Решение № 140237287, 01.10.2026, Турківський районний суд Львівської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2026 м. Турка

Турківський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Кшик О.І.

секретаря судового засідання Сисан С.І.

Справа № 458/984/26

Провадження №2-а/458/17/2026

позивач ОСОБА_1

представник позивача Миньо М.М.

відповідач 1 Відділення поліції №2 Самбірського

районного відділу поліції Головного

управління Національної поліції

у Львівській області,

відповідач 2 Головне управління Національної поліції

у Львівській області,

представник відповідача 2 інспектор СРПП ВнП №2

Самбірського РВП ГУНП у Львівській області

старший лейтенант поліції Бринь М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Турка адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділення поліції №2 Самбірського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області, Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Відділення поліції №2 Самбірського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області, Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, від 28.08.2026 серії ЕНА № 7791043.

Стислий виклад позиції позивача.

В обґрунтування заявлених вимог позивач ОСОБА_1 зазначає, що його безпідставно притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП, оскільки він не керував транспортним засобом 28.08.2026 о 03:57 у м. Турка, вул. В.Стуса. 16, Самбірського району Львівської області. Він не не керував автомобілем. а отже не був водієм і не мав обов`язку мати при собі та пред`являти працівнику поліції посвідчення водія. Докази факту керування ним автомобілем відсутні, а тому в його діях немає складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП. У зв`язку з цим оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження в справі необхідно закрити.

Процесуальні дії у справі.

Суд своєю ухвалою від 07.09.2026 відкрив провадження в справі та призначив судове засідання.

25.09.2026 позивач подав до суду клопотання про відкладення судового засідання, а також копотання про долучення відеозапису з нагрудної камери поліцейського.

Відзив на позовну заяву до суду відповідачі не подали.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позов із підстав та доводів, викладених у ньому. Зазначив, що не порушував вимог п. 2.1 а) Правил дорожнього руху, оскільки не керував автомобілем, а перебував у ньому як пасажир. Посвідчення водія він не отримував, оскільки лише пройшов навчання на автомобільних курсах, але ще не здав іспиту. Автомобіль марки «BMW 525D», номерний знак НОМЕР_1 , у якому він перебував, належить йому, однак через відсутність посвідчення водія, він ним не керує. Пояснив, що за кермом автомобіля перебував його товариш, однак назвати його прізвище та ім`я відмовився, пославшись на те, що має на це право. Працівники поліції не встановлювали його особи, а через власну базу встановили, що автомобіль належить йому, а тому саме йому і висунули вимогу надати посвідчення водія. Вважає, що його безпідставно притягнуто до відповідальності, так як він не був водієм, а тому просив позов задоволити.

Представник позивача адвокат Миньо М.М. підтримав позов з підстав і доводів, які в ньому викладені. Вважає, що відповідач не подав належних доказів на підтвердження факту керування позивачем автомобілем, а відтак не довів, що позивач був водієм і мав обов`язок пред`явити поліцейському посвідчення водія. Відеозапис, який доучений до матеріалів справи не містить відомостей про факт керування позивачем автомобілем, інші докази цього відсутні, в оскаржуваній постанові невірно вказані дані особи щодо якої вона складена, оскільки поліцейський не встановлював особи водія, а тому, з урахуванням викладеного просив скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження в справі.

У судове засідання представники відповідачів не прибули, хоча належним чином були повідомлені про день, час та місце розгляду справи. Причин неявки не повідомили, відзиву не подали.

Обставини, які встановив суд та зміст спірних правовідносин.

Як видно з оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, від 28.08.2026 серії ЕНА № 7791043, винесеної інспектором ВнП №2 Самбірського РВП ГУНП у Львівській області Сенчишаком В.І., водія ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 грн.

Згідно з цією постановою, 28.08.2026 о 03:57 у м. Турка, вул. В.Стуса. 16, Самбірського району Львівської області ОСОБА_1 керував автомобілем марки "BMW 525D" номерний знак НОМЕР_1 не маючи посвідчення водія відповідної категорії, тобто не маючи права керування таким транспортним засобом, чим порушив п. 2.1 а) Правил дорожнього руху - керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Вважаючи постанову поліцейського про притягнення до адміністративної відповідальності незаконною, позивач просить її скасувати та закрити провадження у справі.

Норми права, які застосував суд вирішуючи спір, та мотиви їх застосування.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі ч. 1 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У відповідності до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 №3353-XII, учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

Відповідно до п. 1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Згідно п. 1.9. Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з п. 2.1 а) Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

За керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, передбачена адміністративна відповідальність за ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Стаття 9 КУпАП визначає адміністративне правопорушення (проступок) як протиправну, винну (умисну або необережну) дію чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (ст. 10 КУпАП).

Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити (ст. 11 КУпАП).

Згідно з приписами ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 цього Кодексу.

Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Аналіз положень зазначених статей КУпАП дозволяє дійти висновку, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

У ході судового розгляду справи суд встановив, що постановою поліцейського ВнП №2 Самбірського РВП ГУНП у Львівській області Сенчишака В.І. від 28.08.2026 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП за порушення вимог п. 2.1 а) Правил дорожнього руху.

Позивачу ставиться у провину керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Визначення терміну "керування транспортним засобом" було наведено в п. 27 Пленуму ВСУ від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», за яким керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Крім того, в рішенні №404/4467/16-а від 20.02.19 ВС/КАС зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.

Таким чином, керування транспортним засобом це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.

Позивач заперечив факт керування ним 28.08.2026 о 03:57 автомобілем марки «BMW 525D», державний номерний знак НОМЕР_1 , за адресою: м. Турка, вул. В. Стуса, 16, Самбірського району Львівської області.

Вирішуючи питання щодо доведеності цієї обставини, суд дослідив відеозаписи з відеореєстратора службового автомобіля та нагрудних камер працівників поліції.

Так, з відеозапису відеореєстратора видно лише рух службового автомобіля поліцейських та його зупинку. Відомостей про рух транспортного засобу марки «BMW 525D», державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , його зупинку працівниками поліції відеозапис не містить.

З відеозаписів двох нагрудних камер поліцейських видно, що біля поліцейського автомобіля стоїть ОСОБА_1 та двоє поліцейських, один з яких вказує на наявність ознак алкогольного сп`яніння та пропонує ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння. Поліцейський не встановлював особи ОСОБА_1 , а отримав такі відомості через внутрішню базу даних за власником транспортного засобу. Поліцейський повідомив, що буде складено постанову за ч. 2 ст. 126 КУпАП, при цьому не здійснив розгляду адміністративної справи, не роз`яснив прав та обов`язків особі, а одразу склав та роздрукував постанову.

Отже, суд встановив, що досліджені в судовому засіданні відезозаписи не містять відомостей про факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у вказаний в оскаржуваній постанові час та за вказаних у ній обставин.

Інших належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт керування транспортним засобом саме позивачем, відповідачі суду не надали.

Стаття 7 КУпАП визначає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановленому законом, а провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб`єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.

Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб`єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб`єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути мотивованим.

Згідно з п. 1 ст. 247 КпАП України обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Правила дорожнього руху України визначають, що водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії.

У цій справі відповідачі не подали суду доказів, які б підтверджували факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 а отже, не довели його обов`язок як водія виконати вимоги п. 2.1 а) Правил дорожнього руху мати при собі посвідчення водія.

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність в діях позивача об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Суд також враховує, що обов`язок щодо доказування правомірності оскаржуваної постанови покладається на відповідача. Однак відповідачем не надано доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували обставини, покладені в основу оскаржуваної постанови.

Застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідає принципу верховенства права, а прийняття рішень про притягнення особи до адміністративної відповідальності повинно ґрунтуватись на повному, всебічному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи та оцінці здобутих доказів.

Як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові у справі № 463/1352/16-а від 08.07.2020 в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягається до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Відтак, оскаржувана постанова прийнята за недоведеності обставин, необхідних для притягнення позивача до адміністративної відповідальності, а тому не може вважатися обґрунтованою та законною.

З огляду на встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про відсутність достатніх доказів на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Відповідно до ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю, зокрема, за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За правилами ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відтак, за а наслідками розгляду справи суд дійшов висновку про скасування оскаржуваної постанови поліцейського ВнП № 2 Самбірського РВП ГУНП у Львівській області Сенчишака В.І. від 28.08.2026 серії ЕНА № 7791043 та закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення.

Отже, позов підлягає до задоволення.

Вирішуючи питання судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати у цій справі складаються з судового збору, сплаченого позивачем за подання позову до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що позов підлягає до задоволення, тому судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 665,60 грн підлягають до стягнення з відповідача Головного управління Національної поліції у Львівській області, яке є юридичною особою, за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. 9, 77, 134, 139, 241, 246, 262, 286 КАС України,

вирішив:

Задоволити позов ОСОБА_1 до Відділення поліції №2 Самбірського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області, Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, від 28.08.2026 серії ЕНА № 7791043 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП, а провадження в справі закрити.

Стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області (79000, м. Львів, пл. Генерала Григоренка, 3, ЄДРПОУ 40108833) за рахунок бюджетних асигнувань в користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір в розмірі 665,60 грн (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Турківський районний суд Львівської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідачі:

Відділення поліції №2 Самбірського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області (82500, м. Турка, вул. В.Стуса, 14, Самбірський район, Львівська область);

Головне управління Національної поліції у Львівській області (79007, м. Львів, пл. Генерала Григоренка, 3, ЄДРПОУ 40108833).

Рішення суду складено та підписано 01.10.2026.

Суддя О.І. Кшик