Решение № 140229998, 01.10.2026, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2026 Справа № 917/767/26

Господарський суд Полтавської області у складі судді Ківшик О.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження справу

за позовною заявою Фізичної особи-підприємця Шупика Михайла Миколайовича, АДРЕСА_1

до відповідача Державної установи "Надержинщинська виправна колонія (№ 65)", вул.Паркова, 12, с. Божківське, Полтавський район, Полтавська область, 38718

про стягнення 62 815,50 грн,

Секретар судового засідання Ісенко М.В.

Без виклику учасників справи,

установив:

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.

Фізична особа-підприємець Шупик Михайла Миколайовича просить суд стягнути з Державної установи "Надержинщинська виправна колонія (№ 65)" 62 815,50 грн заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 11.03.2026 між сторонами Договору купівлі-продажу № К-12.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на те, що Відповідачем в порушення прийнятих на себе зобов`язань за вказаним Договором не оплачено отриманий від Позивача товар.

На підтвердження обґрунтованості позовних вимог Позивач надав наступні докази в копіях (арк.с. 3-23): лист №20260401/2 від 01.04.2026, товаро-транспортні накладні, видаткові накладні №1/2026 від 11.03.2026, № 2/2026 від 12.03.2026, №3 від 12.03.2026, Договір №К-12 купівлі-продажу від 11.03.2026.

Відповідач надав суду за вх №6729 від 18.05.2026 відзив на позов, за мотивами якого проти позову заперечує, стверджуючи про невідповідність видаткових накладних вимогам Закону України.

Інших заяв по суті спору до суду не надходило.

2. Процесуальні питання, вирішені судом.

20.04.2025 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Шупик Михайла Миколайовича до відповідача Державної установи "Надержинщинська виправна колонія (№ 65)" про стягнення 62 815,50 грн заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 11.03.2026 між сторонами Договору купівлі-продажу № К-12.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.04.2026 справу № 917/767/26 розподілено судді Ківшик О.В.

Суд ухвалою від 27.04.2026 року позовну заяву залишив без руху, встановив спосіб усунення недоліків та надав позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви.

28.04.2026 року до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви на виконання вимог означеної ухвали суду (вх. № 5723), недоліки усунено у спосіб, встановлений судом.

Суд ухвалою від 04.05.2026 постановив прийняти позовну заяву до розгляду і відкрити провадження у справі, здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), встановити сторонам процесуальні строки для подання заяв по суті спору (Відповідачу строк для подання відзиву на позов - 15 днів з дня вручення ухвали).

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України). Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

2. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

11.03.2026 між Фізичною особою-підприємцем Шупиком Михайлом Миколайовичем (Продавець) та Державною установою "Надержинщинська виправна колонія (№ 65)" (Покупець) укладений Договір купівлі-продажу № К-12 (арк.с. 10-11, далі Договір).

При цьому сторони узгодили, зокрема, таке:

- Продавець зобов`язується передати Покупцеві товари, код за класифікатором Єдиного закупівельного словника ДК 021:2015:04310000-7 "Деревина" найменування : деревина дров`яна, І групи, неколоті, твердолистяні у кількості 70 куб.м., ціна за одиницю виміру 2 326,50, загальна вартість товару 162 855,00, а Покупець - прийняти і оплатити такі товари (п. 1.1- п. 1.3 Договору);

- якість Товару, що постачається, повинна відповідати держстандартам. Якість товару повинна бути підтверджена документом, що підтверджує його якість та безпечність (оригінал або копія, завірена печаткою Продавця), відповідно до діючого законодавства (п. 2.1 Договору);

- якщо на партію товару відсутні передбачені Договором документи, які підтверджують якість товару, Покупець не приймає та не оплачує товар, а Продавець за свій рахунок здійснює протягом 5 (п`яти) діб допоставку товару, що відповідає вимогам Договору (п. 2.2 Договору);

- якщо на партію товару відсутні передбачені Договором документи, які підтверджують кількість товару (рахунки-фактури, накладні), Покупець не призупиняє прийом товару, а складає акт про фактичну якість, кількість і комплектність поставленого товару і в акті вказується, які документи відсутні (п. 2.3 Договору);

- паливна деревина має бути по довжині - від 0,5 м до 1,0 м, по товщині - від 15 см до 25 см, не рубані. Колоди повинні бути очищені від сучків і гілок. Вологість не більше 25% Висота сучків, що залишилася не повинна перевищувати 30 мм. Дрова можуть бути, як в корі, так і без неї, без гнилі, трухляви та сторонніх матеріалів (п. 2.4 Договору);

- оплата товару здійснюється не пізніше 14 банківських днів з моменту проведення поставки на склад Покупця на підставі рахунків-фактур Продавця, належним чином оформлених накладних (п. 4.1 Договору);

- Продавець повинен здійснити поставку товару у повному обсязі включно до 27.03.2026 (п. 5.1 Договору);

- Покупець здійснює прийом товару після надання усього комплекту документів, зазначених в п.2.1 та п. 4.1 цього Договору. У разі виявлення недоліків товару Продавець зобов`язаний за свій рахунок провести заміну такого товару протягом п`яти діб на товар, що відповідає вимогам Закону (п. 5.3 Договору);

- Продавець зобов`язується, серед іншого, забезпечити поставку товарів, якість яких відповідає умовам, встановленим в розділі ІІ цього Договору, забезпечити вчасне надання на оплату документів, оформлених належним чином (підп. 6.1.2, 6.1.3 п. 6.1 Договору);

- Покупець має право повернути рахунок Продавцеві без здійснення оплати у разі неналежного оформлення документів (відсутності печатки, підписів тощо) (підп. 6.4.3 п.6.4 Договору);

- Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2026 (п. 10.1 Договору).

На виконання умов вказаного Договору Позивач поставив Відповідачеві товар деревину у загальній кількості 27 куб.м. вартістю 62 815,50 грн відповідно до накладних №1/2026 від 11.03.2026 року, № 2/2026 від 12.03.2026 року, № 3/2026 від 12.03.2026 року.

У позовній заяві Позивач вказує, що разом з вказаними видатковими накладними ним надавались рахунки-фактури на оплату, матеріали справи не містять рахунків, проте факт їх надання Відповідач визнає.

У матеріалах справи наявні копії означених видаткових накладних (арк.с. 7-9), які містять підписи Позивача, скріпленні печаткою Позивача, та відбиток штампу Відповідача та підпис особи, яка отримала товар за видатковими накладними.

Крім того, у матеріалах справи наявні три товаро-транспортні накладні (арк.с. 5, 6,12), відповідно до яких дрова твердих порід у кількості 9 куб.м. за кожною Позивач поставив відповідачеві.

Вказані товаро-транспортні накладні містять підписи Позивача, скріпленні печаткою Позивача, та відбиток штампу Відповідача та підпис особи, яка отримала товар за товаро-транспортними накладними, із зазначенням її прізвища.

За даними Позивача, Відповідач в порушення умов Договору отриманий товар не оплатив, заборгованість складає 62 815,50 грн.

Адвокатське об`єднання "Партнери" від імені Позивача звернулося до Відповідача засобами електронної пошти 01.04.2026 з повідомленням про необхідність здійснення оплати за поставлений товар, а також про розірвання договору відповідно до п. 6.2.3 Договору у зв`язку з невиконанням зобов`язань з оплати товару (арк.с. 4).

Враховуючи відсутність реагування на вказане повідомлення та вважаючи свої права порушеними, Позивач звернувся до суду з цим позовом.

4. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення, та висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Суд встановив, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який регулюється нормами §3 та §1 глави 54 ЦК України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань відповідно до ЦК України, і згідно ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

За приписами ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 334 ЦК України).

Згідно ст. 669 ЦК України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості.

Правові наслідки порушення умов Договору щодо кількості товару врегульовані ст. 670 ЦК України : якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (ч.3 ст.692 ЦК України).

Частиною першою ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Як встановив суд, Позивач поставив Відповідачеві 27 куб.м. деревини вартістю 62 815,50 грн відповідно до накладних № 1/2026 від 11.03.2026 року, № 2/2026 від 12.03.2026 року, № 3/2026 від 12.03.2026 року, які містять підписи Позивача, скріпленні печаткою Позивача, та відбиток штампу Відповідача та підпис особи, яка отримала товар за видатковими накладними.

Нормами статті 615 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 688 ЦК України покупець зобов`язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

У разі невиконання покупцем цього обов`язку продавець має право частково або в повному обсязі відмовитися від задоволення відповідних вимог покупця, якщо продавець доведе, що невиконання покупцем обов`язку повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу спричинило неможливість задоволення його вимог або спричинить для продавця витрати, що перевищують його витрати у разі своєчасного повідомлення про порушення умов договору.

Статтею 674 ЦК України передбачено, що відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в порядку, встановленими законом та іншими нормативно-правовими актами.

Чинним законодавством врегульовано порядок приймання товару за кількістю.

Таким нормативним актом є Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затверджена постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 № П-6 (Інструкція П-6).

Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 12.09.1991 року №1545-ХІІ "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР" до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, не врегульованих законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції та законам України.

Ця Інструкція застосовується у всіх випадках, коли стандартами, технічними умовами, Основними і Особливими умовами поставки чи іншими обов`язковими правилами не встановлено інший порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю.

Пунктом 16 Інструкції визначено, що якщо при прийманні продукції буде виявлена ??недостача, то одержувач зобов`язаний призупинити подальшу прийомку, забезпечити збереження продукції, а також вжити заходів до запобігання її змішання з іншою однорідної продукцією.

Про виявлену недостачу продукції складається акт з підписами осіб, які виконували прийомку продукції.

Відповідно до приписів п. 17 Інструкції, одночасно з призупиненням приймання одержувач зобов`язаний викликати для участі в продовженні приймання продукції і складанні двостороннього акту представника відправника, за умови що він з того ж міста, а якщо продукція отримана в оригінальній упаковці або в непошкодженій тарі виробника, що не є відправником, представника виробника з того ж міста.

Повідомлення про виклик представника відправника (виробника) має бути відправлено (передано) йому по телеграфу (телефону) не пізніше 24 годин, а щодо швидкопсувної продукції - негайно після виявлення недостачі, якщо інші строки не встановлені Основними і Особливими умовами поставки, іншими обов`язковими для сторін правилами або договором (п. 17а Інструкції).

Згідно п. 18 Інструкції, при неявці представника відправника (виробника) за викликом одержувача, а також у випадках, коли виклик представника іногороднього відправника (виробника) не є обов`язковим, приймання продукції за кількістю і складання акта про недостачу проводиться:

а) за участю представника іншого підприємства (організації), виділеного керівником чи заступником керівника цього підприємства (організації), або

б) за участю представника громадськості підприємства-одержувача, призначеного керівником чи заступником керівника підприємства з числа осіб, затверджених рішенням заводського, фабричного або місцевого комітету профспілки цього підприємства, або

в) односторонньо підприємством-одержувачем, якщо відправник (виробник) дав згоду на односторонню прийомку продукції.

Стосовно тверджень Відповідача, що Позивач в порушення умов Договору поставив товар у меншій кількості (5,58 куб.м. за кожною із трьох видаткових накладних), суд зазначає наступне.

На підтвердження означеної обставини Відповідач надав суду лише копію Акту про фактичну якість, кількість і комплектність поставленого товару (акт про невідповідність) від 12.03.2026, який складений в односторонньому порядку представниками Відповідача (арк.с. 41).

Разом з тим, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження як повідомлення Відповідачем Позивача про встановлені у вказаному акті обставини, так і виклику представника Позивача для участі в продовженні приймання продукції, що суперечить приписам п. 17-18 зазначеної Інструкції. На наявність таких доказів Відповідач не посилається.

Отже, наданий Відповідачем означений Акт суд не оцінює як допустимий та достовірний доказ відповідно до наведених норм права в силу приписів ст. 77, 78 ГПК України.

Стосовно тверджень відповідача про невідповідність видаткових накладних № 1/2026 від 11.03.2026 року, № 2/2026 від 12.03.2026 року, № 3/2026 від 12.03.2026 року приписам ч.2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України", суд зазначає таке.

У відповідності до положень статей 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію. При цьому, в силу вимог ч. 2 ст. 9 зазначеного Закону, первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Із вказаними положеннями Закону кореспондуються приписи п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, відповідно до яких встановлено такі ж вимоги до первинних документів. Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Господарські операції мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.08.2018 у справі № 814/309/17).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 05.09.2019 у справі № 910/14371/18, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та посвідчення накладної печаткою товариства фіксує факт здійснення господарської операції і підтвердження договірних відносин, що є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

При цьому, слід зазначити, що вимоги Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" щодо правильності оформлення первинних документів передбачають наявність в документах такого реквізиту, як "інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції" лише альтернативно такому обов`язковому реквізиту, як особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 19.04.2016 у справі № 21-4985а15.

В матеріалах справи наявні копії видаткових накладних №1/2026 від 11.03.2026 року, №2/2026 від 12.03.2026 року, №3/2026 від 12.03.2026 року (арк.с. 7-9) та товарно-транспортних накладних (арк.с. 5, 6,12).

Означені видаткові накладні містять підписи Позивача, скріпленні печаткою Позивача, та відбиток штампу Відповідача та підпис особи, яка отримала товар за видатковими накладними. Відповідач у відзиві на позов не спростовує факту отримання від Позивача товару саме його представником.

Таким чином, підписані сторонами видаткові накладні є самостійними та достатніми доказами отримання Відповідачем товару.

Окрім того, Відповідачем не доведено за допомогою належних та допустимих доказів протиправність використання його штампу чи доказів його втрати, тому суд вважає не спростованим відповідачем факт поставки товару на суму 62 815,50 грн.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 11.10.2019 у справі № 917/282/18.

Згідно з висновком Верховного Суду, сформульованим у постанові від 16.02.2022 у справі № 914/1954/20, суди мають враховувати принцип добросовісності - стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина заборони суперечливої поведінки, в основі якої лежить принцип добросовісності, базується на римській максимі: ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, та, що не відповідає попереднім заявам або поведінці однієї сторони, за умови, що інша розумно на них покладається.

Таким чином, поведінка та дії управнених та зобов`язаних сторін (позивача та відповідача) повинні відповідати принципу добросовісності та сутності чесної ділової практики, будуватися на взаємоповазі та дотриманні інтересів усіх учасників цих відносин.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України). Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Цивільне законодавство ґрунтується на вільному здійсненні цивільних прав, а також добросовісності учасників цивільних правовідносин при здійсненні цивільних прав і виконання обов`язків. Таким чином, особа не може отримувати переваги від недобросовісної поведінки.

Згідно із ч. 2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 79 ГПК наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до с. 79 ГПК України стандарт доказування підкреслює необхідність зіставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто з уведенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньої кількості доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тобто, на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж ні.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини, з урахуванням поданих доказів, видається більш вірогідним, ніж протилежний (п. 6.19, 6.20 постанови Верховного Суду від 04.02.2021 у справі №910/11534/18).

Як встановлено судом, Відповідачем не надано суду жодних належних доказів, що підтверджують як факт виконання своїх зобов`язань з оплати отриманого товару, так і пред`явлення претензій до позивача щодо якості та кількості отриманого товару в установленому порядку.

Враховуючи специфіку взаємовідносин між сторонами в частині узгодження кількості та якості товару, суд оцінює надані Позивачем докази на підтвердження поставки відповідачу товару у кількості зазначеній у накладних та отримання його відповідачем більш вірогідними.

Суд зауважує, що у відзиві на позов Відповідач одночасно визнає факт ввезення на його охронювану територію через контрольно-пропускний пункт установи від Позивача деревини за вказаними видатковими накладними, але у меншій кількості (5,58 куб.м. за кожною із трьох видаткових накладних), на підтвердження чого надає Акт про фактичну якість, кількість і комплектність поставленого товару (акт про невідповідність) від 12.03.2026, та спростовує ці видаткові накладні повністю як такі, що не відповідають приписам ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України", що має ознаки суперечливої поведінки та є неприпустимим.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що Позивач належним чином виконав зобов`язання за вищезазначеним Договором щодо здійснення ним поставки Відповідачу 27 куб.м. деревини вартістю 62 815,50 грн відповідно до накладних № 1/2026 від 11.03.2026 року, № 2/2026 від 12.03.2026 року, № 3/2026 від 12.03.2026 року.

Строк виконання зобов`язань з оплати отриманого Відповідачем товару в силу приписів наведених норм права та узгоджених сторонами у Договорі строків є таким, що настав.

Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов`язань за вказаним Договором не оплатив поставлену Позивачем деревину у вказані строки, заборгованість останнього складає 62 815,50 грн. Ця обставина відповідачем не спростована.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.

Допустимих доказів в спростування зазначеного чи будь-яких інших обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача 62 815,50 грн заборгованості підтверджені документально та нормами матеріального права, Відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи при зверненні з позовом у цій справі Позивач квитанціями №2419-6224-8986-0786 від 19.04.2026 та № 7018-1454-5529-0058 від 28.04.2028 сплатив судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Зарахування вказаної суми судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджується відповідними виписками.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на задоволення позову та враховуючи приписи ст. 129 ГПК України, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.

Керуючись статтями 129, 232-233, 236-238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державної установи "Надержинщинська виправна колонія (№ 65)" (вул.Паркова, 12, с. Божківське, Полтавський район, Полтавська область, 38718, код ЄДРПОУ 08564311) на користь Фізичної особи-підприємця Шупика Михайла Миколайовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 62 815,50 грн заборгованості та 2 662,40 грн витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ із набранням рішенням законної сили.

3. Рішення надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.

Рішення підписано 01.10.2026 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Суддя О.В.Ківшик