Решение № 140253228, 30.09.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 року м. Київ справа №320/13289/23

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Панченко Н.Д., розглянувши у місті Києві у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю"3Д І ПЛАСТ" до Державної податкової служби України , Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення і зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "3Д І ПЛАСТ" з позовом до Державної податкової служби України , Головного управління Державної податкової служби у Київській області у якому просить суд:

- визнати протиправним і скасувати рішення комісії ГУ ДПС у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації №7552077/42120424 від 02.11.2022;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну №156 від 05.10.2022 р. в Єдиному реєстрі податкових накладних датою ї фактичного надходження на реєстрацію - 21.10.2022.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що товариством були подані до контролюючого органу зазначені податкові накладні для їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, однак спірними рішеннями було відмовлено у реєстрації податкових накладних, не зважаючи на їх відповідність всім вимогам та критеріям, що встановлені Податковим кодексом України та відповідними підзаконними нормативно-правовими актами.

Позивач звернув увагу на те, що після зупинення реєстрації податкових накладних ним було подано до контролюючого органу усі необхідні для реєстрації первинні документи, які не мають жодних дефектів та підтверджують факт здійснення господарських операцій, а тому спірні рішення були прийняті протиправно та мають бути скасовані.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01 травня 2023 року відкрите спрощене провадження. Розгляд справи вирішено здійснювати без повідомлення (виклику) сторін та запропоновано відповідачам надати суду відзив на адміністративний позов протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

Представник Головного управління ДПС у м Київській області надав відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог, виходячи з того, що на момент прийняття рішень про відмову в реєстрації податкових накладних позивач не виконав усіх умов визначених законом, не надав необхідних документів на підтвердження реальності господарської операції. Стверджував, що позивач не надав документів для підтвердження купівлі/передачі матеріалів для проведення робіт. Також, заперечував проти задоволення позовних вимог, виходячи з того, що суд не вправі втручатися в дискреційні повноваження, а тому позовні вимоги в частині зобов`язання ДПС України зареєструвати податкову накладну не підлягають задоволенню.

Крім цього, відповідачем Головним управлінням ДПС у Київській області заявлялося клопотання про розгляд справи у судовому засіданні, у задоволенні якого було відмовлено.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач перебуває на обліку як платник податків у Головному управлінні ДПС у Київській області та є платником податку на додану вартість, що сторони не заперечують.

Товариство з обмеженою відповідальністю « 3Д І ПЛАСТ» (далі - ТОВ «ШИЛЗ») зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань дата 08.05.2018 р., номер запису № 13551020000009564.

ТОВ « 3Д І ПЛАСТ» має зареєстрованими наступні види діяльності за кодами КВЕД: 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (основний), 16.10 Лісопильне та стругальне виробництво, 16.23 Виробництво інших дерев`яних будівельних конструкцій і столярних виробів, 22.21 Виробництво плит, листів, труб і профілів із пластмас, 22.29 Виробництво інших виробів із пластмас, 23.99 Виробництво неметалевих мінеральних виробів, н.в.і.у., 42.99 Будівництво інших споруд, н.в.і.у., 43.11 Знесення, 43.12 Підготовчі роботи на будівельному майданчику, 43.21 Електромонтажні роботи, 43.22 Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування, 43.29 Інші будівельно-монтажні роботи, 43.31 Штукатурні роботи, 43.32 Установлення столярних виробів, 43.33 Покриття підлоги й облицювання стін, 43.34 Малярні роботи та скління, 43.39 Інші роботи із завершення будівництва, 43.91 Покрівельні роботи, 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у., 46.18 Діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами, 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення, 46.74 Оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткованням і приладдям до нього, 46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами, 46.76 Оптова торгівля іншими проміжними продуктами, 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля, 41.10 Організація будівництва будівель, 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель.

Товариство з обмеженою відповідальністю "3Д І ПЛАСТ" було складено податкову накладну № 156 від 5 жовтня 2022 року, та направлено для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

21.10.2022 року було отримано квитанцію №9217432631, відповідно до якої: "ДОКУМЕНТ ПРИЙНЯТО. РЕЄСТРАЦІЯ ЗУПИНЕНА. Відповідно до п. 201.16 ст.201 Податкового кодексу України реєстрація ПН/РК від 04.10.2022 №159 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. Коди УКТЗЕД/ДКПП товару/ послуг 43.99, відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання,, що відповідає п.1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Пропонуємо надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації зазначеної в ПК/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/ відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в ЄРПН...".

Для повноцінного виконання робіт згідно договору, ТОВ «ЗДІ ПЛАСТ» зобов`язалось власними силами надати інші спеціалізовані будівельні роботи, а саме виконання робіт по миттю вікон за адресою Замовника.

ТОВ «ЗД І ПЛАСТ» виконало роботу в повному обсязі, на загальну суму 47 898,00, без ПДВ - 39 915,00 грн., ПДВ 20% - 7 983,00 грн.

ТОВ «ЗД І ПЛАСТ» було виконано вищезазначені роботи, які вважаються виконаними після підпису Замовником відповідного Акту надання послуг № 15 від 5 жовтня 2022 року.

ТОВ «ЗД І ПЛАСТ» надані ПП «СЕРВІС ГЛОБАЛ КЛІН» спеціалізовані будівельні роботи (код 43.99 зі ДКПП), про що оформлені первинні документи.

02.11.2022 р. Комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Київській області, були прийняті рішення якими вирішено відмовити у реєстрації податкових накладних в ЄРПН, у зв`язку із ненаданням платником податку попій документів: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактур/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності первинних типових форм та галузевої специфіки, накладних.

Надалі, була подана скарга на рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Київській області до якої було додано пояснення з інформацію про причини незгоди платника податку з рішенням комісії регіонального рівня та копіями документів, які підтверджують інформацію, копіями документів, які підтверджують інформацію, зазначену в податковій накладній, а також додатково було подано первинні документи на підтвердження здійснення господарської операції.

Рішенням ДПС України від 29.11.2022 року №66409/42120424/2 у задоволенні скарги товариств було відмовлено.

Не погодившись з рішенням відповідачів про відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів або послуг платник податку продавець зобов`язаний у встановлені законом строки скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, є для покупця відповідною підставою для віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту. Отже, передбачений законодавством механізм реєстрації податкових накладних має не лише процедурне, а й безпосереднє значення для реалізації податкових прав учасників відповідної господарської операції.

Механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також організаційні та процедурні засади діяльності комісій контролюючих органів на момент виникнення спірних правовідносин визначалися Порядком зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1165 (далі - Порядок № 1165). Порядок прийняття комісією регіонального рівня рішення за результатами розгляду поданих платником пояснень та документів визначався Порядком, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 12 грудня 2019 року № 520 (далі - Порядок № 520).

При цьому застосуванню підлягають положення зазначених нормативно-правових актів у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Пунктами 4, 5 Порядку № 1165 встановлено послідовність здійснення автоматизованого моніторингу податкових накладних/розрахунків коригування, яка, зокрема, передбачає перевірку відповідності податкової накладної ознакам безумовної реєстрації, критеріям ризиковості платника податку та критеріям ризиковості здійснення операцій.

Відповідно до пункту 7 Порядку № 1165 у разі встановлення за результатами автоматизованого моніторингу того, що відображена у податковій накладній операція відповідає хоча б одному з критеріїв ризиковості здійснення операцій, реєстрація такої податкової накладної може бути зупинена.

Водночас зупинення реєстрації податкової накладної є лише етапом передбаченої законодавством процедури податкового контролю та саме по собі не є встановленням факту неправомірності господарської операції або порушення платником податкового законодавства.

Відтак, реалізація контролюючим органом повноважень щодо зупинення реєстрації податкової накладної має здійснюватися з неухильним дотриманням установленої законом процедури, зокрема щодо належного інформування платника податку про конкретні підстави такого зупинення та забезпечення йому реальної можливості надати пояснення і документи на їх спростування.

Згідно з пунктом 11 Порядку № 1165 у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної зазначаються, зокрема, номер та дата складення податкової накладної, критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено її реєстрацію, а також пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної або відмову в такій реєстрації.

Наведена норма у системному зв`язку з положеннями Порядку № 520 свідчить про те, що контролюючий орган зобов`язаний не обмежуватися формальним посиланням на відповідний критерій ризиковості, а навести у квитанції такі відомості щодо підстав зупинення реєстрації, які дозволяють платнику податку чітко усвідомити характер виявлених контролюючим органом ризиків та визначити зміст пояснень і документів, необхідних для їх спростування.

Як установлено судом, реєстрацію спірної податкової накладної було зупинено з посиланням на пункт 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій у зв`язку з тим, що код послуги 43.99 відсутній у таблиці даних платника податку, а обсяг постачання відповідної послуги дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання та обсягу постачання.

Разом із тим сама по собі вказівка на пункт 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій не може вважатися достатньою для належного обґрунтування зупинення реєстрації податкової накладної, оскільки застосування цього критерію залежить від встановлення сукупності визначених ним обставин та відповідних кількісних показників.

Зокрема, у квитанції не наведено конкретного обсягу придбання відповідної послуги, обсягу її попереднього постачання, розміру залишку, розрахованого контролюючим органом відповідно до встановленої формули, а також відсутні будь-які дані, які б дозволяли встановити співвідношення обсягу постачання, зазначеного у спірній податковій накладній, із відповідним залишком.

Не наведено також відомостей, які б давали змогу перевірити наявність інших передбачених пунктом 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій умов, необхідних для застосування цього критерію.

За таких обставин платник податку фактично був позбавлений можливості встановити, які саме обставини господарської операції викликали сумніви контролюючого органу та які саме документи або пояснення необхідно надати для їх усунення.

Таким чином, зазначення у квитанції лише загального посилання на пункт 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій без наведення конкретних обставин та розрахункових показників, покладених в основу висновку про відповідність господарської операції зазначеному критерію, не відповідає вимогам щодо належної конкретизації підстав зупинення реєстрації податкової накладної.

Такий недолік не є суто формальним, оскільки безпосередньо впливає на можливість платника податку реалізувати право, передбачене Порядком № 520, на подання пояснень та документів, спрямованих на усунення конкретних сумнівів контролюючого органу.

Іншими словами, платник податку може ефективно скористатися правом на подання пояснень та документів лише за умови, що йому відомо, які саме обставини стали підставою для зупинення реєстрації податкової накладної та які ризики, на думку контролюючого органу, потребують спростування.

Отже, ненаведення у квитанції конкретних розрахункових показників та фактичних обставин, які зумовили застосування пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій, свідчить про неналежне виконання контролюючим органом обов`язку щодо обґрунтування підстав зупинення реєстрації податкової накладної та, як наслідок, не забезпечує платнику податку можливості належним чином реалізувати передбачене законодавством право на подання пояснень і документів.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що квитанція про зупинення реєстрації спірної податкової накладної не містить достатньої конкретизації підстав застосування до відповідної господарської операції пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій, що свідчить про недотримання контролюючим органом установленої законодавством процедури та, відповідно, ставить під сумнів правомірність подальшого прийняття рішення про відмову в реєстрації податкової накладної.

Пунктом 4 Порядку № 520 передбачено право платника податку у разі зупинення реєстрації податкової накладної подати до контролюючого органу письмові пояснення та копії документів на підтвердження інформації, зазначеної у відповідній податковій накладній.

Згідно з пунктом 5 Порядку № 520 до документів, які можуть бути подані платником податку для розгляду питання щодо реєстрації податкової накладної, зокрема, належать договори, первинні документи щодо постачання/придбання товарів (послуг), акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг), рахунки-фактури, накладні, розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків.

Отже, наведене нормативне регулювання передбачає можливість платника податку надати документи, які з урахуванням характеру відповідної господарської операції дають змогу встановити її зміст, підстави виникнення господарського зобов`язання, факт виконання договірних обов`язків та проведення розрахунків між сторонами. При цьому перелік документів, визначений пунктом 5 Порядку № 520, не є безумовним переліком документів, які підлягають поданню у кожному конкретному випадку, оскільки їх склад має визначатися з урахуванням змісту та особливостей відповідної господарської операції.

Як установлено судом, після зупинення реєстрації спірної податкової накладної позивачем подано до контролюючого органу письмові пояснення та копії документів, які у своїй сукупності дають можливість встановити зміст господарської операції, що стала підставою для складання податкової накладної.

Зокрема, між позивачем та ПП «СЕРВІС ГЛОБАЛ КЛІН» укладено договір підряду від 30 вересня 2022 року № ПЛ0309/22, відповідно до умов якого позивач зобов`язався виконати роботи та надати послуги з миття вікон із використанням матеріалів замовника.

На виконання умов зазначеного договору позивачем виконано передбачені договором роботи, що підтверджується актом надання послуг № 15 від 05 жовтня 2022 року. Вартість виконаних робіт становила 47 898,00 грн, у тому числі ПДВ - 7 983,00 грн.

Таким чином, подані позивачем документи у своїй сукупності підтверджують наявність договірних відносин між сторонами, визначений сторонами предмет зобов`язання, зміст фактично виконаних робіт, їх обсяг та вартість, а також дають змогу ідентифікувати господарську операцію, за наслідками якої позивачем складено спірну податкову накладну.

При цьому суд вважає необґрунтованими доводи контролюючого органу про ненадання позивачем документів на підтвердження придбання та/або передачі матеріалів, використаних під час виконання відповідних робіт.

Так, відповідно до пункту 1 договору підряду від 30 вересня 2022 року № ПЛ0309/22 роботи з миття вікон виконуються позивачем із використанням матеріалів замовника - ПП «СЕРВІС ГЛОБАЛ КЛІН». Отже, забезпечення виконавця матеріалами для виконання робіт було покладено безпосередньо на замовника, а придбання таких матеріалів позивачем не передбачалося умовами договору та не становило предмета спірної господарської операції.

За таких обставин відсутність у позивача документів, які підтверджували б придбання ним відповідних матеріалів, не може розглядатися як обставина, що свідчить про непідтвердження господарської операції або недостовірність відомостей, зазначених у податковій накладній. Вимога контролюючого органу про подання таких документів фактично не враховує зміст договірних правовідносин між позивачем та його контрагентом.

Суд також враховує, що відповідно до пункту 11 Порядку № 520 рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної повинно ґрунтуватися на конкретних обставинах, установлених за результатами розгляду поданих платником пояснень і документів. Відповідне рішення як акт індивідуальної дії має бути належним чином обґрунтованим та містити чіткі й зрозумілі мотиви його прийняття.

Натомість зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що контролюючий орган обмежився загальним посиланням на ненадання платником податків копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів (послуг), зберігання і транспортування, складських документів, рахунків-фактур, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг), накладних тощо.

При цьому рішення не містить конкретизації щодо того, які саме документи з числа необхідних для підтвердження саме цієї господарської операції позивач не подав; які з поданих документів контролюючий орган вважає неналежними, недостовірними або недостатніми; які саме обставини, що мають значення для вирішення питання про реєстрацію податкової накладної, залишилися непідтвердженими; а також з яких причин подані позивачем документи не були враховані при прийнятті рішення.

Таким чином, оскаржуване рішення не містить належного індивідуалізованого обґрунтування та фактично зводиться до формального відтворення загального переліку документів, передбаченого Порядком № 520, без встановлення їхнього зв`язку з конкретною господарською операцією позивача.

Саме лише посилання на ненадання документів без зазначення того, яких конкретно документів бракує, які обставини вони мали б підтвердити та чому вже поданих платником документів недостатньо, не може вважатися належним мотивуванням рішення суб`єкта владних повноважень.

Відтак, контролюючий орган не навів у спірному рішенні конкретних та об`єктивних обставин, які б свідчили про недостатність поданих позивачем документів для вирішення питання щодо реєстрації податкової накладної, не надав належної оцінки їх змісту та взаємному зв`язку і не обґрунтував, чому надані документи не підтверджують інформацію, зазначену у податковій накладній.

За таких обставин суд доходить висновку, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам обґрунтованості, вмотивованості та індивідуалізації адміністративного акта, оскільки з його змісту неможливо встановити дійсні фактичні та правові підстави, з яких контролюючий орган дійшов висновку про відмову в реєстрації податкової накладної.

Водночас недотримання контролюючим органом вимог щодо належного мотивування рішення має істотне значення для оцінки його правомірності, оскільки позбавляє платника податку можливості належним чином зрозуміти причини відмови, а суд можливості здійснити повний та ефективний контроль за обґрунтованістю такого рішення.

Суд звертає увагу, що процедура зупинення реєстрації податкової накладної та розгляду контролюючим органом поданих платником пояснень і документів має спеціальне нормативне регулювання та за своїм правовим змістом не є тотожною процедурі проведення документальної податкової перевірки.

Зупинення реєстрації податкової накладної є елементом передбаченого законодавством механізму податкового адміністрування, спрямованого на попередження безпідставного формування податкового кредиту та виявлення операцій, які за встановленими законодавством формалізованими критеріями мають ознаки ризиковості. Водночас такий моніторинг не передбачає здійснення контролюючим органом повноцінної перевірки господарської діяльності платника податків та встановлення всіх обставин його господарських взаємовідносин у тому обсязі, який властивий документальній податковій перевірці.

Водночас наведене не означає, що комісія регіонального рівня позбавлена повноважень оцінювати подані платником пояснення та документи. Навпаки, після їх отримання комісія зобов`язана дослідити їх зміст, належність та достатність у контексті саме тієї господарської операції, відображеної у податковій накладній, реєстрацію якої було зупинено, та встановити, чи усувають подані матеріали обставини, що стали підставою для такого зупинення.

При цьому така оцінка не може носити формального характеру. Якщо контролюючий орган доходить висновку про недостатність поданих платником документів, відповідні висновки повинні ґрунтуватися на конкретних фактичних обставинах та бути належним чином відображені у рішенні комісії. Зокрема, у рішенні має бути зрозуміло зазначено, які саме обставини залишилися непідтвердженими, які документи не подано або чому подані документи не можуть бути враховані як належні та достатні для підтвердження відповідної господарської операції.

Натомість загальне посилання на ненадання платником певного переліку документів без встановлення їх конкретного значення для підтвердження спірної господарської операції не є належним обґрунтуванням відмови в реєстрації податкової накладної.

У цій справі контролюючим органом не наведено конкретних мотивів, з яких подані позивачем пояснення та документи визнано недостатніми для підтвердження господарської операції, відображеної у спірній податковій накладній. Зі змісту оскаржуваного рішення неможливо встановити, які саме подані документи були досліджені комісією, які з них не враховані та з яких причин, а також які конкретні обставини господарської операції, на думку контролюючого органу, залишилися непідтвердженими.

За таких обставин суд не вбачає підстав для ототожнення процедури розгляду питання про реєстрацію податкової накладної з процедурою податкового контролю у формі документальної перевірки. Предметом судового розгляду у цій справі є не встановлення реальності всієї господарської діяльності позивача та не проведення судом податкової перевірки, а перевірка правомірності конкретного рішення контролюючого органу про відмову в реєстрації податкової накладної з огляду на дотримання ним установленої законодавством процедури, належність мотивів такого рішення та оцінку поданих платником документів.

Отже, суд у межах цієї справи оцінює насамперед те, чи мав контролюючий орган передбачені законом підстави для відмови в реєстрації податкової накладної, чи дотримався визначеної Порядками № 1165 та № 520 процедури, а також чи є оскаржуване рішення достатньо обґрунтованим і вмотивованим з огляду на фактичні обставини та документи, надані платником податку.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України при перевірці рішень суб`єктів владних повноважень суд, зокрема, з`ясовує, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а також пропорційно.

Зазначені вимоги передбачають обов`язок суб`єкта владних повноважень навести у відповідному індивідуальному акті конкретні фактичні та правові підстави його прийняття, що дають можливість особі зрозуміти мотиви застосування до неї відповідного владного заходу, а суду - перевірити його законність та обґрунтованість.

У цій справі оскаржуване рішення комісії Головного управління ДПС у Київській області таким вимогам не відповідає.

Як установлено судом, позивач після зупинення реєстрації податкової накладної скористався правом, передбаченим Порядком № 520, та подав до контролюючого органу письмові пояснення і документи, які дають можливість встановити договірні підстави виникнення господарського зобов`язання, предмет та зміст виконаних робіт, їх обсяг і вартість.

Водночас у спірному рішенні контролюючий орган не навів конкретних обставин, які б свідчили про недостатність поданих документів. Рішення містить лише загальне посилання на ненадання платником податку первинних документів щодо постачання/придбання товарів (послуг), зберігання і транспортування, складських документів, рахунків-фактур, актів приймання-передачі, накладних тощо.

При цьому з рішення неможливо встановити, які саме документи, необхідні для підтвердження конкретної господарської операції позивача, на думку контролюючого органу, не були подані, які з поданих документів є неналежними або недостатніми, які саме обставини залишилися непідтвердженими та з яких причин подані платником документи не були враховані.

Саме по собі відтворення у рішенні загального переліку документів, передбаченого пунктом 5 Порядку № 520, не може вважатися належним мотивуванням індивідуального адміністративного акта. Такий підхід не дає змоги встановити індивідуальні мотиви прийняття рішення щодо конкретної податкової накладної та конкретної господарської операції.

Більше того, як установлено судом, вимога контролюючого органу щодо надання документів на підтвердження придбання матеріалів не відповідає фактичному змісту спірної господарської операції, оскільки відповідно до умов договору підряду роботи виконувалися позивачем із використанням матеріалів замовника. За таких обставин відсутність у позивача документів щодо придбання ним відповідних матеріалів не може свідчити про непідтвердження господарської операції.

Таким чином, контролюючий орган, приймаючи рішення про відмову в реєстрації податкової накладної, не здійснив належної оцінки поданих позивачем документів та не навів конкретного причинно-наслідкового зв`язку між їх відсутністю або змістом та неможливістю реєстрації податкової накладної.

Водночас процедура моніторингу податкових накладних, передбачена Порядком № 1165, має превентивний характер та не є тотожною процедурі проведення документальної податкової перевірки. Тому під час вирішення питання про реєстрацію податкової накладної контролюючий орган не здійснює повної перевірки господарської діяльності платника податку, однак зобов`язаний належним чином розглянути подані ним пояснення та документи і навести конкретні мотиви їх неприйняття або недостатності.

Наведений правовий підхід відповідає практиці Верховного Суду, який неодноразово зазначав, що невиконання контролюючим органом установлених законодавством вимог щодо змісту, обґрунтованості та вмотивованості індивідуального акта є підставою для визнання такого акта протиправним. Зокрема, відповідний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 140/2160/18.

Отже, оскаржуване рішення не містить достатніх та конкретних мотивів, які б давали змогу встановити фактичні підстави відмови у реєстрації податкової накладної, а тому не відповідає критеріям обґрунтованості та вмотивованості, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах щодо протиправності рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності такого рішення покладається на відповідача.

Натомість відповідачами не надано належних і достатніх доказів, які б підтверджували правомірність оскаржуваного рішення, спростовували зміст поданих позивачем документів або свідчили про наявність передбачених законом обставин, що унеможливлювали реєстрацію спірної податкової накладної.

За таких обставин рішення комісії Головного управління ДПС у Київській області про відмову в реєстрації податкової накладної є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо рішення Державної податкової служби України, прийнятого за результатами адміністративного оскарження, суд зазначає, що воно не усуває встановлених порушень та не містить самостійного належного обґрунтування причин відмови у реєстрації податкової накладної. За своєю суттю зазначене рішення не усуває дефектів первісного рішення контролюючого органу, у зв`язку з чим також підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України особа має право звернутися до адміністративного суду за захистом своїх прав, свобод та законних інтересів від рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та просити про їх ефективний захист.

У випадку зупинення реєстрації податкової накладної її подальша реєстрація здійснюється у спеціальному порядку, визначеному Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246.

Згідно з пунктами 19, 20 Порядку № 1246 податкова накладна, реєстрацію якої було зупинено, підлягає реєстрації, зокрема, у разі набрання законної сили рішенням суду про її реєстрацію.

За встановлених у цій справі обставин судом не встановлено передбачених законом перешкод для реєстрації спірної податкової накладної. Позивач подав передбачені Порядком № 520 пояснення та документи, а контролюючий орган не довів правомірності відмови в її реєстрації та не навів конкретних обставин, які б свідчили про недостатність поданих документів.

За таких обставин скасування рішення комісії без зобов`язання контролюючого органу вчинити відповідні реєстраційні дії не забезпечило б повного та ефективного поновлення порушеного права позивача.

При цьому повторне направлення питання про реєстрацію податкової накладної на розгляд комісії не може розглядатися як ефективний спосіб захисту у цій справі, оскільки позивач уже реалізував своє право на подання пояснень та документів, а предметом судового контролю є саме протиправність рішення, прийнятого за результатами їх розгляду. Повторний розгляд за відсутності встановлених законом перешкод для реєстрації податкової накладної не забезпечував би належного поновлення порушеного права.

З огляду на наведене суд доходить висновку, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати спірну податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Щодо дати реєстрації податкової накладної суд зазначає, що відповідно до пункту 20 Порядку № 1246 внесення відомостей до Єдиного реєстру податкових накладних на підставі рішення суду здійснюється з дотриманням вимог цього Порядку, а датою внесення відомостей до Реєстру є день, зазначений у судовому рішенні, або день набрання законної сили таким рішенням, якщо іншу дату судом не визначено.

Як установлено судом, позивач подав податкову накладну № 156 від 05 жовтня 2022 року для реєстрації в ЄРПН у встановленому порядку, однак її реєстрацію було зупинено, після чого контролюючий орган без належного правового обґрунтування відмовив у її реєстрації.

Отже, поновлення порушеного права позивача передбачає не лише фактичне внесення податкової накладної до Реєстру, а й визначення належної дати її реєстрації з урахуванням моменту, коли така податкова накладна була подана платником для реєстрації.

За таких обставин суд вважає належним та ефективним способом захисту зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати податкову накладну № 156 від 05 жовтня 2022 року в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її фактичного подання на реєстрацію - 21 жовтня 2022 року.

Зазначений спосіб захисту відповідає характеру встановленого судом порушення, забезпечує реальне поновлення порушеного права позивача та усуває правові наслідки протиправної відмови контролюючого органу в реєстрації податкової накладної.

Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

За правилами статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

У цій справі подані позивачем документи у своїй сукупності підтверджують існування договірних відносин, предмет та зміст господарської операції, факт виконання відповідних робіт та їх вартість, а також узгоджуються з відомостями, зазначеними у спірній податковій накладній.

Водночас відповідачами не доведено обставин, які б свідчили про те, що подані позивачем документи є недостовірними, складені з порушенням установлених вимог або не стосуються господарської операції, відображеної у спірній податковій накладній.

Сама лише наявність у контролюючого органу сумнівів щодо господарської операції без їх належної конкретизації та документального підтвердження не може бути достатньою правовою підставою для відмови у реєстрації податкової накладної.

Таким чином, системна оцінка встановлених обставин, положень Податкового кодексу України, Порядків №1165, №520 та №1246, а також поданих сторонами доказів дає суду підстави для висновку про протиправність оскаржуваного рішення комісії Головного управління ДПС у Київській області про відмову в реєстрації податкової накладної та необхідність його скасування.

З огляду на викладене, адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 5368,00 грн, що підтверджується платіжними документами.

У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача на його користь понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15000,00 грн.

Вирішуючи зазначене питання, суд виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До останніх, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою, другою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частиною третьою статті 134 КАС України передбачено, що для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною п`ятою статті 134 КАС України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом її вирішення на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини дев`ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані такі витрати з розглядом справи, чи є їх розмір обґрунтованим та пропорційним до предмета спору і значення справи для сторін, поведінку сторін під час розгляду справи, а також їхні дії щодо досудового та мирного врегулювання спору.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема викладеної у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» та від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише за умови доведення того, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим.

Аналогічний підхід застосовано Європейським судом з прав людини у справі «East/West Alliance Limited проти України», у якій Суд зазначив, що компенсації підлягають лише ті судові та інші витрати, щодо яких доведено їх фактичність, неминучість та обґрунтованість. При цьому домовленості між адвокатом та клієнтом щодо розміру гонорару самі по собі не є обов`язковими для суду при визначенні суми витрат, яка підлягає компенсації.

Верховний Суд у додатковій постанові від 12 вересня 2018 року у справі №810/4749/15 зазначив, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягають доказуванню у судовому процесі. Сторона, яка заявляє вимогу про компенсацію таких витрат, повинна довести та підтвердити їх розмір, тоді як інша сторона має право подати заперечення щодо їх неспівмірності.

Також Верховний Суд у постанові від 22 грудня 2018 року у справі №826/856/18 зазначив, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, входять до предмета доказування у справі. На підтвердження таких витрат суду мають бути надані, зокрема, договір про надання правничої допомоги, документи, що підтверджують обсяг наданих послуг, їх вартість та фактичну оплату.

Відсутність належного документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також детального розрахунку таких витрат може бути підставою для відмови у задоволенні вимоги про їх відшкодування.

Аналогічний підхід викладено у постановах Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справах №816/2096/17 та №823/2638/18.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано:

договір про надання юридичних послуг від 03 січня 2023 року №03/01-3Д, яким визначено порядок надання адвокатом позивачеві правничої допомоги;

додаткову угоду №1 до договору про надання юридичних послуг, якою визначено загальну суму винагороди у розмірі 15000,00 грн;

акт наданих послуг від 20 лютого 2023 року, відповідно до якого загальна вартість наданих послуг становить 15000,00 грн та включає зустріч і усну консультацію клієнта (2,5 години - 5000,00 грн) та складання позовної заяви (5 годин -10000,00 грн);

рахунок на оплату;

платіжний документ від 06 січня 2023 року №817, який підтверджує оплату юридичних послуг у сумі 15000,00 грн.

Верховний Суд у постанові від 10 червня 2021 року у справі №820/479/18, аналізуючи положення КАС України щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, зазначив, що суд під час вирішення питання про розподіл судових витрат повинен оцінити обґрунтованість їх розміру у кожному конкретному випадку з урахуванням критеріїв співмірності, необхідності та достатності відповідних витрат.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, його розмір, підстави для зміни розміру, порядок сплати та інші умови визначаються договором про надання правничої допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. При цьому гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Водночас для підтвердження обсягу та вартості наданої правничої допомоги має бути наведено розрахунок, який дає можливість встановити вартість відповідного виду послуги та час, витрачений адвокатом на її надання.

Позивачем надано акт наданих послуг від 20 лютого 2023 року, відповідно до якого загальна вартість наданих послуг становить 15000,00 грн.

Верховний Суд у постанові від 20 березня 2019 року у справі №753/23491/16 зазначив, що витрати на правничу допомогу можуть включати, зокрема, складання позовної заяви, надання консультацій та інші дії, безпосередньо пов`язані з наданням правничої допомоги у конкретній справі. Водночас такі витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Разом із тим суд звертає увагу, що відповідно до акта від 20 лютого 2023 року до складу наданих послуг включено зустріч та усну консультацію клієнта, а також складання позовної заяви. При цьому підготовка позовної заяви за своєю суттю включає вивчення та аналіз обставин справи, визначення правової позиції, розрахунок судового збору та підготовку відповідних матеріалів. Отже, такі дії спрямовані на досягнення одного результату - підготовку та складання позовної заяви - і не можуть автоматично розглядатися як самостійні, незалежні види робіт, що підлягають окремій оплаті.

Крім того, ця адміністративна справа є справою незначної складності, а щодо відповідних правовідносин існує усталена судова практика, на яку, зокрема, посилався позивач у позовній заяві.

Таким чином, оцінюючи надані докази в їх сукупності, беручи до уваги характер та складність спору, обсяг фактично наданих послуг, час, необхідний для їх виконання, а також критерії співмірності, необхідності та обґрунтованості витрат, суд доходить висновку, що заявлена до відшкодування сума 15000,00 грн не є співмірною зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт.

Водночас суд вважає підтвердженими та такими, що підлягають відшкодуванню, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.

Враховуючи задоволення позову, вказаний розмір судового збору підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Київській області, пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати рішення комісії ГУ ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ ВП 44096797; 03151, м. Київ-151, вул. Святослава Хороброго, 5а), яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації №7552077/42120424 від 02.11.2022.

Зобов`язати Державну податкову службу України (Україна, 04053, м. Київ, Львівська площа, 8; код ЄДРПОУ 43005393) зареєструвати податкову накладну №156 від 05.10.2022 р. в Єдиному реєстрі податкових накладних датою ї фактичного надходження на реєстрацію - 21.10.2022.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «3Д І ПЛАСТ» (код ЄДРПОУ 42120424; Україна, 07400, Київська обл., місто Бровари, бульвар Незалежності , будинок 53) судовий збір у розмірі 5368,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головне управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ ВП 44096797; 03151, м. Київ-151, вул. Святослава Хороброго, 5а).

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «3Д І ПЛАСТ» (код ЄДРПОУ 42120424; Україна, 07400, Київська обл., місто Бровари, бульвар Незалежності , будинок 53) витрати на правову допомогу у розмірі 8000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ ВП 44096797; 03151, м. Київ-151, вул. Святослава Хороброго, 5а).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 30.09.2026.

Суддя Панченко Н.Д.