Решение № 140251981, 30.09.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 рокуСправа №160/25296/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Свергун І.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом адвоката Дзіся Андрія Романовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

18 серпня 2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява адвоката Дзіся Андрія Романовича (далі представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі відповідач), в якій позивач просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не проведення індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2017-2019 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115, 1,121;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 01.03.2026 індексацію та перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 7763,17 грн на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115, 1,121;

- стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1065 грн.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та з 2020 року отримує пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням даних про стаж та заробіток. Для обчислення пенсії позивача застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2017-2019 роки в розмірі 7763,17 грн.

З 01.03.2021 по 01.03.2026 пенсія підлягала щорічній індексації на підставі відповідних постанов Кабінету Міністрів України, якими передбачався перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою КМУ від 20.02.2019 № 124, із застосуванням таких коефіцієнтів збільшення: з 01.03.2021 відповідно до пункту 1 постанови КМУ від 22.02.2021 № 127 1,11; з 01.03.2022 відповідно до пункту 1 постанови КМУ від 16.02.2022 № 118 1,14; з 01.03.2023 відповідно до пункту 1 постанови КМУ від 24.02.2023 № 168 1,197; з 01.03.2024 відповідно до пункту 1 постанови КМУ від 23.02.2024 № 185 1,0796; з 01.03.2025 відповідно до пункту 1 постанови КМУ від 25.02.2025 № 209 1,115; з 01.03.2026 відповідно до пункту 1 постанови КМУ від 25.02.2026 № 236 1,121.

02.07.2026 позивач через свого представника звернувся до відповідача із заявою про проведення індексації пенсії шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення його пенсії (за 2017-2019 роки), на коефіцієнти збільшення 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115, 1,121.

Листом від 22.07.2026 відповідач повідомив про відсутність підстав для такого перерахунку пенсії.

Позивач вважає такі дії суб`єкта владних повноважень протиправними, оскільки частиною другою статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено індексацію саме того показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховувався для обчислення пенсії конкретної особи, а не показника станом на 01.10.2017. На підтвердження своєї позиції представник позивача послався на правові висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 13 січня 2025 року у справі № 160/28752/23, від 27 січня 2025 року у справі № 620/7211/24, від 28 січня 2025 року у справі № 400/4663/24 та від 16 квітня 2025 року у справі № 200/5836/24, у зв`язку з чим звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 24.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); відповідача зобов`язано надати відзив на позовну заяву, належним чином засвідчену копію пенсійної справи позивача та відомості із зазначенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії позивача.

09.09.2026 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування заперечень відповідач зазначив, що позивач з 13.03.2020 отримує пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», при призначенні якої застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2017, 2018, 2019 роки у розмірі 7763,17 грн. Відповідно до пункту 5 Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124, перерахунок пенсій проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 01.10.2017 (3764,40 грн), а кожен наступний перерахунок з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника. Оскільки збільшений у такий спосіб показник з 01.03.2021 (5426,60 грн), з 01.03.2022 (6186,32 грн) та з 01.03.2023 (7405,03 грн) був меншим за показник, застосований при призначенні пенсії позивача, пенсія не підвищувалася, а позивачу встановлено щомісячні доплати в розмірі 100 грн (з 01.07.2021), 135 грн (з 01.03.2022), 100 грн (з 01.03.2023) та 100 грн (з 01.03.2024). З 01.03.2024, 01.03.2025 та 01.03.2026 пенсію позивача проіндексовано із застосуванням показника середньої заробітної плати відповідно 7994,47 грн, 8913,83 грн та 9992,40 грн, які є більшими за показник, застосований при призначенні пенсії (7763,17 грн).

Крім того, відповідач послався на те, що пунктом 6 розділу «Прикінцеві положення» Закону України від 19.11.2024 № 4059-IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та пунктом 5 розділу «Прикінцеві положення» Закону України від 03.12.2025 № 4695-IX «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено, що у 2025 та 2026 роках частина друга статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» застосовується у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України; що застосований ним підхід відповідає принципу рівноправності застрахованих осіб та спрямований на уніфікацію умов пенсійного забезпечення незалежно від дати призначення пенсії; а також на те, що прийняття рішень щодо перерахунку пенсії належить до дискреційних повноважень органів Пенсійного фонду України, втручання в які з боку суду є неприпустимим.

10.09.2026 відповідач на виконання вимог ухвали суду від 24.08.2026 подав клопотання про долучення до матеріалів справи копії матеріалів пенсійної справи позивача.

Справу розглянуто судом у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами відповідно до частини п`ятої статті 262 КАС України.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (особовий рахунок № 047150008810, відкритий 12.03.2020) та з 13.03.2020 отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV), що підтверджується матеріалами пенсійної справи та не заперечується відповідачем.

За заявою позивача від 12.03.2020 рішенням про призначення пенсії № 047150008810 пенсію за віком призначено з 13.03.2020; згідно з розрахунком від 19.03.2020 страховий стаж позивача становив 27 років 3 місяці 12 днів, коефіцієнт страхового стажу 0,27250, середньомісячний заробіток для обчислення пенсії 16126,82 грн, розмір пенсії за віком 4394,56 грн.

Для обчислення розміру пенсії позивача застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2017, 2018, 2019 роки, у розмірі 7763,17 грн, що прямо підтверджено відповідачем у листі від 22.07.2026 № 87669-65701/3-01/8-0400/26 та у відзиві на позовну заяву.

02.07.2026 позивач через свого представника звернувся до відповідача із заявою (вх. № 65701/3-0400-26 від 02.07.2026), в якій просив здійснити перерахунок (індексацію) та виплату пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 7763,17 грн на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115, 1,121.

Листом від 22.07.2026 № 87669-65701/3-01/8-0400/26 відповідач повідомив, що з 01.03.2021 згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124, та постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 № 127 перерахунок пенсій проводився із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,11 до показника 3764,40 грн (збільшеного з 01.03.2019 на 1,17 та з 01.05.2020 на 1,11), що становить 5426,60 грн; за результатами перерахунку з 01.07.2021 позивачу встановлено доплату до пенсії у розмірі 100,00 грн. З 01.03.2022 показник становив 6186,32 грн (3764,40 грн х 1,17 х 1,11 х 1,11 х 1,14), позивачу встановлено доплату відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 у розмірі 135,00 грн. Проведення з 01.03.2021, 01.03.2022 та 01.03.2023 перерахунку (індексації) пенсії із середньої заробітної плати 5426,60 грн, 6186,32 грн та 7405,03 грн відповідно відповідач визнав недоцільним, оскільки це призвело б до зменшення розміру пенсії; з 01.03.2023 позивачу встановлено доплату відповідно до пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 у розмірі 100,00 грн, з 01.03.2024 доплату відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 у розмірі 100,00 грн. З 01.03.2025 перерахунок пенсії позивача проведено із застосуванням показника 8913,83 грн (3764,40 грн х 1,17 х 1,11 х 1,11 х 1,14 х 1,197 х 1,0796 х 1,115), а з 01.03.2026 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, обчисленого як середній показник за 2014, 2015, 2016 роки, збільшеного на коефіцієнти збільшення, у розмірі 9992,40 грн (3764,40 грн х 1,17 х 1,11 х 1,11 х 1,14 х 1,197 х 1,0796 х 1,115 х 1,121).

Відповідно до рішення № 047150008810 від 27.02.2026 про перерахунок пенсії (вид перерахунку «Індивідуально (масовий). Індексація заробітку») з 01.03.2026 страховий стаж позивача становить 31 рік 11 місяців 18 днів, коефіцієнт страхового стажу 0,31917, середньомісячний заробіток для обчислення пенсії 20912,89 грн, розмір пенсії за віком 6674,77 грн.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що перерахунок пенсії позивача у зв`язку з індексацією у 2021-2026 роках проводився відповідачем шляхом збільшення на коефіцієнти 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121 не того показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховувався для обчислення пенсії позивача під час її призначення (7763,17 грн), а показника, який враховувався станом на 01.10.2017 (3764,40 грн), попередньо збільшеного на коефіцієнти 1,17 та 1,11, встановлені на 2019 та 2020 роки, внаслідок чого у 2021-2023 роках індексація пенсії позивача фактично не проводилася (замість неї встановлювалися щомісячні доплати), а отримані з 01.03.2024, 01.03.2025 та 01.03.2026 результати (7994,47 грн, 8913,83 грн та 9992,40 грн) є істотно меншими за ті, які були б отримані у разі послідовного збільшення на ті самі коефіцієнти показника, застосованого під час призначення пенсії.

Таким чином, спірним у цій справі є питання правильності визначення відповідачем показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який підлягає збільшенню під час проведення щорічної індексації пенсії позивача.

Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз цієї норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Статтею 22 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно із частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закон № 1058-IV розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.

Згідно із статтею 1 Закону № 1058-IV пенсія щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Преамбулою Закону № 1058-IV закріплено, що зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Відповідно до статті 5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного та соціального страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Відповідно до статті 27 Закону № 1058-IV розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп х Кс, де П розмір пенсії, у гривнях; Зп заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

Частиною другою статті 40 Закону № 1058-IV визначено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де Зп заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії; Ск сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць; К страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Отже, розмір пенсії за віком визначається для кожного пенсіонера індивідуально і залежить від набутого ним страхового стажу, отримуваної заробітної плати, з якої сплачувалися страхові внески, та, зокрема, показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV:

для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (абзац перший);

показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення (абзац другий);

у разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення (абзац третій);

розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини (абзац четвертий).

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (далі Закон № 1282-ХІІ).

Відповідно до статті 1 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно з приписами статті 2 Закону № 1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема пенсії.

Обов`язковий характер індексації визначається статтею 18 Закону України від 05.10.2000 № 2017-ІІІ «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі Закон № 2017-ІІІ), у якій зазначається, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (частина друга статті 19 Закону № 2017-ІІІ).

Частиною п`ятою статті 2 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексація пенсій проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону № 1058-IV.

Отже, враховуючи положення частини п`ятої статті 2 Закону № 1282-ХІІ та абзацу четвертого частини другої статті 42 Закону № 1058-IV, суд констатує, що Верховна Рада України уповноважила Кабінет Міністрів України визначати порядок здійснення індексації пенсій та розмір коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, але з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим частини другої статті 42 Закону № 1058-IV.

При цьому під «порядком» розуміється право Кабінету Міністрів України на встановлення певної послідовності, черговості, способу виконання, методики здійснення перерахунку пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Натомість Кабінет Міністрів України не уповноважений визначати інший, ніж встановлений законом, об`єкт індексації, а так само встановлювати коло осіб, на яких поширюється або не поширюється передбачений законом механізм індексації.

З метою забезпечення ефективної реалізації права громадян на перерахунок їх пенсії Кабінет Міністрів України 20.02.2019 видав постанову № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», якою, серед іншого, затвердив Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Порядок № 124).

Згідно з пунктом 1 Порядку № 124 цей Порядок визначає механізм проведення перерахунку раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Пунктом 2 Порядку № 124 передбачено, що перерахунку підлягають, зокрема, пенсії, обчислені відповідно до Закону № 1058-IV.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 124 перерахунку підлягають пенсії, призначені за зверненнями, які надійшли по 31 грудня включно року, що передує року, в якому проводиться перерахунок.

Абзацами першим-п`ятим пункту 4 Порядку № 124 визначено, що коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, визначається за такою формулою: К = ((ЗСЦ + ЗСЗ) х 50 % / 100 %) + 1, де ЗСЦ показник зростання споживчих цін за попередній рік (у відсотках); ЗСЗ показник зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (у відсотках).

Розмір коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, визначається щороку Кабінетом Міністрів України у межах бюджету Пенсійного фонду України. Перерахунок пенсій відповідно до цього Порядку проводиться щороку з 1 березня (абзаци восьмий, дев`ятий пункту 4 Порядку № 124).

Згідно з пунктом 5 Порядку № 124 у 2019 році перерахунок пенсій у зв`язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 1 жовтня 2017 р. на коефіцієнт, визначений згідно з абзацом першим пункту 4 цього Порядку.

Кожен наступний перерахунок у зв`язку зі збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (абзац другий пункту 5 Порядку № 124).

Пунктом 7 Порядку № 124 передбачено, що збільшений відповідно до цього Порядку показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, застосовується під час проведення наступних перерахунків пенсій, переведення з одного виду пенсії на інший.

Кабінет Міністрів України постановою від 20.02.2019 № 124 (пункт 1) установив, що з 01.03.2019 перерахунок пенсій згідно з Порядком № 124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,17; пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 № 251 «Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році» установлено коефіцієнт збільшення зазначеного показника з 01.05.2020 у розмірі 1,11.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 № 127 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році» установлено коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, з 01.03.2021 у розмірі 1,11; пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» з 01.03.2022 у розмірі 1,14; пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 з 01.03.2023 у розмірі 1,197; пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 з 01.03.2024 у розмірі 1,0796; пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 з 01.03.2025 у розмірі 1,115; пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236 з 01.03.2026 у розмірі 1,121.

Щодо показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який підлягає збільшенню під час індексації пенсії позивача.

Аналіз наведених норм свідчить, що положення Порядку № 124 не узгоджені з приписами частини другої статті 42 Закону № 1058-IV, оскільки по-різному визначають показник, який збільшується на відповідні коефіцієнти:

показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (за приписами Закону);

показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, станом на 01 жовтня 2017 року (за приписами Порядку).

Відповідно до статті 7 Закону № 1058-IV загальнообов`язкове державне пенсійне страхування здійснюється, серед іншого, за принципами: законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та диференціації розмірів пенсій залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати (доходу).

Принцип законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов`язкового державного пенсійного страхування полягає у забезпеченні чітких, рівних та прозорих правил для всіх суб`єктів, що беруть участь у цій системі. Умови, права та обов`язки щодо пенсійного страхування встановлюються виключно законами України, що забезпечує правову визначеність і недопущення свавільного регулювання.

Принцип диференціації розмірів пенсій залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати (доходу) спрямований на забезпечення соціальної справедливості та мотивації до участі в системі страхування, оскільки розмір пенсії прямо залежить від тривалості страхового стажу та заробітної плати, з якої сплачувалися страхові внески. Він забезпечує зв`язок між внесками, зробленими до Пенсійного фонду України, і рівнем соціального забезпечення у пенсійному віці.

Запровадивши удосконалений механізм щорічної індексації пенсій, зокрема особам, пенсія яким призначена за Законом № 1058-IV, для сталості пенсійного забезпечення громадян та видатків на його фінансування держава взяла на себе зобов`язання забезпечити підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін шляхом підвищення пенсій із застосуванням уніфікованого механізму через збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, і який враховувався для обчислення пенсії, який не є сталим.

Установлення Кабінетом Міністрів України базової розрахункової величини показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії станом на 01.10.2017 (3764,40 грн), до якої застосовуються коефіцієнти збільшення, нівелює основне призначення індексації грошових доходів населення підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін та суперечить акту вищої юридичної сили, абзацом першим частини другої статті 42 якого чітко визначено, що перерахунок раніше призначених пенсій проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховується для обчислення пенсії.

Відповідно до частини третьої статті 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Повноваження суду не застосовувати нормативно-правовий акт у разі висновку про його суперечність Конституції України чи закону України кореспондує з принципом верховенства права.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі нормативно-правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12 березня 2019 року у справі № 913/204/18, від 10 березня 2020 року у справі № 160/1088/19).

У випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

Таким чином, абзац перший у сукупності з абзацом другим пункту 5 Порядку № 124 повинні застосовуватися лише у відповідності з частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV, тобто під час проведення індексації повинен застосовуватися показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії під час її призначення.

Вказану правову позицію у спірних правовідносинах висловлено Верховним Судом у постановах від 27 січня 2025 року у справі № 620/7211/24, від 28 січня 2025 року у справі № 400/4663/24, від 13 лютого 2025 року у справах №№ 200/2123/24, 280/3296/24, від 24 березня 2025 року у справах №№ 380/11333/24, 160/21728/24, від 25 березня 2025 року у справі № 160/16082/24.

У постанові від 16 квітня 2025 року у справі № 200/5836/24 Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду не знайшов підстав для відступлення від правового висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 13 січня 2025 року у справі № 160/28752/23 та інших постановах, де він застосований.

Застосовуючи наведені вище норми права до встановлених у справі обставин, суд зазначає, що показником середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії позивача, є показник за 2017-2019 роки у розмірі 7763,17 грн.

При цьому суд зазначає, що пенсію позивачу призначено за зверненням від 12.03.2020, тобто після 31 грудня 2019 року, а тому відповідно до пункту 3 Порядку № 124 його пенсія не підлягала перерахунку з 01.05.2020 із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,11, установленого постановою Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 № 251, а вперше підлягала перерахунку з 01.03.2021 і надалі щороку з 01.03.2022, 01.03.2023, 01.03.2024, 01.03.2025 та з 01.03.2026.

Отже, саме показник 7763,17 грн підлягав послідовному збільшенню на коефіцієнти, установлені пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 № 127 (1,11), пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 (1,14), пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 (1,197), пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 (1,0796), пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 (1,115) та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236 (1,121).

Натомість відповідач застосовував наведені коефіцієнти збільшення до показника середньої заробітної плати станом на 01.10.2017 (3764,40 грн), попередньо збільшеного на коефіцієнти 1,17 та 1,11, які до пенсії позивача взагалі не підлягали застосуванню, у зв`язку з чим індексація пенсії позивача у 2021-2023 роках фактично не була проведена, а у 2024-2026 роках проведена в неналежному розмірі, що є протиправним.

Щодо доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву.

Посилання відповідача на пункт 6 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та пункт 5 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», якими передбачено застосування у 2025 та 2026 роках частини другої статті 42 Закону № 1058-IV у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, суд відхиляє з огляду на таке.

Наведені положення законів про Державний бюджет України стосуються порядку та розмірів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні у відповідному бюджетному році, однак не змінюють визначеного абзацом першим частини другої статті 42 Закону № 1058-IV об`єкта індексації показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, і не наділяють Кабінет Міністрів України повноваженнями підміняти цей показник іншою розрахунковою величиною. Крім того, ці положення не поширюються на перерахунки пенсії, які мали бути проведені у 2021-2024 роках, а саме від результатів цих перерахунків залежить розмір показника, що підлягає збільшенню у 2025 та 2026 роках.

До того ж коефіцієнти збільшення у розмірах 1,115 та 1,121, установлені пунктом 1 постанов Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 та від 25.02.2026 № 236, застосовані відповідачем до пенсії позивача, тобто розмір коефіцієнтів між сторонами не є спірним. Положення ж підпункту 6 пункту 2 зазначених постанов, на які також посилається відповідач, стосуються пенсій, призначених із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховувався для призначення пенсії у 2021-2025 роках, а отже, на пенсію позивача, призначену у 2020 році із застосуванням показника за 2017-2019 роки, не поширюються і відповідачем до неї не застосовувалися.

Встановлення позивачу щомісячних доплат до пенсії відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 № 127, пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118, пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 та пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 не є тотожним індексації пенсії, передбаченій частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV, і не може її замінювати, а навпаки підтверджує, що у відповідні роки пенсія позивача не була проіндексована у визначений законом спосіб. Раніше виплачені позивачу суми підлягають врахуванню відповідачем під час виконання цього рішення суду.

Доводи відповідача про те, що застосований ним підхід відповідає принципу рівноправності застрахованих осіб та спрямований на уніфікацію умов пенсійного забезпечення незалежно від дати призначення пенсії, суд також відхиляє, оскільки рівність застрахованих осіб полягає у застосуванні до них однакових правил, встановлених законом, тобто у збільшенні для кожного пенсіонера саме того показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховувався для обчислення його пенсії. Натомість застосування до всіх пенсіонерів єдиного показника станом на 01.10.2017 незалежно від показника, з якого обчислено їхні пенсії, суперечить принципу диференціації розмірів пенсій, закріпленому статтею 7 Закону № 1058-IV, та фактично позбавляє частину пенсіонерів права на індексацію пенсії.

Щодо посилань відповідача на дискреційний характер його повноважень суд зазначає, що дискреційні повноваження полягають у можливості суб`єкта владних повноважень самостійно обрати один з кількох юридично допустимих варіантів рішення. Натомість частина друга статті 42 Закону № 1058-IV імперативно зобов`язує орган Пенсійного фонду України щороку з 1 березня проводити перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховується для обчислення пенсії, на коефіцієнт, установлений Кабінетом Міністрів України. Показник, який підлягає збільшенню (7763,17 грн), та коефіцієнти збільшення визначені, а відтак у спірних правовідносинах відповідач не має права діяти на власний розсуд.

Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Таким чином, дії відповідача щодо непроведення індексації пенсії позивача шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2017-2019 роки в розмірі 7763,17 грн на коефіцієнти 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121 є протиправними, а порушене право позивача підлягає відновленню.

Щодо строку звернення до суду.

Відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Порушення права позивача на індексацію пенсії має триваючий характер, оскільки пенсія є щомісячною періодичною виплатою.

Позовна заява подана до суду 18.08.2026, а позивач просить зобов`язати відповідача провести перерахунок пенсії з 01.03.2026, тобто за період, що охоплюється шестимісячним строком звернення до суду. Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає справу в межах позовних вимог, а тому перерахунок пенсії позивача підлягає проведенню з 01.03.2026.

Водночас, оскільки згідно з абзацом другим пункту 5 Порядку № 124 кожен наступний перерахунок проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, всі коефіцієнти збільшення застосовуються послідовно та кумулятивно, у зв`язку з чим резолютивна частина рішення має містити всі коефіцієнти, оскільки без їх зазначення виконання рішення суду буде неможливим.

Щодо ефективного способу захисту порушеного права.

Стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, зокрема шляхом визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно з частиною другою статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Верховний Суд у постановах від 23 грудня 2021 року у справі № 480/4737/19 та від 08 лютого 2022 року у справі № 160/6762/21 зазначив, що ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов`язком суб`єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом.

Частиною другою статті 9 КАС України передбачено, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Оскільки метою звернення позивача до суду є фактичне отримання пенсії в належному розмірі, а перерахунок пенсії без її виплати не забезпечить повного відновлення порушеного права, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача провести перерахунок та виплату пенсії позивача з урахуванням раніше виплачених сум.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги відповідають об`єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатніми, необхідними та ефективними, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Згідно з квитанцією від 17.08.2026 ID 7446-5923-2737-9796 позивач при зверненні до суду з позовом сплатив 1065,00 грн судового збору, тоді як відповідно до Закону України «Про судовий збір» за подання цієї позовної заяви в електронній формі підлягав сплаті судовий збір у розмірі 1064,96 грн.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1064,96 грн.

Керуючись статтями 2, 5, 7, 9, 72-77, 90, 94, 122, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити позов адвоката Дзіся Андрія Романовича в інтересах ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код за ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо непроведення індексації пенсії ОСОБА_1 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії ОСОБА_1 , за 2017-2019 роки в розмірі 7763,17 грн на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115, 1,121.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести з 01.03.2026 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії ОСОБА_1 , за 2017-2019 роки в розмірі 7763,17 грн на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121, з урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код за ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1064,96 грн (одна тисяча шістдесят чотири грн 96 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя І.О. Свергун