Решение № 140233776, 29.09.2026, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/13950/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2026 року

Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Будзан Л.Д.,

за участі секретаря судового засідання - Шевченко К.Є.,

представника позивача - Пилипченка О.О.,

розглянувши в приміщенні суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, 3 % річних та інфляційних втрат, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2024 року до Подільського районного суду міста Києва звернулось Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, 3 % річних та інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що свої обов`язки, визначені нормативно-правовими актами, позивач, як організація, яка надає послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, виконує належним чином, разом з тим відповідач ухиляється від виконання своїх обов`язків зі сплати коштів за надані послуги, тому за період з 01.04.2015 по 01.06.2024 у відповідача за особовим рахунком № НОМЕР_1 квартири АДРЕСА_1 перед КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» виникла заборгованість за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у розмірі 56647,31 грн, а також індексу інфляції у розмірі 21572,27 грн, та 3% річних у розмірі 6669,75 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача у повному розмірі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31 жовтня 2024 року, для розгляду даної справи було визначено головуючого суддю Будзан Л.Д.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 04 листопада 2024 року, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі. Розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 12 березня 2025 року задоволено клопотання представника позивача про залучення до участі у справі в якості співвідповідачів - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

В березні 2025 року представником позивача подано до суду оновлену редакцію позову з урахуванням залучених співвідповідачів, відповідно до якої позивач просив стягнути солідарно із відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь позивача заборгованість за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території за період із 01.04.2015 по 01.06.2024, а з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території за період із 21.04.2023 по 01.06.2024, - в сумі 56647,31 грн, три відсотки річних в сумі 6669,75 грн та інфляційні втрати в сумі 21572,27 грн, а також судові витрати.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 12 червня 2025 року прийнято нову редакцію позовної заяви, подану до суду представником позивача 25.03.2025, в рамках розгляду цивільної справи № 758/13950/24 за позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, 3 % річних та інфляційних втрат, та вирішено розглядати дану справу з урахуванням змінених позовних вимог.

12 серпня 2025 року від відповідача ОСОБА_1 до суду надійшли заперечення на позовну заяву, згідно яких остання просила відмовити у задоволені позовних вимог щодо неї у повному обсязі. Вказала, що є власником квартири за адресою: АДРЕСА_2 з 21.04.2023, однак за вказаною адресою ніколи не проживала, що підтверджується актом про не проживання особи за адресою: АДРЕСА_2 від 23.01.2025, відповідно не користується житлово-комунальними послугами та не може бути боржником по сплаті. Зазначає, що зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_3 , що також підтверджується актом про фактичне проживання осіб у вищевказаній квартирі від 14.11.2024, відповідно проживає, користується житлово-комунальними послугами та вчасно оплачує послуги за цією адресою. Крім того вказує, що у кв. АДРЕСА_1 з 2005 року проживає ОСОБА_3 , що підтверджується актом про фактичне проживання осіб від 23.01.2025, де відповідно проживає та користується житлово-комунальними послугами за які невчасно та не в повному обсязі сплачує.

26 листопада 2025 року представник позивача подав до суду заяву про зміну предмету позову, відповідно до якої позивач просив стягнути солідарно з боржників: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) та ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ), за період з 01.04.2015 по 21.04.2023, на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» (код ЄДРПОУ 39609111) заборгованість за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у сумі 48316,18 грн, інфляційну складову боргу в сумі 16852,08 грн та 3 % річних в сумі 5133,60 грн. Стягнути солідарно з боржників: ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ) та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) за період з 21.04.2023 по 01.06.2024, на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» (код ЄДРПОУ 39609111) заборгованість за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у сумі 8330,94 грн, інфляційну складову боргу в сумі 378,62 грн та 3 % річних в сумі 135,44 грн. Стягнути з боржників ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» (код ЄДРПОУ 39609111) судовий збір в сумі 3028 грн. Стягнути з боржників ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 витрати пов`язані з розглядом справи - витрати на професійну правничу допомогу, які позивач має намір сплатити у зв`язку з розглядом справи, докази понесення яких будуть надані суду в строки та порядку, передбаченому ЦПК України.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 30 січня 2026 року задоволено заяву представника позивача про зміну предмета позову. Прийнято заяву представника позивача про зміну предмета позову та вирішено розглядати справу за позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, 3 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням заяви про зміну предмета позову.

Протокольною ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 24 вересня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 від 02 червня 2026 року.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, неодноразова подавала клопотання про відкладення розгляду справи. Крім того, просила застосувати до позовних вимог строки позовної давності.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, просила застосувати до позовних вимог строки позовної давності та відмовити у стягненні з неї заборгованості.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не заявився, повідомлявся належним чином.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що з 21.03.2013 по 21.04.2023 власником квартири за адресою: АДРЕСА_2 була відповідач ОСОБА_2 на підставі Договору іпотеки, посвідченого 16.03.2013 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коросташ О.В. за реєстровим номером 253. Право власності зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 21.03.2013, номер запису про право власності 677896, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 22674280000.

Рішенням Київської міської ради (ІІ сесія VII скликання) від 09 жовтня 2014 року №270/270 «Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством міста Києва» створено Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» та затверджено його статут. Згідно даного рішення, всі комунальні підприємства Подільського району м. Києва передають новоствореному Комунальному підприємству житловий фонд, який був переданий до сфери управління Подільської районної в місті Києві державної адміністрації та знаходиться у них на балансі, а також інше нерухоме та рухоме майно, яке належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та перебуває на їх балансі станом на 01 серпня 2014 рік.

Відповідно до п. 2.1. Статуту Комунального підприємства, який затверджений Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 06.01.2015 за №7, метою діяльності Комунального підприємства є забезпечення ефективного управління, належного утримання житлового та нежитлового фонду, утримання прибудинкових територій, об`єктів благоустрою та отримання прибутку.

Положеннями п.п. 2.2.2. Статуту визначено, що предметом діяльності Комунального підприємства є: надання послуг з утримання будинків, споруд і прибудинкових територій та інших житлово-комунальних послуг, виконання функцій балансоутримувача житлового та нежитлового фонду, укладення договорів на надання житлово-комунальних послуг, контроль за виконанням умов договорів у власному порядку. Основним видом діяльності Комунального підприємства є: комплексне обслуговування об`єктів (81.10).

Згідно з розпорядженням Подільської районної в м. Києві державної адміністрації від 29.01.2015 року №50 на баланс КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» переданий житловий та нежитловий фонд, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та переданий до сфери управління Подільської районної в м. Києві державної адміністрації та приватизований житловий фонд станом на 01.01.2015 року, згідно з додатком, з метою його подальшого обслуговування. Додатком до розпорядження затверджено перелік будівель та приміщень житлового та нежитлового фонду, які належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва та віднесені до сфери управління Подільської районної в місті Києві державної адміністрації та приватизованого житлового фонду.

Вищевказаним переліком визначено, що до господарського управління Комунального підприємства був переданий, поміж інших, будинок АДРЕСА_2 .

КП «Керуюча компанія» розроблено договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, який є договором приєднання. Вказаний договір було опубліковано в офіційному друкованому засобі масової інформації Київської міської ради газеті «Хрещатик» №99 (4695) від 14.07.2015.

Заперечення щодо умов договору відповідачами не подавались, а відтак сторони уклали договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій шляхом акцепту публічної оферти.

Згідно з додатком №1 до Договору, визначено складові тарифу на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, розрахованих згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року № 869.

Таким чином, на підставі викладеного, згаданий вище договір укладений між позивачем та ОСОБА_2 , шляхом прийняття пропозиції укласти такий договір (оферта) та є акцептованим.

З 21.04.2023 власником квартири за адресою: АДРЕСА_2 є ОСОБА_1 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 388245031 від 25.07.2024; договором купівлі-продажу від 21.04.2023, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорногуз О.В, зареєстрованого в реєстрі за № 1991; витягом з Державного реєстру речових прав № 329927936 від 21.04.2023.

Також, згідно акту про фактичне проживання осіб за адресою: АДРЕСА_2 від 23.01.2025, встановлено, що з 2005 року та по теперішній час за адресою: АДРЕСА_2 фактично проживає ОСОБА_3 .

Згідно розрахунків заборгованості по послузі з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій за адресою: АДРЕСА_2 , особовий рахунок № НОМЕР_1 , за період з 01.04.2015 по 01.06.2024 у відповідачів виникла заборгованість зі сплати житлово-комунальних послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій в розмірі 56647,12 грн, індексу інфляції у розмірі 17230,70 грн., та 3% річних у розмірі 5269,04 грн., в загальному розмірі - 79146,86 грн.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач житлово-комунальних послуг - індивідуальний або колективний споживач.

У відповідності до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач житлово-комунальних послуг, індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком.

Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньо-будинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньо-будинкових систем (крім обслуговування внутрішньо-будинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньо-будинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.

Згідно із вимогами п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплачувати житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі №755/14208/17-ц (провадження № 61-6040св19), постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, з яким також погодилася Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18).

Статтею 66 ЖК України визначено, що плата за користування житлом (квартирна плата) обчислюється виходячи із загальної площі квартири (одноквартирного будинку). Норма загальної площі встановлюється у розмірі 21 квадратного метра на одну особу. Розмір плати за користування житлом (квартирної плати) встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

З розрахунків, наданих позивачем, вбачається, що з 01.04.2015 по 01.04.2023 у відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виникла заборгованість щодо оплати послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій у розмірі 48316,18 грн, з 21.04.2023 по 01.06.2024 у відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_1 виникла заборгованість щодо оплати послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій у розмірі 8330,94 грн

За приписами ст.ст. 526, 525, 610 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачі тривалий час не виконують належним чином зобов`язання щодо оплати спожитих комунальних послуг, у зв`язку з чим у них утворилася заборгованість перед позивачем. Доказів того, що відповідачі зверталися до позивача з повідомленнями щодо того, що вони не користується наданими позивачем послугами або щодо проведення звірки розрахунків матеріали справи не містять.

Стороною відповідачів розрахунки надані позивачем спростовано не було, як і не було надано доказів належного виконання зобов`язань по сплаті коштів за надані позивачем послуги.

Однак, в ході розгляду справи відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 заявлено про застосування до позовних вимог строків позовної давності.

Перевіряючи обґрунтованість заявленого клопотання, суд приймає до уваги те, що відповідно до частин 3 і 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові. Оскільки рішення по суті спору ухвалюється судом першої інстанції, а на стадії апеляційного провадження здійснюється лише перевірка законності й обґрунтованості рішення суду (ст. 303 ЦПК України), то заява про застосування позовної давності може бути розглянута, якщо вона подана під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України). Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до ст. 261 ЦК України, початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в судовому порядку.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частини 1 та 2 ст. 264 ЦК України). Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (частина третя вказаної статті).

Отже, переривання перебігу позовної давності передбачає, що внаслідок вчинення певних дій (або підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов`язку, або подання кредитором позову до одного чи кількох боржників) перебіг відповідного строку, що розпочався, припиняється. Після такого переривання перебіг позовної давності розпочинається заново з наступного дня після підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов`язку або після подання кредитором позову до одного чи кількох боржників.

Згідно зі ст. 266 ЦК України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Частинами 3 та 4 статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги, а тому перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.

Вказаний висновок, щодо строку позовної давності наведено в постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року у справі №457/462/16-ц, провадження № 61-21807св19.

Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, які відбулися у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. UNITED KINGDOM, №22083/93, №22095/93, §51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (No.2), №66610/09, §43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).

Значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин. Він дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності у здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість господарських відносин.

Згідно з п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. 257 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п. 12 на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Постановами КМУ від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» на всій території України установлено карантин з 12 березня 2020 року. Враховуючи постанову КМУ від 22 липня 2020 року № 641, постанову КМУ від 9 грудня 2020 року №1236, карантин на території України, установлений 12 березня 2020 року, неодноразово продовжувався.

Статтею 58 Конституції України, та статтею 3 ЦПК України закріплено принцип права, згідно з яким закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Отже, з 02 квітня 2020 року визначений ст. 257 ЦК України строк позовної давності продовжений.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID -19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України скасовано карантин.

Водночас, п. 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Отже, встановлена статтею 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність тривалістю у три роки, сплив якої припадав на карантин, який скасований під час дії воєнного стану, продовжена до закінчення дії воєнного стану.

Тобто, після застосування загальної позовної давності, періодом нарахування та стягнення заборгованості за послуги надані позивачем є період із 01 квітня 2017 року.

Враховуючи викладене, а також з огляду на те, що позивачем в частині позовних вимог про стягнення заборгованості за спожиті з 01.04.2015 по 21.04.2023 послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в сумі 48316,18 грн, пропущено строки позовної давності, тому суд дійшов висновку, що стягненню підлягають суми заборгованості за період з квітня 2017 року по квітень 2023 року, виходячи з наступного розрахунку:

- за спожиті послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в сумі 40751,74 грн (48316,18 грн (сума боргу станом на квітень 2023 року) - 7564,44 грн (сума боргу станом на квітень 2017 року);

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за період з 01.04.2015 по 21.04.2023 підлягають частковому задоволенню, та із відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підлягає стягненню заборгованість за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за період з квітня 2017 року по квітень 2023 року в сумі 40751,74 грн.

Заборгованість за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за період з 21.04.2023 по 01.06.2024 підлягає задоволенню у повному обсязі, оскільки позивачем в цій частині не пропущено строки позовної давності, а тому із відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в сумі 8330,94 грн.

Щодо вимог про стягнення з відповідачів 3 % річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

З розрахунків, наданих позивачем, вбачається, що з 01.04.2015 по 01.04.2023 у відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виникла заборгованість щодо оплати інфляційної складової боргу у розмірі 16852,08 грн та 3% річних у розмірі 5133,60 грн, з 21.04.2023 по 01.06.2024 у відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_1 виникла заборгованість щодо оплати інфляційної складової боргу у розмірі 378,62 грн та 3% річних у розмірі 135,44 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки, з квітня 2015 року по березень 2017 року застосована позовна давність, то і 3 % річних та інфляційні втрати за вказаний період стягненню з відповідачів не підлягають.

Крім того, Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями) на всій території України з 12 березня 2020 року було введено карантин, на період дії якого Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» заборонено нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)» №530-ІХ від 17 березня 2020 року були внесені зміни до ряду нормативно-правових актів. Проте, в пп.4 п.3 Перехідних положень до цього закону вказано, що на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

Таким чином, слід відмовити у нарахуванні позивачем 3% річних та інфляційних втрат за період з 12 березня 2020 року по квітень 2021 року.

Також, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом № 2102-IX від 24.02.2022, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався та діє на час ухвалення рішення.

Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» від 05 березня 2022 р. № 206 установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі.

Ця постанова набрала чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року.

Однак постановою Кабінету Міністрів України № 1405 від 29.12.2023, яка набрала чинності 30.12.2023, внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206, відповідно до яких установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих російською федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 квітня 2015 р. № 285).

Постановою Кабінету Міністрів України № 1405 від 29.12.2023 не встановлено ретроактивності закону, тобто зворотної дії в часі положень вказаної постанови.

Отже, з 24 лютого 2022 року по 29 грудня 2023 року нарахування та стягнення судом інфляційних втрат, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням було заборонено на всій території України.

Таким чином, слід відмовити у нарахуванні позивачем 3% річних та інфляційних втрат за період з 24 лютого 2022 року по 29 грудня 2023 року.

Тому, із спірного періоду слід виключити нарахування інфляційних втрат, трьох процентів річних за період 12 березня 2020 року по квітень 2021 року та з 24 лютого 2022 року по 29 грудня 2023 року, та здійснити нарахування за період з квітня 2017 року по лютий 2020 року, з травня 2021 року по січень 2022 року та з січня 2024 року по червень 2024 року, як наслідок, інфляційні втрати за період з 01.04.2015 по 01.04.2023 становлять 4526,46 грн, а 3 % річних - 1808,60 грн, за період з 21.04.2023 по 01.06.2024 інфляційні втрати становлять 291,12 грн, а 3 % річних - 93,50 грн.

Інші доводи сторін, які наведені у позові та запереченнях, не впливають на висновку суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Кузнєцов та інші проти російської федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною у практиці ЄСПЛ (рішення у справах «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення («Серявін та інші проти України», № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Отже, з огляду на викладене вище, зважаючи на встановлені обставини та наведені положення Закону, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме в частині стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за період з 01.04.2015 по 21.04.2023 заборгованості за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у сумі 40751,74 грн, інфляційної складової боргу в сумі 4526,46 грн та 3 % річних в сумі 1808,60 грн, та стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 за період з 21.04.2023 по 01.06.2024 заборгованості за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у сумі 8330,94 грн, інфляційної складової боргу в сумі 291,12 грн та 3 % річних в сумі 93,50 грн

Вирішуючи питання розподілу судових витрат по справі, суд враховує наступне.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до наявної в матеріалах справи платіжної інструкції від 13 серпня 2024 року позивачем при зверненні з даним позовом до суду було сплачено судовий збір у розмірі 3028 грн.

Із урахуванням наведеного, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2134,89 грн (55802,36 грн х 100% : 79146,86 грн х 3028 грн).

На підставі викладеного та керуючись ст. 2, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, 3 % річних та інфляційних втрат - задовольнити частково.

Стягнути солідарно із ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» за період з 01.04.2015 по 21.04.2023 заборгованість за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в сумі 40751 (сорок тисяч сімсот п`ятдесят одна) грн 74 коп., інфляційну складову боргу в сумі 4526 (чотири тисячі п`ятсот двадцять шість) грн 46 коп., 3% річних в сумі 1808 (одна тисяча вісімсот вісім) грн 60 коп.

Стягнути солідарно із ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва», за період з 21.04.2023 по 01.06.2024, заборгованість за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в сумі 8330 (вісім тисяч триста тридцять) грн 94 коп., інфляційну складову боргу в сумі 291 (двісті дев`яносто одна) грн 12 коп., 3% річних в сумі 93 (дев`яносто три) грн 50 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» судовий збір по 711 (сімсот одинадцять) грн з кожного.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брати участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування сторін по справі:

позивач: Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва», код ЄДРПОУ 39609111, місцезнаходження: вул. Хорива, буд. 36, м. Київ;

відповідач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ;

відповідач: ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 ;

відповідач: ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складено 29.09.2026.

Суддя Л.Д. Будзан