Решение № 140227549, 16.09.2026, Володимирецький районний суд Рівненської області

Справа 556/2176/26

Номер провадження 2/556/1364/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.09.2026.

Володимирецький районний суд Рівненської області в складі:

головуючого судді - Котик Л.О.

при секретарі - Соловей Г.С.

за участю прокурора - Кругліцького М.М.

позивача - ОСОБА_1

відповідачки - ОСОБА_2

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Володимирецької селищної ради Володимирецької ТГ, як орган опіки та піклування - Смолій Г.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Володимирець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Володимирецька селищна рада Володимирецької ТГ, як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, -

Встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Володимирецька селищна рада Володимирецької ТГ, як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

Свої позовні вимоги обгрунтовує тим, що він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . Від шлюбу у сторін є двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Володимирецького районного суду від 05 грудня 2025 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано та встановлено факт самостійного виховання та утримання сина позивачем.

Відповідачка ухиляється від виконання батьківських обов`язків, не спілкується з сином, не відвідує його, не бере участі у вихованні та не бере участі в витратах на утримання, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на його фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з сином в обсязі, необхідному для його нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу.

Син проживає з батьком.

Зазначені факти свідчать про ухилення матір`ю від виховання дитини, свідомого нехтування нею своїми батьківськими обов`язками. А тому позивач просить позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 батьківських прав відносно дитини: сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Окрім того, оскільки відповідачка в добровільному порядку матеріальної допомоги на утримання сина не надає, просить стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 аліменти на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 в розмірі 1/4 всіх видів доходу (заробітку), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 22 липня 2026 року.

Вказаний позов надійшов до суду 22 липня 2026 року.

Ухвалою Володимирецького районного суду Рівненської області від 10 серпня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Володимирецького районного суду Рівненської області від 04 вересня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, зазначив, що у них з ОСОБА_2 є двоє спільних дітей. Дочка проживає разом з матір`ю. Син проживає з ним, перебуває на його утриманні, вихованні. Шлюб розірвано. Мати самоусунулася від виховання сина, не допомагає фінансово, не цікавиться його життям. Не спілкується з ОСОБА_3 , не підтримує з ним зв"язків, хоча жодних перепон у цьому в неї не має. А тому просить позбавити відповідачку батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 та стягнути на його користь з ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини. Рахує, що це буде в найкращих інтересах дитини.

Відповідачка в судовому засіданні позов визнала і пояснила, що син проживає разом з батьком. ОСОБА_1 самостійно займається його вихованням та утриманням. У неї інша сім`я, має намір укласти шлюб з іншим чоловіком, можливостей щодо утримання та залишення дитини проживати з нею, не має. Крім того, син сам захотів проживати з батьком. І вона вважає, що дитині буде краще з позивачем.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Володимирецької селищної ради Володимирецької ТГ, як орган опіки та піклування - ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_1 самостійно займається вихованням та утриманням сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Зі слів батька після розлучення мати не бере участь у вихованні сина, не цікавиться його життям, навчанням, не лікує його, матеріально не допомагає. Батько самостйно виховує та утримує сина, піклується про його духовний та фізичний розвиток, забезпечує всім необхідним.

Мама свідомо ухиляється від виконання батьківських обов`язків, ігнорує потреби дитини, не піклується про фізичний та духовний розвиток сина, навчання, стан здоров`я, не допомагає матеріально, хоча не позбавлена можливості брати участь в житті дитини. А тому в кращих інтересах дитини, буде позбавлення матері батьківських прав.

В судовому засіданні малолітній ОСОБА_3 пояснив, що він проживає з татом. Мама з ними не проживає, не займається його вихованням, не цікавиться його життям, вони майже не спілкуються. Бажає проживати і надалі з татом.

Прокурор у судовому засіданні зазначив, що в матеріалах справи достатньо доказів, що відповідачка самоусунулася від виховання та утримання сина.

Суд, заслухавши пояснення сторін, малолітньої дитини, заінтересованої особи, прокурора, дослідивши обставини справи, проаналізувавши всі докази у їх сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 25 липня 2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 від 25 липня 2008 року.

Від шлюбу у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 народилось двоє дітей: син - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_6 , дочка - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_4 , довідкою про склад зареєстрованих осіб у житловому приміщенні №13514 від 14.07.2026.

Рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 05 грудня 2025 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано, встановлено факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , самостійно виховує та утримує сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який не досяг 18 років, без участі матері.

Згідно з актом обстеження умов проживання від 26.06.2026, складеного начальником служби у справах дітей Володимирецької селищної ради, проведено обстеження умов проживання позивача і його сина за адресою: АДРЕСА_1 . Умови проживання за вищевказаною адресою хороші. Будинок умебльовано відповідно до потреб, наявна необхідна побутова техніка. В будинку чисто, затишно, комфортно. Помешкання умебльовано відповідно до потреб, наявна сучасна побутова техніка. Є водопостачання, водовідведення. Наявне електричне опалення та деревний котел. Прибудинкова територія доглянута, безпечна для дітей. Дитина має окрему кімнату, місце для сну, навчання, відпочинку, зберігання речей. Забезпечений одягом, взуттям, канцелярським приладдям, розвиваючими іграми. Продукти харчування наявні в достатній кількості. В родині створено необхідні умови для належного виховання та розвитку дитини. Між батьком та сином дружні, доброзичливі стосунки. Батьки розлучені, син проживає з татом, з сестрою спілкується по телефону. Зі слів батька, після розлучення матір не бере участі у вихованні сина, не цікавиться його життям, навчанням, не лікує його, матеріально не допомагає. Батько самостійно виховує та утримує сина, піклується про його духовний та фізичний розвиток, забезпечує усім необхідним. Вигляд ОСОБА_3 охайний, хлопчик комунікабельний, перебуває на літніх канікулах. З мамою, з його слів, не спілкується, подарунків вона не дарує, коштів не надає, його особистим життям не цікавиться.

Мати, ОСОБА_2 , свідомо ухиляється від виконання батьківських обов`язків, ігнорує потреби дитини, не піклується про фізичний та духовний розвиток сина, навчання, стан здоров`я, підготовку до самостійного життя, хоча не позбавлена можливості брати участь в житті дитини. Рекомендовано порушити питання щодо позбавлення матері батьківських прав відносно сина.

За інформацією Володимирецької селищної ради від 17.07.2026 року № вих.-1708/03-60/26 (характеристика) громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований в АДРЕСА_1 . Громадянин ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності виконавчим комітетом Володимирецької селищної ради не притягувався.

Відповідно до довідки, виданої комунальним некомерційним підприємством «Володимирецька багатопрофільна лікарня» Володимирецької селищної ради від 17.07.2026 № 907, дитина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є пацієнтом лікаря загальної практики сімейної медицини ОСОБА_7 . Всі звернення щодо медичних питань, консультацій, лікарського прийому дитини здійснювались виключно батьком. ОСОБА_1 відповідально ставиться до фізичного та психічного стану здоров`я дитини: у встановлені терміни проводяться профілактичні огляди, приводить сина на щеплення, звертається за консультацією та амбулаторним прийомом у разі нагальної потреби та при наявності скарг на здоров`я. Переймається динамікою протікання хвороби та швидкого одужання дитини. Підтримує його психологічний та емоційний стан. Приймає активну участь у підготовці до різних спортивних змагань, веде здоровий спосіб життя.

Згідно письмових пояснень свідків, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , від 17.07.2026 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , від 20.07.2026, батько, ОСОБА_1 , самостійно здійснює догляд за дитиною, забезпечує її належне утримання, виховання, створює необхідні умови для проживання, навчання та розвитку.

Відповідно до Висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , по відношенню до малолітньої дитини, сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у зв`язку із тим, що громадянка ОСОБА_2 не цікавиться життям та вихованням своєї малолітньої дитини, свідомо самоусунулась та свідомо ухиляється від виконання батьківських обов`язків, ігнорує її потреби, не надає допомоги, не цікавиться її життям, навчанням, станом здоров`я, не виявляє батьківського піклування і турботи, враховуючи рішення комісії з питань захисту прав дитини від 26.08.2026 № 30, Володимирецька селищна рада, як орган опіки та піклування, вважає доцільним та таким, що відповідає найкращим інтересам дитини, а також сприятиме її соціальному захисту та забезпеченню державних гарантій на виховання і розвиток, позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , відносно малолітнього сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яке не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу права спілкуватися з сином, бачитися з ним, звернутися до суду з позовом про поновлення батьківських прав у майбутньому.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, наданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна дитина відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Частинами 8, 9 статті 7 Сімейного кодексу України передбачено, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї, сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Нормами Сімейного кодексу України встановлено, що батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом (ст.ст. 150, 155 СК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Згідно ст. 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до п.п. 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Згідно ст. 3 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року та ратифікованої постановою Верховної ради України від 27 лютого 1991 року, в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК України.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.

У частинах п`ятій, шостій статті 19 СК України встановлено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

При вирішенні такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків.

Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах: від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20), від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18 (провадження № 61-8883св19), від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17 (провадження № 61-13752св19), від 23 грудня 2020 року у справі № 522/21914/14 (провадження № 61-8179св19), від 17 червня 2021 року у справі № 466/9380/17 (провадження № 61-2175св20), від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 03 серпня 2022 року у справі № 306/7/20, від 07 грудня 2022 року у справі № 562/2695/20, від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17.

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (рішення ЄСПЛ від 07.12.2006 у справі "HANT v. UKRAINE")

У рішенні від 16 липня 2015 року справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09), Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України»).

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідачки від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.

Суд має встановити усі фактичні обставини для правильного вирішення справи і визначити, у чому саме полягає свідоме та умисне ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків, чи є рішення суду таким, що ухвалене в інтересах дитини. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.01.2019 року у справі № 465/3694/14-ц (провадження № 61-36265св18) Аналогічна позиція сформульована у постанові Верховного Суду від 07.02.2019 року у справі № 713/63/17 (провадження № 61-27680св18).

Судом встановлено, що ОСОБА_2 протягом тривалого часу життям сина не цікавиться, участі у його вихованні не бере, не піклується про фізичний і духовний розвиток останнього, не цікавиться його навчанням, підготовкою до самостійного життя, із дитиною не спілкується, матеріально не допомагає. Дані факти остання підтвердила в судовому засіданні.

Таким чином, суд належним чином дослідивши та давши оцінку наданим сторонами доказам, встановивши усі фактичні обставини для правильного вирішення справи, дійшов до висновку про те, що позивачем та органом опіки та піклування наведені підстави, передбачені частиною першою статті 164 СК України для позбавлення матері батьківських прав. ОСОБА_2 не надала суду належних доказів щодо заперечення позову, відзив на позовну заяву не подала, не вказала, що має намір на відновлення відносин із дитиною, що здійснює дії, спрямовані на налагодження спілкування із своїм сином. Відповідачка не скористалася своїми правами, свідомо та умисно ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, а тому суд вважає, що слід позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 батьківських прав відносно дитини: сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як крайній захід, і таке рішення, на думку суду, ухвалене в інтересах дитини.

В той же час, позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дитиною і побачення з нею, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 серпня 2021 року у справі № 331/8310/15, провадження № 61-4879св20.

Таким чином, позивачем надано суду достатньо доказів, що підтверджують ухилення ОСОБА_2 від виконання своїх батьківських обов`язків та її небажання виховувати власного сина, а тому позовні вимоги в частині позбавлення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 батьківських прав відносно дитини: сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , слід задовольнити.

Щодо позовних вимог про стягнення аліментів.

Згідно довідки про склад зареєстрованих осіб у житловому приміщенні №13514 від 14.07.2026, виданої департаментом цифрової трансформації та забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до Відомостей про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб №838 від 17.07.2026, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_4 .

Як зазначено в ст. 7 СК України, жінка та чоловік мають рівні права і обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно зі ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 СК України, батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Статтею 5 Протоколу №7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.

Згідно із ч. 1 ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства", кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.

Відповідно до статті 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з частиною другою статті 181 СК України, за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь в її утриманні у грошовій і (або) натуральній формі. Частиною третьою статті 181 СК України передбачено можливість стягнення за рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів).

Відповідно до роз`яснень, що містяться у пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківська, материнства та стягнення аліментів», за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Згідно з частиною третьою статті 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

А як зазначено в ч.1, ч.2 ст.183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Щодо розміру аліментів, які підлягають стягненню суд враховує наступне.

Відповідно до вимог статті 182 СК України, обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів є стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Також даною статтею визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Згідно п. п. 3 п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Таким чином, враховуючи, що відповідачка є матір"ю малолітньої дитини, зобов`язана її утримувати до досягнення повноліття, працездатна, а також відсутні обставини, які б перешкоджали ОСОБА_10 виконувати свій обов`язок по утриманню сина, позов підлягає до задоволення. Доказів на заперечення даних фактів відповідачкою не надано. Позовні вимоги остання визнала.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Як зазначено в ст.12 Закону України "Про охорону дитинства", виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до положень ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

ОСОБА_11 заявив вимогу про стягнення з відповідачки на його користь, на утримання малолітньої дитини аліментів в розмірі 1/4 доходу (заробітку) відповідачки, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно.

Разом з тим, статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» передбачено, що прожитковий мінімум з 01 січня 2026 року: дітей віком від 6 до 18 років - 3512 гривень.

А тому, з врахуванням вищенаведених правових норм та поданих суду доказів, враховуючи рівність обов`язків матері і батька щодо утримання дітей, також те, що аліменти - це платіж, спрямований саме на утримання дитини, який повинен бути достатнім для цього, разом з тим, він повинен бути співрозмірним з урахуванням мети аліментного зобов`язання, яке є в обох із батьків, і має бути рівним, та покликаний захистити інтереси дитини в коштах у розмірі, необхідному для його життєдіяльності, збереження достойного рівня життя, для його фізичного, розумового, духовного, гармонійного, морального і соціального розвитку, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення, шляхом стягнення з відповідачки на користь позивача аліментів на утримання малолітнього сина - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 в розмірі 1/4 всіх видів доходу (заробітку), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 22 липня 2026 року, що буде достатнім для забезпечення належних умов для фізичного, духовного та культурного розвитку дитини, а також відповідатиме чинному законодавству, не порушуючи інтересів і матеріального становища, як відповідача так і позивача.

Поряд з тим, рішення слід допустити до негайного виконання по платежах за один місяць, згідно ст. 430 ЦПК України.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позовні вимоги про позбавлення батьківських прав задоволено повністю, однак позивач не ставить питання про стягнення судового збору з відповідачки на його користь.

Згідно пункту 3 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів.

Оскільки, позивач звільнений від сплати судового збору за вимогою про стягнення аліментів на підставі статті 5 Закону України «Про судовий збір», з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір в розмірі 1331 грн. 20 коп.

На підставі наведеного, керуючись Конвенцією про права дитини, Законом України "Про охорону дитинства", ст. ст. 7, 84, 141, 150, 155, 164, 180, 181, 182,183 СК України, ст.ст. 4,6,8,10-13, 17-18, 141, 259, 263-265, 274-275, 279, 430 ЦПК України, суд ,-

Ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Володимирецька селищна рада Володимирецької ТГ, як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 батьківських прав відносно дитини: сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 аліменти на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 в розмірі 1/4 всіх видів доходу (заробітку), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 22 липня 2026 року.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривні 20 копійок.

Відповідно до ст. 430 ЦПК України рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 25 вересня 2026 року.

Суддя: Котик Л.О.

Учасники процесу:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , проживає за адресою - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

Відповідачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , зареєстрована за адресою - АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору : Володимирецька селищна рада Володимирецької ТГ, як орган опіки та піклування, місцезнаходження: селище Володимирець, вул. Повстанців, 21, Вараського району, Рівненська область, код ЄДРПОУ 04388113.