Решение № 140237201, 01.10.2026, Самбірський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 452/2383/26

Провадження № 2-а/452/39/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" жовтня 2026 р. м. Самбір

Самбірський міськрайонний суд Львівської області

в складі: головуючого - судді Пташинського І.А.,

за участю секретаря судового засідання Макаревич Л.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Самбора в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом представника позивача ОСОБА_1 адвоката Зелінка Василя Володимировича до інспектора 2-ї роти 3-го батальйону Управління патрульної поліції у Львівській області Сорока Тетяни Ярославівни, Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Зелінка В.В., звернувся до суду з позовом до інспектора 2-ї роти 3-го батальйону Управління патрульної поліції у Львівській області Сорока Т.Я., Департаменту патрульної поліції, у якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху,

зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7345104 від 10.06.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП, та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення. Окрім того, просить стягнути з відповідача на його користь судові витрати, які складаються з судового збору в сумі 532,48 грн. та витрат на правову допомогу в сумі 4 000,00 грн.

В обґрунтування позову покликається на те, що 10 червня 2026 року приблизно

о 00 год. 00 хв., зі слів позивача, ОСОБА_1 , той знаходився за адресою: м. Львів, вул.Василя Стефаника, буд. 3, куди він прийшов для візуального огляду та перевірки технічного стану автомобіля марки BMW модель 525 з подальшим наміром його придбати. У момент коли ОСОБА_1 оглядав стан кузова автомобіля на наявні дефекти та корозію до вищевказаного автомобіля під`їхав службовий автомобіль патрульної поліції з нанесеним маркуванням та спеціальними світловими сигналами на криші автомобіля. Після того, як автомобіль поліції припаркувався, до позивача підійшов працівник поліції інспектор 2 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції у Львівській області капітан поліції Сорока Т.Я. Поліцейський усно звинуватив позивача у вчиненні порушення Правил дорожнього руху України, зокрема у порушенні вимог пункту 11.9. ПДР України «виїзд на трамвайну колію зустрічного руху». За словами поліцейського, автомобіль, схожий на автомобіль, який приїхав оглядати позивач з подальшим наміром його придбати, здійснив виїзд на трамвайну колію зустрічного руху поблизу вулиці Чупринки. Поліцейський, не провівши аналізу ситуації, на власний розсуд вирішив, що водієм транспортного засобу, схожого на той, який оглядав позивач на вулиці Василя Стефаника, є ОСОБА_1 , та не ознайомивши позивача з обставинами справи у якій ОСОБА_1 не брав участі, поліцейський прийняв рішення про необхідність притягнути до адміністративної відповідальності саме позивача. На підставі зазначених обставин, поліцейським було винесено постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн. У тексті оскаржуваної постанови зазначено, що позивач порушив вимоги пункту 11.9 ПДР України - виїзд на трамвайну колію зустрічного руху, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП.

Вважає вищезазначену постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки відповідно до такої 10.06.2026 року о 00:05:13 год. у м. Львів, на вул. Чупринки, 33, ОСОБА_1 здійснив виїзд на трамвайну колію зустрічного руху, чим порушив п.11.9 ПДР. Також представник позивача стверджує, що спірна постанова не містить посилання і жодних доказів порушення позивачем правил дорожнього руху, так як у матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, що підтверджують факт керування ОСОБА_2

транспортним засобом, водій якого вчинив порушення ПДР. Зокрема, поліцейським не було надано та не було продемонстровано позивачу відеозапис з патрульного автомобіля та/або з записом з особистої нагрудної камери, на якому було б зафіксовано факт вчинення адміністративного правопорушення, та видно, що за кермом транспортного засобу могла б бути ідентифікована людина як ОСОБА_1 . Оскільки з відеозаписом, під час винесення постанови, так і не було ознайомлено, є підстави вважати, що такий доказ або відсутній, або його зміст не підтверджує обставин, викладених у постанові, підтверджує відсутність події адміністративного правопорушення, або що таке було вчинене іншим транспортним засобом чи іншою особою, що керувала транспортним засобом, відтак оскаржуваним рішенням ОСОБА_1 протиправно притягнуто до адміністративної відповідальності та протиправно накладено адміністративне стягнення, оскільки жодних правопорушень він не вчиняв. Окрім цього, його безпідставно назвали правопорушником, позбавивши, при цьому права на справедливий розгляд справи, що свідчить про протиправність оскаржуваної постанови на наявність підстав для скасування такої. Просить позов задоволити.

Ухвалою суду від 22.06.2026 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

03.07.2026 року представник Департаменту патрульної поліції Забродоцька Я.Р. через систему «Електронний суд» подала відзив на позовну заяву, у якому щодо задоволення позову заперечила. Представник відповідача зазначає, що з матеріалів справи про адміністративне правопорушення встановлено, що 10.06.2026 року близько 00 год. 05 хв. за адресою: м. Львів, вул. Генерала Чупринки, 38, ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом ВМW 525 реєстраційний номер НОМЕР_1 здійснив виїзд на трамвайну колію зустрічного руху, чим порушив п. 11.9 Правил дорожнього руху України. Відповідно до ч.1 ст.283 та п.1 ч.1 ст.284 КУпАП поліцейський Управління виніс постанову по справі про накладення адміністративного стягнення за ч.2 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн. Крім того зазначає, що (Сlip-0) чітко зафіксовано як транспортний засіб ВМW 525 реєстраційний номер НОМЕР_1 здійснює виїзд на трамвайну колію зустрічного руху. (Сlip-1) період 02:13 03:18 патрульними зафіксовано факт порушення з подальшим переслідуванням транспортного засобу до моменту зупинки, також зафіксовано як виключається двигун транспортного засобу. (Сlip2) повна ідентифікація транспортного засобу під керуванням позивача. Як вбачається з відеозапису (Сlip 2) час 02:10, позивач знаходиться із водійської сторони транспортного засобу, а також на вимогу поліцейської позивач надає документи із салону авто, крім цього на місці події жодних інших осіб не зафіксовано. Разом з тим позивач на місці події надає наступні пояснення по факту: Позивач: (Сlip 2) час 04:10 «…я її тільки купив, буквально сьогодні договір уклав…я наїхав на колію…». Аналізуючи вищевикладене у своїй сукупності, твердження ОСОБА_1 про те, що 10 червня 2026 року орієнтовно о 00 год. 00 хв. він перебував на вул. В. Стефаника, 3 виключно як пішохід з метою «візуального огляду та перевірки технічного стану автомобіля», є повністю безпідставними, оманливими та такими, що спростовуються зібраними у справі доказами. Таким чином, факт керування автомобілем саме позивачем та факт вчинення ним правопорушення є повністю доведеними. Окремої уваги суду заслуговує той факт, що версія подій, викладена позивачем у позовній заяві, кардинально суперечить його ж власним первинним усним поясненням, наданим безпосередньо на місці виявлення правопорушення під час відеофіксації. Варто наголосити, що до позовної заяви Позивачем не було долучено жодних відеозаписів чи інших доказів на підтвердження своєї теперішньої версії. Відповідач таких матеріалів не отримував, і в додатках до позову вони не зазначені. Таким чином, позиція позивача про те, що він нібито не керував автомобілем, а лише здійснював його «огляд як покупець», виникла виключно на стадії судового оскарження. Вона є штучно створеною, повністю спростовується матеріалами відеофіксації та розцінюється як очевидна спроба ввести суд в оману з метою уникнення передбаченої законом адміністративної відповідальності. Просить відмовити у задоволенні позову, а справу розглядати у відсутності представника відповідача.

08.07.2026 року представник позивача Зелінка В.В., через систему «Електронний суд» подав відповідь на відзив, у якій зазначив, що ОСОБА_1 підтвердив факт купівлі автомобіля в цей час на відео записі з найменуванням «clip-2.mp4», що надав відповідач у Відзиві на позовну заяву. На відео чути, як позивач повідомляє працівника поліції, що щойно ним було придбано цей автомобіль, та як доказ показував наявність договору-купівлі продажу на автомобіль марки BMW моделі 525. Варто зазначити, що як доказ до Відзиву на позовну заяву відповідачем було надано відео файл з найменуванням «clip-1.avi», на якому з тверджень відповідача зображено момент порушення правил дорожнього руху автомобілем, через погану якість відео, погодні умови, та велику відстань до «автомобіля, що порушив» визначити, що за автомобіль, якої марки та хто саме знаходився за кермом неможливо. Звертає увагу на те, що позивач та його представник не мали змоги ознайомитися з відеозаписом «clip-0.mp4», через його пошкодження. При спробі увімкнути відео на мобільному пристрої чи комп`ютері, відкривається помилка «Не вдалося відтворити. Неможливо відтворити цей файл. Можливо, тип цього файлу не підтримується, файл має хибне розширення або його пошкоджено. 0xc00d36c4». Відповідачем було надано копію відео запису з найменуванням «clip-1.avi», на якому в поганій якості зображено дорогу, поверх відео в верхньому лівому куті зображено дату та час, нижче на відео зображено «CH01», знизу посередині зображено цифри, які би мали бути ідентифікаційним номером пристрою, та позначка швидкості транспортного засобу, що протягом усього відео залишається сталою та показує 000KM/H. Крім того, надане відео не містить жодного ідентифікаційного коду чи мітки, які б підтверджували, що саме цей відеозапис здійснено відповідним технічним засобом, встановленим на службовому автомобілі патрульної поліції в зазначену дату. Таким чином, відсутність будь-яких ідентифікаційних даних не дозволяє встановити походження та автентичність цього відеозапису, а отже, надане Відповідачем відео не може вважатися допустимим доказом у цій справі. Порівнюючи відео з найменуванням «clip-1.avi» та «clip-2.mp4», нами було помічено невідповідність подій та часу, що також може свідчити про фальсифікацію відео або його недостовірність, а саме: на відео «clip-1.avi» у момент початку руху автомобіля на позначці часу вказано «2026-06-10 00:01:17», однак на відео «clip2.mp4» час, коли працівник поліції сів в автомобіль та автомобіль почав рух, становить «10/06/2026 00:02:41», що може свідчити про те, що одне з цих відео не є належним доказом у справі. Просив суд позов задоволити, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити за відсутності складу адміністративного правопорушення.

09.07.2026 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Зелінка В.В., через систему «Електронний суд» подав клопотання про стягнення з Департаменту патрульної поліції на користь позивача ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн, та долучив до нього договір про надання правничої допомоги № 11/06/2026 від 11.06.2026 року, акт про надання послуг від 08.08.2026 року та детальний опис наданих послуг.

Також адвокат Зелінка В.В. заявив клопотання про витребування у Департаменту патрульної поліції непошкоджену копію відеозапису «clip-0.mp4» у форматі придатному для його відтворення та дослідження.

У разі невиконання відповідачем зазначеної вимоги, витребувати у відповідача відповідний відеозапис з первинного носія інформації або з іншого джерела його зберігання, що мали місце 10.06.2026 року о 00 год. 05 хв., в м. Львові на вул. Чупринки, 33, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕНА 7345104.

Ухвалою суду від 13.07.2026 року клопотання адвоката Зелінка В.В. задоволено, та витребувано у Департаменту патрульної поліції вищевказані докази.

17.07.2026 року представник Департаменту патрульної поліції Забродоцька Я.Р. через систему «Електронний суд» подала клопотання у якому просила відмовити у задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_1 адвоката Зелінка В.В. про стягнення з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 витрат у розмірі 4 000,00 грн. на професійну правничу допомогу.

21.07.2026 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Зелінка В.В., через систему «Електронний суд» подав додаткові пояснення у справі, просив позов задовольнити та стягнути з відповідача судові витрати, а саме судовий збір та витрати на правничу допомогу.

21.07.2026 року представник Департаменту патрульної поліції Забродоцька Я.Р. через систему «Електронний суд» подала клопотання у якому просила приєднати до матеріалів справи копію відеозапису «clip-0.mp4», щодо події, яка мала місце 10.06.2026 року.

23.07.2026 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Зелінка В.В., через систему «Електронний суд» подав клопотання у якому просив клопотання відповідача про не співмірність витрат на професійну правничу допомогу визнати необґрунтованими та не брати до уваги під час вирішення питання про розподіл судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу.

Сторони у справі про судовий розгляд даного позову повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд дійшов наступного висновку.

Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За умовами ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відповідно положень п. 2 ч. 1 ст. 18 КАС України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу проводиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом.

Судом встановлено, що 10 червня 2026 року інспектором 2-ї роти 3-го батальйону Управління патрульної поліції у Львівській області капітаном поліції Сорока Т.Я. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7345104, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн.

З постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7345104 вбачається, що 10.06.2026 року о 00:05:13 год., водій ОСОБА_1 у м. Львів, на вул. Чупринки, 33, здійснив виїзд на трамвайну колію зустрічного руху, чим порушив п.11.9 ПДР.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України Про дорожній рух», встановлюють ПДР України, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 (із змінами та доповненнями).

Відповідно до п.1.1 Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Згідно з п.1.9 Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Предметом позовних вимог позивача є оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил виїзд на трамвайну колію зустрічного руху від 10.06.2026 року серії ЕНА № 7345104.

Оцінюючи правомірність рішення відповідача в частині притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП, суд виходить з такого.

Пунктом 11.9 ПДР України встановлено, що учасникам дорожнього руху «забороняється виїжджати на трамвайну колію зустрічного напрямку, відокремлені від проїзної частини трамвайні колії та розділювальну смугу». Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, уповноважена особа має всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, зокрема, на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення особою адміністративного правопорушення.

Суд зауважує, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення особою правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015року №580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон №580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Судом встановлено, що будь-яких належних та допустимих доказів, які б свідчили про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП відповідачем не надано, тверджень позивача не спростовано.

На підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідачем до відзиву на позовну заяву долучено відеозапис події, яка відбулась 10 червня 2026 року.

Із відеофайлу, наданого представником відповідача разом із відзивом через систему «Електронний суд» встановлено, що на відео зафіксовано тільки рух автомобіля який перетинає трамвайну колію. Однак ні марки автомобіля, ні номерних знаків, на даному відеозаписі не зафіксовано, а також зі змісту такого відеозапису неможливо встановити особу яка керувала даним автомобілем зазначеним у постанові.

Суд, дослідивши долучений відповідачем відеозапизапис та матеріали даної адміністративної справи зазначає, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б стверджували про недотримання позивачем п.11.9 ПДР України. На відеозаписі не зафіксовано факту порушення ОСОБА_1 п.11.9 ПДР, а саме виїзду на трамвайну колію зустрічного руху, оскільки з нього неможливо встановити дане правопорушення.

Відтак, відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення.

Суд зазначає, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Матеріали вказаної адміністративної справи не містять належних доказів для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі ст. ст. 73, 74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановлено законом. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. Така правова позиція висловлене в постанові Верховного Суду від 08 липня 2020 року в справі №463/1352/16-а.

Європейський суд з прав людини у п. 36 рішення в справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 1 липня 2003 року № 37801/97, зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Відповідно ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Приписами ст. 129 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, задекларовано, що основними засадами судочинства, серед іншого, є змагальність та забезпечення доведеності вини.

Враховуючи вищевказані вимоги та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17 липня 1997 року Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст. 32 Конвенції) неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів: (п.45 Рішення ЄСПЛ у справі «Бочаров проти України» від 17.06.2011 р., заява №21037/05; п.75 Рішення ЄСПЛ у справі «Огороднік проти України» від 05.05.2015 р., заява № 29644/10; п.52 Рішення ЄСПЛ у справі «Єрохіна проти України» від 15.02.2013 р., заява №12167/04).

У межах розгляду справи про адміністративне правопорушення, суд не має права в порушення принципу змагальності та диспозитивності, принципу рівності сторін, перебирати на себе функції обвинувачення та виправити недоліки оскаржуваної постанови.

Отже, в даному випадку, встановлені обставини справи свідчать про те, що для прийняття рішення відповідачем не було встановлено усіх обставин, які мають значення для його прийняття, що свідчить про відсутність підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Вимогами ч. 3 ст. 286 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Виходячи зі ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення суд приходить до висновку, що в діянні ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, оскільки під час розгляду справи в суді не доведено наявність протиправної, винної (умисної або необережної) дії чи бездіяльності, якою було б порушено ч.2 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, тобто не доведено самого факту вчинення адміністративного правопорушення.

Враховуючи викладене, оскільки суб`єктом владних повноважень не доведено правомірності оскаржуваної у даній справі постанови з огляду на ненадання доказів, які б у достатній мірі і беззаперечно свідчили про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, тому позовну заяву ОСОБА_1 слід задоволити, скасувати постанову серії ЕНА № 7345104 від 10.06.2026 року та закрити провадження у справі.

Щодо стягнення судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 132, ч. 1 ст. 139 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Передбачено повернення судових витрат, здійснених особою у разі задоволення позову повністю або частково. Суд повинен враховувати понесені стороною судові витрати під час розгляду позову.

Згідно ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно висновку Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії», відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. «Суд висловлює сумнів щодо існування об`єктивної необхідності здійснення деяких витрат, зазначених у цих рахунках-фактурах». Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Данілов проти України», заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Сплачена позивачем сума судового збору в розмірі 532,48 грн. підлягає відшкодуванню на користь позивача.

В підтвердження понесення витрат на правничу допомогу, представником подано договір про надання правничої допомоги № 11/06/2026 від 11.06.2026 року, акт про надання послуг від 08.08.2026 року на суму 4000,00 грн. та детальний опис наданих послуг, суд вважає такий розмір витрат співмірним з розглядом справи та таким, що підлягає стягненню з відповідача в користь позивача.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 7, 122, 245, 247, 251, 280 КУпАП, ст.ст. 11, 72, 73, 132, 134, 139, 229, 241- 246, 255, 286, 295 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Позов представника позивача ОСОБА_1 адвоката Зелінка Василя Володимировича до інспектора 2-ї роти 3-го батальйону Управління патрульної поліції у Львівській області Сорока Тетяни Ярославівни, Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - задоволити.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7345104 від

10 червня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП із накладенням на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 гривень.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП закрити.

Стягнути з з Департаменту патрульної поліції (місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, код ЄДРПОУ 40108646), на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , судовий збір в розмірі 532 (п`ятсот тридцять дві) грн. 48 коп. та витрати на правничу допомогу в розмірі 4 000 (чотири тисячі) грн. 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів, з дня його проголошення. Учасник справи, якому не було вручено копію рішення після його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін у справі.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , інспектор 2-ї роти 3-го батальйону Управління патрульної поліції у Львівській області, місцезнаходження: 79053, м. Львів, вул. Перфецького, 19, Львівська область.

Відповідач: Департамент патрульної поліції, місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, код ЄДРПОУ 40108646.

Суддя