Решение № 140230901, 29.09.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/33444/25

Провадження № 2-о/127/618/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 рокумісто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі головуючого судді Бойко В.М,

за участі секретаря судового засідання Іщенко А.С.,

заявника ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , за участі заінтересованої особи Вороновицької селищної ради про встановлення факту батьківства, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту батьківства, в якій просить суд встановити, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Заява мотивована тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та його батьками відповідно до свідоцтва про народження є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . В свідоцтві про народження заявника, запис про батька був зроблений зі слів матері - ОСОБА_4 , так як на той час батьки не були одружені , шлюб вони зареєстрували лише 04 січня 2019 року. Усе своє спільне життя його батьки, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 проживали однією сім?єю без реєстрації шлюбу у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Під час спільного проживання у них народилося троє дітей

ОСОБА_1 , 1986 року народження, ОСОБА_6 , 1987року народження, ОСОБА_7 , 1992 року народження. ОСОБА_2 безумовно визнавав себе батьком дітей, приймав активну участь у їх вихованні та матеріально забезпечував сім?ю. Батьки вели спільне господарство, мали спільний бюджет.

У свідоцтві про народження ОСОБА_2 , зазначено, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_5 і його батьками є ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

Усе своє свідоме життя заявник пам`ятає як усією родиною вони ходили у гості до дідуся і бабусі по лінії батька, а після смерті бабусі в 2007 році допомагали дідусеві по

господарству.

22 лютого 2012 року дідусь заявника, ОСОБА_8 уповноважив мати заявника, ОСОБА_4 зареєструвати у відділі Держкомзему у Немирівському районі державний акт на земельну ділянку, належну йому на праві свідоцтва про право на спадщину за законом, виданим Немирівською державною нотаріальною конторою 01.07.2010 року, цей факт свідчить про гарні довірливі відносини які панували у їх родині. ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 . Відповідно до довідки, яка видана Степанівським старостинським округом

Вороновицької селищної ради, він був зареєстрований та постійно проживав до дня смерті за адресою: АДРЕСА_1 і на момент смерті за даною адресою проживала його дружини ОСОБА_4 та його діти: ОСОБА_1 , 1986 року народження, ОСОБА_6 1987 року народження, ОСОБА_7 1992 року народження. ІНФОРМАЦІЯ_7 помер дідусь заявника по лінії батька, ОСОБА_8 . А 17 лютого 2025 року ОСОБА_8 склав заповіт у якому зробив розпорядження - все своє майно, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалось, і взагалі, все те, що йому на день смерті буде належати, та на що він матиме право за законом заповідає ОСОБА_1 (заявнику) ІНФОРМАЦІЯ_3 . В заявника виникла необхідність оформити свої спадкові права, ним подана заява про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_10 . Встановлення факту батьківства останньому необхідно для оформлення своїх спадкових прав після смерті діда по лінії батька, як онуку.

Ухвалою суду від 23.10.2025 року заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду, відкрито провадження у даній справі та призначено до судового розгляду.

Ухвалою суду від 07.05.2026 року витребувано у приватного нотаріуса Вінницького районного нотаріального округу Вінницької області Рибаченко Г.Д. матеріали спадкової справи ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_9 , та матеріали спадкової справи ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , якщо така заводилась.

25.05.2026 року на адресу суду надійшла спадкова справа після смерті ОСОБА_8 .

В судовому засіданні ОСОБА_1 заяву підтримав в повному обсязі за обставин, викладених у заяві та просив суд її задоволити.

Представник заінтересованої особи Вороновицької селищної ради у судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, при ухвалені рішення у даній справі поклались на розсуд суду.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 суду пояснила, що дану сім`ю знає близько 20-25 років, та підтвердила, що ОСОБА_2 дійсно є батьком ОСОБА_1 .

Свідок ОСОБА_12 пояснила суду, що вона є сусідкою заявника, та підтвердила факт, що ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_1 , та вони проживали разом.

Заслухавши пояснення учасників справи, показання свідків, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до наступного висновку.

Так, відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 5 ЦПК України визначено, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Судом встановлено, що відповідно до Свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 12.06.1986 року, батьками ОСОБА_1 , є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , актовий запис № 2737. (а.с.10).

Відповідно до Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України № 00051852869 від 18.06.2025 року - відомості про батька ОСОБА_3 були внесені до актового запису про народження № 2737 відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України. (а.с.26).

04 січня 2019 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , зареєстровано шлюб, що відображено в Свідоцтві про шлюб серії НОМЕР_2 від 04.01.2019 року. (а.с.9).

У свідоцтві про народження ОСОБА_2 серія НОМЕР_3 , зазначено, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_5 і його батьками є ОСОБА_13 та ОСОБА_9 (а.с.13).

22 лютого 2012 року ОСОБА_8 уповноважив ОСОБА_4 зареєструвати у відділі Держкомзему у Немирівському районі державний акт на земельну ділянку, належну йому на праві свідоцтва про право на спадщину за законом, виданим Немирівською державною нотаріальною конторою 01.07.2010 року. (а.с.25).

Відповідно до свідоцтва про смерть серія НОМЕР_4 виданого виконкомом Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 . (а.с.12).

Відповідно до довідки, яка видана Степанівським старостинським округом Вороновицької селищної ради №65/02-03/28/25 від 24.06.2025 року, ОСОБА_2 був зареєстрований та постійно проживав до дня смерті за адресою: АДРЕСА_1 і на момент смерті за даною адресою проживала його дружини ОСОБА_4 , та його діти: ОСОБА_1 , 1986 року народження, ОСОБА_6 , 1987 року народження, та ОСОБА_7 , 1992 року народження. (а.с.14).

ІНФОРМАЦІЯ_7 помер ОСОБА_8 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_5 , виданого 21.04.2025 року Вороновицькою селищною радою Вінницького району, Вінницької області. (а.с.11).

17 лютого 2025 року ОСОБА_13 склав заповіт, у якому зробив розпорядження - все своє майно, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалось, і взагалі, все те, що йому на день смерті буде належати, та на що він матиме право за законом заповідає ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , номер в реєстрі нотаріальних дій №981. (а.с.17,18).

Відповідно до довідки № 112/02-14 від 22.10.2025, виданої приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу Вінницької області Рибаченко Г.Д., вбачається, що за матеріалами спадкової справи № 47/2025, заведеної після смерті ОСОБА_14 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , станом на час звернення наявні відомості про те, що до складу спадкоємців за заповітом входить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 . Спадкодавець на час смерті проживав за адресою: АДРЕСА_2 . Номер спадкової справи в спадковому реєстрі №74603699. (а.с.5,16).

Зі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 01 липня 2010 року державним нотаріусом Немирівської державної нотаріальної контори Манус В.В., вбачається, що спадкоємцем майна ОСОБА_15 , 1938 року народження, яка померла у 2007 році, є її чоловік ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , ідентифікаційний номер НОМЕР_7 , який на час оформлення спадщини проживав у с. Обідне Немирівського району Вінницької області. (а.с.15).

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-2300010952023 від 27 лютого 2023 року, земельна ділянка з кадастровим номером 0523086000:03:002:0318 розташована за адресою: АДРЕСА_2 , має площу 0,2500 га, віднесена до категорії земель житлової та громадської забудови, її цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна земельна ділянка). Державну реєстрацію земельної ділянки проведено 27 лютого 2023 року на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 09 лютого 2023 року. Водночас у зазначеному витягу міститься відомість про відсутність інформації щодо зареєстрованого права на земельну ділянку в Державному земельному кадастрі. (а.с.19-20).

Дослідивши витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформований 07 грудня 2022 року, суд встановив, що за ОСОБА_8 зареєстровано право приватної власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , у розмірі 1/1 частки. (а.с.21).

Статтею 125 СК України передбачено, що якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров`я про народження нею дитини. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: 1) за заявою матері та батька дитини; 3) за рішенням суду.

Відповідно до частини першої статті 126 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Частиною першою статті 135 СК України передбачено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Відповідно до ч. 3 ст. 128 СК України, позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.

Стаття 130 СК України, регламентує, що у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у частині третій ст. 128 цього Кодексу (матірю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, як досягла повноліття. Таким чином, заява може бути подана певним колом осіб, зазвичай встановлення факту батьківства проводитися в порядку окремого провадження, а не позовного, проте, якщо встановлення факту батьківства зачіпає інтереси спадкоємців померлого, справа має бути розглянута в порядку позовного провадження.

Пленум Верховного Суду України абз. 3 п.15 постанови №5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» вказав, що заяви про встановлення фактів батьківства чи визнання батьківства розглядаються судом, якщо у свідоцтві про народження певна особа не вказана батьком дитини (наприклад, відповідно до ч.2 ст.55 Кодексу про шлюб та сім`ю запис про батька дитини проведено за вказівкою матері, яка не перебувала у шлюбі, або ж такий запис зовсім відсутній) і можуть бути подані матір`ю, опікуном чи піклувальником дитини чи самою дитиною після досягнення повноліття.

В третьому абзаці п.13 вказаної постанови, Пленум Верховного Суду України вказав, що факт батьківства може бути встановлено за наявності однієї з таких обставин: 1) спільне проживання батьків дитини і ведення ними спільного господарства, яке не припинилось до її зачаття; 2) спільне виховання дитини; 3) спільне утримання дитини; 4) докази, що з вірогідністю підтверджують визнання відповідачем батьківства.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 591/6441/14-ц (провадження № 61-6030св18) зазначено, що: «щодо предмету доказування у даній категорії справи, то СК України будь-яких особливостей не визначає. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів.

Частиною третьою статті 12, частинами першою, п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статями 76, 77, 79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

За статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

У постанові Верховного Суду від 02 червня 2022 року у справі № 522/26382/15 колегія суддів наголосила, що виконуючи завдання цивільного судочинства, окрім основних принципів: справедливості, добросовісності та розумності, суд керується аксіомою цивільного судочинства: «Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem», яка означає: «У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права».

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом принципу верховенства права.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 лютого 2020 року у справі № 643/9245/18 (провадження № 61-16732св19) зроблено висновок щодо застосування статті 130 СК України та вказано, що закон не встановлює конкретного переліку доказів для встановлення факту батьківства. Підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від даної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України.

Доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства.

Допитані в ході судового розгяду свідки надали суду показання, в яких підтвердили, що ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_1 . З наявних в матеріалах справи фотознімків, вбачається, що на фотознімках дійсно зображено ОСОБА_2 з ОСОБА_1 , та їх сім`єю.

Встановивши, що на момент народження ОСОБА_1 , його батьки не перебували у зареєстрованому шлюбі між собою, відомості про батька зазначені відповідно до статті 135 СК України за вказівкою матері, дослідивши всі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, суд зробив висновок про те, що ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є батьком заявника ОСОБА_1 та обґрунтовано наявні підстави для задоволення вимог щодо встановлення факту батьківства.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України: «Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.»

Відповідно до п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 315 ЦПК України: «Суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.»

Згідно з роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» суд може встановлювати факти, що породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або виникнення особистих чи майнових прав громадян.

Всебічно дослідивши всі обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що доводи заявника знайшли своє підтвердження і заява підлягає задоволенню.

Частиною 7 статті 294 ЦПК України встановлено, що при ухваленні судом рішення в справах окремого провадження судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

На підставі викладеного вище та керуючись ст. ст. 13, 81, 264, 265, 268, 293, 315, 319 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 , за участі заінтересованої особи Вороновицької селищної ради про встановлення факту батьківства - задовольнити.

Встановити факт батьківства, а саме що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є рідним батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Судові витрати залишити за заявником.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення через Вінницький міський суд Вінницької області до Вінницького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_3 .

Заінтересована особа: Вороновицька селищна рада, код ЄДРПОУ: 04326069, місце знаходження: вул. Козацький шлях, 30, смт. Вороновиця, Вінницький район, Вінницька область.

Повний текст рішення виготовлено 01.10.2026 року.

Суддя: