Постановление суда № 140233565, 19.05.2026, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/27092/26-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2026 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання старшого слідчого СВ Печерського УП ГУ НП в м. Києві ОСОБА_3 про арешт майна, в рамках кримінального провадження № 12025100060001634,

В С Т А Н О В И В :

В провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання про арешт майна.

Мотивуючи означене клопотання слідчий у клопотанні вказує наступне.

Слідчим відділом Печерського УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025100060001634 від 19.09.2025, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3 ст. 332, ч. 1 ст. 209 КК України.

Так, у невстановлений досудовим розслідуванням час та у невстановленому досудовим розслідуванням місці, але не пізніше березня 2026 року, у ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виник злочинний умисел, спрямований на організацію незаконного переправлення іноземців через державний кордон України у напрямку «в`їзд» з метою подальшої їх легалізації на території України та безперешкодного перетину державного кордону, керівництво такими діями та сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів з корисливих мотивів, з метою власного збагачення, шляхом організації та реалізації злочинної схеми, для цього за участі залучених ним до протиправної діяльності, залучив ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Реалізовуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, ОСОБА_4 за попередньою змовою з ОСОБА_5 , будучи засновником благодійної організації «Благодійний фонд «ФДІ Україна» (ЄДРПОУ 46140439), зареєстровано за адресою: м. Київ, пр. Тичини Павла, будинок 11-M, квартира 22, який почав оформлювати громадянам іноземних держав, шляхом реєстрації їх у Благодійному фонді «ФДІ Україна» (ЄДРПОУ 46140439), де останні будуть займатися волонтерською діяльністю та оформлені як «волонтери» у вказаному фонді, після чого, на підставі запрошення від такої Благодійної організації та оформлення як особа, яка займається «волонтерством», іноземець отримує посвідку на проживання та можливість в`їзду в Україну, подальшої легалізації їх постійного перебування та безперешкодного постійного перетину кордону.

Так, в подальшому ОСОБА_6 звернувся до раніше не знайомому йому чоловіка ОСОБА_4 , який користується номером телефону НОМЕР_1 , та який повідомив, що оформлення пакету документів щодо оформлення іноземця, який буде нібито займатися «волонтерською діяльністю» на території України та в подальшому є підставою оформлення посвідки на тимчасове проживання на підставі вищевказаної волонтерської організації, вказана протиправне діянні, буде коштувати 40 000 тисяч гривень. Вказаний пакет документів є підставою для вільного перетину державного кордону України іноземцем та подальшої легалізації на території України шляхом отримання посвідки на тимчасове проживання на підставі «волонтерства».

В подальшому, ОСОБА_4 , надав поради та вказівки, які спрямовані на незаконне переправлення громадянці Узбекистану через державний кордон України та подальшої її легалізації на території України на підставі реєстрації на останньої посвідки на тимчасове проживання на підставі волонтерської організації та надав контакти своєї довіреної особи ОСОБА_5 , яка користується номером телефону НОМЕР_2 , та яка в ході розмови з ОСОБА_6 повідомила, що вона буде займатись підготовкою договорів та організацією оформлення пакету документів іноземцям шляхом оформлення посвідки на тимчасове проживання на підставі волонтерської організації.

Так, в подальшому 13.03.2026, точний час досудовим розслідуванням невстановлено, ОСОБА_5 , надіслала в месенджері «Viber» скан копію договору про провадженні волонтерської діяльності громадянкою Узбекистану ОСОБА_7 , та надіслала банківський рахунок IBAN: НОМЕР_3 та, як вже зазначав ОСОБА_8 , на даний рахунок треба оплати грошові кошти в розмірі 40 000 тисяч гривень, як оплату за консультаційні послуги, які не були оформлені жодним договором, при цьому обумовивши що це дає можливість останній безперешкодно здійснювати в`їзд та виїзд на територію України в якості волонтера без здійснення фактичної волонтерської діяльності, тим самим легалізуватись на території України шляхом отримання посвідки на тимчасове проживання на підставі волонтерства та вільно перетинати державний кордон України.

В подальшому, 17.03.2026, у невстановлений досудовим розслідуванням час прибув, ОСОБА_6 , разом з громадянкою Узбекистану ОСОБА_7 за попередньою домовленістю з ОСОБА_8 , до відділу ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 10, у супроводі президента Благодійної організації «Благодійний фонд «ФДІ Україна» (ЄДРПОУ 46140439) ОСОБА_4 , де останній, замість Акрамходжаєва Нігора, здійснив подачу документів, та спілкування з працівниками ДМС, для отримання посвідки на тимчасове проживання в Україні.

Так, 27.03.2026 у супроводі ОСОБА_4 , громадянка ОСОБА_9 , отримала посвідку на тимчасове проживання № НОМЕР_4 на власне ім`я на підставі волонтерства за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 10, у відділі ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області.

07.04.2026 об 14 год. 57 хв. Акрамходжаєва Нігора перетнула державний кордон України у пішому порядку у напрямку «виїзд з України» у пункті пропуску «Могилів-Подільський» (Вінницької області) на підставі дійсного паспортного документу та дійсної посвідки на тимчасове проживання в Україні № НОМЕР_4 , яку отримала за сприяння ОСОБА_4 та який діяв за попередньою змовою групою осіб, за участі залучених ним до протиправної діяльності ОСОБА_5 , та 07.04.2026 об 14 год. 57 хв. Акрамходжаєва Нігора перетнула державний кордон України у пішому порядку у напрямку «в`їзд в Україну» у пункті пропуску «Могилів-Подільський» (Вінницької області) на підставі дійсного паспортного документу та дійсної посвідки на тимчасове проживання в Україні № НОМЕР_4 .

Отже, 06.05.2026 відповідно до ст. 276 КПК України ОСОБА_4 , вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

В ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні, було встановлено, що підозрюваний ОСОБА_4 , будучі директором Благодійної організації «Благодійний фонд «ФДІ Україна» (ЄДРПОУ 46140439) використовував у своїй злочинній діяльності рахунок IBAN: НОМЕР_3 на який перераховувались грошові кошти за оформлення посвідки на тимчасове проживання в Україні.

Встановлено, що вказані карткові рахунки належать до банківських рахунків АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙОГО БАНКУ «ПРИВАТБАНК», (ЄДРПОУ 14360570), місто Київ, вул. Грушевського 1Д, відкритих на ОСОБА_4 : IBAN: НОМЕР_3 .

Зазначені предмети мають значення речових доказів в значенні ст. 98 КПК України, є матеріальними об`єктами, які можуть зберігати на собі сліди кримінального правопорушення та можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Метою арешту майна є забезпечення збереження речових доказів.

У судове засідання прокурор не з`явився.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 172 КПК України, слідчий суддя визнав за можливе розглянути клопотання без повідомлення власника майна, оскільки це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Слідчий суддя, вивчивши матеріали провадження за клопотанням, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Частиною 2 ст. 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Частиною 10 ст. 170 КПК України, передбачено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Згідно положень ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Згідно частин 1 3 статті 64-2 КПК України третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути будь-яка фізична або юридична особи. Третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна. Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, має права і обов`язки, передбачені цим Кодексом для підозрюваного, обвинуваченого, в частині, що стосуються арешту майна. Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, повідомляється про прийняті процесуальні рішення в кримінальному провадженні, що стосуються арешту майна, отримує їх копії у випадках та в порядку, встановлених цим Кодексом.

Статтею 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.

Статтею 98 КПК України, визначено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним.

Як вбачається із матеріалів клопотання, вилучене майно оглянуто та визнано речовими доказами у кримінальному провадженні, оскільки воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, так як містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а також наявні достатні підстави вважати, що набуте кримінально-протиправним шляхом.

Таким чином, є передбачені кримінальним процесуальним законом підстави для накладення арешту на майно з метою забезпечення збереження речових доказів, оскільки на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження.

Крім цього, вирішуючи питання щодо законності і обґрунтованості арешту майна враховує і сталу судову практику ЄСПЛ щодо «відповідності втручання в право володіння майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції», згідно якої підлягають оцінці три головні критерії, а саме: а) чи є втручання законним; б) чи переслідує воно «суспільний інтерес»; в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Таким чином, втручання держави у право володіння майном у даному конкретному випадку є законним і обґрунтованим, оскільки таке втручання здійснено на підставі чинного КПК України, який є доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм, сумісних з принципами Конвенції.

Втручання у вказаному вище кримінальному провадженні є виправданим, так як воно здійснено з метою задоволення «суспільного інтересу» та за наявності об`єктивної необхідності в цьому у формі публічного, загального інтересу, який включає інтерес держави, громади, а також здійснено з дотриманням принципу «пропорційності» - «справедливої рівноваги (балансу)» між інтересами держави (суспільства, громади), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання, який передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. При цьому, застосовані обмеження стосовно вказаного вище майна не є надмірними або ж такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, не надано та не встановлено.

Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення ймовірною, вірогідною та достатньою певною мірою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.

При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, правильності правової кваліфікації дій особи, на майно якої накладено арешт, переваги одних доказів над іншими тощо.

Слідчий суддя, враховуючи вище викладені обставини, приходить до висновку про задоволення клопотання, оскільки застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна є співрозмірним завданням кримінального провадження, спрямоване на досягнення цілей розслідуваного кримінального провадження.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170-173, 175, 309, 372, 392 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого СВ Печерського УП ГУ НП в м. Києві ОСОБА_3 про арешт майна, в рамках кримінального провадження № 12025100060001634 - задовольнити.

Накласти арешт на банківський рахунок, відкритий на Благодійну організацію «Благодійний фонд «ФДІ Україна» (ЄДРПОУ 46140439) директором якої є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на рахунок: АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙОГО БАНКУ «ПРИВАТБАНК», (ЄДРПОУ 14360570), IBAN: НОМЕР_3 .

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню.

Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1