Решение № 140254739, 30.09.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 року м. Київ № 320/50403/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В, розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства освіти і науки України

третя особа Державне підприємство "Інфоресурс"

про визнання протиправними дії та зобов`язати вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Міністерства освіти і науки України, третя особа: Державне підприємство "Інфоресурс", в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Міністерства освіти і науки України щодо невнесення відомостей до Єдиної державної електронної бази з питань освіти інформації про те, що поточне здобуття освіти ОСОБА_2 не порушує послідовність здобуття освіти, визначену частиною 2 статті 10 Закону України "Про освіту";

- зобов`язати Міністерство освіти і науки України внести виправлення в записі в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо ОСОБА_2 , а саме у розділі "На підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною 2 статті 10 Закону України "Про освіту" - вказати "Так, не порушує".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що після здобуття першого (бакалаврського) рівня вищої освіти та отримання диплома бакалавра він вступив на навчання для здобуття другого (магістерського) рівня вищої освіти до Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», однак до завершення відповідної освітньої програми був відрахований за власним бажанням та диплома магістра не отримав. За таких обставин, інформація в довідці про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти про поточне здобуття позивачем освіти не відповідає дійсності, а тому є протиправною.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.01.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Копію ухвали суду від 07.01.2026 була направлена відповідачу та третій особі до електронного кабінету підсистеми Електронний Суд, що підтверджується довідками про доставку електронного листа від 07.01.2026.

При цьому у вказаній ухвалі (пункт 10) було зазначено: "Повідомити відповідачу про наявні в суді матеріали, які підлягають врученню йому як стороні та про можливість їх отримання лише безпосередньо в суді".

Від відповідача відзив на позовну заяву не надходив та представники відповідача до суду для отримання матеріалів позовної заяви із додатками не прибули.

У подальшому до суду надійшло звернення відповідача про надіслання позовної заяви із додатками. Враховуючи вказане клопотання, судом 27.03.2026 до електронного кабінету відповідача було направлено копію позовної заяви у вказаній справі із додатками, що підтверджується відомостями відповідної довідки про доставку електронного листа 27.03.2026. Водночас, від відповідача відзив на позовну не надходив.

Відповідно до приписів частини п`ятої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.

Приписами частини першої другої статті 175 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено що, у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати: 1) суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; 2) позивачу, іншим відповідачам, третім особам - копію відзиву та доданих до нього документів.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Третя особа своїм правом про надання письмового відзиву та пояснень не скористалися, будь-яких заяв чи клопотань по суті спору не надала.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

08.06.2016 ОСОБА_1 отримав свідоцтво про базову загальну середню освіту з відзнакою.

23.06.2018 позивач отримав атестат про повну загальну середню освіту. У період з 01.09.2018 по 30.06.2022 позивач навчався у Національному технічному університеті України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» за спеціальністю 122 «Комп`ютерні науки», освітньою програмою «Системи і методи штучного інтелекту», за денною формою навчання.

30.06.2022 позивачу видано диплом бакалавра серії НОМЕР_1 .

У період з жовтня 2022 року по 11.12.2023 ОСОБА_1 навчався у Національному технічному університеті України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» для здобуття другого (магістерського) рівня вищої освіти за спеціальністю 126 «Інформаційні системи та технології», освітньою програмою «Інтегровані інформаційні системи».

11.12.2023 позивача відраховано із закладу освіти за власним бажанням.

Доказів успішного виконання позивачем відповідної магістерської освітньої програми, проходження ним атестації та отримання диплома магістра матеріали справи не містять.

Наказом від 01.09.2025 №1036-с позивача зараховано до Національного університету «Києво-Могилянська академія» на денну форму навчання для здобуття другого (магістерського) рівня вищої освіти за спеціальністю F2 «Інженерія програмного забезпечення», освітньою програмою «Інженерія програмного забезпечення». 18.09.2025 сформовано довідку про здобувача освіти за даними ЄДЕБО №759892, у якій зазначено, що поточне здобуття освіти позивачем порушує послідовність, визначену частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту».

Не погоджуючись з такими відомостями та відмовою Міністерства освіти і науки України у їх виправленні, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом частин першої-третьої статті 53 Конституції України кожен має право на освіту, а держава забезпечує доступність відповідних рівнів освіти.

Відповідно до статті 3 Закону України від 05.09.2017 №2145-VIII «Про освіту» кожен має право на якісну та доступну освіту. Право на освіту включає право здобувати освіту впродовж усього життя, а право особи на освіту може реалізовуватися шляхом її здобуття на різних рівнях, у різних формах та різних видів.

Пунктом 23 частини першої статті 1 Закону України «Про освіту» визначено, що рівень освіти - це завершений етап освіти, що характеризується рівнем складності освітньої програми, сукупністю компетентностей, визначених, як правило, стандартом освіти та відповідних певному рівню Національної рамки кваліфікацій.

Частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» встановлено послідовність рівнів освіти, серед яких перший (бакалаврський) та другий (магістерський) рівні вищої освіти.

Отже, другий (магістерський) рівень вищої освіти є наступним та вищим стосовно першого (бакалаврського) рівня вищої освіти. Зміни, внесені до статті 10 Закону України «Про освіту» з 12.09.2025 у зв`язку з прийняттям Закону України «Про професійну освіту», не змінили співвідношення бакалаврського та магістерського рівнів у встановленій законом послідовності.

Правові, організаційні та фінансові засади функціонування системи вищої освіти визначає Закон України від 01.07.2014 №1556-VII «Про вищу освіту».

За приписами статті 5 Закону України «Про вищу освіту» підготовка фахівців з вищою освітою здійснюється за відповідними освітніми програмами, зокрема, на першому (бакалаврському) та другому (магістерському) рівнях вищої освіти.

Здобуття вищої освіти на кожному рівні передбачає успішне виконання особою відповідної освітньої програми, що є підставою для присудження відповідного ступеня вищої освіти.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про вищу освіту» документ про вищу освіту видається особі, яка успішно виконала відповідну освітню програму та пройшла атестацію.

Таким чином, саме завершення навчання за відповідною освітньою програмою, її успішне виконання, проходження атестації та присудження відповідного ступеня є юридично значимими обставинами, з якими закон пов`язує здобуття особою певного рівня вищої освіти.

Сам факт зарахування особи до закладу вищої освіти, перебування її на навчанні протягом певного періоду або отримання окремих освітніх послуг не є тотожним факту здобуття відповідного рівня освіти.

Аналогічний висновок сформульовано Верховним Судом у постанові від 20.05.2026 у справі №280/9417/24.

У зазначеній справі Верховний Суд наголосив, що до успішного виконання освітньої програми, проходження атестації та видачі документа про вищу освіту навчання особи у закладі освіти за певним рівнем не може розглядатися як здобуття нею відповідного рівня вищої освіти.

Зарахування особи на навчання за певним рівнем вищої освіти з подальшим відрахуванням до завершення навчання, незалежно від підстав такого відрахування, не створює юридичного факту здобуття відповідного рівня освіти та не може враховуватися при визначенні послідовності здобуття освіти у розумінні частини другої статті 10 Закону України «Про освіту».

При цьому Верховний Суд саме стосовно повторного навчання на магістерському рівні зазначив, що попереднє незавершене навчання на другому (магістерському) рівні не може прирівнюватися до здобуття такого рівня та саме по собі свідчити про порушення послідовності здобуття освіти.

Верховний Суд підкреслив необхідність розмежування процесу навчання та юридичного факту здобуття рівня освіти: зміна освітнього статусу пов`язана не із самим фактом зарахування, тривалістю навчання чи попередньою спробою здобути освіту, а з успішним виконанням освітньої програми, проходженням атестації та отриманням документа про вищу освіту встановленого зразка.

Суд враховує, що встановлені у цій справі обставини є подібними до обставин, які були предметом оцінки Верховного Суду у справі №280/9417/24.

Так, ОСОБА_1 має здобутий перший (бакалаврський) рівень вищої освіти, що підтверджується дипломом бакалавра від 30.06.2022.

Разом із тим другий (магістерський) рівень вищої освіти за результатами навчання у Національному технічному університеті України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» позивач не здобув, оскільки освітньої програми не завершив, атестації не пройшов та диплома магістра не отримав.

Відтак станом на момент зарахування позивача до Національного університету «Києво-Могилянська академія» його раніше здобутим рівнем освіти був перший (бакалаврський) рівень вищої освіти.

Поточне ж навчання позивача здійснюється для здобуття другого (магістерського) рівня вищої освіти, який у послідовності, встановленій частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», є вищим за раніше здобутий ним бакалаврський рівень.

Отже, сам факт того, що до зарахування у 2025 році позивач вже розпочинав навчання в магістратурі, але не завершив його, не є підставою для висновку про порушення ним послідовності здобуття освіти.

Щодо посилань Міністерства освіти і науки України на пункт 5 розділу X Порядку прийому на навчання для здобуття вищої освіти в 2025 році, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 10.02.2025 №168, суд зазначає таке. Відповідно до вказаної норми у разі зарахування для здобуття певного ступеня вищої освіти особи, яка в минулому здобувала такий самий або вищий ступінь і цей ступінь не було присуджено, особа вважається такою, що здобуває рівень освіти, який не є вищим за раніше здобутий рівень освіти.

Водночас наведений Порядок є нормативно-правовим актом Міністерства освіти і науки України та має підзаконний характер.

Частиною третьою статті 7 КАС України передбачено, що у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Суд зазначає, що пункт 1 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» пов`язує відповідні правові наслідки із тим, чи є поточний рівень освіти вищим саме за раніше здобутий рівень освіти, а не за рівень, навчання за яким особа раніше лише розпочинала.

Так само Закон України «Про освіту» та Закон України «Про вищу освіту» пов`язують факт здобуття відповідного рівня вищої освіти з успішним завершенням освітньої програми, проходженням атестації та присудженням відповідного ступеня.

За таких обставин пункт 5 розділу X Порядку №168 не може тлумачитися і застосовуватися таким чином, щоб незавершене навчання без присудження відповідного ступеня прирівнювалося до раніше здобутого рівня освіти, оскільки це фактично змінювало б зміст поняття, встановленого законами України.

Підзаконний нормативно-правовий акт не може встановлювати для особи інші правові наслідки факту незавершеного навчання, ніж ті, які випливають із закону.

Тому в частині, в якій відповідач застосовує пункт 5 розділу X Порядку №168 як підставу для прирівнювання незавершеного навчання позивача у магістратурі до раніше здобутого магістерського рівня освіти, суд відповідно до частини третьої статті 7 КАС України застосовує норми законів України, які мають вищу юридичну силу.

Крім того, згідно з частиною п`ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Правова позиція Верховного Суду у справі № 280/9417/24 є безпосередньо релевантною до спірних правовідносин та полягає у тому, що особа, яка має диплом бакалавра, раніше навчалася у магістратурі, але була відрахована без отримання диплома магістра, при подальшому навчанні у магістратурі здобуває рівень освіти, який раніше не був нею здобутий.

Щодо посилання відповідача на лист Міністерства освіти і науки України від 03.06.2024 №1/9758-24 суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 20.05.2026 у справі №280/9417/24 прямо вказав, що такий лист не належить до нормативно-правових актів та має лише рекомендаційний характер.

Відтак положення цього листа також не можуть бути самостійною правовою підставою для висновку про порушення позивачем встановленої законом послідовності здобуття освіти.

Вирішуючи питання щодо належного способу захисту порушеного права позивача, суд враховує таке.

Статтею 74 Закону України «Про освіту» передбачено функціонування у системі освіти Єдиної державної електронної бази з питань освіти. Міністерство освіти і науки України є суб`єктом ведення Єдиної електронної бази та здійснює повноваження, пов`язані із забезпеченням її функціонування.

Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти нині затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.2025 №872, яка визначає ЄДЕБО як інтегровану інформаційну систему, що забезпечує, зокрема, створення, реєстрацію, накопичення, зміну та використання інформації про здобувачів освіти.

При цьому Верховний Суд у постанові від 20.05.2026 у справі №280/9417/24 установив, що формування інформації для відповідної довідки здійснюється автоматизовано з використанням програмного забезпечення, вимоги до якого встановлює саме Міністерство освіти і науки України, тоді як заклад освіти не має повноважень змінювати технічні параметри та алгоритм такого програмного забезпечення.

Верховний Суд також наголосив, що цифровізація адміністративних процедур не звільняє суб`єкта владних повноважень від обов`язку діяти на підставі та у спосіб, визначені законом, а автоматизований алгоритм не може підміняти правову оцінку факту здобуття або нездобуття особою відповідного рівня освіти.

Якщо автоматизований алгоритм ЄДЕБО формує документ, зміст якого не відповідає закону та фактичним обставинам, Міністерство освіти і науки України як відповідальний суб`єкт не може посилатися на сам алгоритм або перекладати відповідальність на заклад освіти.

За встановлених у цій справі обставин суд доходить висновку, що інформація у довідці №759892 від 18.09.2025 про те, що поточне здобуття ОСОБА_1 освіти порушує послідовність, визначену частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», не відповідає фактичному освітньому статусу позивача та вимогам законодавства.

Позивач раніше здобув перший (бакалаврський) рівень вищої освіти та не здобував другого (магістерського) рівня вищої освіти.

Отже, його поточне навчання для здобуття ступеня магістра є здобуттям рівня освіти, вищого за раніше здобутий бакалаврський рівень, та не порушує встановленої законом послідовності.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про протиправність дій Міністерства освіти і науки України щодо невжиття заходів для забезпечення відображення в ЄДЕБО достовірної інформації про дотримання позивачем послідовності здобуття освіти.

З метою ефективного поновлення порушеного права суд вважає за необхідне зобов`язати Міністерство освіти і науки України внести відповідні зміни до інформації в ЄДЕБО щодо позивача із зазначенням у відповідному полі «Так, не порушує».

Такий спосіб захисту узгоджується з висновком Верховного Суду у справі №280/9417/24, у якій належним способом захисту в аналогічних правовідносинах визнано зобов`язання Міністерства освіти і науки України вжити заходів для внесення відповідних змін до інформації в ЄДЕБО.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У ході розгляду справи відповідачем не доведено наявності передбачених законом підстав для відображення у довідці про здобувача освіти інформації про порушення ОСОБА_1 послідовності здобуття освіти.

З урахуванням наведеного позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову особи, яка не є суб`єктом владних повноважень, понесені нею судові витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, який виступав відповідачем у справі.

Під час звернення до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн, що підтверджується відомостям квитанції наявної в матеріалах справи.

Відтак, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, а також ту обставину, що вимоги позивача носять немайновий характер та не надається за можливе встановити розмір задоволених вимог до розміру судового збору, суд дійшов висновку, що сплачена позивачем сума судового збору підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Міністерства освіти і науки України щодо невнесення відомостей до Єдиної державної електронної бази з питань освіти інформації про те, що поточне здобуття освіти ОСОБА_2 не порушує послідовність здобуття освіти, визначену частиною 2 статті 10 Закону України "Про освіту".

3. Зобов`язати Міністерство освіти і науки України внести виправлення в записі в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо ОСОБА_2 , а саме у розділі "На підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною 2 статті 10 Закону України "Про освіту" - вказати "Так, не порушує".

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства освіти і науки України (місцезнаходження 01135, м. Київ, пр-т Берестейський, 10, ідентифікаційний код 38621185) на користь ОСОБА_2 (місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір в сумі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Панова Г. В.