Постановление суда № 140250418, 29.09.2026, Заставнівський районний суд Чернівецької області

Справа № 716/1579/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2026 місто Заставна

Заставнівський районний суд Чернівецької області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №62024170040000191 від 15.03.2024 відносно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Веренчанка Чернівецького району Чернівецької області, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, не судимого, кулеметника 2-го стрілецького відділення 2-го стрілецького взводу 3-ї стрілецької роти в/ч НОМЕР_1 , «солдата», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України,

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Заставнівського районного суду Чернівецької області перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_3 , обвинуваченого за ч.5 ст.407 КК України.

29.09.2026 до суду надійшло клопотання прокурора про застосування до ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, з огляду на наявність ризиків переховування від суду, вчинення іншого кримінального правопорушення. Просив не визначати розмір застави.

Заслухавши думку обвинуваченого, який не заперечував проти задоволення клопотання, суд приходить до наступного.

Відповідно до частин 1-3 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Відповідно до п.9 ч.2 ст.131 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження.

Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження (ч.1 вищевказаної статті).

Метою застосування запобіжного заходу, відповідно до частини 1 ст.177 КПК України, є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, зокрема, переховуватися від суду; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом (ч.2 ст.177 КПК України).

При цьому КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою (ч.3 ст.176 КПК України).

Відповідно до ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.

Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Підстави для тримання особи під вартою мають оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

У ст.178 КПК України зазначено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину проти встановленого порядку несення військової служби, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років.

Крім того, ОСОБА_3 не навчається, не працює, будучи працездатною особою молодого віку, не одружений, неповнолітніх дітей або інших осіб на утриманні не має, проживає один, що свідчить про відсутність у нього сталих соціальних зв`язків.

Як вбачається з обвинувального акту, починаючи з 16.06.2023 кулеметник 2-го стрілецького відділення 2-го стрілецького взводу 3-ї стрілецької роти в/ч НОМЕР_2 солдат ОСОБА_3 , в умовах воєнного стану, без поважних причин не прибув з щорічної відпустки для подальшого проходження військової служби та до моменту його затримання 05.05.2026 проводив час на власний розсуд не пов`язаний з проходженням військової служби, не маючи при цьому підстав для відстрочки або для звільнення з військової служби.

Маючи можливість бути звільненим від кримінальної відповідальності за ч.5 ст.401 КК України, ОСОБА_3 не виявив наміру повернутися до цієї або іншої військової частини для продовження проходження військової служби.

Така поведінка ОСОБА_3 щодо ігнорування військового обов`язку в умовах введеного в Україні воєнного стану, тривалість переховування близько трьох років від органів військової служби правопорядку, вказує на ймовірність невиконання обвинуваченим покладених на нього і процесуальних обов`язків, переховуванні від суду, з огляду на тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, відсутність у нього сталих соціальних зв`язків в місці постійного проживання.

А тому, суд вважає доведеними обставини існування ризику переховування обвинуваченого від суду.

Натомість прокурором не доведено ризик вчинити інше кримінальне правопорушення, що у свою чергу, свідчить про формальне посилання сторони обвинувачення на наявність зазначеного ризику, враховуючи той факт, що обвинувачений раніше не судимий, що перебуваючи тривалий час поза межами місця служби з часу його залишення і до моменту затримання не вчинив будь-яких дій, направлених на вчинення іншого кримінального правопорушення.

На переконання суду доведено прокурором, що на даний час інший більш м`який запобіжний захід аніж тримання під вартою, не зможе запобігти наведеним ризикам, у зв`язку з чим, суд приходить до висновків, про неможливість застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу.

Дані, які б свідчили про неможливість застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляд тримання під вартою, в тому числі за станом здоров`я, відсутні.

Вищевикладені обставини свідчать про обґрунтованість клопотання прокурора та наявність підстав для його задоволення.

При цьому відповідно до положень ч.3 ст.183, ч.4 ст.182 КПК України, слідчий суддя зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом, розмір якої відповідно до ч.5 ст.182 КПК України визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до аб.3 ч.4 ст.183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого, зокрема, ст.407 КК України.

В судовому засіданні прокурор просив не визначати ОСОБА_3 заставу як альтернативний запобіжний захід, при цьому належним чином підстави для цього не обґрунтував, формально посилаючись на положення ч.4 ст.183 КПК України.

Враховуючи встановлені при розгляді клопотання обставини вчинення кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, суд вважає за необхідне визначити заставу в розмірі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Керуючись ст.ст.176-178, 182, 183, 193-194, 196-197, 309, 372 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, вязвши під варту в залі суду.

Визначити розмір застави, після внесення якої підозрюваний повинен бути звільнений з-під варти, у розмірі двадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 66560 (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят) грн, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Заставнівського районного суду Чернівецької області: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26311401, Банк отримувача ДКСУ, м. Київ, Код банку отримувача (МФО) 820172, Рахунок отримувача UA548201720355279001000008745.

Покласти на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у разі звільнення під заставу наступні обов`язки:

- прибувати до прокурора, суду за кожною вимогою;

- не виїжджати за межі Чернівецької області без дозволу прокурора, суду;

- повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання;

Попередити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про наслідки невиконання обов`язків, передбачених ст.194 КПК України, роз`яснивши, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб

Ухвала підлягає негайному виконанню з моменту її оголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Строк дії ухвали до 27.11.2026.

Повний текст ухвали проголошено об 11:00 год. 30.09.2026.

Суддя ОСОБА_1