Решение № 140238489, 01.10.2026, Іваничівський районний суд Волинської області

Справа № 156/664/26

Провадження № 2/156/535/26

Рядок статзвіту № 40

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

01 жовтня 2026 року сел. Іваничі

Іваничівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Малюшевської І. Є.,

за участю секретаря судового засідання Киці Л. Ф.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні суду у сел. Іваничі цивільну справу № 156/664/26 за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів", представник Кудіна Анастасія Вячеславівна,

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

І. Короткий виклад обставин справи

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11 жовтня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» і відповідачкою ОСОБА_1 було укладено Договір Кредитної лінії (Надійний) № 6791346, згідно з яким позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти (кредит) на погоджений умовами договору строк шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку кредиту, або достроково, та сплатити проценти від суми кредиту і комісію за надання кредиту. Відповідно до умов вказаного договору: сума кредиту 10 000,00 грн; строк кредитування 360 днів; процентна ставка за день 0,95% (фіксована); комісія за надання кредиту (фіксована) 17,25% від суми наданого кредиту (що становить 1 725,00 грн); орієнтовна реальна річна процентна ставка 4458,91%; орієнтовна загальна вартість кредиту 45 925,00 грн.

ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» свої зобов`язання за Кредитним договором виконало в повному обсязі, перерахувавши кредитні кошти в розмірі 10 000,00 грн на банківську картку відповідачки.

Станом на 18 березня 2026 року має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за Кредитним договором № 6791346 в розмірі 19 675,00 грн, з яких: 10 000,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 5 595,00 грн сума заборгованості за відсотками; 0,00 грн сума заборгованості по процентам за понадстрокове користування кредитом; 0,00 грн сума заборгованості за пенею; 4 080,00 грн неустойка; 0,00 грн комісія за надання кредиту. Вказана заборгованість виникла у зв`язку з неналежним виконанням відповідачкою своїх зобов`язань, чим порушуються права та інтереси нового кредитора ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ", яке набуло право грошової вимоги на підставі Договору факторингу № 18/03/26 від 18 березня 2026 року. У зв`язку з такими обставинами, позивач змушений звернутися до суду з даною позовною заявою.

ІІ. Процесуальні дії у справі

Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Ухвалою судді Іваничівського районного суду Волинської області від 03.08.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачці встановлено п`ятиденний строк на подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, та п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

Судом вжито заходів щодо належного повідомлення сторін про розгляд справи, зокрема, ухвалу суду про відкриття провадження у справі скеровано сторонам за місцем знаходження та реєстрації. Конверт з ухвалою суду про відкриття провадження у справі ОСОБА_1 отримала особисто 11.08.2026 (а.с.100).

Відповідачка у встановлений судом строк не надала до суду відзиву на позовну заяву, про причини неподання суд не повідомила, а тому суд на підставі ч. 8 ст. 178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

Клопотань від жодної із сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, тому відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в справі матеріалами.

Враховуючи наведене, відповідно до ч. 8 ст. 178 та ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Вимогами ч. 2 ст. 247 ЦПК України передбачено, що в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, вивчивши зібрані по справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов таких висновків.

ІІІ. Обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що 11 жовтня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» і відповідачкою ОСОБА_1 було укладено Договір Кредитної лінії (Надійний) № 6791346, згідно з яким позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти (кредит) на погоджений умовами договору строк шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку кредиту, або достроково, та сплатити проценти від суми кредиту і комісію за надання кредиту.

Відповідно до умов Кредитного договору: Сума кредиту 10 000,00 грн; Строк Кредиту/Строк Договору (первісний строк кредитування) 360 днів; Процентна ставка 0,95% на день (фіксована); Комісія за надання кредиту (фіксована) 17,25% від суми наданого кредиту (що становить 1 725,00 грн); Дата повернення кредиту (останній день) 05.10.2026; Орієнтовна реальна річна процентна ставка 4458,91%; орієнтовна загальна вартість кредиту 45 925,00 грн.

Проценти за цим Договором нараховуються щоденно на залишок кредиту, виходячи із строку фактичного користування кредитом та до повного погашення заборгованості за Договором.

Відповідачка ОСОБА_1 підписала Кредитний договір № 6791346 від 11.10.2025 року електронним підписом одноразовим ідентифікатором 558148.

До матеріалів справи долучено Паспорт споживчого кредиту та Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є додатками до Кредитного договору та які також підписані ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

З довідки ТОВ «ЕВРОПЕЙСЬКА ПЛАТІЖНА СИСТЕМА» вих. № КД-000078787 від 15.05.2026 року та платіжних документів вбачається, що 11.10.2025 року за платіжною інструкцією № bd62cc89-4053-4758-879a-653a950e6c50 на рахунок відповідачки, емітований у формі електронного платіжного засобу (картки) № НОМЕР_1 , було успішно перераховано кредитні кошти в розмірі 10 000,00 грн. Таким чином, первісний кредитор свої зобов`язання щодо надання кредиту виконав у повному обсязі.

18 березня 2026 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено Договір факторингу № 18/03/26, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

Згідно з п. 1.1 Договору факторингу, за його умовами Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав до третіх осіб Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (позики), плату за позикою (плату за процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов`язань, право на одержання яких належить Клієнту.

Згідно з п. 1.2 Договору факторингу, перехід від Клієнта до Фактора прав вимоги заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі відповідного Реєстру Боржників згідно з Додатком №2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників № 1 від 18.03.2026 року до Договору факторингу № 18/03/26 від 18.03.2026, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідачки ОСОБА_1 в сумі 19 675,00 грн, з яких: 10 000,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 5 595,00 грн сума заборгованості за відсотками; 0,00 грн сума заборгованості по процентам за понадстрокове користування кредитом; 0,00 грн сума заборгованості за пенею; 4 080,00 грн заборгованість за неустойкою; 0,00 грн комісія за надання кредиту.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» не здійснювало додаткових нарахувань за Кредитним договором № 6791346 від 11 жовтня 2025 року. Таким чином, позивач набув у встановленому законом порядку право вимоги до відповідачки за вказаним кредитным договором.

Відповідно до розрахунку заборгованості за Кредитним договором № 6791346, відсотки за користування коштами нараховувалися відповідачці щоденно за ставкою 0,95% (95,00 грн на день) з 11.10.2025 по 08.02.2026 включно (протягом 121 дня), що становить загальну суму нарахованих відсотків у розмірі 11 495,00 грн. Крім того, за період прострочення з 10.12.2025 по 19.12.2025 було нараховано неустойку в розмірі 5 000,00 грн (10 днів за ставкою 500,00 грн на день). Також підлягала сплаті комісія за надання кредиту в розмірі 1 725,00 грн.

Разом з тим, з розрахунку заборгованості слідує, що відповідачкою здійснювалися платежі на погашення заборгованості: 24.10.2025 року у сумі 2 523,00 грн (одночасно здійснено списання промо у розмірі 532,00 грн); 08.11.2025 року у сумі 1 425,00 грн; 23.11.2025 року у сумі 1 425,00 грн; 10.12.2025 року у сумі 1 015,00 грн; 16.12.2025 року у сумі 1 425,00 грн; 29.01.2026 року у сумі 200,00 грн. Загалом відповідачкою сплачено (з урахуванням списання промо) 8 545,00 грн, які були розподілені первісним кредитором наступним чином: 1 725,00 грн на сплату комісії (повне погашення заборгованості за комісією); 920,00 грн на сплату неустойки; 5 900,00 грн на сплату відсотків за користування кредитом. Платежів на погашення основного боргу (тіла кредиту) здійснено не було.

Таким чином, залишок заборгованості відповідача за Кредитним договором № 6791346 становить: за основним боргом 10 000,00 грн, за відсотками 5 595,00 грн (11 495,00 грн нараховано - 5 900,00 грн сплачено), за неустойкою 4 080,00 грн (5 000,00 грн нараховано - 920,00 грн сплачено). Загальний розмір заборгованості відповідача, заявлений позивачем до стягнення, становить 19 675,00 грн.

Спір у даній справі виник у зв`язку із невиконанням ОСОБА_1 зобов`язання з повернення заборгованості за кредитним договором.

Відповідачка відзиву на позовну заяву не надала. Будь-яких доказів на спростування обставин, викладених у позовній заяві чи розрахунку заборгованості від відповідачки не надходило, так само як і доказів добровільного погашення боргу станом на час розгляду справи.

ІV. Застосоване судом законодавство

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України). Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, разміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грового зобов`язання.

Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідачка не надала суду доказів, які б спростували твердження позивача щодо невиконання нею умов договору, наявність заборгованості за цим договором, а також її розмір.

Частинами 1 та 2 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Статтею 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника.

Відповідно до ст.ст. 1080, 1084 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги. Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги.

Згідно з ст. 514, ч.1 ст.516 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

V. Висновки суду

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд встановив, що між первинним кредитором та відповідачкою виникли договірні відносини у зв`язку з укладенням Кредитного договору № 6791346 від 11 жовтня 2025 року. Відповідачка, будучи вільною в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, будучи обізнаною з умовами кредитування, підписала кредитні документи за допомогою електронного підпису.

Позивачем доведено, що ОСОБА_1 було видано кредитні кошти у розмірі 10 000,00 грн шляхом перерахування на її банківську картку.

Факт укладення договору та отримання відповідачкою коштів підтверджений належними доказами і відповідачкою не оспорено.

Первісний кредитор відступив право грошової вимоги до відповідачки ТОВ «ФК «ЄАПБ» згідно з Договором факторингу № 18/03/26 від 18.03.2026. Відтак, ТОВ «ФК «ЄАПБ» як новий кредитор і правонаступник, вправі вимагати захисту порушених прав у судовому порядку шляхом стягнення з відповідачки заборгованості за Кредитним договором № 6791346.

У постанові об`єднаної палати КГС ВС від 02.10.2020 № 911/19/19 Верховний Суд зазначив, що суд має з`ясувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується; у разі якщо розрахунок здійснено неправильно, суд самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню.

Суд перевірив розрахунок заборгованості за Кредитним договором № 6791346 від 11 жовтня 2025 року.

З умов договору слідує, що строк договору становить 360 днів (з 11.10.2025 по 05.10.2026). Кредитодавцем нараховувалися відсотки за ставкою 0,95% на день протягом 121 дня (з 11.10.2025 по 08.02.2026), що повністю відповідає погодженим сторонами умовам договору та фактичному періоду користування коштами в межах строку дії договору. Загальна сума нарахованих відсотків становить 11 495,00 грн. З урахуванням часткового погашення відповідачкою відсотків на суму 5 900,00 грн, залишок заборгованості за відсотками становить 5 595,00 грн. Вказаний розрахунок є правильним та арифметично точним, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 10 000,00 грн та відсотків у сумі 5 595,00 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо позовних вимог в частині стягнення неустойки в розмірі 4 080,00 грн, суд дійшов наступних висновків.

Позивач, з урахуванням змін внесених до Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування" просить стягнути з відповідача за несвоєчасне виконання зобов`язання неустойку в розмірі 4 080,00 грн.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідник положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Згідно із п. 6. Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані за період, зазначений у цьому пункті, за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язань за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем. Таким чином, норма, зазначена в п. 18 Прикінцевих та Перехідник положень ЦК України, та норма, зазначена в п. 6 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» суперечить один одному.

Закон України «Про правотворчу діяльність» прийнятий з метою впорядкування правотворчої діяльності в Україні, посилення взаємодії між учасниками правотворчої діяльності у процесі підготовки нормативно-правових актів, а також контролю за їх реалізацією, забезпечення участі громадянського суспільства у правотворчій діяльності та якості законодавства України.

Згідно із ч. 2 ст. 9 Закону України «Про правотворчу діяльність», законодавство України включає: 1) Конституцію України - Основний Закон України; 2) закони; 3) підзаконні нормативно-правові акти.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про правотворчу діяльність», закон - це нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України та (або) на всеукраїнському референдумі в установленому Конституцією України та законом порядку, що регулює найбільш важливі суспільні відносини. Закон приймається у формі, зокрема кодексу України.

Згідно із ч.1 ст. 11 Закону України «Про правотворчу діяльність», кодекс - це закон, який створений шляхом систематизації норм права, містить загальні засади, на підставі яких комплексно регулює однорідну сферу суспільних відносин, забезпечуючи стабільність правового регулювання.

В ч. 2 і ч. 3 ст. 11 Закону України «Про правотворчу діяльність» заначено, що при прийнятті законів, що розвивають положення кодексу у відповідній сфері, повинні дотримуватися основні принципи правового регулювання суспільних відносин, встановлені кодексом. Якщо суб`єкт права законодавчої ініціативи подає до Верховної Ради України проект закону, що регулює суспільні відносини інакше, ніж кодекс, він зобов`язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до кодексу. Такий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до кодексу.

В ч. 2 ст. 4 ЦК України зазначено, що основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон). Якщо суб`єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов`язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Разом з тим, 25 січня 2023 року Верховний Суд у справі № 676/47/21 зробив висновок про те, що основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу. Якщо суб`єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов`язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодекси України.

У постанові від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що невідповідність окремих положень спеціального закону положенням кодексу не може бути усунено шляхом застосування правила, за яким із прийняттям нового нормативно-правового акта автоматично призупиняє дію акт (його окремі положення), який був чинним раніше. Кодекс є основним актом цивільного законодавства, тому будь-які зміни в регулюванні одно предметних правовідносин можуть відбуватися лише з одночасним внесенням змін до нього відповідно до порядку, встановленого кодексом. Суб`єкт законодавчої ініціативи зобов`язаний разом із законопроєктом про інакше регулювання цивільних відносин подати проєкт про внесення відповідних змін до ЦК. Якщо ж ЦК не змінився, колізійний принцип lex posterior derogat priori, за яким пізніший закон скасовує попередній, не застосовується. Норма ЦК превалює над однопредметною нормою іншого нормативно-правового акту, який має юридичну силу закону України. Спеціальні норми закону можуть містити уточнювальні положення, проте не можуть прямо суперечити положенням ЦК України. Якщо Цивільний кодекс України та інший нормативно-правовий акт, що має юридичну силу закону України, містять однопредметні норми, що мають різний зміст, то пріоритетними є норми Цивільного кодексу України. Отже, враховуючи те, що Кредитний договір укладено під час дії в Україні воєнного стану, який триває дотепер та станом на час виникнення спірних правовідносин чинним був п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, і ця норма ЦК України є пріоритетною та превалює над нормою Закону України "Про споживче кредитування", суд дійшов висновку, що позовна вимога в частині стягнення з відповідача неустойки у розмірі 4 080,00 грн не ґрунтується на вимогах закону, а тому відсутні підстави для її задоволення в цій частині.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню частково: стягненню підлягає заборгованість за тілом кредиту в розмірі 10 000,00 грн та заборгованість за відсотками в розмірі 5 595,00 грн, а всього 15 595,00 грн. У задоволенні позову в частині стягнення неустойки в сумі 4 080,00 грн відмовити.

VІ. Судові витрати

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з вказаним позовом, позивачем були понесені судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2 662,40 гривень, які документально підтверджені платіжною інструкцією.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково (на 79,26%), з відповідачки на користь позивача слід стягнути судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 2 110,22 гривень (79,26% від сплаченої суми 2 662,40 грн).

Керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 82, 89, 141, 263, 264, 265, 274-279 ЦПК України, на підставі ст.ст. 634, 638, 1054, 1055 ЦК України, суд

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 6791346 від 11 жовтня 2025 року задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" заборгованість за Кредитним договором № 6791346 від 11 жовтня 2025 року в розмірі 15 595 (п`ятнадцять тисяч п`ятсот дев`яносто п`ять) гривень 00 коп., яка складається з: 10 000,00 грн заборгованості за основною сумою боргу та 5 595,00 грн заборгованості за відсотками.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2 110 (дві тисячі сто десять) гривень 22 коп.

Апеляційна скарга на рішення подається до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ", код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: вул. Лісова, 2 м. Бровари, Київська обл., 07400;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя І. Є. Малюшевська