Постановление суда № 140242011, 30.09.2026, Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська

Справа №208/7249/22

Провадження №1-кп/209/306/26

У Х В А Л А

Іменем України

30 вересня 2026 року Дніпровський районний суд м. Кам`янського у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022041160000740 від 18.09.2022 року та клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, громадянина України, маючого середню освіту, не одруженого, не маючого на утриманні малолітніх дітей, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч. 1 ст. 115 КК України, суд -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Дніпровського районного суду м. Кам`янського перебуває вищевказане кримінальне провадження щодо ОСОБА_4 ..

В судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження застосування запобіжного заходу відносно обвинуваченого у вигляді тримання під вартою, мотивуючи яке зазначив, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у скоєнні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, запобіжний захід необхідно продовжити з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від суду, враховуючи, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років, та незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, оскільки йому відомі адреси їх місця проживання, з деякими свідками особисто знайомий. Свідки безпосередньо судом не допитані, а тому з метою переконання або змушення останніх надати показання у вигідному для нього аспекті, ризик є реальним, у зв`язку з чим лише подальше тримання під вартою може забезпечити недопущення такого незаконного впливу та гарантувати належну процесуальну поведінку обвинуваченого. Вважає, що обвинувачений, перебуваючи на волі, зможе залишити місце проживання та прийняти спроби переховування від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності. Вказує, що застосування більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою буде достатнім для запобігання встановленим ризикам кримінального провадження, відповідно до ст. 178 КПК України.

В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання, просив його задовольнити; обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник адвокат ОСОБА_5 кожен окремо та разом заперечували проти задоволення клопотання прокурора. Захисник та обвинувачений кожен окремо просили застосувати до ОСОБА_4 більш м`який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, посилаючись, в тому числі, на відсутність ризиків, які вказує прокурор у клопотанні, тривалість перебування ОСОБА_4 під вартою (з 2022 року). Захисник вважає, що ризик впливу на свідків є необґрунтованим, оскільки сторона обвинувачення вже вдруге не може забезпечити явку заявлених свідків у зв`язку з неможливістю встановити їх місцеперебування. Звертає увагу на те, що обвинувачений не визнає свою вину за ч. 1 ст. 115 КК України, визнає свою винуватість за ст. 119 КК України. Оскільки він раніше не судимий, за місцем реєстрації мешкав з батьками та старшим братом, запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту цілком забезпечить виконання ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов`язків щодо явки в судові засідання для розгляду обвинувачення щодо нього.

Суд, заслухавши думки учасників судового провадження, перевіривши матеріали та обговоривши доводи клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою, дійшов наступного висновку.

З`ясовано, що ухвалою Дніпровського районного суду м. Кам`янського від 03.09.2026 року обвинуваченому ОСОБА_4 продовжений запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 01.10.2026 року.

За приписами ч. ч. 1-3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, в тому числі: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Окрім того, ст. 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про запобіжний захід, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, необхідно враховувати в тому числі й вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність його соціальних зв`язків, наявність постійного місця роботи, навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання раніше застосованих запобіжних заходів та інше.

Статтею 199 КПК України передбачений порядок продовження строку тримання під вартою, зокрема ч. 3 даної статті передбачає, що клопотання про продовження строків тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 цього Кодексу, повинно містити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Суд зазначає про наявність об`єктивних причин, які не дозволяють закінчити судовий розгляд з ухваленням вироку до спливу строку тримання обвинуваченого під вартою, триває стадія з`ясування обставин та перевірки їх доказами.

Встановлено, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення проти життя та здоров`я людини, що спричинило смерть потерпілого, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до 15 років, офіційно не працевлаштований, не одружений, докази того, що обвинувачений має міцні соціальні зв`язки стороною захисту не надані, маючий місце реєстрації та постійного місця проживання, раніше несудимий, може переховуватися від суду, тобто існує ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, на який аргументовано посилається прокурор у своєму клопотанні, який на сьогоднішній день не зменшився.

Як додаткову обставину в підтвердження ризику переховування суд враховує введення в Україні воєнного стану через агресію російської федерації проти України, яка суттєво погіршує криміногенну обстановку, зокрема, ускладнює належний виклик таких осіб, а також контроль за виконанням більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.

Також, обвинувачений може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, оскільки обізнаний з їх персональними даними, з метою переконання або змушення останніх надати інші покази за для уникнення притягнення його до кримінальної відповідальності. Суд при оцінці вищевказаного ризику також враховує, що триває стадія з`ясування обставин та перевірки їх доказами, свідки сторони обвинувачення в судовому засіданні не допитані, а тому ризик незаконного впливу на них є актуальним.

В даному випадку, зважаючи на стадію судового провадження при встановленні судом продовження існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою є виправданим, а підстави для обрання менш обтяжливого запобіжного заходу, як на це вказує сторона захисту, відсутні.

Вищенаведене спростовує доводи сторони захисту про необґрунтованість клопотання прокурора та відсутність у цьому кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, у зв`язку з чим такі є недостатньо обґрунтованими.

Таким чином, продовження існування зазначених вище обставин у їх сукупності виправдовують подальше перебування обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою, що відповідає і є співрозмірним тяжкості і характеру діянь, які інкримінуються останньому,в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, зважаючи на суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та більш м`які запобіжні заходи не забезпечать належної його процесуальної поведінки, а тому продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою є найбільш прийнятним за даних умов.

Європейський Суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Будь-які інші обставини, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого судом, на даному етапі, не встановлено та сторонами не доведено.

Ствердження сторони захисту щодо визнання ОСОБА_4 своєї вини за іншою кваліфікацією кримінального правопорушення, а саме ст. 119 КК України, то вони фактично зводяться до оцінки доказів та вирішення питань доведеності чи недоведеності вини обвинуваченого в інкримінованому йому злочині, які вирішуються судом при ухваленні вироку.

З урахуванням викладеного, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання встановленим вище ризикам, суд вважає за необхідне продовжити ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Суд звертає увагу, що на даний час судовий розгляд триває, разом з цим, з огляду на положення ст. 28, ч. 1 ст. 318 КПК України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, тривалість перебування ОСОБА_4 під вартою має місце, проте з незалежних від суду обставин, дотримання розумних строків розгляду кримінального провадження є пріоритетним, а тому клопотання прокурора підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 177, 178, 183, 331, 372 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - задовольнити частково.

Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 01 листопада 2026 року.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Суддя ОСОБА_1