Решение № 140247012, 08.09.2026, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/18294/25

пр. № 2/759/1713/26

08 вересня 2026 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді Ул`яновської О.В.,

секретаря судового засідання Косінської І.В.,

за участю: позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовними вимогами ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною,

ВСТАНОВИВ:

І. Позиція сторін у справі

у серпні 2025 р. позивач звернувся до суду із зазначеними позовними вимогами, після уточнення позовних вимог, просить суд зобов?язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди позивачу, батькові дитини ОСОБА_4 , в його участі у вихованні та спілкуванні із їхньою спільною дочкою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визначити спосіб участі батька дитини ОСОБА_6 у вихованні та спілкуванні із малолітньою дитиною ОСОБА_5 наступним чином: зобов?язати ОСОБА_2 надавати щоденне спілкування батька з донькою ОСОБА_5 протягом п`ятнадцяти хвилин по телефону з номером НОМЕР_1 з урахуванням режиму дня дитини; зобов`язати ОСОБА_2 надавати батькові ОСОБА_6 доньку ОСОБА_5 для побачення і спілкування з дитиною у робочі дні, а саме кожного четверга за п?ятниці з 16 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв.; та щосуботи з 10 год. 00 хв. до 21 год. 00 хв.; у вихідні та святкові дні зобов?язати відповідача у першу та третю неділю місяця два рази на місяць надавати батькові ОСОБА_6 доньку ОСОБА_5 , брати дочку до себе додому у м. Миргород з 16 год. 00 хв. п?ятниці, або передсвяткового дня, з можливістю залишення дитини на ніч, повернувши у неділю до 21 год.00 хв., або до 21.00 години закінчення святкового дня; ??зобов?язати ОСОБА_2 надавати дитину у літні місяці до батька Серебрякова ОСОБА_4 додому у м. Миргород кожного місяця з 5-го по 20-е число під час літніх канікул на 15 днів у кожному місяці червня, липня, серпня літніх канікул з можливістю відвідування культурно-масових, спортивних та розвивальних заходів, дельфінаріїв, зоопарків, аквапарків, дендропарків, а також виїзду за межі Полтавської області на відпочинок та відвідування виставок, культурно масових, навчальних і дитячих художньо творчих розвивальних закладів; ??зобов?язати ОСОБА_2 надавати доньку ОСОБА_5 батькові під час осінніх, та весняних канікул до себе додому з можливістю залишення дитини на ніч терміном до п?яти днів, та на зимові канікули на термін до 8 днів; зобов?язати відповідача ОСОБА_2 не чинити перешкод та надавати можливості батькові відвідувати навчальний заклад, в якому навчається ОСОБА_5 , зустрічатися з донькою на перервах між уроками, забирати доньку після занять у дні визначені для зустрічей батька з донькою з 16 години; зобов`язати відповідача ОСОБА_2 не блокувати вхідні дзвінки батька ОСОБА_7 з номера телефона НОМЕР_2 та з номера телефона НОМЕР_3 .

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що у ОСОБА_4 та ОСОБА_2 народилася дочка, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Шлюб між сторонами не укладався. За рішенням опікунської ради дитина проживала з відповідачем, проте відповідач почала перешкоджати позивачу в його участі у вихованні дитини, спілкуванні та в побаченнях з дитиною, тому позивач звернувся до Святошинської РДА в місті Києві з відповідним зверненням, де йому згідно розпорядження від 22.07.2024 визначено спосіб участі у вихованні та спілкуванні з малолітньою дочкою, однак відповідач всупереч зазначеному розпорядженню не виконувала його. Крім того, при винесенні розпорядження не усі пропозиції позивача були враховані. У період з жовтня 2024 по грудень 2024 ОСОБА_5 проживала з ОСОБА_4 , але згодом відповідач забрала дитину. Позивач неодноразово звертався із відповідними зверненнями в поліцію та до Служби у справах дітей та сім`ї Святошинської РДА, що в сукупності стало підставою для звернення до суду.

07.10.2025 до суду від представника відповідача до суду надійшов відзив, відповідно до якого відповідач вважає, що позовні вимоги є безпідставними, оскільки поведінка позивача суперечить інтересам дитини та містить ознаки насильства й маніпуляцій. З моменту народження доньки, відповідач самостійно забезпечувала дитини виховання, проживання, навчання та розвиток. До досягнення донькою п`ятирічного віку, позивач нормально спілкувався з нею. Однак після того, як 27.09.2023 позивач був записаний у свідоцтво про народження, його поведінка набула вкрай деструктивного та загрозливого для малолітньої дитини характеру. Розпорядженням №305 від 21.03.2024 місця проживання малолітньої ОСОБА_5 визначено з матір`ю. Позивач своїми діями створює реальну загрозу фізичному та психічному здоров`ю малолітньої доньки ОСОБА_8 , що підтверджено як поведінкою дитини, так і висновком експерта за результатом проведення судової психологічної експертизи (а.с. 69-104 т. 1).

13.11.2025 позивачем до суду подано заперечення на відзив, позивач не погоджується з доводами відзиву та вважає, що вони не відповідають фактичним обставинам справи і містять недостовірні відомості. Посилання відповідача на окремі судові рішення є безпідставними, оскільки відповідні рішення були скасовані апеляційним судом. Позивач зазначає, що після проживання з ним дитина досягла позитивних результатів у навчанні, тоді як відповідач неодноразово змінювала навчальні заклади дитини, що, на його думку, негативно вплинуло на її освітній процес і психологічний стан. Водночас позивач зазначає, що належним чином виконує свої батьківські обов`язки, сплачує аліменти, додатково забезпечує дитину коштами, оплачує її майно та придбаває необхідні речі. На думку позивача, відповідач систематично перешкоджає його спілкуванню з дочкою, не виконує встановлений порядок участі батька у вихованні дитини та обмежує їхні контакти. ОСОБА_4 заперечує належність психологічного висновку, оскільки вважає, що він складений без повного дослідження матеріалів справи, без врахування його пояснень і доказів, а також без забезпечення його взаємодії з дитиною під час дослідження, внаслідок чого просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі (а.с. 112-155 т. 1).

ІІ. Процесуальні дії і рішення суду

відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.08.2025 визначено суддю Ул`яновську О.В. (а.с. 54-55 т. 1).

Ухвалою судді від 22.08.2025 відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження (а.с. 56-57 т. 1).

Ухвалою судді від 09.12.2025 у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_3 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відмовлено (а.с. 171-172 т. 1).

Ухвалою суду від 10.12.2025 провадження по справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням по справі №759/24172/24 від 14.11.2024 (а.с. 193-194 т. 1).

Постановою Київського апеляційного суду від 07.04.2026 ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 10.12.2025 скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції (а.с. 224-230 т. 1).

Ухвалою судді від 20.05.2026 клопотання представника відповідача ОСОБА_3 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції по справі задоволено (а.с. 1-2 т. 2).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 20.05.2026 підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду (а.с. 3 т. 2).

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив задовольнити.

Відповідач та її представник у судовому засіданні в режимі відеоконференції проти задоволення позовних вимог заперечували.

Третя особа у судове засідання не з`явилася, про слухання справи повідомлена належним чином.

За правилами ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Зі змісту п. 25 рішення Європейського суду з прав людини від 11.04.2011 у справі «Жук проти України», яке підлягає застосуванню відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», вбачається, що суди, розглядаючи справи без участі учасників процесу, повинні пересвідчитися, що їм вчасно повідомлено про дату і час розгляду справи, тобто, що їхнє право бути присутніми під час судового розгляду не було порушено.

ІІІ. Фактичні обставини справи

судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 ОСОБА_5 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьками якої є: ОСОБА_9 та ОСОБА_2 (а.с. 13 т. 1).

Згідно свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_5 від 05.09.2024 батько дитини змінив прізвище із « ОСОБА_10 » на « ОСОБА_10 » (а.с. 12 т. 1).

Розпорядженням №305 від 21.03.2024 Святошинської РДА «Про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 », визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю, громадянкою ОСОБА_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 92 т. 1).

Розпорядженням №720 від 22.07.2024 Святошинської РДА «Про визначення способів участі у вихованні дитини громадянина ОСОБА_9 » визначено такі способи участі батька, громадянина ОСОБА_12 , у вихованні та спілкуванні з малолітньою дочкою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: ??щовівторка та щочетверга з 16 год 00 хв до 20 год 00 хв; ??щосуботи з 10 год 00 хв до 21 год 00 хв; ??один місяць у літній період (а.с. 14 т. 1).

Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 10.03.2025 ОСОБА_2 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 184 КУпАП (а.с.15-17 т. 1).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 звертався до Святошинського УП ГУНП в м. Києві, щодо перешкоджанні матері у побаченнях і спілкуванні з дитиною, що підтверджується талонами-повідомленнями єдиного обліку №10815, №22706, №22236, №32419 та довідкою про проведення перевірки по повідомленню на спецлінію «102» (а.с. 26, 29-31, 39 т. 1).

Згідно висновку експерта за результатами проведення судової психологічної експертизи №47/25-27 від 26.05.2025 КНДІСЕ, дитина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має повністю позитивне психологічне сприйняття сім?ї в якій вона проживає на даний час, а саме з мамою, сестричкою та братом. Спілкування ОСОБА_9 з дитиною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за місцем її постійного проживання та у присутності матері ОСОБА_2 , за психологічною оцінкою ситуації - буде достатньою умовою для усвідомлення дитиною присутності батька в її житті (а.с. 76-86 т. 1).

Відповідно до висновку щодо розв`язання спору у справі №759/18294/25 про усунення перешкод у спілкуванні громадянина ОСОБА_1 з малолітньою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації від 26.08.2026 №107-7828, рекомендовано визначити порядок участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з малолітньою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: щоденне спілкування з дитиною до 15 хвилин у телефонному режимі; щоп`ятниці з 16 год 00 хв. до 20 год 00 хв.; І та ІІІ суботи кожного місяця з 10 год 00 хв. до 17 год 00 хв.; один тиждень під час зимових канікул; два тижні під час літніх канікул (а.с. 29-32 . 2).

ІV. Позиція суду та оцінка аргументів учасників розгляду

частиною 2 ст. 2 СК України врегульовано сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, між матір`ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання.

Відповідно до ч. 7 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України.

Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність з виховання, навчання і розвитку дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно вимог ч. 2 ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» за якою, батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Статтею 153 СК України передбачено, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене.

Згідно із ст. 158 СК України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї.

Частиною 1 ст. 159 СК України передбачено, що якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Частиною 2 ст. 159 СК України визначено, що суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання, тощо), місце та час їхнього спілкування.

Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення.

Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов`язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Одним із принципових положень, закріплених у Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 є те, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Відповідно до ст.ст. 3, 18 Конвенції «Про права дитини» в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Статтею 27 Конвенції передбачено, що дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства»: «Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України».

Відповідно до принципу забезпечення найкращих інтересів дитини, закріпленого у статті 3 Конвенції ООН про права дитини, будь-які дії щодо дитини повинні здійснюватися з урахуванням її віку, рівня розвитку та психоемоційних можливостей.

З урахуванням вищевикладених обставин справи та беручи до уваги висновку щодо розв`язання спору у справі №759/18294/25 про усунення перешкод у спілкуванні громадянина ОСОБА_1 з малолітньою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації від 26.08.2026 №107-7828, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, оскільки встановлення саме такого порядку участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною буде повністю відповідати інтересам дитини.

А саме необхідно визначити участь позивача у вихованні та спілкуванні з малолітньою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: щоденне спілкування з дитиною до 15 хвилин у телефонному режимі; побачення: щоп`ятниці з 16 год 00 хв. до 20 год 00 хв.; кожної І та ІІІ суботи кожного місяця з 10 год. 00 хв. до 17 год. 00 хв.; один тиждень під час зимових канікул; два тижні під час літніх канікул.

V. Розподіл судових витрат

враховуючи вимоги ч. 1 ст. 141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на відповідача.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, керуючись положеннями ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 605 грн 60 коп.

На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ст.ст. 153, 157, 158, 159 СК України, ст.ст. 7, 12, 15 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст. 12, 13, 48, 76-82, 141, 229, 259, 263-265, 268, 273, 353, 354 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною задовольнити частково.

Зобов`язати ОСОБА_2 не перешкоджати ОСОБА_1 брати участь у спілкуванні та вихованні його малолітньої дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визначити порядок участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з малолітньою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: щоденне спілкування з дитиною до 15 хвилин у телефонному режимі; побачення: щоп`ятниці з 16 год 00 хв. до 20 год 00 хв.; кожної І та ІІІ суботи кожного місяця з 10 год. 00 хв. до 17 год. 00 хв.; один тиждень під час зимових канікул; два тижні під час літніх канікул.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_6 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_7 ) судовий збір по справі у розмірі 605 (шістсот п`ять) грн 60 коп.

У решті позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.

Суддя: О.В. Ул`яновська

Повний текст судового рішення складено 18.09.2026.