Решение № 140230873, 21.09.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/14425/26

Провадження № 2/127/4117/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 рокумісто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Сичука М.М.,

за участю секретаря судового засідання Коровай А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , до Вінницької міської ради про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулася до Вінницького міського суду Вінницької області з позовом до Вінницької міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом на транспортний засіб автомобіль марки PEUGEOT, модель BIPPER, 2014 року випуску, номер шасі (VIN) НОМЕР_1 .

Позов подано представником позивача адвокатом Покотилом Владиславом Миколайовичем на підставі ордера.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є дружиною ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зареєстровано 17.11.1967 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 .

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, до складу якої, зокрема, увійшов автомобіль марки PEUGEOT, модель BIPPER, 2014 року випуску, номер шасі (VIN) НОМЕР_1 .

Позивач зазначає, що на момент відкриття спадщини постійно проживала разом із спадкодавцем за адресою: АДРЕСА_1 , вони вели спільне господарство та мали спільний бюджет.

Зазначає, що відповідно до частини третьої статті 1268 Цивільного кодексу України вона вважається такою, що прийняла спадщину, оскільки постійно проживала зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та не заявляла про відмову від її прийняття.

18.04.2026 року позивач звернулася до приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Кривцова Дмитра Валерійовича з питання оформлення спадкових прав.

Листом від 18.04.2026 №45/01-16 приватний нотаріус повідомив позивача про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 у зв`язку з тим, що позивачем не було подано заяву про прийняття спадщини у шестимісячний строк та відсутні документи, які підтверджують постійне проживання зі спадкодавцем.

На підтвердження постійного проживання разом із спадкодавцем позивач надала акт сусідів від 02.04.2026 року та архівну довідку ОСББ «Келецька 136» від 06.04.2026 року №5/136.

Відповідно до зазначеної архівної довідки ОСОБА_2 постійно проживала за адресою: АДРЕСА_1 , разом із чоловіком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на день його смерті та вони вели спільне господарство.

Позивач також посилається на показання свідків, які можуть підтвердити факт її постійного проживання разом із спадкодавцем та прийняття нею спадщини.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 30.04.2026 року відкрито провадження у справі та визначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 28.05.2026 року підготовче провадження у справі закрито та справу призначено до судового розгляду по суті.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 30.06.2026 року витребувано у Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Вінницькій, Черкаській та Кіровоградській областях інформацію з Єдиного державного реєстру транспортних засобів щодо автомобіля марки PEUGEOT, модель BIPPER, 2014 року випуску, номер шасі (VIN) НОМЕР_1 , а також у приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Кривцова Дмитра Валерійовича інформацію щодо спадкової справи після смерті ОСОБА_3 .

З відповіді Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Вінницькій, Черкаській та Кіровоградській областях №31/31/10-8133-2026 вбачається, що 07.05.2019 року у ТСЦ №0546 було здійснено державну реєстрацію привезеного з-за кордону транспортного засобу PEUGEOT BIPPER, 2014 року випуску, номер шасі (VIN) НОМЕР_1 , об`ємом двигуна 1248 см3, реєстраційний номер НОМЕР_3 , за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Реєстраційна дія підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 .

Станом на дату надання інформації транспортний засіб зареєстрований за ОСОБА_3 , інші реєстраційні дії не здійснювалися, обтяження відсутні.

З листа приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Кривцова Дмитра Валерійовича від 21.08.2026 року №94/01-16 вбачається, що спадкова справа після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , нотаріусом не заводилася у зв`язку з тим, що ОСОБА_2 не здійснила дій, які свідчать про прийняття спадщини, зокрема не подала заяву про прийняття спадщини та не надала документи, що підтверджують постійне проживання зі спадкодавцем.

У судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які підтвердили обставини та факти, викладені позивачем та її представником, зокрема щодо постійного проживання ОСОБА_2 разом із ОСОБА_3 та ведення ними спільного господарства.

Представник позивача Покотило В.М. в ході судового розгляду підтримав позов, в подальшому подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, в якій зазначив, що у справі вже допитані свідки, подані всі докази та надані всі пояснення, у зв`язку з чим просив провести судове засідання без участі представників позивача.

Представник відповідача Вінницької міської ради Мельник С.С. подав до суду заяву про розгляд справи за відсутності представника відповідача, у якій зазначив, що під час розгляду справи відповідач покладається на розсуд суду, судові витрати просив залишити за позивачем.

В судове засідання сторони та їх представники не з`явилися, про дату, час та місце судового розгляду повідомлялися належним чином, при цьому представниками позивача та відповідача подано заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи розгляду справи судом за їх відсутності відповідно до положень цього Кодексу фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення, а датою ухвалення такого рішення є дата складення повного тексту судового рішення.

Аналогічний підхід щодо застосування зазначених норм процесуального права викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 вересня 2022 року у справі № 1519/2-5034/11, в якій зроблено висновок, що у випадку ухвалення рішення за відсутності учасників справи моментом його ухвалення є саме дата складення повного тексту судового рішення, а не дата судового засідання.

Разом з тим, відповідно до частини шостої статті 259 ЦПК України, у випадку якщо у судовому засіданні проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, повний текст рішення складається протягом десяти днів з дня закінчення розгляду справи. Однак у даному випадку, з огляду на неявку всіх учасників справи, суд дійшов висновку про необхідність складення повного тексту рішення без його проголошення у порядку, передбаченому статтею 268 ЦПК України.

Дослідивши письмові матеріали справи та зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільного права є визнання права.

Відповідно до частини першої статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За змістом статті 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків від фізичної особи, яка померла, до інших осіб спадкоємців.

Частиною першою статті 1217 Цивільного кодексу України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до статті 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини та не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1220 Цивільного кодексу України визначено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи, а часом відкриття спадщини є день смерті особи.

Таким чином, після смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилася спадщина на належні йому на цей час майнові права, у тому числі на право щодо спірного транспортного засобу.

Згідно зі статтею 1261 Цивільного кодексу України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 17.11.1967 року. Отже, на момент смерті ОСОБА_3 позивач була його дружиною та спадкоємцем першої черги за законом.

Відповідно до частини третьої статті 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Отже, закон пов`язує прийняття спадщини спадкоємцем, який постійно проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, не з обов`язковим поданням заяви про прийняття спадщини, а з самим фактом постійного проживання разом із спадкодавцем та відсутністю заяви про відмову від спадщини у встановлений законом строк.

Частина перша статті 1269 Цивільного кодексу України передбачає обов`язок подання заяви про прийняття спадщини для спадкоємця, який бажає прийняти спадщину, але на час її відкриття не проживав постійно із спадкодавцем.

Таким чином, положення статей 1268 та 1269 Цивільного кодексу України розмежовують правовий статус спадкоємців залежно від їх фактичного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. Для спадкоємця, який постійно проживав зі спадкодавцем, подання заяви про прийняття спадщини не є умовою виникнення правового наслідку у вигляді прийняття спадщини, якщо такий спадкоємець не заявив про її відмову.

У даній справі саме факт постійного проживання позивача зі спадкодавцем на час відкриття спадщини має істотне значення для вирішення питання про прийняття спадщини.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проживали за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначена обставина підтверджується не лише поясненнями позивача, а й архівною довідкою ОСББ «Келецька 136» від 06.04.2026 року №5/136, відповідно до якої позивач постійно проживала за вказаною адресою разом із чоловіком на день його смерті та вони вели спільне господарство.

Зміст зазначеної довідки узгоджується з актом сусідів від 02.04.2026 року.

Крім того, у судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які підтвердили факт спільного проживання позивача зі спадкодавцем, ведення ними спільного господарства та обставини, на які посилалася позивач у позовній заяві.

Оцінюючи зазначені докази, суд враховує їх взаємну узгодженість. Письмові докази та показання свідків підтверджують одну й ту саму обставину фактичне постійне проживання подружжя за однією адресою та ведення ними спільного господарства на час смерті ОСОБА_3 .

При цьому суд враховує, що для застосування частини третьої статті 1268 Цивільного кодексу України визначальним є саме постійне проживання спадкоємця зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не наявність формального запису про реєстрацію місця проживання.

Такий підхід відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 22.09.2021 у справі №227/3750/19, відповідно до якого встановлення факту постійного проживання спадкоємця зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та відсутність заяви про відмову від спадщини свідчать про прийняття спадщини у порядку частини третьої статті 1268 Цивільного кодексу України. Верховний Суд також зазначив, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є належним способом захисту, якщо існують перешкоди для оформлення спадщини у нотаріальному порядку.

Отже, встановлені судом обставини дають підстави дійти висновку, що ОСОБА_2 на час відкриття спадщини постійно проживала разом зі спадкодавцем та у встановлений статтею 1270 Цивільного кодексу України строк не заявляла про відмову від прийняття спадщини, а тому відповідно до частини третьої статті 1268 Цивільного кодексу України є такою, що прийняла спадщину.

Саме неподання позивачем заяви про прийняття спадщини не спростовує цього висновку, оскільки обов`язок подання такої заяви встановлений частиною першою статті 1269 Цивільного кодексу України для спадкоємця, який на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем.

Водночас суд має встановити, яке саме майнове право належало спадкодавцеві щодо спірного транспортного засобу та в якому обсязі воно входить до складу спадщини.

З матеріалів справи вбачається, що 07.05.2019 року транспортний засіб PEUGEOT BIPPER, 2014 року випуску, номер шасі (VIN) НОМЕР_1 , об`ємом двигуна 1248 см3, реєстраційний номер НОМЕР_3 , був зареєстрований у ТСЦ №0546 за ОСОБА_3 , що підтверджується відповіддю Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС та свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 .

Таким чином, на час відкриття спадщини зазначений транспортний засіб був зареєстрований за спадкодавцем, інших реєстраційних дій щодо нього не здійснювалося, обтяження відсутні.

Разом із тим суд враховує, що транспортний засіб був набутий ОСОБА_3 у період перебування його у зареєстрованому шлюбі з позивачем.

Відповідно до статті 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено законом або договором.

Згідно зі статтею 61 Сімейного кодексу України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

За змістом статті 70 Сімейного кодексу України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Отже, сама по собі реєстрація транспортного засобу за одним із подружжя не є достатньою для висновку про його особисту приватну власність, якщо транспортний засіб був набутий у період шлюбу.

У даній справі шлюб між сторонами існував з 1967 року, тоді як державна реєстрація спірного транспортного засобу за ОСОБА_3 проведена 07.05.2019 року. Доказів того, що автомобіль був набутий спадкодавцем за особисті кошти, отриманий ним у дар, у спадщину або з інших підстав, що відповідно до закону свідчили б про його особисту приватну власність, матеріали справи не містять.

Не встановлено також укладення між подружжям шлюбного договору або іншої домовленості, якою б було змінено передбачений законом режим майна подружжя щодо спірного транспортного засобу.

З огляду на викладене суд виходить із презумпції належності спірного транспортного засобу подружжю на праві спільної сумісної власності.

Такий підхід узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду щодо презумпції спільності майна подружжя, набутого у період шлюбу, відповідно до якої реєстрація майна лише на ім`я одного з подружжя сама по собі не спростовує належності такого майна до спільної сумісної власності подружжя. Верховний Суд також звертав увагу на застосування цієї презумпції у спадкових спорах щодо майна, яке належало подружжю.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин, на момент смерті ОСОБА_3 спірний автомобіль входив до складу спільного майна подружжя, у зв`язку з чим за позивачем як за пережившим подружжям зберігалося право на відповідну частку у спільному майні.

Смерть ОСОБА_3 припинила його право на належну йому частку у спільному майні подружжя, однак така частка не припинилася як майнове право, а увійшла до складу спадщини відповідно до статті 1218 Цивільного кодексу України.

Отже, до складу спадщини після смерті ОСОБА_3 входить належна йому частка у праві на спірний транспортний засіб.

При цьому позивач, як дружина спадкодавця, належить до першої черги спадкоємців за законом та, як встановлено судом, є такою, що прийняла спадщину на підставі частини третьої статті 1268 Цивільного кодексу України.

Судом також встановлено, що спадкова справа після смерті ОСОБА_3 нотаріусом не заводилася, а нотаріальне оформлення спадкових прав позивача не здійснено саме у зв`язку з відсутністю документального підтвердження факту її постійного проживання зі спадкодавцем та неприйняттям заяви про прийняття спадщини.

Водночас судом у межах даної справи досліджено та оцінено докази постійного проживання позивача зі спадкодавцем, а також встановлено юридичні обставини прийняття нею спадщини.

Верховний Суд у постанові від 22.09.2021 у справі №227/3750/19 виходив із того, що наявність перешкод для нотаріального оформлення спадкових прав не позбавляє спадкоємця можливості захистити своє право шляхом звернення до суду з вимогою про визнання права власності на спадкове майно.

При цьому суд не вбачає необхідності вирішувати питання про встановлення факту прийняття спадщини в окремому провадженні, оскільки такий факт безпосередньо входить до предмета доказування у даній справі про визнання права власності на спадкове майно та необхідний для правильного вирішення заявленої позовної вимоги.

Такий підхід відповідає правовим висновкам Верховного Суду щодо можливості встановлення у справі про визнання права власності в порядку спадкування обставин, які підтверджують прийняття спадщини, без необхідності попереднього звернення до суду з окремою вимогою про встановлення відповідного юридичного факту.

Вирішуючи питання щодо належного відповідача, суд виходить із характеру заявленого позову та встановлених обставин. Вінницька міська рада є органом місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, при цьому спадкова справа після смерті ОСОБА_3 не заводилася, а інших осіб, які б у встановленому законом порядку оформили або прийняли спадщину на спірне майно, матеріалами справи не встановлено.

За таких обставин розгляд позову до Вінницької міської ради не порушує прав інших спадкоємців, які прийняли спадщину, оскільки доказів прийняття спадщини іншими особами та оформлення ними спадкових прав щодо спірного транспортного засобу суду не надано.

Суд також враховує, що відповідно до частини п`ятої статті 1268 Цивільного кодексу України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Отже, право позивача на спадкове майно виникає не з моменту отримання свідоцтва про право на спадщину, а з моменту відкриття спадщини за умови її прийняття. Свідоцтво про право на спадщину є документом, який підтверджує спадкове право та необхідний для його оформлення у нотаріальному порядку, однак відсутність такого свідоцтва сама по собі не припиняє права спадкоємця на прийняту ним спадщину. Такий правовий підхід також підтверджений Верховним Судом.

Таким чином, встановлені судом обставини у своїй сукупності свідчать про те, що позивач є дружиною спадкодавця, постійно проживала з ним на час відкриття спадщини, не заявляла про відмову від її прийняття, а тому прийняла спадщину; спірний транспортний засіб був зареєстрований за спадкодавцем, був набутий ним у період шлюбу, а доказів його особистої приватної власності матеріали справи не містять.

Враховуючи встановлений режим спільної сумісної власності подружжя та прийняття позивачем спадщини після смерті чоловіка, до позивача перейшли спадкові права щодо належної спадкодавцеві частки у спірному транспортному засобі.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом на транспортний засіб PEUGEOT BIPPER, 2014 року випуску, номер шасі (VIN) НОМЕР_1 , є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача, однак з огляду на заяву представника відповідача судові витрати слід залишити за позивачем.

Керуючись статтями 15, 16, 1216, 1217, 1218, 1220, 1261, 1268, 1269, 1270, 1296, 392 Цивільного кодексу України, статтями 60, 61, 70 Сімейного кодексу України, статтями 4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 258-259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до Вінницької міської ради про визнання права власності на спадкове майно задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на транспортний засіб марки PEUGEOT, модель BIPPER, 2014 року випуску, номер шасі (VIN) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 .

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення чи складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники судового розгляду:

Позивач ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_1 ;

Відповідач Вінницька міська рада, ЄДРПОУ 25512617, адреса: 21050, Україна, м. Вінниця, вул. Соборна, 59.

Повний текст рішення суду складено 28.09.2026.

Суддя: