Решение № 140257601, 30.09.2026, Калинопільський районний суд Черкаської області (до 25.04.2025 - Катеринопільський районний суд Черкаської області)

Справа № 712/6236/26

Провадження № 2/698/501/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 р. Калинопільський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Баранова О.І.,

секретаря Пугачовської Т.І.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «ФК «ЕЙС» звернувся з позовом до відповідача ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з останнього заборгованість за кредитним договором № 125642257 від 10.02.2022 року у розмірі 14742,95 гривень, судові витрати в розмірі 2662,40 гривень та витрати на правничу допомогу у розмірі 7000,00 гривень.

В обґрунтування позову зазначив, що 10.02.2022 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 125642257, за яким ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» зобов`язалося надати відповідачу кредит у вигляді кредитної лінії з кредитним лімітом у розмірі 5000,00 грн., проте, в подальшому відповідач збільшив суму кредиту, у зв`язку з чим загальна сума становить 10250,00 грн. а ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування грошовими коштами з кінцевою датою повернення 12.03.2022 року. ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» виконало своє зобов`язання за кредитним договором та надало відповідачу грошові кошти у розмірі 10250,00 гривень, що підтверджується платіжними дорученнями від 10.02.2022 року в розмірі 5000,00 грн., від 13.02.2022 року в розмірі 950,00 грн., від 13.02.2022 року в розмірі 4300,00 грн. та від 17.02.2022 року в розмірі 2000,00 грн. для зарахування на платіжну картку НОМЕР_1 . Відповідач належним чином не виконував грошові зобов`язання, тому у нього виникла заборгованість за кредитом у розмірі 14742,95 грн., з яких: 10250,00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 4492,95 заборгованість за відсотками.

28.11.2018 року між ТОВ Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого, та відповідно до рестру боржників до вказаного договору факторингу ТОВ Манівео Швидка Фінансова Допомога» відступила, а ТОВ «Таліон Плюс» прийняла права вимоги за договорами у тому числі за кредитним договором № 125642257.

30.10.2023 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 30/1023-01, відповідно до умов якого, та відповідно до рестру боржників до вказаного договору факторингу ТОВ «Таліон Плюс» відступила, а ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» прийняла права вимоги за договорами у тому числі за кредитним договором № 125642257.

11.07.2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» укладено Договір факторингу № 11/07/25-Е, відповідно до умов якого, та відповідно до рестру боржників до вказаного договору факторингу ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» відступила, а ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» прийняла права вимоги за договорами у тому числі за кредитним договором № 125642257.

Таким чином, ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» наділене правом вимоги до відповідача за кредитним договором № 125642257.

Відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, чим порушив умови договору, в результаті чого допустив заборгованість за кредитним договором № 125642257 від 10.02.2022 року, станом на дату відступлення 11.07.2025 року заборгованість за кредитним договором становить 14742,95 грн., з яких: 10250,00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 4492,95 заборгованість за відсотками.

Посилаючись на те, що відповідач, не виконуючи належним чином зобов`язання за договором, порушує його умови, просить суд стягнути із відповідача на користь позивача вказану суму заборгованості, а також судові витрати по справі.

Ухвалою судді від 16.06.2026 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

31.07.2026 року від представника відповідача адвоката Сучила А.О. через систему «Електронний суд`до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що відповідач не визнає позов, позивачем не доведено достовірними доказами (ст.77-79, 81 ЦПК України) факт підписання відповідачем саме цього кредитного договору та ознайомлення і згоди відповідача саме з цією редакцією правил. Також зазначає, що жодної визначеної вимоги у ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» до ОСОБА_1 на момент укладення договору факторингу від 28.11.2018 року не було, і сторони не могли передбачити, що 10.02.2022 року цим товариством буде укладено кредитний договір з відповідачем. Позивачем не доведено ні факту належного укладення кредитного договору на умовах, вказаних у позовній заяві, ні дійсного розміру наданих відповідачу коштів, ні факту набуття позивачем права вимоги до відповідача за кредитним договором у заявленому розмірі. За таких обставин позовні вимоги позивача є недоведеними та необгрунтованими. Також просить стягнути з позивача понесені судові витрати на правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн..

03.08.2026 року представником позивача Сахаровою О.І. через систему «Електронний суд» подано відповідь на відзив у яких остання наполягає на задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, щопри заповненні заявки на кредит відповідач особисто обрав для себе суму кредиту, строк кредитування та мав змогу ознайомитися з умовами договору перед його підписанням. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийнняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч.6 ст. 11 Закону України «Про електрону комерцію». Відповідач підписав договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором, отримав свій примірник електронного договору, у формі, що унеможливлює зміну його змісту та мав змогу у будь-який час самостійно ознайомитися з договором на сайті товариства в особистому кабінеті. Також зазначила, що позивач належним чином підтвердив факт переходу права вимоги, оскільки виконав умови договору факторингу та надав відповідні документи. Висновок відповідача про відсутність переходу права вимоги є необгрунтованими, оскільки грунтується на помилковому тлумаченні моменту виникнення права вимоги та його передачі за договром факторингу. Щодо підтвердження понесення судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката відповідач не надав жодних документів, таким чином стягнення правничої допомоги з позивача ТОВ «ФК «ЕЙС» у розмірі 15000,00 грн., є необгрунтованими та завищені відносно складності справи.

10.08.2026 року від представника відповідача адвоката Сучила А.О. через систему «Електронний суд» надійшло заперечення на відповідь на відзив, в якому зазначає, що позивачем не надано жодних доказів того, що документ, копію якого подано до суду, є оригіналом електронного документа в розумінні наведених норм, а не його довільною роздруківкою (конвертацією у форматі PDF), виготовленою позивачем в односторонньому порядку для цілей цього судового провадження. Матеріали, подані позивачем на підтвердження переходу права вимоги за договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, не містять жодного текстового чи графічного позначення, яке б ідентифікувало цей документ саме як витяг з реєстру прав вимоги. Найменування документа не відповідає тій формі яку зазначає позивач у відповіді на відзив та структурі яку сторони погодили у додатку 1 до вказаного договору факторингу. Надані позивачем документи, іменовані «реєстр прав вимоги №175 від 05.05.2022» та «реєстр прав вимоги №1 від 30.10.2023» не відповідає формі, погодженій сторонами у додатку 1 до договороу факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 та додатку 1 до договору факторингу № 30/1023-01 від 30.09.2023 включно; не відповідає назві яку зазначає позивач у відповіді на відзив; за своєю структурою є сукупністю декількох не пов`язаних між собою за змістом документів, а не єдиним цілісним витягом з реєстру прав вимоги; не відповідають критеріям належності, допустимості та достовірності доказів, встановленим процесуальним законодавстом України, а отже не можуть вважатися належним та допустимим доказом факту переходу права вимоги до позивача, у зв`язку з чим відповідач просить суд критично оцінити такі докази та відмовити в задоволенні позовних вимог, що грунтуються на них. Стосовно розміру витрат на правничу допомогу позивач у відзиві зазначає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 15000,00 грн. є необгрунтованим та завищеним відносно складності справи. Ключовим є не суб`єктивна оцінка іншою стороною «завищеності» суми, а наявність належних доказів реальності та обгрунтованості витрат, які в даній справі надані в повному обсязі.

10.08.2026 року від представника відповідача адвоката Сучила А.О. через систему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення, в яких зазначає, що кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора MNV539QF. Отже, з моменту укладення кредитного договору, між стторонами виникли цивільно-правові зобов`язання, що передбачають не лише набуття суб`єктивних прав, а й прийняття на себе взаємних обов`язків. Також зазначила, що витяги містять усі необхідні відомості для ідентифікації спірного права вимоги, зокрема номер та дату договору факторингу, номер реєстру, відомості про сторони, дані щодо конкретного боржника та розмір заборгованості, а також підписані уповноваженими представниками відповідних сторін. Щодо стягнення витрати на професійну правничу допомогу зазначає, що на підтвердження понесення судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката відповідача не надав жодних документів, тому позовні вимоги в частині витрат щодо стягнення допомоги з ТОВ «ФК «ЕЙС» у розмірі 15000,00 грн., є необгрунтованими та завищеними відносо складності справи.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи позовної заяви, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 10.02.2022 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 125642257, за яким ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» зобов`язалося надати відповідачу кредит у вигляді кредитної лінії з кредитним лімітом у розмірі 5000,00 грн., проте, в подальшому відповідач збільшив суму кредиту, у зв`язку з чим загальна сума становить 10250,00 грн. а ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування грошовими коштами з кінцевою датою повернення 12.03.2022 року. ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» виконало своє зобов`язання за кредитним договором та надало відповідачу грошові кошти у розмірі 10250,00 гривень, що підтверджується платіжними дорученнями від 10.02.2022 року в розмірі 5000,00 грн., від 13.02.2022 року в розмірі 950,00 грн., від 13.02.2022 року в розмірі 4300,00 грн. та від 17.02.2022 року в розмірі 2000,00 грн. для зарахування на платіжну картку 4149-60ХХ-ХХХХ-0189.

З наведеного вбачається, що ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» належним чином виконало свої зобов`язання за кредитним договором, надавши відповідачу кредитні кошти, в порядку, передбаченому умовами вищевказаного Кредитного договору.

28.11.2018 року між ТОВ Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого, та відповідно до рестру боржників до вказаного договору факторингу ТОВ Манівео Швидка Фінансова Допомога» відступила, а ТОВ «Таліон Плюс» прийняла права вимоги за договорами у тому числі за кредитним договором № 125642257.

30.10.2023 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 30/1023-01, відповідно до умов якого, та відповідно до рестру боржників до вказаного договору факторингу ТОВ «Таліон Плюс» відступила, а ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» прийняла права вимоги за договорами у тому числі за кредитним договором № 125642257.

11.07.2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» укладено Договір факторингу № 11/07/25-Е, відповідно до умов якого, та відповідно до рестру боржників до вказаного договору факторингу ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» відступила, а ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» прийняла права вимоги за договорами у тому числі за кредитним договором № 125642257.

За таких обставин, до ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» починаючи з 11.07.2025 року відповідно до договору факторингу № 11/07/25-Е перейшло право за договором № 125642257 від 10.02.2022 року, що укладено між ТОВ Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 ..

Відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, порушив умови договору, в результаті чого допустив заборгованість за кредитним договором № 125642257 від 10.02.2022 року у розмірі 14742,95 грн., з яких: 10250,00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 4492,95 заборгованість за відсотками.

Частинами першою, третьою статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 526, 615 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись у встановлений термін, відповідно до вимог закону та умов договору.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За нормою ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 610, 611 ЦК України порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Частиною 1 статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Таким чином, згідно із вказаними нормами щодо заміни кредитора, за своєю правовою природою договір відступлення права вимоги є договором про заміну кредитора у певному зобов`язанні, яка здійснюється без згоди боржника. В такому договорі сторони мають право самостійно визначити обсяг прав, які переходять до нового кредитора і цей обсяг не вичерпується лише існуючим боргом та при цьому чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог.

Суд при розгляді справи виходить з того, що позивач, як правонаступник сторони договору, який виконав свої зобов`язання за договором, має право вимагати від другої сторони належного виконання його грошових зобов`язань, в тому числі повернення кредитних коштів, сплати відсотків та погашення виниклої заборгованості.

Доказів на спростування отримання кредиту відповідачем ОСОБА_1 суду не надано.

Згідно реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № 11/07/25-Е від 11.07.2025 року за кредитним договором № 125642257 від 10.02.2022 року залишок боргу на дату відступлення права вимоги ОСОБА_1 становить 14 742,95 грн., з яких: 10250,00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 4492,95 заборгованість за відсотками.

Будь-яких доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок заборгованості за вказаним кредитним договором, відповідачем суду не надано.

З огляду на викладене, з врахуванням того, що позивач подав достатньо доказів, які свідчать про взаємовідносини сторін та наявність заборгованості за кредитним договором, відповідач належним чином не виконав умови кредитного договору, допустив прострочення платежів та не подав суду жодних доказів, які б спростували позовні вимоги, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості за кредитним договором № 125642257 від 10.02.2022 року у розмірі 14 742,95 грн..

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Ч. 1 ст.141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем понесені та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню вказана сума судового збору.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

На підтвердження витрат на правову допомогу позивач надав до суду копію договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025 року, з якого вбачається, що ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» уклало з АБ «Соломко та Партнери» договір про надання правничої допомоги.

Крім того, надано Акт прийому-передачі наданих послуг № 20/08/25-01 від 20.08.2025, згідно з яким АБ «Соломко та Партнери» надано ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» наступні послуги: складання позовної заяви ТОВ «ФК «ЕЙС» до позичальника, яким є ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором № 125642257 від 10.02.2022 (2 год.), вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості з позичальника, яким є ОСОБА_1 , за кредитним договором № 125642257 від 10.02.2022 (2 год.), підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором № 125642257 від 10.02.2022 на рахунок позичальника, яким є ОСОБА_1 ( 1 год.), підготовка клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором № 125642257 від 10.02.2022 на рахунок позичальника, яким є ОСОБА_1 (1 год.). Загальна сума, що підлягає оплаті позивачем на користь АБ «Соломко та Партнери» становить 7000,00 грн.

Відповідно до ст. ст. 137, 141 ЦПК України, суд вважає необхідним стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн. та витрати за надання правничої допомоги у сумі 7000,00 грн., оскільки вказані витрати є документально підтвердженими та обґрунтованими.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 8, 11-13, 76-77, 81, 83, 137, 141, 247, 258, 259, 263-268, 280, 354 ЦПК України, ст.ст. 526, 536, 610, 625, 626, 628, 638, 1048, 1054-1055 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (код ЄДРПОУ 42986956)заборгованість за кредитним договором № 125642257 від 10.02.2022 року в розмірі 14742 (Чотирнадцять тисяч сімсот сорок дві) гривні 95 (Дев`яносто п`ять) копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (код ЄДРПОУ 42986956)витрати на професійну правничу допомогу, у розмірі 7000 (Сім тисяч) гривень та судовий збір, в розмірі 2662 (Дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 (Сорок) копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Черкаського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий Баранов О.І.