Постановление суда № 140243111, 29.09.2026, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа №203/10149/26

Провадження №1-кс/0203/7088/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року Центральний районний суд міста Дніпра у складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

з участю:

-прокурора ОСОБА_3 ;

-підозрюваного ОСОБА_4 ;

-захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого СВ Дніпровського районного управління поліції №1 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, громадянина України, головного сержанта роти ударних безпілотних авіаційних комплексів військової частини НОМЕР_1 (військове звання сержант), раніше не судимого, мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України, заявлене у рамках кримінального провадження №42026041330000081,

у с т а н о в и в:

1. 28 вересня 2026 року слідча за погодженням з прокурором звернулася до суду із цим клопотанням, у якому зазначила, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України, самовільному залишенні військової частини в умовах воєнного стану. При цьому слідча обґрунтувала заявлене клопотання, у тому числі, тим, що відносно ОСОБА_4 відкрите аналогічне кримінальне провадження, у якому останній перебував під вартою, але після звільнення з-під варти до військової частини не повернувся.

2. У клопотанні слідча просить суд застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави.

3. Необхідність застосування до підозрюваного саме такого виду запобіжного заходу слідча мотивувала наявністю ризиків його переховування від органу досудового розслідування або суду, незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні, можливістю вчинення іншого кримінального правопорушення.

4. У судовому засіданні прокурор заявлене клопотання підтримав у повному обсязі.

5. Підозрюваний, його захисник у суді проти задоволення клопотання слідчої заперечували.

6. Заслухавши пояснення прокурора, підозрюваного, захисника, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про те, що клопотання підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

7. Судом встановлено, що за вказаними вище обставинами 27.08.2026 відкрите кримінальне провадження №42026041330000081, а 28.09.2026 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України.

8. Відповідно до статей 131, 132, 176, частини 2 статті 177, частини 1 статті 194 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК) запобіжний захід, різновидом якого є тримання під вартою, застосовується під час досудового розслідування до особи на підставі ухвали слідчого судді за клопотанням слідчого, погодженого з прокурором, за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні такою особою кримінального правопорушення, а також за наявності хоча б одного з ризиків вчинення особою дій, передбачених частиною 1 статті 177 КПК.

9. Згідно з частиною 1 статті 177 КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

10. За правилами, встановленими частиною 1 статті 183 КПК, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього кодексу.

11. Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати спостерігача в тому, що відповідна особа могла таки вчинити злочин, однак, те, що можна вважати обґрунтованим, залежить від обставин.

12. У справі Феррарі-Браво проти Італії Європейський суд з прав людини зазначив, що питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому і має тримання під вартою.

13. У справі Мюррей проти Сполученого Королівства суд зазначив, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.

14. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

15. При цьому слідчий суддя також бере до уваги рішення Європейського суду з прав людини у справі «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000, згідно з яким тримання під вартою є виправданим у тому випадку, якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи.

16. Такими ознаками на думку слідчого судді є тяжкість та підвищена суспільна небезпека інкримінованих підозрюваному кримінального правопорушення.

17. Відтак зазначені вище обставини дають достатні підстави допускати існування передбачених частиною 1 статті 177 КПК ризиків: ризиків переховування від органу досудового розслідування або суду, незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні, можливістю вчинення іншого кримінального правопорушення.

18. Слід також врахувати, що відповідно до правової позиції, викладеної у пункті 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2011 у справі «Марченко проти України», при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

19. Проте, розглядаючи можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу, слідчий суддя, ураховуючи зазначене вище, відповідно до статті 183 КПК вважає його таким, що не здатний забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

20. Наявність ризику переховування від органу досудового розслідування та суду обґрунтовується тим, що підозрюваному інкримінується вчинення кримінального правопорушення, яке відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України є тяжким, отже він розуміє тяжкість та строк покарання, яке йому може бути призначене в разі визнання винуватим, а також вагомість доказів підозри проти нього, що може спонукати його до переховування від органу досудового розслідування.

21. Тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у випадку визнання його винуватим у вчиненні злочину, не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте як за національним законодавством (пункт 2 частини 1 статті 178 КПК), так і за практикою Європейського суду з прав людини, є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (рішення у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 №33977/96).

22. Відомості про особу підозрюваного не спростовують обґрунтовані у клопотанні слідчої та встановлені судом об`єктивно існуючі у цьому провадженні ризики.

23. Суд з огляду на те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні правопорушення, обмеженого одним епізодом, вважає за можливе задовольнити заявлене клопотання частково, обравши запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 28 днів (з урахуванням часу, що минув від моменту його затримання).

24. Керуючись статтями 176, 182, 183, 193, 194, 196, 369 372 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя

п о с т а н о в и в:

Клопотання старшого слідчого СВ Дніпровського районного управління поліції №1 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити частково.

Застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 28 днів до 26 жовтня 2026 року включно.

У задоволенні решти клопотання відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів.

Повну ухвалу проголошено 30 вересня 2026 року, о 1200.

Слідчий суддя ОСОБА_1