вплив на вчинення дій щодо нерухомого майна, в тому числі комерційної нерухомості на окупованій території (готель «ІНФОРМАЦІЯ_5», ООО ТД «Голосеевский» (ОГРН 1187746423633) на ТОТ АР Крим, прибережні паркові зони тощо), крім того, використовує ФОП ОСОБА_7 у своїй підприємницькій діяльності, в той час як його дружина ОСОБА_7 на постійній основі проживає на окупованій території.

Разом з цим, в ході аналізу даних, розміщених в «Едином государственном реестре юридических лиц», виявлено, що ОСОБА_6 є засновником ООО ТД «Голосеевский» (ОГРН 1187746423633) на ТОТ (Крим), керівником та засновником якого є також його дружина ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 ). Крім того серед засновників ООО ТД «Голосеевский» є також українське ТОВ ТД «Голосіївський» (ЄДРПОУ 19476076, капітал 1 млн).

Згідно відкритих джерел ООО ТД «Голосеевский» сплатило 30 тис. рублів податку у 2023 році.

Також встанолено, що ОСОБА_6 , фактично володіє готелем «ІНФОРМАЦІЯ_5», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6. Крім того, ОСОБА_6 , станом на 2019 рік, земельними ділянками та будинками навколо Готелю «ІНФОРМАЦІЯ_5». Разом з тим стало відомо, що ОСОБА_7 є фактичним управлінцем активів на тимчасово окупованій території України. Про це також можуть свідчити прив`язки тегів по номеру такі як « ІНФОРМАЦІЯ_6 », « ІНФОРМАЦІЯ_7 », а також зареєстрована на нею електронна пошта з назвою « ІНФОРМАЦІЯ_3 ».

Також ОСОБА_7 є приватним підприємцем, зареєстрованим в рф, є засновницею та фактичним керівником ООО ТД «Голосеевский» (ОГРН 1187746423633) на ТОТ АР Крим. В Україні ОСОБА_7 є керівником ПП «Престиж» (ЄДРПОУ 32104013) та Благодійної організації «Благодійний фонд «Благодар» (ЄДРПОУ 26345328);

Крім того відомо, що ОСОБА_6 умисно зберігає майно на тимчасово окупованій території України і вчиняє для його збереження усіх заходів. Зважаючи на вид діяльності, яка провадиться на його об`єктах нерухомості, вона може використовуватися військовими рф, а також державними проєктами рф, що націлені на реабілітацію, відновлення або як тимчасове місце дислокації ЗС рф. Також встановлено, що на території готелю «ІНФОРМАЦІЯ_5» неодноразово проводилися пропагандистські заходи, організаторами яких є «Центр руница».

Після публікацій в ЗМІ щодо ведення фінансово-господарської діяльності на ТОТ АР Крим ОСОБА_6 , з метою приховання та унеможливлення притягнення його до відповідальності, здійснив перереєстрацію підконтрольних суб`єктів господарської діяльності на наближених осіб, серед них:

ОСОБА_10 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , уродженець м. Донецьк, адреса реєстрації та фактичне місце проживання: АДРЕСА_5 ) - довірена особа ОСОБА_6 , є підписантом у ТОВ ТД «Голосіївський» (ЄДРПОУ 19476076) та ПП «Вікінг Г» (ЄДРПОУ 19479590), де ОСОБА_6 є засновником та фактичним керівником, власником.

05.08.2026 на підставі ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою: АДРЕСА_5 , у ході якого вилучено:

- мобільний телефон «Iphone 13 Pro», s\n НОМЕР_4 , imei1: НОМЕР_5 , imei2: НОМЕР_6 з номером телефону НОМЕР_7 ;

- ноутбук «Asus Vіvobook», S\n M5NOCV11N289209.

Цього ж дня постановою слідчого СУ ІНФОРМАЦІЯ_8 вилучені речі та предмети було визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 22025101110000920.

Таким чино, орган досудового розслідування просить суд задовольнити клопотання про накладення арешту на майно.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 долучив Протокол огляду мобільного телефону «IPhone 13 Pro» від 05.08.2026 року, протокол огляду ноутбука «Asus» від 06.08.2026 року, оголосив клопотання та просив суд задовольнити клопотання про накладеня решту на майно.

У судовому засіданні представник власника майна ОСОБА_4 долучила письмові заперечення на клопотання про накладення арешту на майно від 05.08.2026 року, копію паспорту та ідентифікаційного коду ОСОБА_10 , копію Ухвали про обшук від 22.07.26 р., копію Протоколу обшуку від 05.08.26 р., копію постанови про перекваліфікацію кримінального правопорушення від 02.06.2026 р., Витяг з ЄДРЮО ФОП стосовно ПП «Вікінг», копію податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2025 р. з квитанцією N?2 про прийняття ДІС, копію фінансової звітності малого підприємства станом на 31.12.2025 р. з квитанцією N?2 про прийняття ДПС, Витяг з інформаційно-комунікаційної системи ДПС про стан розрахунків платника за податками, відсутність заборгованості ПП «Вікінг» за період з 01.01.2025 р. по01.01.2026 р., Витяг з інформаційно-комунікаційної системи ДІС про стан розрахунків платника за податками, відсутність заборгованості ПІ «Вікінг» за період з 01.01.2026 р. по 01.08.2026 р. та просила відмовити у задоволенні клопотання і повернути вилучені речі власнику.

Судом встановлено,що слідчим управлінням ІНФОРМАЦІЯ_8 здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22025101110000920 від 24.07.2025 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України.

05.08.2026 на підставі ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою: АДРЕСА_5 , у ході якого вилучено:

- мобільний телефон «Iphone 13 Pro», s\n НОМЕР_4 , imei1: НОМЕР_5 , imei2: НОМЕР_6 з номером телефону НОМЕР_7 ;

- ноутбук «Asus Vіvobook», S\n M5NOCV11N289209.

Цього ж дня постановою слідчого СУ ІНФОРМАЦІЯ_8 вилучені речі та предмети було визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 22025101110000920.

Крім того, дослідивши протоколи огляду мобільного телефону «Iphone 13 Pro» та «Asus Vіvobook» встановлено, що під час огляду було оглянуто програмні забезпечення та месенджери, відповідно з яких було отримано дані, після чого було зроблено фотознімки екрану із наявними відомостями, що мають значення для встановлення обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному проваджені.

Також захисником особи стосовно арешту майна якого вирішується питання було долучено відповідь на адвокатський запит, в якому старший слідчий ОВС ОСОБА_11 повідомив, що експертиза щодо вилучених у ОСОБА_10 згідно з протоколом обшуку від 05.08.2026 р. мобільного телефону Iphont 13 Pro imei: НОМЕР_5 , imei2: НОМЕР_6 з номером телефону: НОМЕР_8 , а також ноутбуку Asus Vіvobook S\n M5NOCV11N289209, не призначалась і не планується.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необгрунтованому процесуальному обмеженню.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної наявність обгрунтованої підори у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб?єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3, ч. 10 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою збереження речових доказів і накладається на майно будь-якої фізичної (третьої особи) або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Згідно положень ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об?єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об?єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Разом з тим, як вбачається зі змісту поданого до суду клопотання про арешт майна, прокурор обґрунтовуючи клопотання посилається лише на норми кримінального процесуального закону, які передбачають арешт майна та визначають поняття речових доказів в кримінальному провадженні. При цьому, жодного доказу на підтвердження своїх доводів, щодо необхідності накладення арешту на майно ОСОБА_12 прокурором в клопотанні не наведено.

Так, в клопотанні не зазначені обставини, які б свідчили, що вилучені під час обшуку проведеного 05.08.2026 року у ОСОБА_12 мобільний телефон та ноутбук відповідать критеріям визначеним ст. 98 КПК України.

Крім того, призначення експертизи або необхідність її проведення не є самостійною підставою для накладення арешту на майно, оскільки таких захід забезпечення кримінального провадження застосовується виключно за наявності ризиків, передбачених кримінальнім процесуальним законом. Як убачається з матеріалів провадження орган досудового розслідування вже отримав доступ до інформації, що міститься на відповідних пристроях, а відтак прокурором не доведено, що у разі відмови накладення арешту зняття інформації є неможливим або суттєво ускладненим. Так само відсутні будь-які об?єктивні дані про існування ризиків зміни, втрати або знищення інформації, яка вже перебуває у розпорядженні органу досудового розслідування або могла бути належним чином зафіксована під час проведення слідчої дії.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, сам по собі факт визнання майна речовим доказом або необхідність проведення експертизи не є достатньою правовою підставою для накладення арешту на таке майно.

Аналіз актуальної практики Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду (зокрема, у справах N? 154/2859/18 від 15.02.2024 та N? 554/2506/22 від 15.04.2024) свідчить про неприпустимість формального підходу до обмеження права власності. Слідчий суддя зобов?язаний здійснювати змістовну перевірку клопотання, виходячи з принципів розумності та співмірності, оскільки сам по собі статус речового доказу не є безумовною підставою для арешту (аналогічна позиція викладена в постанові ВС від 27.09.2022 у справі N? 233/5393/20).

Вирішальним для правомірного втручання є наявність доведених прокурором ризиків, передбачених ст. 170 КПК України, та встановлення реального, а не гіпотетичного зв?язку майна з обставинами правопорушення. Будь-яке обмеження, що не підкріплене конкретними доказами необхідності збереження майна для цілей правосуддя, кваліфікується як надмірне та підлягає скасуванню як таке, що порушує баланс між інтересами слідства та конституційним правом особи на володіння своїм майном.

За відсутності таких обставин накладення арешту на майно має формальний характер і призводить до необгрунтованого втручання у право власності особи.

Крім того, жодного доказового значення у кримінальному провадженні N?N622025101110000920 вилучене майно не має, оскільки ОСОБА_10 володіє ним як особистим майном на легальних підставах.

Відповідно до Постанови Європейського Суду з прав людини від 09 червня 2005 року по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації», Європейським Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу N? 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності та не було свавільним.

Окрім того, Європейський суд через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення «Іатрідіс проти Греції»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу Конвенції.

Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Іншими словами, має існувати обгрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).

Таким чиномщо прокурором не доведено, що майно, а саме телефон та ноутбук, вилучене під час обшуку у ОСОБА_13 , має будь яке відношення до кримінального провадження N?22025101110000920, внесеного до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.111-1 КК України та може бути використано як доказ в кримінальному провадженні.

Прокурор, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст. 132 КПК України, не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні у відповідності до ст. 94 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 132, 170-173, 309, 369-372 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_5 про накладення арешту на майно по матеріалами кримінального провадження № 22025101110000920, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.07.2025.

Вилучене майно 05.08.2026 у ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою: АДРЕСА_5 , а саме:

- мобільний телефон «Iphone 13 Pro», s\n НОМЕР_4 , imei1: НОМЕР_5 , imei2: НОМЕР_6 з номером телефону НОМЕР_7 ;

- ноутбук «Asus Vіvobook», S\n M5NOCV11N289209., негайно повернути власнику ОСОБА_10 за належністю.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Копію ухвали направити слідчому, прокурору та заінтересованим особам.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1