Постановление суда № 140237368, 30.09.2026, Шептицький міський суд Львівської області (до 25.04.2025 - Червоноградський міський суд Львівської області)

Справа № 463/5536/26

Провадження № 2/459/1350/2026

У Х В А Л А

судового засідання

30 вересня 2026 року Шептицький міський суд Львівської області

в складі: головуючого судді Жураковського А.І.

з участю секретаря судового засідання Ганас К.В.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду у м. Шептицькому за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , з участю третьої особи: Виконавчого комітету Львівської міської ради про визначення місця проживання малолітньої дитини разом з батьком та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , з участю третіх осіб: Виконавчого комітету Шептицької міської ради, Виконавчого комітету Львівської міської ради, про визначення місця проживання малолітньої доньки разом із матір`ю,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Шептицького міського суду Львівської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , з участю третьої особи: Виконавчого комітету Львівської міської ради про визначення місця проживання малолітньої дитини разом з батьком та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , з участю третіх осіб: Виконавчого комітету Шептицької міської ради, Виконавчого комітету Львівської міської ради, про визначення місця проживання малолітньої доньки разом із матір`ю.

29.09.2026 представник ОСОБА_2 - адвокат Дарморіс О.М. звернулася до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просить зобов`язати ОСОБА_1 забезпечити спілкування дитини з матір`ю засобами мобільного зв`язку та особисті побачення до вирішення спору по суті.

Заява обґрунтована тим, що після розірвання шлюбу у вересні 2017 року дитина залишилася проживати з матір`ю та перебувала на її утриманні. У зв`язку з повномасштабним вторгненням російської федерації заявниця разом з дочкою виїхала за кордон і з березня 2023 року постійно проживала у Фінляндії, де користувалася тимчасовим захистом, а дитина здобувала освіту. У червні 2026 року ОСОБА_1 з дозволу заявниці повіз дитину на відпочинок на Кіпр, звідки самовільно, без дозволу матері, вивіз її до Республіки Туреччина та в Україну. Стверджує, що з часу зміни місця проживання дитини ОСОБА_1 не надає їй можливості спілкуватися з дочкою та чинить перешкоди в такому спілкуванні: не реагує на телефонні дзвінки, змінив номер телефону дитини, у зв`язку з чим вона не має з дочкою жодного зв`язку та позбавлена можливості дізнатися, в яких умовах зростає дитина, чи достатньо вона доглянута. Заявниця зазначає, що з цього приводу неодноразово зверталася до органу опіки та піклування, однак отримала відповідь про те, що батькові роз`яснено не чинити перешкод у спілкуванні матері з дочкою. Вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до відчуження дитини від матері та істотно ускладнити виконання рішення суду.

Заявниця просить зобов`язати ОСОБА_1 забезпечити спілкування дитини з нею особисто тричі на тиждень засобами мобільного зв`язку або альтернативними засобами (застосунки «Viber», «WhatsApp» тощо) через мобільний телефон ОСОБА_1 , а також забезпечити побачення дитини з матір`ю кожного понеділка з 16:00 год до 18:00 год та кожної суботи з 16:00 год до 19:00 год.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до такого висновку.

Відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Позов забезпечується, зокрема, встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин (пункт 3 частини першої статті 150 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року в справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) зазначено, що: «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19)).

У постанові Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі № 127/31828/19 (провадження № 61-10859св20) вказано, що у справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції правильно врахував, що зустрічі матері з дитиною будуть сприяти відновленню та налагодженню емоційних стосунків матері із її малолітньою дитиною і ця обставина відповідатиме найкращим інтересам дитини. Колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з її матір`ю повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити дитину від зустрічей з матір`ю.

Аналогічну правову позицію Верховний Суд висловив і у постанові від 04 квітня 2018 року у справі № 344/16653/16-ц.

Зустрічі матері/батька з дитиною є співмірним заходом забезпечення позову, враховуючи, що цей спір виник із сімейних правовідносин.

Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом у залежності до конкретного випадку, однак будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.

У постанові Верховного Суду від 29 вересня 2021 року у справі № 490/1087/21 (провадження № 61-12931св21) вказано, що судове рішення про визначення місця проживання дитини і відібрання дитини від батька (матері) без позбавлення батьківських прав спрямовано на передачу дитини від однієї особи (батька/матері) до іншої особи (матері/батька). Заходи ж забезпечення позову, що полягають у визначенні часу та місця побачення і спілкування дитини з одним із батьків, який на час розгляду справи про визначення місця проживання дитини проживає окремо від неї, спрямовані на усунення перешкод у спілкуванні дитини з цим із її батьків на час вирішення по суті спору щодо місця її проживання.

ЄСПЛ наголошував на необхідності та важливості контакту дитини з кожним із батьків під час тривалого судового процесу та відсутності остаточного рішення щодо визначення місця проживання дитини. Так, у рішенні «Крістіан Кетелін Унгуряну проти Румунії» від 04 вересня 2018 року ЄСПЛ вказав, що тривалий судовий процес, пов`язаний, у тому числі зі встановленням графіка відвідування дитини, невиправдано позбавив батька можливості бачитися з сином протягом чотирьох років, що свідчить про порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо права на повагу до його приватного і сімейного життя, а тому є допустимим встановлення такого графіка до закінчення розгляду справи по суті.

У таких чутливих правовідносинах, враховуючи можливий тривалий судовий розгляд справи, сприяння забезпеченню відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини особисто з її матір`ю повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей із нею.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 25 листопада 2020 року у справі № 760/15413/19 (провадження № 61-9164св20), від 17 травня 2021 року в справі № 761/25101/20 (провадження № 61-1092св21), від 15 вересня 2021 року в справі № 752/6099/20 (провадження № 61-13598св20).

У справі, що розглядається, між сторонами існує спір щодо визначення місця проживання малолітньої дитини: кожен із батьків просить визначити її місце проживання разом із ним. Предметом позовних вимог не є усунення перешкод у спілкуванні з дитиною чи визначення способу участі одного з батьків у вихованні. Заявлений захід забезпечення позову встановлення обов`язку забезпечити спілкування та побачення дитини з матір`ю на час розгляду справи не збігається зі змістом позовних вимог, не вирішує спір по суті та не є тотожним задоволенню позову.

Заявниця обґрунтувала необхідність вжиття заходів забезпечення позову тим, що ОСОБА_1 після переміщення дитини не надає матері можливості спілкуватися з нею, змінив номер телефону дитини та не відповідає на дзвінки. Ці твердження підтверджуються відповідями зі Служби у справах дітей Львівської обласної державної адміністрації, Управління «Служба у справах дітей», роздруківками дзвінків. Відтак існує реальна загроза того, що до вирішення спору по суті дитина буде фактично відчужена від матері, що може істотно ускладнити виконання майбутнього рішення суду, зокрема в разі задоволення зустрічного позову.

Суд також враховує, що дитині на час розгляду заяви виповнилося 11 років, вона навчається за сімейною формою навчання, тому визначений заявницею час спілкування (понеділок з 16:00 год до 18:00 год та субота з 16:00 год до 19:00 год) не порушує режиму навчання й відпочинку дитини. Обставин, які могли б обмежити право матері на особисте спілкування з дитиною, суду не надано. Доказів того, що спілкування матері з дитиною може негативно вплинути на її розвиток, матеріали справи не містять.

Оскільки заходи забезпечення позову застосовуються тимчасово, діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення, а обов`язок сторін щодо спілкування дитини з матір`ю в цей період відповідає найкращим інтересам дитини, порушення прав ОСОБА_1 таким заходом суд не вбачає. Він не позбавлений права після вжиття заходів заявити клопотання про заміну виду забезпечення позову чи скасування заходів забезпечення.

У зв`язку з наведеним, заява представника ОСОБА_2 - адвоката Дарморіс О.М. про забезпечення позову підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 149, 150, 260 ЦПК України, суддя,-

УХВАЛИВ:

Заяву про забезпечення позову представника ОСОБА_2 - адвоката Дарморіс О.М. - задовольнити.

Вжити заходів забезпечення позову шляхом зобов`язання ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 до вирішення справи № 463/5536/26 по суті забезпечити спілкування малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , засобами мобільного зв`язку та/або альтернативними засобами зв`язку (застосунки «Viber», «WhatsApp» тощо) у віторок, четвер, неділю, через мобільний телефон ОСОБА_1 .

Вжити заходів забезпечення позову шляхом зобов`язання ОСОБА_1 до вирішення справи № 463/5536/26 по суті забезпечити побачення малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_2 : кожного понеділка з 16:00 до 18:00 та кожної суботи з 16:00 год до 19:00 год за адресою місце проживання батька.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст ухвали складено 30.09.2026.

Суддя: А. І. Жураковський