Решение № 140229953, 30.09.2026, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування:

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.2026 Справа № 917/870/26

Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О. М., секретар судового засіданні Сьомкіна А. В., розглянувши справу № 917/870/26

за позовною заявою керівника Полтавської окружної прокуратури, вул. Антона Грицая, 1, м. Полтава, 36003

в інтересах держави в особі:

1. Департаменту освіти і науки Полтавської обласної державної адміністрації, вул. Котляревського, 20/8, м. Полтава, 36000

2. Полтавської обласної ради, вул. Соборності, 45, м. Полтава, 36014,

до відповідачів:

1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаваенергозбут", вул. Панянка, 65 Б, м. Полтава, 36022,

2. Полтавського навчально-реабілітаційного центру Полтавської обласної ради, вул. Героїв України, 16, м. Полтава, 36040,

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 178 941,90 грн,

Без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

01.05.2026 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява керівника Полтавської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту освіти і науки Полтавської обласної державної адміністрації та Полтавської обласної ради до відповідачів - Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаваенергозбут" та Полтавського навчально-реабілітаційного центру Полтавської обласної ради про визнання недійсними додаткових угод №1 від 25.01.2024 року, №2 від 23.02.2024 року, №3 від 21.05.2024 року, № 4 від 26.06.2024 року, №5 від 14.08.2024 року до договору №4505 про постачання електричної енергії споживачу від 29.12.2023 року, укладених між Полтавським навчально-реабілітаційним центром Полтавської обласної ради та ТОВ "Полтаваенергозбут", та стягнення надмірно сплачених коштів у сумі 178 941,90 грн (вх. № 904/26).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що додаткові угоди №1 від 25.01.2025 року, №2 від 23.02.2024 року, №3 від 21.05.2024 року, № 4 від 25.06.2024 року та №5 від 14.08.2024 р. до договору №4505 про постачання електричної енергії споживачу від 29.12.2023 року були укладені всупереч приписам пунктів 2, 7 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", що зумовлює підстави для визнання їх недійсними згідно положень ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 2015 ЦК України.

Ухвалою від 05.05.2026 року суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі; ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та встановив сторонам строки для подачі заяв по суті справи.

13.05.2026 року до суду від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву (вх. №6525), в якому останній заперечував проти задоволення позовних вимог з огляду на наступне:

- у якості обґрунтування коливання ціни на електричну енергію ТОВ "Полтаваенергозбут" використано дані, розміщені на офіційному веб-сайті АТ "Оператор Ринку" за посиланням https://www.oree.ua, які є публічно доступними, з яких вбачається зростання середньозваженої ціни закупівлі електричної енергії на ринку "на добу наперед" (ОЕС);

- Постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 року №1178 затверджені Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених ЗУ "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування (далі - Особливості.). Підпункт 7 пункту 19 Особливостей є самостійним та відмінним правовим механізмом, який регулює саме зміну ціни у зв`язку зі зміною визначених індикаторів та складових, зокрема середньозважених цін на електроенергію на ринку "на добу на перед, за обов`язкової умови, що в самому договорі встановлено порядок зміни ціни. У тексті цього підпункту відсутня будь-яка згадка про ліміт "10%", оскільки логіка підпункту 7 пункту 19 Особливостей полягає не у разовому погодженому підвищенні ціни, а у формульному перегляді ціни, відповідно до заздалегідь погодженого алгоритму, який забезпечує приведення ціни Договору у відповідність до змін ринкових та/або регульованих складових.

18.05.2026 р. до суду від прокуратури надійшла відповідь на відзив (вх. №6784), в якій прокурор на спростування доводів відповідача 1 зазначив наступне:

- постанова НКРЕКП від 09.12.2023 № 2337 та Постанова НКРЕКП від 09.12.2023 №2322 опубліковані на офіційному сайті НКРЕКП 09.12.2023, а тому були доступні для ознайомлення учасниками та замовнику ще до подання тендерних пропозицій та укладення договору;

- згідно пункту 7 частини 5 статті 41 Закону, зміна істотних умов договору через зміну регульованих цін (тарифів) можлива лише у випадку, коли такі тарифи змінилися після підписання Договору та до повного його виконання;

- Постанова Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 не передбачає внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі", а лише встановлює певні особливості щодо процедури здійснення публічних закупівель під час дії воєнного стану; вона деталізує випадки для можливості зміни сторонами правочину ціни договору в порядку п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", та не встановлює іншого алгоритму розрахунку процентного співвідношення ціноутворення передбаченого даною нормою;

- загальне збільшення ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі;

- закон надає право замовнику та учаснику внести зміни в тендерну документацію/пропозицію в разі необхідності, тому, будучи обізнаними ще до моменту укладення договору про зміни у тарифах, сторони договору не були позбавлені можливості внести відповідні зміни в тендерну документацію і пропозицію, тим більше, що такі зміни передбачаються на період майбутнього договору;

- враховуючи умови основного договору від 29.12.2023 № 4505 та статус ТОВ "Полтаваенергозбут" як електропостачальника, останній зобов`язаний був повідомити замовника, як споживача за майбутнім договором про зміни в тарифах, які відбулися до укладення майбутнього договору;

- постановою НКРЕКП від 09.12.2023 № 2322 встановлено тариф на послуги з передачі електричної енергії саме НЕК "Укренерго", а не відповідачу ТОВ "Полтаваенергозбут";

- оскільки додаткова угода № 1 від 25.01.2024 є недійсною, то й всі наступні додаткові угоди, якими підвищено ціну за одиницю товару, також є недійсними, оскільки істотна умова угоди ціна, ґрунтується на попередній недійсній угоді, є похідною та застосовувалась для розрахунку збільшення ціни по всіх наступних угодах;

- вказані скріншоти жодним чином не відображають коливання цін у період постачання електроенергії з моменту підписання попередньої додаткової угоди;

- додаткова угода №2 від 23.02.2024 підлягає визнанню недійсною, оскільки укладена за відсутності належного документального обґрунтування, а також - з перевищенням максимального ліміту у 10 %, що не відповідає вимогам п. 2 ч. 5 статті 41 Закону № 922-VIII. Аналогічна ситуація й з іншими додатковими угодами;

- укладання всіх спірних додаткових угод зумовили зміну істотних умов договору про закупівлю, що є прямим порушенням вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону та є підставою для їх визнання недійсними.

Позивачі - Полтавська обласна рада та Департамент освіти і науки Полтавської обласної державної адміністрації у встановлений ухвалою від 05.05.2026 р. строк (5 днів з моменту отримання даної ухвали) не повідомили суд чи підтримуються ними вимоги прокурора, заявлені у цьому позові. Відповідно до довідки про доставку електронного листа позивачі отримали копії ухвали від 05.052026 року у своєму електронному кабінеті 05.05.2026 р.

З огляду на те, що станом на дату постановлення ухвали від 05.05.2026 р. про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, відповідачі 2 не мав зареєстрованого електронного кабінету у підсистемі Електронний суд ЄСІТС, суд направив копію вищезазначеної ухвали відповідачу 2 рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою місцезнаходження: вул. Героїв України, 16, м. Полтава, 36040 Копія ухвали від 19.05.2026 року, який повернувся до суду з поштовою відміткою "Одержувач відсутній за вказаною адресою" (11.05.2026 р.).

Відповідно до п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Господарський суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.03.2021 у справі № 910/1487/20, де зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, яким в даному випадку є суд (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Відтак, згідно ст.242 ГПК України, відповідач 2 вважається належним чином повідомленим про судовий розгляд його справи.

Відповідач 2 не скористався правом на подачу відзиву на позовну заяву.

Згідно з ч. 8 ст. 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до частини п`ятої статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Під час розгляду справи по суті суд дослідив усі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Суд звертає увагу, що з 29.06.2026 року по 17.07.2026 року включно та з 03.08.2026 по 19.08.2026 включно суддя Тимощенко О. М. перебувала у відпустці.

Суд також зазначає, що з урахуванням умов воєнного стану в Україні, загальної ситуації в Україні та особливого режиму роботи суду, спрямованого на необхідності збереження життя і здоров`я суддів, працівників апарату та відвідувачів суду, суд здійснює розгляд справи №917/870/26 у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

Щодо наявності підстав представництва органами прокуратури інтересів держави у спірних правовідносинах, суд враховує таке.

Пунктом 3 ст. 131-1 Конституції України визначено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

У рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття інтереси держави висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійснені програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності - державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація поняття інтереси держави особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно. "Державний інтерес" у спірних правовідносинах полягає, перш за все, у законності використання органами державної влади бюджетних коштів для придбання товарів, робіт і послуг та іншої допомоги з метою забезпечення нагальних потреб в умовах воєнного стану, зокрема, забезпечення ефективного, своєчасного виконання правочинів, укладених з метою належного функціонування держави.

Верховним Судом в постанові від 10.06.2021 по справі №910/114/19 висловлено позицію про те, що визначене положеннями Закону України "Про публічні закупівлі" спеціальне законодавче регламентування процедури закупівлі товарів, робіт і послуг для потреб держави хоч і має на меті створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, розвиток добросовісної конкуренції і запобігання проявам корупції, проте одночасно слугує захисту інтересів держави, а тому така процедура спрямована, перш за все, на задоволення потреб держави у певних групах товарів, робіт і послуг в особі конкретних замовників, які фінансуються за рахунок бюджетних коштів.

Відтак, прямий інтерес держави полягає у неухильному дотриманні учасниками процедури закупівлі та замовником встановлених Законом України "Про публічні закупівлі" вимог.

Проведення процедури державних закупівель та укладення договору із порушенням законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 по справі №912/989/18.

У постанові від 23.09.2021 по справі № 910/11608/20 Верховний Суд вказав на ту обставину, що закупівля проводиться не лише для того, щоб забезпечити однакову можливість всім суб`єктам господарювання продавати свої товари, роботи чи послуги державі, але й для того, щоб закупівля була проведена на максимально вигідних для держави умовах.

Крім того, використання бюджетних коштів з порушенням вимог законодавства підриває матеріальну і фінансову основу системи бюджетного фінансування, що в свою чергу завдає шкоду інтересам держави.

Звернення прокурора до суду з вказаною позовною заявою має важливе значення для зміцнення правопорядку в сфері здійснення публічних закупівель і захисту економічної конкуренції та додержання всіма учасниками цих суспільних відносин принципу законності (ст. 68 Конституції України).

Таким чином, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес.

Інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які належать до їхньої компетенції, а також у захисті прав та свобод інтересів місцевого значення, які не мають загальнодержавного характеру, але направлені на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку в спосіб, який належить до їх відання.

Невиконання встановлених законодавством норм при організації та проведенні тендерних процедур порушує інтереси держави в частині гарантування організації діяльності органів державної влади відповідно до вимог Конституції та законів України, забезпечення безумовного виконання нормативно-правових актів держави.

Окрім того, як зазначив Прокурор у позовній заяві, укладенням додаткових угод до договору №4505 від 29.12.2023 р. на постачання електричної енергії порушені матеріальні інтереси, оскільки з урахуванням додаткових угод фактично отримано менше електричної енергії у порівнянні з первісним договором за значно вищою ціною.

Згідно зі ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", окрім обґрунтування порушень або загрози порушення державних інтересів, прокурор у позовній заяві має вказати орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави, а також довести, що вказані суб`єкти не здійснюють або неналежним чином здійснюють захист цих інтересів.

Згідно з Статутом, затвердженим наказом начальника Управління майном Полтавської обласної ради № 241 від 04.09.2025 (а. с. 113 - 129), Полтавський навчально-реабілітаційний центр Полтавської обласної ради є комунальним закладом освіти, заснований на майні спільної (комунальної) власності територіальних громад, сіл, селищ, міст Полтавської області і переданий в управління Департаменту освіти і науки Полтавської обласної державної адміністрації.

Засновник Центру - Полтавська обласна рада.

Власник Центру - територіальні громади сіл, селищ і міст Полтавської області в особі Полтавської обласної ради. Центр підзвітний та підконтрольний Полтавській обласній раді.

Центр підпорядкований та підзвітний Департаменту освіти і науки Полтавської обласної державної (військової) адміністрації (розділ І Загальні положення Статуту).

Джерелом формування майна закладу освіти є: майно, передане йому Засновником; фінансування з обласного бюджету; капітальні вкладення і дотації з обласного бюджету; безоплатні або благодійні внески, пожертвування підприємств і громадян; організацій, - придбання та приймання майна іншого підприємства, організації (п. 5.3 Статуту).

Відповідно до п. 5 Положення про Департамент освіти і науки Полтавської обласної державної адміністрації, затвердженого тимчасовим виконувачем обов`язків начальника ПОВАВ. Когутом 24.07.2025 р. (а. с. 107 - 112), Департамент відповідно до своїх повноважень виконує такі завдання, зокрема: координує дотримання закладами, підприємствами, установами та організаціями правил, норм, стандартів у межах визначених повноважень; вносить пропозиції щодо проєкту обласного бюджету; забезпечує ефективне і цільове використання відповідних бюджетних коштів; координацію та контроль діяльності закладів освіти, що належать до сфери управління облдержадміністрації, організація роботи з їх кадрового, матеріально-технічного і науково-методичного забезпечення; оперативно управляє майном закладів освіти спільної власності сіл, селищ, міст Полтавської області як представник засновника, на якого покладено повноваження з питань освіти, в межах повноважень; забезпечує на належному рівні з метою підвищення ефективності управління майном спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області, що належить до сфери управління облдержадміністрації: управління підприємствами, установами, організаціями, майно яких спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області; здійснення контролю за збереженням та ефективністю використання майна, переданого в управління підприємств, установ та організацій; погодження річних фінансових та інвестиційних планів (за наявністю), кошторисів (за наявності), планів асигнувань (за наявності) підприємств, установ і організацій та проведення моніторингу їх фінансової діяльності, здійснення інших, передбачених законодавством функцій з управління підприємствами, установами, організаціями тощо.

За приписами ч. 1 ст. 17 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 3 ст. 140 Конституції України, ст. 2 З" "Про місцеве самоврядування в Україні", місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Згідно зі статтею 143 Конституції України, територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування, зокрема, управляють майном, що є в комунальній власності.

У ст. 1 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" наведено визначення поняття права комунальної власності - це право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Частиною 1 ст. 6 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.

Згідно з ч. 1 ст. 10 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні", сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до ч. 3, 5 ст. 16 ЗУ "Про місцеве самоврядування", матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад і саме відповідні ради здійснюють права суб`єкта. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Частиною 8 статті 60 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів.

Відповідно до ст.18-1 ЗУ "Про місцеве самоврядування" орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцеві самоврядування.

Оскільки засновником відповідача 2 та власником його майна є Полтавська обласна рада, яка фінансує і контролює діяльність цього комунального закладу, а також зобов`язана контролювати виконання місцевого бюджету, зокрема законність та ефективність використання Полтавським навчально-реабілітаційним центром Полтавської обласної ради коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, суд дійшов висновку про те, що Полтавська обласна рада є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів місцевого бюджету, а тому є належним позивачем у цій справі. Схожі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, від 26.10.2022 у справі № 904/5558/20 (підпункти 5.50, 5.51) та від 21.12.2022 у справі № 904/8332/21 (пункт 33).

Навчальний заклад у спірних правовідносинах діє як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів) та є замовником товару (електричної енергії) в обсязі та в межах видатків, що визначені Полтавською обласною радою (розпорядником бюджетних коштів вищого рівня).

З урахуванням того, що використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - мешканців міста; завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності; неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси територіальної громади.

Відповідна правова позиція викладена в п. 54 постанови Верховного Суду від 09.08.2023 у справі № 924/1283/21.

Таким чином, у даному випадку Полтавська обласна рада виступає уповноваженим органом та належним позивачем у справі як засновник закладу освіти, яким допущено безпідставне перерахування коштів, виділених з бюджету для задоволення освітніх потреб, а також як орган, відповідальний за раціональне і цільове використання коштів місцевого бюджету, є належним стягувачем заборгованості до нього.

Полтавська окружна прокуратура листами від 09.03.2026 р. за вих. №55-90-3831вих-26 та від 23.04.2026 р. за вих. №55-90-6594вих-26 звернулася до Департаменту освіти і науки Полтавсьокої ОДА та Полтавської обласної ради вказавши про порушення вимог чинного законодавства та необхідність вжиття заходів щодо повернення надмірно сплачених коштів, у тому числі шляхом звернення з позовом до суду.

Листом від 27.04.2026 за вих. № 01-28/1241/28/1748 Полтавська обласна рада та листом від 30.04.2026 за вих. № 1835/0201-15 Департамент освіти та науки Полтавської ОВА повідомили про відсутність підстав для звернення до суду .

Отже, Полтавська обласна рада та Департамент освіти і науки Полтавської ОВА обізнані про порушення інтересів держави, мають відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Суд погоджується з доводами Прокурора щодо правомірності визначення Полтавської обласної ради та Департаменту освіти і науки Полтавської ОВА позивачами у справі, як суб`єктів владних повноважень, до компетенції яких віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави, у спірних правовідносинах.

30.04.2026 р. Полтавська окружна прокуратура на виконання вимог ч. 4 ст. 23 ЗУ "Про прокуратуру" листом за вих. №55-90-6925вих-26 повідомив Полтавську обласну раду та Департамент освіти і науки Полтавської ОВА про те, що прокуратурою буде подано відповідний позов.

Таким чином, на виконання ч. 3, 5 ст. 53 ГПК України та ч. 3, 4 ст. 23 ЗУ "Про прокуратуру" Прокурор при поданні позовної заяви здійснив всі необхідні дії, обґрунтував неналежне, здійснення захисту інтересів держави в особі Полтавської міської ради та Департаменту освіти і науки Полтавської ОВА, які не вжили заходів у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, про що повідомив позивачів відповідним листом.

За таких обставин, суд дійшов висновку про правомірність звернення прокурора до суду та необхідність розгляду по суті заявлених вимог.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд встановив наступне.

Полтавським навчально-реабілітаційним центром Полтавської обласної ради проведено відкриті торги щодо закупівлі товару UA-2023-12-07-016524-а (ДК 021:2015:09310000-5: Електрична енергія).

Відповідно до оголошення про проведення відкритих торгів (а. с. 18) очікувана вартість предмета закупівлі - 1 110 048,40 грн, кінцевий строк подання тендерних пропозицій - 15.12.2023 р., дата та час розкриття тендерних пропозицій - 15.12.2023 р.

Відповідно до тендерної пропозиції (вих. №02-10-4/14742 від 19.12.2023 р., а. с. 22) ціна за одиницю товару - 6,57 грн за 1кВт*год (з ПДВ), сума з ПДВ - 959 607,63 грн.

За результатом проведення торгів переможцем аукціону визначено Товариство з обмеженою відповідальність "Полтаваенергозбут".

У подальшому між Товариством з обмеженою відповідальність "Полтаваенергозбут" (далі - відповідач 1, постачальник) та Полтавським навчально-реабілітаційним центром Полтавської обласної ради (далі - відповідач 2, споживач) було укладено Договір №4505 про постачання електричної енергії споживачу від 29.12.2023 р. (далі договір, а. с. 23 - 29).

Відповідно до п. 1.1 договору, цей договір про постачання електричної енергії споживачу встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії.

За цим договором постачальник продає електричну енергію (код товару згідно Національного класифікатора ДК 021:2015: 09310000-5) (далі - товар, електрична енергія) споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору (п. 2.1 договору).

Початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднання, як є додатком 1 до цього договору (п. 3.1).

Згідно п. 5.1. Договору його ціна на дату підписання становить 8 234 112,00 грн, в т.ч. ПДВ 1 372 352,00 грн.

Вартість цього договору становить - 959 607 грн 63 коп., у тому числі ПДВ 20% - 159 934 грн 61 коп.

Вартість цього договору та ціна за одиницю товару може змінюватися у випадках, передбачених ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", у випадках, передбачених ст.651 Цивільного кодексу України, а також у разі встановлення ціни органами державної або виконавчої влади (п. 5.1 договору).

Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору (п. 5.2 договору).

Ціна на електричну енергію встановлюється з дотриманням вимог, передбачених Законом України "Про ринок електричної енергії" і ПРРЕЕ та інших нормативно-правових актів. Сторони домовилися про те, що ціна електричну енергію, затверджена регулятором, а також встановлена органами державної або виконавчої влади, повинна бути обов`язкова для сторін з дати її введенню в дію (п. 5.3 договору).

Інформація про ціну електричної енергії має бути розміщена на офіційному веб-сайті постачальника не пізніше ніж за 20 днів до початку її застосування з зазначенням порядку її формування, а у випадках передбачених абз. 2 п. 5.3 договору - застосування з дати введення її в дію (п.5.4 договору).

У разі збільшення ціни товару на ринку постачальник письмово звертається до споживача щодо зміни ціни за одиницю товару. Підтвердженням факту коливання ціни електричної енергії на ринку є інформація, що розміщена на офіційному сайті ДП "Оператор ринку" (https://www.oree.com.ua/).

Постачальник разом із письмовою пропозицією щодо внесення змін до договору надає інформацію у документальному вигляді (роздруківку із сайту), що розміщена на офіційному сайті ДП "Оператор ринку" (https://www.oree.com.ua/), про зміну ціни електричної енергії за період стосовно якого подається письмове звернення, що підтверджує збільшення середньоринкової ціни (діапазону цін тощо) за одиницю товару в тих межах/розмірах, на які постачальник пропонує змінити ціну товару.

Зміна ціни за одиницю товару (без врахування послуги з передачі та розподілу) регламентуються шляхом укладення додаткових угод пропорційно коливанню середньозваженої ціни (п. 5.6 договору).

Цей договір укладається на строк, зазначений у комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набуває чинності з дати подання споживачем заяви-приєднання. Умови цього договору починають виконуватись з дати початку постачання електричної енергії, зазначеної споживачем у заяві-приєднанні або дати визначеної у Комерційній пропозиції. у частині виконання грошових зобов`язань, договір діє до повного їх виконання (п. 14.1 договору).

Постачальник має повідомляти споживача про зміну будь-яких умов договору не пізніше ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право споживача припинити дію договору без сплати будь-яких штрафних санкцій чи іншої фінансової компенсації постачальнику, шляхом опублікування такого повідомлення на власному офіційному веб-сайті в мережі інтернет або повідомлення засобами електронного зв`язку на електронну адресу, вказану у заяві-приєднання до умов договору або письмово шляхом направлення поштового відправлення. (п. 14.2 договору).

Істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10 і 13 (крім підпункту 13 пункту 13) особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема:

2) погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення;

7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS, peгyльованих цін (тарифів), нормативів, середньозважених цін на електроенергію на ринку "на добу наперед", що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.

Усі зміни та доповнення до договору вносяться письмово додатковими угодами, які стають невід`ємною частиною договору (п. 14.7 договору).

У Додаткові 2 до договору "Комерційна пропозиція" сторонами узгоджено наступне:

- Ціна - за результатами закупівлі (останньої додаткової угоди) граничний розмір тарифу за фактично спожиту електричну енергію становить 5,47500 грн без урахування ПДВ та 6,57000 грн з ПДВ.

Ціна за фактично спожиту електричну енергію (без урахування ПДВ) розраховується за формулою:

Цфакт=Цкуп + Тп+Впост + Ппост + Тр, де:

Цкуп - фактична ціна купівлі електричної енергії електропостачальником на всіх сегментах ринку;

Тп- тариф на передачу електричної енергії оператора системи передачі (НЕК "Укренерго"), затверджений Регулятором;

Впост - витрати постачальника (плата за послуги оператора ринку, адміністратора розрахунків, оператора комерційного обліку, організатора аукціону; внески на регулювання НКРЕКП, витрати на фінансову гарантію та банківські послуги, передбачені Правилами ринку; та інші обов`язкові витрати постачальника згідно з нормативними документами);

Ппост - складова прибутковості Постачальника. Для цієї комерційної пропозиції 0,10 грн;

Тр - тариф за послугу з розподілу електричної енергії оператора системи розподілу , затверджений регулятором.

Сума податку на додану вартість (ПДВ) нараховується згідно Податкового кодексу України.

- Спосіб оплати за послуги з розподілу та передачі електричної енергії - ціна за електричну енергію, що зазначена в розділі "Ціна", включає вартість послуг з розподілу та передачі електричної енергії споживачу. Споживач здійснює плату за послуги з розподілу та передачі електричної енергії через постачальника, з наступним перерахуванням цієї оплати на рахунки ОСР та ОСП.

Відповідно до листа ТОВ "Полтаваенергозбут" від 23.01.2024 №02-10-3/2219 (а. с.31) було повідомлено споживача, що керуючись постановами НКРЕКП від 09.12.2023 р. №2337 "Про встановлення тарифів на послуги з розподілу електричної енергії АТ "Полтаваобленерго" із застосуванням стимулюючого регулювання", якою встановлено тариф на послуги з розподілу електричної енергії на період з 01.01.2024 р. по 31.12.2024 р. на рівні 1,74869 грн/кВт*год (без урахування податку на додану вартість) та постановою НКРЕКП від 09.12.2023 р. №2322 "Про встановлення тарифу на послугу з передачі електричної енергії НЕК "УКРЕНЕРГО", якою встановлено тариф на послуги з передачі електричної енергії на період з 01.01.2024 р. по 31.12.2024 року (включно) на рівні 0,52857 грн/кВт*год. (без урахування податку на додану вартість), у зв`язку з чим, відповідно до умов укладеного договору та вимог законодавства, ціна електричної енергії за 1 кВт/год буде змінена пропорційно збільшенню тарифів на послуги з розподілу та передачі електричної енергії.

25.01.2024 року сторони уклали Додаткову угоду №1 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 29.12.2023 року №4505 (далі - додаткова угода №1, а. с. 30), відповідно до якого було узгоджено внести зміни до договору, а саме:

"2. Внести зміни в Комерційну пропозицію (Додаток 2 до Договору) до розділу "Ціна" та викласти абзац 1 в наступній редакції:

"За результатами закупівлі граничний розмір тарифу за фактично спожиту електричну енергію становить 5,54489 грн без урахування ПДВ та 6,62387 грн з ПДВ.

4. Керуючись ч. 3 ст. 631 ЦК України, сторони домовились, що дія цієї додаткової угоди розповсюджується на правовідносини, що виникли між сторонами з 01 січня 2024 р."

Відповідно до листа №02-10-3/3853 від 22.02.2024 року (а. с. 33) ТОВ "Полтаваенергозбут" повідомило споживача, що згідно з даними, розміщеними на офіційному веб-сайті АТ "Оператор ринку" за посиланням https://www.oree.com.ua, які є публічно доступними, відбулося зростання середньозваженої ціни закупівлі електричної енергії на ринку "на добу на перед" (ОЕС) в порівнянні із закупівельною ціною електричної енергії на момент визначення ціни договору, а саме:

- період визначення ціни - 29 грудня 2023 р. (період підписання договору від 29.12.2023 р. №22314505). Середньозважена ціна закупівлі електричної енергії на ринку "на добу наперед" (ОЕС) за 29.12.2023 р. становила 3,06313 грн за 1 к.Вт*год без ПДВ (скріншот ціни з офіційного веб-сайту АТ "Оператор ринку");

- період, в якому відбулось зростання закупівельних цін на електричну енергію - січень 2024 року. Середньозважена ціна закупівлі електричної енергії на ринку "на добу наперед" (ОЕС) становила за січень місяць 2024 року 3,85857 грн за 1 кВт/год без ПДВ (скріншот ціни з офіційного веб-сайту АТ "Оператор ринку").

Постачальник у вищезазначеному листі вказує, що в порівнянні з моментом визначення ціни по договору, на ринку електричної енергії відбулося коливання (зростання) закупівельних цін на 25,97 %.

23.02.2024 року сторони уклали Додаткову угоду №2 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 29.12.2023 року (далі - додаткова угода №2, а. с. 32), відповідно до якого було узгоджено внести зміни до договору, а саме:

"1. У зв`язку із значним коливанням ціни електричної енергії на ринку після дати укладення договору, сторони домовилися змінити ціну за 1 кВт*год електричної енергії з 5,54489 грн за 1 кВт*год без урахування ПДВ на 6,65387 грн за 1 кВт*год без урахування ПДВ з 01.03.2024 року".

"3. Внести зміни в Комерційну пропозицію (Додаток 2 до Договору) до розділу "Ціна" та викласти абзац 1 в наступній редакції:

"За результатами закупівлі граничний розмір тарифу за фактично спожиту електричну енергію з 01.03.2024 року становить 6,39349 грн без урахування ПДВ та 7,67219 грн з ПДВ."

Відповідно до листа №02-10-3/6311 від 20.05.2024 року (а. с. 36) ТОВ "Полтаваенергозбут" повідомило споживача, що згідно з даними, розміщеними на офіційному веб-сайті АТ "Оператор ринку" за посиланням https://www.oree.com.ua, які є публічно доступними, відбулося зростання середньозваженої ціни закупівлі електричної енергії на ринку "на добу на перед" (ОЕС) в порівнянні із закупівельною ціною електричної енергії на момент визначення ціни договору, а саме:

- період визначення ціни - ІІІ декада лютого 2024 р. (період підписання додаткової угоди від 23.12.2024 р. до договору №22314505). Середньозважена ціна закупівлі електричної енергії на ринку "на добу наперед" (ОЕС) за ІІІ декаду лютого 2024 р. становила 2,97672 грн за 1 к.Вт*год без ПДВ (скріншот ціни з офіційного веб-сайту АТ "Оператор ринку");

- період, в якому відбулось зростання закупівельних цін на електричну енергію - квітень 2024 року. Середньозважена ціна закупівлі електричної енергії на ринку "на добу наперед" (ОЕС) становила за квітень місяць 2024 року 3,33377 грн за 1 кВт/год без ПДВ (скріншот ціни з офіційного веб-сайту АТ "Оператор ринку").

Постачальник у вищезазначеному листі вказує, що в порівнянні з моментом визначення ціни по договору, на ринку електричної енергії відбулося коливання (зростання) закупівельних цін на 11,99 %.

21.05.2024 року сторони уклали Додаткову угоду №3 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 29.12.2023 року №22314505 (далі - додаткова угода №3, а. с. 35), відповідно до якого було узгоджено внести зміни до договору, а саме:

"1. У зв`язку із значним коливанням ціни електричної енергії на ринку після дати укладення договору, сторони домовилися змінити ціну за 1 кВт*год електричної енергії з 6,39349 грн за 1 кВт*год без урахування ПДВ на 6,87504 грн за 1 кВт*год без урахування ПДВ з 01.05.2024 року. "

"3. Внести зміни в Комерційну пропозицію (Додаток 2 до Договору) до розділу "Ціна" та викласти абзац 1 в наступній редакції:

"За результатами закупівлі граничний розмір тарифу за фактично спожиту електричну енергію з 01.05.2024 року становить 6,87504 грн без урахування ПДВ та 8,25005 грн з ПДВ."

Відповідно до листа №02-10-3/7155 від 24.06.2024 року (а. с. 39) ТОВ "Полтаваенергозбут" повідомило споживача, що згідно з даними, розміщеними на офіційному веб-сайті АТ "Оператор ринку" за посиланням https://www.oree.com.ua, які є публічно доступними, відбулося зростання середньозваженої ціни закупівлі електричної енергії на ринку "на добу на перед" (ОЕС) в порівнянні із закупівельною ціною електричної енергії на момент визначення ціни договору, а саме:

- період визначення ціни - ІІІ декада травня 2024 р. (період підписання додаткової угоди від 21.05.2024 р. до договору №22314505). Середньозважена ціна закупівлі електричної енергії на ринку "на добу наперед" (ОЕС) за ІІІ декаду травня 2024 р. становила 4,25297 грн за 1 к.Вт*год без ПДВ (скріншот ціни з офіційного веб-сайту АТ "Оператор ринку");

- період, в якому відбулось зростання закупівельних цін на електричну енергію - 20 днів червня 2024 року. Середньозважена ціна закупівлі електричної енергії на ринку "на добу наперед" (ОЕС) становила за квітень місяць 2024 року 5,22476 грн за 1 кВт/год без ПДВ (скріншот ціни з офіційного веб-сайту АТ "Оператор ринку").

Постачальник у вищезазначеному листі вказує, що в порівнянні з моментом визначення ціни по договору, на ринку електричної енергії відбулося коливання (зростання) закупівельних цін на 22,8 %.

25.06.2024 року сторони уклали Додаткову угоду №4 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 29.12.2023 року №22314505 (далі - додаткова угода №4, а. с. 38), відповідно до якого було узгоджено внести зміни до договору, а саме:

"1. У зв`язку із значним коливанням ціни електричної енергії на ринку після дати укладення договору, сторони домовилися змінити ціну за 1 кВт*год електричної енергії з 6,87504 грн за 1 кВт*год без урахування ПДВ на 7,92333 грн за 1 кВт*год без урахування ПДВ з 01.06.2024 року. "

"3. Внести зміни в Комерційну пропозицію (Додаток 2 до Договору) до розділу "Ціна" та викласти абзац 1 в наступній редакції:

"За результатами закупівлі граничний розмір тарифу за фактично спожиту електричну енергію з 01.06.2024 року становить 7,92333 грн без урахування ПДВ та 9,50800 грн з ПДВ."

Відповідно до листа №02-10-3/9112 від 13.08.2024 року (а. с. 42) ТОВ "Полтаваенергозбут" повідомило споживача, що згідно з даними, розміщеними на офіційному веб-сайті АТ "Оператор ринку" за посиланням https://www.oree.com.ua, які є публічно доступними, відбулося зростання середньозваженої ціни закупівлі електричної енергії на ринку "на добу на перед" (ОЕС) в порівнянні із закупівельною ціною електричної енергії на момент визначення ціни договору, а саме:

- період визначення ціни - ІІІ декада червня 2024 р. (період підписання додаткової угоди від 25.06.2024 р. до договору №22314505). Середньозважена ціна закупівлі електричної енергії на ринку "на добу наперед" (ОЕС) за ІІІ декаду червня 2024 р. (з 21.06.2024 р. по 30.06.2024 р.) становила 5,75523 грн за 1 к.Вт*год без ПДВ (скріншот ціни з офіційного веб-сайту АТ "Оператор ринку");

- період, в якому відбулось зростання закупівельних цін на електричну енергію - ІІІ декада липня 2024 року. Середньозважена ціна закупівлі електричної енергії на ринку "на добу наперед" (ОЕС) становила за ІІІ декаду липня (з 21.07.2024 р. по 31.07.2024 р.) 6,09743 грн за 1 кВт/год без ПДВ (скріншот ціни з офіційного веб-сайту АТ "Оператор ринку").

Постачальник у вищезазначеному листі вказує, що в порівнянні з моментом визначення ціни по договору, на ринку електричної енергії відбулося коливання (зростання) закупівельних цін на 5,95%.

14.08.2024 року сторони уклали Додаткову угоду №5 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 29.12.2023 року №22314505 (далі - додаткова угода №5, а. с. 41), відповідно до якого було узгоджено внести зміни до договору, а саме:

"1. У зв`язку із значним коливанням ціни електричної енергії на ринку після дати укладення договору, сторони домовилися змінити ціну за 1 кВт*год електричної енергії з 7,92333 грн за 1 кВт*год без урахування ПДВ на 8,25927 грн за 1 кВт*год без урахування ПДВ з 01.08.2024 року. "

"3. Внести зміни в Комерційну пропозицію (Додаток 2 до Договору) до розділу "Ціна" та викласти абзац 1 в наступній редакції:

"За результатами закупівлі граничний розмір тарифу за фактично спожиту електричну енергію з 01.08.2024 року становить 8,25927 грн без урахування ПДВ та 9,91112 грн з ПДВ."

Прокурор вказує та з матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору у період з січня 2024 р. по жовтень 2024 року ТОВ "Полтаваенергозбут" поставило електричну енергію споживачу в обсязі 118 758 кВт/год., що підтверджується відповідними актами купівлі - продажу електричної енергії (а. с. 65 - 74).

Також прокурор зазначає, що споживач здійснив оплату за поставлену електроенергію відповідно до умов спірного договору з урахування додаткових угод у загальному розмірі 959 181,96 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №733 від 21.11.204 р., №650 від 23.10.2024 р., №649 від 23.10.2024 р., №548 від 18.09.2024 р., №547 від 18.09.2024 р., № 484 від 20.08.2024 р., №486 від 20.08.2026 р., №434 від 18.07.2024 р., №433 від 18.07.2024 р., №378 від 20.06.2024 р., №379 від 20.06.2024 р., №318 від 22.05.2024 р., №319 від 22.05.2024 р., №212 від 18.04.2024 р., №233 від 24.04.2024 р., №135 від 19.03.2024 р., №116 від 06.03.2024 р., №137 від 19.03.2024 р., №76 від 21.02.2024 р. (а. с. 45 - 54).

Проте прокурор стверджує, що додаткові угоди № 1 від 25.01.2024 року, № 2 від 23.02.2024 року, № 3 від 21.05.2024 р., №4 від 25.06.2024 та №5 від 14.08.2024 року до договору №4505 про постачання електричної енергії споживачу від 29.12.2023 року були укладені всупереч приписам пунктів 2, 7 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а тому мають бути визнані недійсними в судовому порядку, а безпідставно сплачені кошти у розмірі 178 941,90 грн мають бути стягнені на користь Полтавської обласної ради.

При вирішенні спору господарський суд враховує наступне.

Предметом розгляду у цій справі є визнання недійсними додаткових угод до договору про публічну закупівлю електричної енергії та стягнення грошових коштів, сплачених на виконання таких угод.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначено Законом України "Про публічні закупівлі" (далі - Закон).

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 1 цього Закону договір про закупівлю визначається як господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі / спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Основні вимоги до договору про закупівлю та внесення змін до нього урегульовані статтею 41 Закону, частиною першою якої визначено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до частини першої ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частиною першою ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Частиною четвертою статті 41 Закону визначено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Як встановлено, додаткова угода №1 від 25.01.2024 року щодо зміни ціни укладена з посиланням на Постанови НКРЕКП від 09.12.2023 року №2337 "Про встановлення тарифів на послуги з розподілу електричної енергії АТ "Полтаваобленерго" (далі - постанова №2337) із застосуванням стимулюючого регулювання" та №2322 "Про встановлення тарифу на послугу з передачі електричної енергії НЕК "УКРЕНЕРГО" (далі - постанова №2322).

Згідно постанови №2322 установлено ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" тарифи на послуги з передачі електричної енергії на рівні: для користувачів системи (крім підприємств "зеленої" електрометалургії) - 528,57 грн/МВт·год (без урахування податку на додану вартість).

Згідно постанови №2337 установлено АТ "Полтаваобленерго" тарифи на послуги з розподілу електричної енергії для споживачів та операторів установок зберігання енергії на рівні:

для першого класу напруги 250,87 грн/МВт·год (без урахування податку на додану вартість);

для другого класу напруги 1 748,69 грн/МВт·год (без урахування податку на додану вартість).

Суд зазначає, що заявляючи вимогу про визнання додаткової угоди №1 від 25.01.2024 року недійсною, прокурор посилався на те, що укладення зазначеної угоди на підставі Постанов №2337 та №2322 суперечить вимогам чинного законодавства та умовам договору, про зміну тарифів на послуги з розподілу та передачі електричної енергії сторонам було відомо до підписання спірного договору від 29.12.2023 року, відповідно вказана обставина мала бути прогнозована та врахована при підписанні основного договору.

За твердженням Прокурора, у даному випадку при подані тендерної пропозиції було штучно занижено ціну, оскільки вже було відомо про зміну тарифів згідно вищезазначених постанов, а тому положення такої постанови мали бути враховані при подані тендерної пропозиції. Вказана поведінка постачальника не відповідача не відповідає принципу добросовісної конкуренції серед учасників. Крім того, Постачальником жодним чином не обґрунтовано чому є необхідним укладення додаткової угоди та не доведено, що підвищення ціни є непрогнозованим.

Оцінивши наведені обставини, як підставу для визнання недійсною Додаткової угоди №1 від 25.01.2024, суд дійшов висновку про їх необґрунтованість, виходячи з такого.

За змістом п.7 ч.3 ст.6 ЗУ "Про ринок електричної енергії" (в редакції, яка діяла на момент укладання розглядуваних угод відповідно) до повноваження Регулятора віднесено, у тому числі встановлення (зміна) тарифів на послуги з передачі та з розподілу електричної енергії.

У відповідності до п.п. 1 і 2 ч.1 ст.7 ЗУ "Про ринок електричної енергії" тарифи на послуги з передачі та з розподілу електричної енергії безпосередньо визначені законодавцем як державно регульовані.

За змістом розділу "Ціна" Комерційної пропозиції спірного договору, який є обов`язковими в силу приписів ст.629 ЦК і презумпція правомірності яких у розумінні ст.ст. 204, 215 цього Кодексу у межах цього провадження під сумнів не ставиться, ціна за фактично спожиту електричну енергію включає тариф на передачу електричної енергії оператора системи передачі (НЕК "Укренерго"), затверджений Регулятором, а також тариф за послугу з розподілу електричної енергії оператора системи розподілу, затверджений регулятором, що узгоджується із положеннями п.7 ч.7 ст.56, п.п.2,7 ч.3 ст.57, ч.ч.3,6 ст.72 ЗУ "Про ринок електричної енергії".

Згідно ч.1 ст.1, ст.2, п.3 ч.2 ст.3 ЗУ "Про національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" таким Регулятором, який управнений своїм рішенням встановлювати/змінювати державні регульовані тарифи, є НКРЕКП.

Зміна регульованих тарифів є належною підставою для правомірної зміни істотних умов (ціни) договору закупівлі у разі, якщо такі тарифи застосовані в договорі про постачання (1) та якщо в договорі встановлений порядок зміни ціни (2) положення п.7 ч.5 ст.41 Закону:

- наразі, як було зазначено судом вище, умова (1) у розглядуваному випадку дотримана, адже ціна товару включає у себе як тариф на розподіл електричної енергії, так і тариф на передачу електричної енергії (відповідно до умов комерційної пропозиції);

- своєю чергою, положеннями розділу 5 "Ціна, порядок обліку та оплати електричної енергії" договору про постачання сторони узгодили, що ціна не електричну енергію встановлюється з дотриманням вимог, передбачених Законом України "Про ринок електричної енергії" і ПРРЕЕ та інших нормативно-правових актів. Сторони домовилися про те, що ціна електричну енергію, затверджена регулятором, а також встановлена органами державної або виконавчої влади, повинна бути обов`язкова для сторін з дати її введенню в дію (п. 5.3 договору). Також вказаним розділом регламентовано порядок зміни ціни електричної енергії, що дозволяє констатувати і дотримання умови (2) застосування п.7 ч.5 ст.41 Закону відносно додаткової угоди №1.

Отже, у даному випадку підставою для укладення Додаткової угоди №1 від 25.01.2024 є зміна регульованої ціни (тарифу), що законодавчо визначено як підстава для внесення змін до істотних умов договору за умови якщо в договорі про закупівлю порядку встановлено порядок зміни ціни.

Щодо посилань прокурора відносно того, що постачальник на момент укладання основного договору був обізнаний з розміром тарифу на передачу електричної енергії на 2024 р., суд зазначає, що приписи ст.26 Закону не передбачають можливості подання тендерних пропозицій одним учасником із вказівкою кількох різних значень ціни за одиницю товару на певні хронологічні етапи договірних правовідносин внаслідок передбачуваних змін тарифів як складової ціни (це унеможливилися б визначення переможця за ціновим критерієм у розумінні ч.3 ст.29 цього Закону) для цього і існує передбачений п.7 ч.5 ст.41 Закону порядок зміни ціни у перебігу правовідносин, що враховують обставини які не діяли як обов`язкові, відносно чинності регульованих державою тарифів.

Суд встановив, що станом на дату подання ТОВ "Полтаваенергозбут" пропозиції (19.12.2023) постанови НКРЕКП від 09.12.2023 №2322 та №2337, за якими встановлювались нові тарифи на 2024 рік на послуги з передачі електричної енергії, не набрала чинності.

Так, відповідно до пункту 4 вказаних постанов чітко зазначено, що ці постанови набирають чинності з 01 січня 2024 року, але не раніше дня, наступного за днем їх оприлюднення на офіційному вебсайті Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Отже, станом на дату подання, розкриття та оцінки тендерної пропозиції ТОВ "Полтаваенергозбут" постанови НКРЕКП № 2322 та №2337 не набрали чинності.

Натомість є правильним врахування чинної на дату подання пропозиції постанови НКРЕКП від 21.12.2022 № 1788, якою встановлювався розмір тарифу на послуги з передачі на період з 01 липня 2023 року по 31 грудня 2023 року (включно) в сумі 485,10 грн/МВт·год (без урахування податку на додану вартість).

Отже, згідно вимог законодавства договір про закупівлю має відповідати змісту пропозиції, крім випадків, наведених у ч. 4 ст. 41 Закону.

Суд встановив, що набрання чинності постановами НКРЕКП, за якими змінюються тарифи, не є тією підставою, яка згідно ч. 4 ст. 41 Закону надає можливим укласти договір на умовах, відмінних від тендерної пропозиції.

За вказаних обставин, у сторін договору були відсутні підстави укладати договір на інших умовах, ніж передбачалось у пропозиції ТОВ "Полтаваенергозбут". У протилежному випадку могли виникнути підстави для висновку про нікчемність договору в силу положень п. 2 ч. 1 ст. 43 Закону (укладення договору з порушенням вимог частини четвертої статті 41 цього Закону).

Натомість, зміна регульованого тарифу, що застосовується в Договорі і що має місце в даному випадку внаслідок набрання чинності 01.01.2024 постанов НКРЕКП № 2322 та №2337, є законодавчо визначеною підставою для зміни ціни Договору в порядку, який передбачений умовами спірного Договору.

З урахуванням вищевикладеного суд не встановив порушень законодавства при укладенні Додаткової угоди №1 від 25.01.2024, на наявність яких вказує Прокурор.

Відсутність обставин невідповідності Додаткової угоди №1 від 25.01.2024 вимогам законодавства, про які зазначається у позові, є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсною Додаткової угоди №1 від 25.01.2024.

Щодо додаткових угод №2, №3, №4 та №5 прокурор посилається на те, що їхнє укладення є похідним від змін вартості внесених першою угодою та призвело до перевищення допустимої межі збільшення ціни за одиницю товару (10%), що зазначена законом.

Як зазначалось вище, відповідно до частини 4 статті 41 Закону (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

У п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону законодавець передбачив таку підставу як зміна встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.

Вказане положення законодавства про публічні закупівлі є гнучким інструментом регулювання цін, серед іншого, і на товари паливно-енергетичної промисловості адже враховує динаміку ринку та ціноутворення у даній галузі.

В силу п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону (у редакції на момент укладення договору) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Тобто, істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, у тому числі, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

При цьому, з аналізу положень Закону вбачається, що вони є спеціальними нормами, які визначають правові підстави внесення змін та доповнень до договорів, укладених за наслідком публічних закупівель, та повинні застосовуватися переважно щодо норм Цивільного кодексу України (стаття 651), які визначають загальну процедуру внесення змін до договору.

Згідно із частинами 3, 4 статті 653 Цивільного кодексу України у разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, із системного тлумачення наведених норм Цивільного кодексу України та Закону вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Згідно усталеної практики Верховного Суду постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції) (пункт 134 постанови Верхового Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 927/491/19, пункт 5.46 Постанови Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №924/674/21).

У постанові від 16.02.2023 у справі № 903/383/22, прийнятій у подібних правовідносинах, Верховний Суд вже звертав увагу на сталу та послідовну позицію Верховного Суду, що будь-який покупець товару за звичайних умов не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору. Тобто, навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки. При цьому така відмова покупця не надає постачальнику права в односторонньому порядку розірвати договір. Метою регулювання, передбаченого статтею 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10 % є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.

При цьому, Касаційний господарський суд неодноразово зазначав, що укладення додаткових угод до договору щодо зміни ціни на товар за відсутності підстав для цього, визначених Законом, нівелює економію, яку було отримано під час підписання договору.

Водночас, відповідно до пункту 3-7 розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про публічні закупівлі" установлено, що на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених цим Законом, визначаються Кабінетом Міністрів України із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз.

Постановою КМУ від 12.10.2022 №1178 затверджено особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених ЗУ "Про публічні закупівлі" (далі - Особливості), на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування. Ці Особливості встановлюють порядок та умови здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування.

Пункт 19 Особливостей (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) містить положення, відповідно до яких істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10 і 13 (крім підпунктів 13 та 15 пункту 13) цих особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема:

2) погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення;

7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS, регульованих цін (тарифів), нормативів, середньозважених цін на електроенергію на ринку "на добу наперед", що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;

Отже, законодавець розрізнив такі підстави для зміни умов договору про закупівлю, як "погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку" та "зміна середньозважених цін на електроенергію на ринку на добу наперед" у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.

Проте, Постанова Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178 не передбачає внесення змін до ЗУ Закону", а лише встановлює певні особливості щодо процедури здійснення публічних закупівель під час дії воєнного стану, (постанови Верховного Суду від 18.06.2024 у справі №922/2595/23, від 01.10.2024 у справі № 918/779/23, від 21.11.2025 у справі №920/19/24).

Відповідно, як на момент виникнення спірних правовідносин (укладення основного договору та додаткових угод до нього), так і на момент розгляду справи в суді норма п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону була чинною та незміною за своїм буквальним змістом. Дія такої норми на час дії воєнного стану не скасовувалась та не призупинялась.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 28.08.2024 у справі № 918/694/23 також вказав на те, що постанова Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 деталізує випадки для можливості зміни сторонами правочину ціни договору в порядку п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону, та не встановлює іншого алгоритму розрахунку процентного співвідношення ціноутворення передбаченого даною нормою.

Суд звертає увагу, що у додаткових угодах №2, №3, №4 та№5 вказано підстави для їх укладення "значне коливання цін", що узгоджується з п. п. 2 п. 19 Постанови КМУ від 12.10.2022 року №1178 "Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування". Тоді як у листах щодо внесення змін до умов договору відповідач посилався на зростання середньозваженої ціни закупівлі електричної енергії на ринку "на добу наперед" (ОЕС), а не на коливання цін (що підпадає під вимоги п.п.7 вказаної Постанови КМУ).

Таким чином листи постачальника та додаткові угоди №№ 2, 3, 4, 5 містять різні підстави та обґрунтування що зміни ціни за одиницю товару.

При цьому суд зауважує, що для застосування положень підпункту 7 пункту 19 Особливостей, необхідним є погодження сторонами договору умов щодо застосування у договорі про закупівлю середньозважених цін на електроенергію на ринку "на добу наперед" та встановлення в договорі порядку зміни таких цін.

У листах постачальника, якими він обґрунтовував необхідність внесення змін до ціни товару зазначено, коливання ціни товару на ринку електричної енергії "на добу на перед" (ОЕС) у бік збільшення.

Однак умови договору та комерційної пропозиції не містять таких умов, зокрема щодо можливості внесення змін до договору саме у разі зростання середньозваженої ціни закупівлі електричної енергії на ринку "на добу наперед" (ОЕС).

Для того щоб сторони могли застосовувати як підставу для перегляду умов договору - зміну середньозважених цін на електроенергію на ринку "на добу наперед", такий порядок зміни ціни має бути передбачений договором, а середньозважені ціни на ринку РДН мають застосовуватися в договорі про закупівлю.

Умови договору та комерційної пропозиції, зокрема - формула ціна за спожиту електричну енергію не містять такої складової як "середньозважена ціни на ринку", та не містять формулу, за якою здійснюється розрахунок нової ціни товару.

До того ж сам факт збільшення ціни товару на ринку не обов`язково тягне підвищення ціни на аналогічний товар, який є предметом договору.

Крім того, судом враховуються висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 21.11.2025 у справі №920/19/24. Велика Палата ВС дійшла висновку, що норми п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону визначають правила внесення змін до договору про закупівлю без проведення нової процедури закупівлі, зокрема, надаючи можливість внесення цих змін у разі збільшення ціни товару, однак за умови, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору не має перевищувати нормативно визначеного граничного (порогового) відсоткового значення суми, визначеної в договорі про закупівлю, яке в п. 2 ч. 5 ст. 41 вказаного Закону унормовано на рівні не більше 10 %, а не застосовуватися щоразу до кожного окремого випадку внесення змін.

Тобто, сторони договору про закупівлю електричної енергії можуть неодноразово збільшувати ціну товару в разі її коливання на ринку, але не більше ніж на 10 % від ціни, визначеної при укладенні договору. Отже, межа у 10% є сукупною межею на весь період дії договору, а не для кожної окремої угоди.

Суд зазначає, що внаслідок укладення додаткової угоди №1 ціну за 1 кВт/год електричної енергії (відповідно до умов первісного договору) збільшено на 1,28 %, додаткової угоди №2 - на 16,78%, додаткової угоди №3 - на 25,57%, додаткової угоди №4 - на 44,72 %, додаткової угоди №5 - на 50,85 %.

Отже збільшення ціни за 1 кВт/год електроенергії відповідно до додаткових угод №2, №3, №4, №5 суперечить чинному законодавству у сфері публічних закупівель, яке встановлює обмеження зміни ціни, визначеної первісним договором у розмірі 10 %.

При цьому, відповідачем 1 не доведено під час розгляду цієї справи, що невнесення змін до договору в частині збільшення ціни на електричну енергію у спірні періоди, було б очевидно невигідним та збитковим для нього.

Таким чином, необхідність внесення змін до договору № 2 від 23.02.2024, в частині зміни ціни за 1 кВт/год через зростання середньозваженої ціни закупівлі електроенергії на ринку "на добу", не можна вважати обґрунтованою та такою, що підтверджена документально.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач 1 посилається на те, що оспорювані додаткові угоди було укладено на підставі п.п. 7 п. 14.5 договору, п.п. 7 п. 19 Особливостей.

Суд зазначає, що саме по собі закріплення у договорі формульного механізму розрахунку ціни не змінює правової природи такої ціни як істотної умови договору про закупівлю.

Незалежно від способу визначення (фіксованого чи формульного), результатом застосування відповідного механізму є конкретна ціна за одиницю товару, яка підлягає оплаті замовником. Така ціна є істотною умовою договору про закупівлю у розумінні Закону та підпадає під правове регулювання пункту 2 частини 5 статті 41 цього Закону.

Збільшення ціни за одиницю товару більш як на 10% не відповідає вимогам підпункту 2 частини 5 статті 41 Закону, яка чітко встановлює, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі крім випадків збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/ внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 та підтвердженої у подальшій практиці, ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю, а її зміна в бік збільшення допускається лише у межах, прямо визначених законом. При цьому загальний розмір такого збільшення не може перевищувати 10 відсотків від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору, незалежно від кількості внесених змін протягом строку його дії.

Суд зауважує, що наведене обмеження має імперативний характер і спрямоване на забезпечення принципів здійснення публічних закупівель, в тому числі добросовісної конкуренції, відкритості та ефективного використання бюджетних коштів. Застосування іншого підходу, який допускає збільшення ціни понад зазначену межу під виглядом реалізації формульного механізму, фактично нівелює результати проведеної процедури закупівлі та створює передумови для маніпулювання ціною після укладення договору.

За приписами ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Зважаючи на те, що у постановах від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 та від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 Велика Палата Верховного Суду висловила правові позиції загального та фундаментального характеру, колегія суддів вважає за необхідне керуватися саме цими узагальнюючими позиціями у спірних правовідносинах.

Відповідно до ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Недодержання сторонами вказаних вимог є підставою для визнання недійсним правочину.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин, стаття 215 Цивільного кодексу України).

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи (частини 1, 5 статті 216 Цивільного кодексу України).

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні положення статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 31.10.2023 у справі № 908/722/20, від 29.08.2023 у справі № 909/635/22, від 27.06.2023 у справі № 916/97/21.

Крім того, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків та, у разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 18.05.2023 у справі № 906/743/21, від 03.08.2023 у справі № 909/654/19, від 19.10.2022 у справі № 912/278/21.

Ураховуючи викладене, оскільки додатковими угодами №2 від 23.02.2024 року, №3 від 21.05.2024 року, №4 від 26.06.2024 року, №5 від 14.08.2024 року до Договору №4505 від 29.12.2023 року про постачання електричної енергії споживачу, підвищено ціну за одиницю товару на 50,85 % від ціни у договорі, що суперечить чинному законодавству у сфері публічних закупівель, яке встановлює обмеження у виді 10 %, суд дійшов висновку про те, що вказані додаткові угоди підлягають визнанню недійсними в судовому порядку.

Згідно із частиною 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Оскільки зазначені додаткові угоди №2 від 23.02.2024 року, №3 від 21.05.2024 року, №4 від 26.06.2024 року, №5 від 14.08.2024 року до Договору №4505 від 29.12.2023 року про постачання електричної енергії споживачу, є недійсними та не породжують правових наслідків, правовідносини між відповідачем 1 та відповідачем 2 щодо ціни електричної енергії, поставленої за договором, регулюються додатковою угодою № 1 від 25.01.2024 р., згідно з яким ціна за одиницю електричної енергії складає 6,65387 за 1 кВт/год.

Як вбачається з матеріалів справи, за спірним договором відповідачем 1 поставлено відповідачу 2 електричної енергії в обсязі 118 758 кВт/год, а відтак, вартість поставленої відповідачем електричної енергії мала становити 790 200,29 грн. Проте, за вказаний обсяг спожитої електричної енергії другий відповідач отримав грошові кошти у сумі 959 181,96 грн.

Здійснивши перерахунок безпідставно отриманих коштів з урахуванням ціни за одиницю товару відповідно до умов додаткової угоди №1 (6,65387 грн (з ПДВ), яка була укладена відповідно до умов спірного договору та норм чинного законодавства, та з урахуванням загального об`єму поставленої електроенергії 118 758 кВт/год., суд дійшов висновку про те, що грошові кошти саме в сумі 168 981,67 грн є такими, що були безпідставно одержані відповідачем 1, підстава їх набуття відпала, а тому відповідач 1 зобов`язаний їх повернути позивачу 2, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України.

В частині стягнення 9 960,23 грн позов є безпідставним, а отже задоволенню не підлягає.

Відповідно до статей 73, 74, 80 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст.86 ГПК України).

Оцінюючи подані докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що у даному випадку позовні вимоги щодо визнання додаткових угод №2 від 23.02.2024 року, №3 від 21.05.2024 року, №4 від 26.06.2024 року, №5 від 14.08.2024 року до Договору №4505 від 29.12.2023 року про постачання електричної енергії споживачу недійсними та стягнення з ТОВ "Полтаваенергозбут" безпідставно набутих коштів у розмірі 168 981,67 грн є правомірними, обґрунтованими, підтвердженими документально та нормами матеріального права та такими, що підлягають задоволенню.

В іншій частині вимог позов є безпідставним, а отже задоволенню не підлягає (відмовлено у визнанні недійсної додаткової угоди №1 від 25.01.2024 року та стягненні коштів у розмірі 9 960,23 грн).

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовано Законом України "Про судовий збір" від 08.07.2011 р. № 3674-VI (із змінами та доповненнями).

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3 328,00 грн.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; а за подання позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 3 статті 4 даного Закону при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

В прохальній частині позовної заяви прокурор заявив 5 вимог немайнового характеру та 1 вимогу майнового (ціна позову 178 941,90 грн).

Отже за вимогу майнового характеру судовий збір становить 2 662,40 грн (з урахуванням коефіцієнта 0,8), а за кожну з чотирьох вимог немайнового характеру - 2 662,40 грн (загальний розмір 13 312,00 грн).

Загальний розмір судового збору в даній справі складає 15 974,40 грн.

Судом встановлено, що при зверненні до суду Полтавською обласною прокуратурою сплачено 19 968,00 грн судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією №1022 від 28.04.2026 р. (а. с.17) та випискою від 28.04.2026 року про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України (а. с. 139). Тоді як прокуратура звернувся до суду в електронній формі через Електронний суд. Тобто наявна переплата в сумі судового збору (3 993,60 грн).

Відповідно до п. 1 та п. 5 ч. 1 ст. 7 ЗУ "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, зокрема, в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом та в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Зважаючи на те що позовні вимоги були задоволені частково (відмовлено у задоволенні 1 немайнової вимоги та відмовлено у стягненні 9 960,23 грн), на ТОВ "Полтаваенергозбут" покладається судовий збір пропорційно розміру задоволених вимог, а саме: 13 163,81 грн.

Керуючись статтями 129, 232-233, 237-238, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати недійсною додаткову угоду №2 від 23.02.2024 року до Договору №4505 від 29.12.2023 року про постачання електричної енергії споживачу, укладену між Полтавським навчально-реабілітаційним центром Полтавської обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Полтаваенергозбут".

3. Визнати недійсною додаткову угоду №3 від 21.05.2024 року до Договору №4505 від 29.12.2023 року про постачання електричної енергії споживачу, укладену між Полтавським навчально-реабілітаційним центром Полтавської обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Полтаваенергозбут".

4. Визнати недійсною додаткову №4 від 26.06.2024 року до Договору №4505 від 29.12.2023 року про постачання електричної енергії споживачу, укладену між Полтавським навчально-реабілітаційним центром Полтавської обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Полтаваенергозбут".

5. Визнати недійсною додаткову №5 від 14.08.2024 року до Договору №4505 від 29.12.2023 року про постачання електричної енергії споживачу, укладену між Полтавським навчально-реабілітаційним центром Полтавської обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Полтаваенергозбут".

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаваенергозбут" (вул. Панянка, 65 Б, м. Полтава, 36022, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 42223804) на користь Полтавської обласної ради (вул. Соборності, 45, м. Полтава, 36014, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 22530614, отримувач: ГУК у Полт. обл/Полтавська/24060300, р/р №UA948999980314010544000016001, банк отримувача - Казначейство України (ел.адм.под), код класифікації доходів бюджету - 24060300) безпідставно отримані кошти у розмірі 168 981,67 грн.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаваенергозбут" (вул. Панянка, 65 Б, м. Полтава, 36022, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 42223804) на користь Полтавської обласної прокуратури (вул. 1100-річчя Полтави, 7, м. Полтава, код ЄДРПОУ 02910060, р/р UA118201720343130001000006160, банк ДКСУ м. Київ, код класифікації видатків бюджету - 2800) 13 163,81 грн витрат по сплаті судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

7. В іншій частині позову відмовити (визнання недійсною додаткової угоди №1 від 25.01.2024 р. та стягнення безпідставно отриманих коштів у розмірі 9 960,23 грн).

Рішення складене та підписане 30.09.2026 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку і строки, встановлені ст.ст.256,257 ГПК України.

Суддя О. М. Тимощенко