Постановление суда № 140236899, 01.10.2026, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/2460/26

Провадження № 1-кс/461/6040/26

УХВАЛА

01.10.2026 м.Львів

Суддя Галицького районного суду м.Львова ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 , слідчого судді ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові заяву заступника керівника Львівської обласної прокуратури ОСОБА_5 про відвід слідчого судді ОСОБА_4 від розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою для забезпечення видачі особи на запит іноземної держави відносно громадянина ОСОБА_6 ( ОСОБА_7 ), -

в с т а н о в и в :

01.10.2026 заступник керівника Львівської обласної прокуратури ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою для забезпечення видачі особи на запит іноземної держави відносно громадянина ОСОБА_6 ( ОСОБА_7 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 01.10.2026 справу передано слідчому судді ОСОБА_4

01.10.2026заступник керівника Львівської обласної прокуратури ОСОБА_8 подав письмову заяву про відвід слідчого судді ОСОБА_4 від розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою для забезпечення видачі особи на запит іноземної держави відносно громадянина ОСОБА_6 ( ОСОБА_7 ).

В обґрунтування заяви покликається на те, що в ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м.Львова ОСОБА_9 від 11.09.2026 у справі №461/2460/26 у задоволенні клопотання заступника керівника Львівської обласної прокуратури про зміну громадянину Республіки Польща ОСОБА_10 ( ОСОБА_7 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу із особистого зобов`язання на тримання під вартою для забезпечення фактичної передачі особи відмовлено. В ході судового розгляду цього клопотання слідчим суддею порушено засади рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Вирішуючи клопотання по суті, суд вибірково досліджував докази, надаючи перевагу доводам сторони захисту, незважаючи на те, що стороною захисту подавались неактуальні докази (зокрема, щодо здійснення підприємницької діяльності в Україні, законності перебування на території України, щодо стану здоров`я особи) та такі, які не беруться до уваги суду при вирішенні питання щодо наявності підстав для застосування запобіжного заходу (звернення до органів ДМС оскільки такі питання досліджуються судом при розгляді скарг на рішення центральних (уповноважених) органів України про видачу тощо). Оцінюючи питання наявності підстав для задоволення клопотання прокурора на предмет його обґрунтованості, судом зазначено, що з практики Європейського суду з прав людини аналіз ризиків має бути безпосередньо пов`язаний з поведінкою особи, її соціальними та професійними зв`язками, а також фактичними гарантіями належної процесуальної поведінки. Ризики не можуть бути сформульовані у вигляді абстрактних чи стереотипних тверджень. Натомість висновки суду, на думку заявника, базуються на абстрактних неактуальних доказах, поданих стороною захисту, та в сукупності не можуть свідчити про відсутність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме його спроб переховуватися з метою ухилення від передачі компетентним органам Республіки Польща. Незважаючи на належне обґрунтування прокурором неможливості застосування до ОСОБА_11 більш м?якого запобіжного заходу, оскільки у ході розгляду клопотання прокурором долучено матеріали, які свідчать про наявність всіх обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України, а саме: обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_11 кримінального правопорушення на території запитуючої сторони, ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а також недостатності застосування більш м?яких запобіжних заходів, слідчий суддя необґрунтовано виснував про наявність підстав для відмови у застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для забезпечення видачі (екстрадиційний арешт). Не здобувши жодного обґрунтованого доказу, який би свідчив про наявність обставин, які гарантують запобігання втечі особи та забезпечення у подальшому її видачі, суд дійшов до помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання прокурора про зміну ОСОБА_11 запобіжного заходу з особистого зобов?язання на тримання під вартою для забезпечення видачі особи (екстрадиційний арешт). Зазначає, що за аналогічних обставин ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м.Львова від 21.12.2022 у справі №461/9982/21 (головуючий у справі - суддя ОСОБА_4 ) клопотання прокурора задоволено та вирішено змінити громадянину Чеської Республіки запобіжний захід з особистого зобов?язання на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою для забезпечення видачі особи (екстрадиційний арешт). Таке судове рішення залишено в силі ухвалою Львівського апеляційного суду від 26.12.2022. Також за аналогічних обставин ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 29.05.2023 у справі №461/7572/21 (головуючий у справі - суддя ОСОБА_4 ) клопотання прокурора задоволено та вирішено змінити громадянину Чеської Республіки запобіжний захід з особистого зобов?язання на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою для забезпечення видачі особи (екстрадиційний арешт). Таке судове рішення не оскаржувалось в апеляційному порядку та набуло законної сили. У подальшому такі особи видані у встановленому порядку, а державою Україна виконано зобов`язання за міжнародним договором. Вказане, на думку Львівської обласної прокуратури, свідчить про наявність обставин, які викликають сумнів у неупередженості слідчого судді ОСОБА_4 в ході розгляду клопотань прокурора стосовно громадянина Республіки Польща ОСОБА_11 .

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.10.2026 справу розподілено судді ОСОБА_1 .

В судове засіданні прокурор ОСОБА_3 заяву про відвід слідчого судді підтримала у повному обсязі, просила таку задоволити з мотивів, наведених у такій заяві.

Слідчий суддя ОСОБА_4 у судовому засіданні надав наступні пояснення. Відвід вважає необґрунтованим та таким, що спрямований за затягування судового процесу. Зазначив, що прокурором не наведено жодних конкретних дій, які він вчинив як слідчий суддя під час розгляду відповідних клопотань, та які б становили підставу для його відводу у зв`язку із неупередженістю. Ним, як слідчим суддею, розглядалися клопотання, про які прокурором зазначено у заяві про відвід, надавалася оцінка доводам сторін, а також доказам, долученим до таких клопотань, про що відповідно було зазначено у процесуальних рішеннях за результатами розгляду таких клопотань. Підкреслив, що усі судові рішення, які були прийняті ним щодо громадянина Республіки Польща ОСОБА_12 ( ОСОБА_7 ), були оскаржені у апеляційному порядку, разом з тим, жодне з них не скасовано, такі набрали законної сили, що свідчить про їх законність та обов`язковість. Таким чином, вважає дії прокурора, який подав заяву про відвід слідчого судді, та прокурора, який таку заяву підтримав, такими, що свідчать про грубе нехтуванням вимогами Конституції України, що проявляється в неповазі до судового рішення, яке набрало законної сили.

В судове засідання особа, відносно якої вирішується питання про екстрадицію, - ОСОБА_13 та його захисник - адвокат ОСОБА_14 не з`явилися, повідомлялися про дату, час та місце розгляду заяви. Від адвоката ОСОБА_14 на адресу суду надійшла заява, в якій він просить розгляд питання про відвід слідчого судді здійснювати за його та ОСОБА_11 відсутності. Щодо заяви про відвід заперечив, просив у задоволенні такої відмовити у зв`язку із безпідставністю такої.

Заслухавши пояснення прокурора, слідчого судді, дослідивши матеріали заяви про відвід слідчого судді, вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення заяви, приходжу до наступного висновку.

Відповідно до частини першої статті 81 КПК України у разі заявлення відводу слідчому судді або судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу.

Відповідно п.4 ч.1 ст.75 КПК України, слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні, за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.

Відповідно до положень ч.5 ст.80 КПК України, відвід повинен бути вмотивованим.

Заява про відвід має містити вказівку на підстави, що зумовлюють його наявність. Вимога мотивувати відвід означає, що особа, яка його заявила, повинна викласти відомі їй обставини, з якими вона пов`язує необхідність усунення слідчого судді, судді від участі у судовому провадженні.

Заявник вказує на те, що заявляє про відвід слідчому судді ОСОБА_4 , у зв`язку з обставинами, які викликають сумнів у його неупередженості. Зокрема, заява фактично зводиться до незгоди із постановленою слідчим суддею ОСОБА_4 ухвалою 11.09.2026, якою у задоволенні клопотання заступника керівника Львівської обласної прокуратури про зміну громадянину Республіки Польща ОСОБА_10 ( ОСОБА_7 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу із особистого зобов`язання на тримання під вартою для забезпечення фактичної передачі особи відмовлено.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини, існування безсторонності суду для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.

Особиста безсторонність суду презюмується поки не надано доказів протилежного.

Неупередженість є ключовою характеристикою судді, головною ознакою судової влади та основою судового процесу і вважається очевидним фактом. Презумпція неупередженості має значну вагу. Особа, яка заявляє про упередженість, повинна бути здатна довести реальну або очевидну відсутність неупередженості у судді. Але простої заяви недостатньо, необхідно навести достовірні докази. Особиста думка або незгода з рішеннями судді не є доказом упередженості. У будь-якому випадку, припущення щодо упередженості є правовим питанням, яке має бути винесеним на розгляд суду.

При визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об`єктивно обґрунтованими, іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість.

Право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об`єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її справи в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Виходячи з вищенаведеного, для відведення судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об`єктивно можуть вказувати на можливу упередженість. Обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними. Отже, відвід має бути вмотивований, тобто містити відповідні аргументи та докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Як зазначив Конституційний суд України в своєму рішенні від 23 травня 2001 №6-рп\2001 судоустрій і судочинство визначаються виключно законом України. Порядок здійснення правосуддя регламентується відповідно процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення розгляду справи у першій інстанції та прийняття по них судових рішень належить до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий.

У висновку №3 Консультативної ради європейських суддів щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема, питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, зазначено, що за загальним принципом судді повинні персонально бути повністю звільненими від відповідальності стосовно претензій, що пред`являються їм у зв`язку з добросовісним здійсненням ними своїх функцій. Судові помилки щодо юрисдикції чи процедури судового розгляду і визначенні чи застосуванні закону, здійсненні оцінки свідчень повинні вирішуватися за допомогою апеляції.

Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м.Львова від 11.09.2026 (справа №461/2460/26) у задоволенні клопотання заступника керівника Львівської обласної прокуратури про зміну громадянину Республіки Польща ОСОБА_10 ( ОСОБА_7 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу із особистого зобов`язання на тримання під вартою для забезпечення фактичної передачі особи відмовлено.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 22.09.2026 апеляційну скаргу заступника керівника Львівської обласної прокуратури ОСОБА_15 залишено без задоволення. Ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м.Львова від 11.09.2026, якою відмовлено у задоволенні клопотання про зміну запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання на тримання під вартою для забезпечення видачі особи (екстрадиційний арешт) відносно ОСОБА_12 ( ОСОБА_7 ) - залишено без змін.

Відтак, ухвала слідчого судді від 22.09.2026 набрала законної сили.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

При здійсненні правосуддя судді незалежні і керуються верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України, частина перша статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.

Виходячи з вищенаведеного, приходжу до висновку, що доводи заявника ґрунтуються виключно на припущеннях і суб`єктивній думці, яка фактично ґрунтується на непогодженні з процесуальними рішеннями слідчого судді про відмову у задоволенні клопотання прокуратури, не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, а факти, які встановлюють упередженість слідчого судді в ході розгляду заяви про відвід не знайшли свого підтвердження. Таким чином, такі доводи не можуть бути законною підставою для усунення слідчого судді від участі у розгляді справи.

Також суддя звертає увагу, положеннями ст.ст.309, 392 КПК України передбачено право учасників кримінального провадження на апеляційне оскарження судових рішень, яким вони можуть скористатись у разі незгоди із прийнятим судовим рішенням, а також подання скарг та заперечень на інші ухвали слідчого судді, які під час досудового розслідування оскарженню не підлягають, під час підготовчого провадження в суді.

Суддя вважає також доречним послатись на практику Європейського суду з прав людини, в якій Суд зазначає, що прийняття рішень, які можуть викликати незадоволення однієї зі сторін, не є ознакою упередженості. Прийняття таких рішень має відбуватися відповідно до принципів судочинства та з врахуванням усіх вимог, що висуваються до судового рішення. Суддя при прийнятті рішення має врахувати усі обставини справи та дослідити усі докази (рішення у справі «Jasiсski проти Польщі» від 20 грудня 2005 року, заява № 30865/96, п. 54-58). Незгода з попередніми рішеннями не може бути підставою для відводу, оскільки не є об`єктивною обставиною, яка може вказувати на упередженість судді.

Натомість, незгода з прийнятими процесуальними рішеннями судді може бути втіленою у процедурі оскарження судового рішення до суду вищої інстанції, разом з тим, об`єктивно не може розглядатися як сумнів у неупередженості цього судді.

З урахуванням наведеного, приходжу до висновку, що заявлений відвід задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.75, 80, 81, 372, 376 КПК України, суддя, -

п о с т а н о в и в :

у задоволенні заяви заступника керівника Львівської обласної прокуратури ОСОБА_5 про відвід слідчого судді ОСОБА_4 від розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою для забезпечення видачі особи на запит іноземної держави відносно громадянина ОСОБА_6 ( ОСОБА_7 ) - відмовити.

Ухвала остаточна, оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Повний текст ухвали складено 01.10.2026.

Суддя ОСОБА_16