Решение № 140229404, 01.10.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.10.2026Справа № 910/5177/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Лиськова М.О., розглянувши заяву Фізичної особи-підприємця Мєдіна Сергія Сергійовича про ухвалення додаткового рішення у справі

За позовом Фізичної особи-підприємця Мєдіна Сергія Сергійовича

АДРЕСА_1

РНОКПП НОМЕР_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СИММЕТРІ"

вул. Осокорська, 2-А, офіс 471, м. Київ, 02137

код ЄДРПОУ 45916855

про стягнення коштів у розмірі 285 570,65 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Мєдін Сергій Сергійович (далі-позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "СИММЕТРІ" (далі- відповідач) про стягнення заборгованості за Договором №20250716/ДП на виконання робіт від 16.07.2025 у розмірі 285 570, 65 грн., з яких: основний борг у розмірі 275 123, 50 грн., 9 497, 41 грн. - пеня, три відсотки річних - 949, 74 грн.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.05.2026 справу №910/5177/26 передано на розгляд судді Лиськову М.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.05.2026 відкрито провадження у справі №910/5177/26; вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; визначено учасникам справи строки для подання заяв по суті спору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.09.2026 у справі №910/5177/26 позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "СИММЕТРІ" на користь Фізичної особи-підприємця Мєдіна Сергія Сергійовича 275 123,50 грн. - основного боргу, 949,74 грн. - 3% річних, 9497,41 грн. - пені та 3 426,85 грн. - витрат по сплаті судового збору

10.09.2026 від Фізичної особи-підприємця Мєдіна Сергія Сергійовича надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій просить стягнути з відповідача 55 884,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з пунктом 3 частини першої, частинами другою і третьою статті 244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Частинами першою і третьою статті 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої і частини п`ятої статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

За приписами частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

З матеріалів справи судом встановлено, що 16.02.2026 року між Позивачем та адвокатом Жук Тетяною Сергіївною, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №7672/10, видане Радою адвокатів Київської області 19 квітня 2019 року (рішення Ради адвокатів Київської області №69 від 19.04.2019 року) укладено Договір про надання правничої допомоги. Відповідно до п. 5.1 вказаного договору, розмір гонорару адвоката за надання послуг, передбачених цим договором, визначається відповідно до домовленостей сторін, визначених окремо у додаткових угодах до цього договору.

16.02.2026 року між Позивачем та вказаним вище адвокатом було укладено додаткову угоду до Договору про надання правової (правничої) допомоги від 08.12.2022 року, якою було визначено вартість послуг адвоката, які надані, або можуть бути надані, у зв`язку з поданням та розглядом даної позовної заяви: підготовка позовної заяви про стягнення заборгованості за договором, документів, що до неї додаються, та процесуальних заяв по справі - 51 500,00 (п`ятдесят одна тисяча п`ятсот грн. 00 коп.) гривень; представництво інтересів клієнта у судових засіданнях по розгляду позовної заяви стягнення грошових коштів за договором - 2 500,00 (дві тисячі п`ятсот грн. 00 коп.) за одне судове засідання.

На підтвердження понесених витрат в сумі 51 500,00 грн. представник Позивача надав копію договору про надання правничої допомоги від 16.02.2026 р.; копію додаткової угоди до договору про надання правничої допомоги від 16.02.2026 р.; копію акту про надання послуг від 06.05.2026 р.; копію рахунку №16/02-2026 від 16.02.2026 р.; копію рахунку №06/05-2026 від 06.05.2026 р.; платіжну інструкцію №900160709 від 17.02.2026 р.; платіжну інструкцію №@2PL689609 від 06.05.2026 р. ордер; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Згідно з актом про надання послуг від 06.05.2026 року адвокатом Жук Т.С. було надано Позивачу наступні послуги, пов`язані з розглядом справи №910/5177/26: підготовка позовної заяви про стягнення заборгованості за договором, документів, що до неї додаються, та процесуальних заяв по справі, вартістю 51 500,00 (п`ятдесят одна тисяча п`ятсот грн. 00 коп.) гривень.

Загальна вартість наданих послуг становить 51 500,00 (п`ятдесят одна тисяча п`ятсот грн. 00 коп.) гривень, що підтверджується договором про надання правничої допомоги, додатковою угодою до нього, актом про надання послуг, який підписаний сторонами, рахунками на оплату за надані послуги та платіжними інструкціями про оплату наданих послуг.

Рахунок №16/02-2026 від 16.02.2025 року було оплачено Позивачем 17.02.2026 року (платіжна інструкція №900160709 від 17.02.2026 р.), рахунок №06/05-2026 від 06.05.2026 року було оплачено Позивачем 06.05.2026 року (платіжна інструкція №@2PL689609 від 06.05.2026 р.).

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123 - 130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 Верховний Суд зазначив, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Верховний Суд також зазначив, що у такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (наприклад, рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N19336/04, п.269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Вказану правову позицію викладено у постанові від 17.09.2019 Верховного Суду по справі №910/4515/18.

Отже, виходячи з вищенаведеної судової практики, при визначенні суми відшкодування витрат Позивача на правничу (правову) допомогу у справі № 910/5177/22 необхідно враховувати:

що спір який виник між Сторонами у справі відноситься до категорії спорів, які виникають у зв`язку із неналежним виконанням договору підряду; матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження, збирання б яких адвокат витратив значний час;

даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності, у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

Аналогічні правові висновки містяться також і у постановах Верховного Суду від 24.06.2021 у справі № 922/902/19 та від 06.07.2021 у справі № 922/901/19.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи обставини даної справи, її складність, предмет та підстави позовних вимог, а також обсяг наданих адвокатом ФОП Мєдіну С.С. послуг, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення заяви Фізичної особи-підприємця Мєдіна Сергія Сергійовича та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "СИММЕТРІ" судових витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги у розмірі 19 500,00 грн.

Керуючись статтею 123, 126, 129 і 244 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Заяву представника Фізичної особи-підприємця Мєдіна Сергія Сергійовича про ухвалення додаткового рішення у справі №910/5177/26 задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СИММЕТРІ" (вул. Осокорська, 2-А, офіс 471, м. Київ, 02137; код ЄДРПОУ 45916855) на користь Фізичної особи-підприємця Мєдіна Сергія Сергійовича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) 19 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3. В іншій частині заяви відмовити.

4. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може

бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Суддя М.О. Лиськов