Решение № 140253213, 30.09.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 року м. Київ справа №320/13273/26

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Панченко Н.Д., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу у місті Києві за позовом Головного управління ДПС у Київській області, як відокремленого підрозділу ДПС, до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулося Головне управління ДПС у Київській області, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ ВП 44096797; 03151, м. Київ-151, вул. Святослава Хороброго, 5а, електронна адреса: kyivobl.official@tax.gov.ua) з позовом до ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), в якому просить суд стягнути податкового боргу у розмірі 249494,19 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що за відповідачем обліковується заборгованість за податковими платежами у зазначеному розмірі, який виник внаслідок несплати узгодженої суми грошового зобов`язання. Вказана заборгованість виникла на підставі податкових повідомлень-рішень.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2026 року відкрите спрощене провадження. Розгляд справи вирішено здійснювати без повідомлення (виклику) сторін та запропоновано відповідачу надати суду відзив на адміністративний позов протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

Станом на час прийняття даного рішення по справі, відзив від ОСОБА_1 не надходив. В матеріалах справи наявне поштове повідомлення про направлення відповідачу на його адресу (адреса АДРЕСА_1 ) позову з додатками (відправлення №0315128610848) та копії ухвали суду про відкриття провадження по справі згідно з ідентифікатором №R067216852734, які отримані одержувачем.

Згідно з ч. 6 ст. 251 Кодексу адміністративного судочинства України відповідне поштове відправлення вважається належним чином врученим 16.07.2026 року.

Відтак 15-ти денний строк, з урахуванням поштового перебігу, сплинув.

Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Таким чином, суд визнав за можливе розгляд справи здійснювати за наявними матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, громадянка ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.н. НОМЕР_1 ) зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (довідка Богуславської міської ради від 07.08.2025 року №03-05/2927/2025).

Відповідно до інформаційних баз даних Державної податкової служби України за відповідачем обліковується податковий борг у загальному розмірі 249 494,19 грн, у тому числі: з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у розмірі 230 328,48 грн та з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у розмірі 19 165,71 грн.

Заборгованість з податку на доходи фізичних осіб виникла, зокрема, на підставі податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки, оформленої актом № 44634/10-36-24-05/3750308508 від 30.08.2024, а саме: податкового повідомлення-рішення форми «Р» № 45005/10-36-24-05/3750308508 від 17.10.2024 на загальну суму 229 988,48 грн, у тому числі 209 080,44 грн основного платежу та 20 908,04 грн штрафних санкцій, а також податкового повідомлення-рішення форми «ПС» № 45002/10-36-24-05/3750308508 від 17.10.2024 на суму штрафних санкцій 340,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення були направлені відповідачу та отримані ним. Доказів їх оскарження в адміністративному або судовому порядку матеріали справи не містять.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, повноваження контролюючих органів, а також порядок погашення податкового боргу визначаються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Відповідно до пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з пунктами 36.1-36.3 статті 36 ПК України податковим обов`язком є обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені Кодексом та законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором та є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у відповідній податковій декларації. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Водночас, у випадках визначення грошового зобов`язання контролюючим органом застосовуються положення пункту 57.3 статті 57 ПК України, відповідно до якого платник податків зобов`язаний сплатити визначену контролюючим органом суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку платник податків розпочинає процедуру оскарження такого рішення.

За змістом підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений Кодексом строк, та непогашеної пені.

Отже, для виникнення податкового боргу як юридичного факту необхідною є сукупність обставин: визначення грошового зобов`язання, набуття ним статусу узгодженого, сплив установленого законом строку його сплати та фактична несплата платником відповідної суми.

Судом встановлено, що податкові повідомлення-рішення № 45005/10-36-24-05/3750308508 та № 45002/10-36-24-05/3750308508 від 17.10.2024 були отримані відповідачем та в установленому законом порядку не оскаржувалися. Доказів їх скасування, зміни або визнання протиправними матеріали справи не містять.

Таким чином, визначені зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями грошові зобов`язання набули статусу узгоджених та підлягали сплаті у строки, визначені статтею 57 ПК України.

У зв`язку з несплатою відповідачем узгоджених грошових зобов`язань контролюючим органом сформовано податкову вимогу форми «Ф» № 0021280-1305-1036 від 23.07.2025 на суму 249 494,19 грн, яка була направлена відповідачу та отримана ним.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі виникнення у платника податків податкового боргу контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з пунктом 58.3 статті 58 ПК України у разі неможливості вручення платнику податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги з причин, визначених цією нормою, відповідний документ вважається врученим у день, зазначений поштовою службою у повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

При цьому пунктом 59.5 статті 59 ПК України встановлено, що у разі зміни суми податкового боргу після направлення податкової вимоги така вимога додатково не надсилається, а погашенню підлягає вся сума податкового боргу, що існує на день погашення.

Матеріалами справи підтверджується, що станом на час розгляду справи податковий борг відповідачем не погашений. Доказів сплати, відстрочення, розстрочення або списання відповідної заборгованості у встановленому законом порядку відповідачем суду не надано.

Разом з тим суд вважає за необхідне окремо визначити межі судового розгляду у цій категорії справ.

Предметом цього спору є не перевірка правомірності визначення контролюючим органом первинного грошового зобов`язання, а стягнення податкового боргу, який виник унаслідок несплати узгоджених грошових зобов`язань.

У зв`язку з цим суд у межах розгляду позову про стягнення податкового боргу не здійснює повторної перевірки правильності визначення податкових зобов`язань, не встановлює правомірність висновків акта податкової перевірки, не досліджує обґрунтованість донарахування основного платежу чи застосування штрафних санкцій та не надає оцінки обставинам, які могли бути предметом оскарження відповідних податкових повідомлень-рішень.

Такі питання можуть бути предметом судового розгляду у справі за позовом платника податків про оскарження відповідного податкового повідомлення-рішення. Відтак, за відсутності доказів скасування або визнання протиправними податкових повідомлень-рішень суд виходить із встановленого ними грошового зобов`язання як такого, що набуло статусу узгодженого.

Інший підхід фактично означав би повторну судову перевірку правомірності податкового повідомлення-рішення в межах спору, предметом якого є вже не визначення податкового зобов`язання, а примусове виконання узгодженого грошового зобов`язання. Такий перегляд виходив би за межі предмета заявленого спору та не відповідав би принципу правової визначеності.

Отже, у цій справі суд перевіряє не те, чи правильно контролюючим органом було визначено первинне грошове зобов`язання, а те, чи існує на момент звернення до суду узгоджений та несплачений податковий борг і чи дотримано контролюючим органом установленої законом процедури його примусового стягнення.

Саме тому предметом доказування у цій справі є юридичні факти, з якими ПК України пов`язує виникнення у контролюючого органу права на звернення до суду, а саме: наявність узгодженого грошового зобов`язання, його несплата у встановлений законом строк, виникнення податкового боргу, належне направлення (вручення) податкової вимоги, сплив установленого статтею 95 ПК України строку та відсутність обставин, які перешкоджають примусовому стягненню такого боргу.

Такий підхід відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постановах від 04.02.2020 у справі № 817/4186/13-а, від 21.08.2019 у справі № 2340/4023/18, від 05.03.2020 у справі № 804/8630/16, від 12.07.2022 у справі № 160/7345/20 та від 15.06.2023 у справі № 160/13436/22.

Верховний Суд у постанові від 15.06.2023 у справі № 160/13436/22 також звернув увагу на принцип диспозитивності адміністративного судочинства, відповідно до якого суд розглядає адміністративну справу в межах заявлених позовних вимог. У спорі про стягнення податкового боргу це означає, що суд досліджує саме ті обставини, які мають значення для встановлення наявності правових підстав для такого стягнення, а не здійснює повторну перевірку законності визначення грошового зобов`язання.

Таким чином, оскільки податкові повідомлення-рішення, якими визначено відповідні грошові зобов`язання, відповідачем не оскаржувалися та не скасовані, визначені ними суми є узгодженими. Відповідач не надав доказів їх сплати або припинення відповідного податкового обов`язку іншим передбаченим законом способом.

Згідно з підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до пунктів 95.1, 95.2 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Матеріалами справи підтверджується, що контролюючим органом дотримано передбачену ПК України послідовність дій, необхідних для примусового стягнення податкового боргу: визначені грошові зобов`язання набули статусу узгоджених, у зв`язку з їх несплатою виник податковий борг, відповідачу направлено податкову вимогу, яка ним отримана, після чого сплив передбачений законом строк для застосування заходів стягнення.

Отже, звернення контролюючого органу до суду є реалізацією передбаченого підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України повноваження та здійснено у спосіб і в межах, визначених податковим законодавством.

Суд також враховує положення частин першої та другої статті 77 КАС України, відповідно до яких кожна сторона повинна довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах щодо протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

З огляду на встановлені обставини, зокрема наявність за відповідачем узгодженого та несплаченого податкового боргу у розмірі 249494,19 грн, належне направлення податкової вимоги, сплив установленого законом строку для застосування заходів стягнення та відсутність доказів погашення відповідної заборгованості, суд дійшов висновку про наявність передбачених ПК України правових підстав для примусового стягнення податкового боргу.

При цьому суд наголошує, що наведений висновок не є оцінкою правомірності визначення відповідачу відповідних грошових зобов`язань та не вирішує питання щодо правильності висновків контролюючого органу, покладених в основу податкових повідомлень-рішень. У межах цього спору суд перевірив виключно наявність узгодженого податкового боргу та дотримання та допустимими доказами і підлягають задоволенню у повному обсязі шляхом стягнення з відповідача коштів з рахунків у банках, що позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Оскільки доказів понесення позивачем таких витрат матеріали справи не містять, судові витрати контролюючим органом установленої законом процедури його примусового стягнення.

За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами і підлягають задоволенню у повному обсязі шляхом стягнення з відповідача коштів з рахунків у банках, що його обслуговують, у розмірі 249 494,19 грн.

Відповідно до частини другої статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Оскільки доказів понесення позивачем таких витрат матеріали справи не містять, судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути до бюджету на користь Головного управління ДПС у Київській області з ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) податковий борг у розмірі 249494,19 грн (двісті сорок дев`ять тисяч чотириста дев`яносто чотири гривні, 19 копійок).

Позивач: Головне управління ДПС у Київській області, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ ВП 44096797; 03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 5а, електронна адреса: kyivobl.official@tax.gov.ua).

Відповідач: ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 30.09.2026.

Суддя Панченко Н.Д.