Решение № 140224850, 07.08.2026, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/17442/25

Провадження № 2-о/643/56/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.08.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді: Новіченко Н.В.,

за участю секретаря судового засідання: Штонди В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження матеріали справи

за заявою ОСОБА_1

заінтересовані особи 1. ОСОБА_2

2. Міністерство оборони України

3. Військова частина НОМЕР_1

про встановлення факту, що має юридичне значення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (далі - Заявниця) звернулася до Салтівського районного суду міста Харкова із заявою, відповідно до змісту якої просить суд встановити факт, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу у період з 1996 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Обґрунтовуючи подану заяву Заявниця посилається на те, що вона та ОСОБА_3 у період з 1993 року по 04 червня 1996 року перебували у зареєстрованому шлюбі. У подальшому вони проживали разом як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 загинув захищаючи територіальну цілісність та державний суверенітет України під час виконання бойового завдання. Встановлення факту проживання як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу необхідно Заявниці для набуття права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року.

У судовому засіданні Заявниця та її представник - адвокат Харченко К.В. підтримали подану заяву та просили суд задовольнити її.

Заінтересована особа-1 ОСОБА_2 у судовому засіданні проти задоволення заяви не заперечувала та підтвердила факт проживання її батьків ОСОБА_1 та ОСОБА_3 як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з червня 1996 року до дня смерті батька.

Заінтересована особа-2 Міністерство оборони України у судове засідання не з`явилось, проте подало до суду письмові пояснення, в яких просило суд залишити заяву без розгляду у зв`язку з наявністю спору про право.

Ухвалою від 22 грудня 2025 року Салтівський районний суд міста Харкова відмовив у задоволенні заяви Міністерства оборони України про залишення заяви без розгляду.

Заінтересована особа-3 Військова частина НОМЕР_1 у судове засідання не з`явилась, проте надала суду пояснення, в яких зазначила, що у законодавстві про пенсійне забезпечення імперативно визначено, що право на призначення пенсії у зв`язку із втратою годувальника, з-поміж інших категорій осіб, мають один з подружжя - чоловік чи дружина, до яких жінка чи чоловік, які разом проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу не належать. Встановлення у судовому порядку факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу і визнання за її учасниками статусу члена сім`ї не легітимізує і не може легітимізувати (узаконити) правове становище неодруженої сімейної пари як подружньої, оскільки за законом подружжя утворюється не від тривалості чи стійкості взаємовідносин, а після реєстрації шлюбу в державному органі реєстрації актів цивільного стану. Також Військова частина зазначає, що законодавством у сфері пенсійного забезпечення не передбачено права переходу на пенсію по втраті годувальника чоловіка/жінки, які проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, тобто які не були подружжям, а створили сім`ю на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. При цьому, Військова частина повідомила суд, що старший солдат ОСОБА_3 , військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 в районі н.п. Прогрес Покровського району Донецької області. Відповідно до пункту 4 розділу ІІІ наказу Міністерства оборони України № 280 від 15 вересня 2022 року, особова справа на мобілізованих військовослужбовців не заводиться. Водночас військовослужбовцем особисто було заповнено демографічну довідку військовослужбовця Військової частини НОМЕР_1 , у якій у пункті 16 «Дружина» зазначено ОСОБА_1 . З огляду на вищевикладене Військова частина вважає, що ОСОБА_1 , хоча можливо і проживала разом з ОСОБА_3 однією сім`єю, але той юридичний факт, який хоче встановити Заявниця, не має свого правового обґрунтування. Додатково Військова частина повідомила суд, що після смерті ОСОБА_3 до Військової частини НОМЕР_1 із заявами про виплату одноразової грошової допомоги відповідно до статей 16, 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» ніхто не звертався.

Заслухавши пояснення Заявниці, заінтересованої особи-1, показання свідків, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

07 серпня 1993 року між Заявницею та ОСОБА_3 було укладено шлюб, що підтверджується повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб № 00046816143.

ІНФОРМАЦІЯ_2 у Заявниці та ОСОБА_3 народилася донька ОСОБА_4 , про що свідчить свідоцтво про народження НОМЕР_2 від 07 лютого 1995 року.

Інших дітей у ОСОБА_3 не було, що підтверджується повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00046816312 від 04 вересня 2024 року.

04 червня 1996 року шлюб між Заявницею та ОСОБА_3 було розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу НОМЕР_3 .

Відповідно до Інформаційної довідки з Реєстру територіальної громади міста Харкова ОСОБА_3 був зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 . Аналогічні відомост вказані у паспорті ОСОБА_3 .

Вказана квартира перебуває у власності Заявниці на підставі Договору дарування від 16 липня 2006 року.

Як вбачається з Декларації № 0000-154Т-6Х73 від 26 лютого 2018 року про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, ОСОБА_3 зазначив, що мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , а довіреною особою вказав ОСОБА_1 .

У медичній картці ОСОБА_3 також зазначено адресу його місця проживання: АДРЕСА_2 .

Власником квартири АДРЕСА_3 є Заявниця, яка придбала означену квартиру у власність на підставі Договору купівлі-продажу від 12 жовтня 2007 року.

Батьки ОСОБА_3 - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 померли, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 30 вересня 2022 року, листом Новгород-Сіверського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Новгород-Сіверському районі Чернігівської області від 28.01.2026 № 20/15-26-26-24.7/24.7, повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть № 00046816507.

Згідно з Демографічною довідкою на військовослужбовця Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 зазначив своєю дружиною ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а адресою фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 .

При цьому, наявними у матеріалах справи роздруківками з «Приват24» підтверджується тривале систематичне перерахування ОСОБА_3 грошових коштів на користь Заявниці.

06 травня 2024 року ІНФОРМАЦІЯ_4 направив Заявниці сповіщення № 14 (вих. 12/7573), яким повідомив що колишній чоловік Заявниці ОСОБА_3 захищаючи територіальну цілісність та державний суверенітет України під час виконання бойового завдання загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 в районі н.п. Прогрес Покровського району Донецької області. Це сповіщення є підставою для подання документів для призначення пенсії (допомоги) і надання у встановленому законодавством порядку пільг.

Відповідно до свідоцтва про смерть, виданого 11 травня 2024 року Четвертим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, серія НОМЕР_4 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у н.п. Прогрес Покровського району Донецької області.

Як вбачається з матеріалів спадкової справи № 207/2024, спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняла його донька ОСОБА_2 .

З наявних у матеріалах справи витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу ані Заявниця, ані ОСОБА_3 в інших шлюбах не перебували.

На світлинах Заявниця та ОСОБА_3 зображені у домашній обстановці, на відпочинку, сімейних святах, разом з донькою у різні періоди життя.

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 у судовому засіданні також підтвердили факт проживання Заявниці та ОСОБА_3 як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, ведення ними спільного господарства.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що заявлені вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 293 Цивільного процесуального кодексу України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Юридичні факти - це життєві обставини чи факти, з якими норми права пов`язують виникнення, зміну або припинення правовідносин.

Юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

Об`єктом судового захисту при розгляді справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, є охоронювані законом інтереси, а предметом судової діяльності - встановлення юридичних фактів із метою забезпечення реалізації заінтересованими особами належних їм суб`єктивних прав.

Отже, для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення, оскільки мета дає можливість зробити висновок, чи дійсно цей факт є юридичним і чи матиме він правові наслідки.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18, провадження № 14-567цс18.

Встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб в судовому порядку можливо лише тоді, коли чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

Із змісту заяви вбачається, що встановлення факту проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки необхідно Заявниці для отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова № 168).

Пунктом 2 Постанови № 168 (в редакції на момент смерті військовослужбовця) передбачено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору. Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пунктах 1-1-2 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть. У разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на одноразову грошову допомогу. Особам, які мають право на одноразову грошову допомогу, виплата їх частки здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами. Якщо після призначення та виплати одноразової грошової допомоги у повному розмірі, зазначеному в абзаці першому цього пункту, за її отриманням звертаються інші особи, які мають на неї право, питання щодо перерозподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою осіб або в судовому порядку. Державні органи, які зазначені у пунктах 1-1-2 цієї постанови, мають право отримувати інформацію з державних реєстрів щодо осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги шляхом доступу до таких реєстрів та/або шляхом електронної інформаційної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів у порядку, встановленому законодавством. Виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої у цьому пункті, здійснюється також сім`ям осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва). Одноразова грошова допомога виплачується особі шляхом перерахування коштів уповноваженим органом на рахунок в установі банку державного сектору, зазначеного одержувачем у заяві. Якщо сім`я загиблої особи одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими актами законодавства, здійснюється одна з таких виплат за її вибором.

Згідно з пунктом 1 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, чинній на момент загибелі військовослужбовця) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби.

Статтею 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, чинній на момент загибелі військовослужбовця) передбачено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті. До членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать: діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; вдова (вдівець); батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті); внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли); жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Законом № 3515-IX від 09.12.2023, статтю 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» викладено в наступній редакції:

У випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті. За наявності особистого розпорядження право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, на користь яких складено таке особисте розпорядження, у розмірі частки, визначеної в такому розпорядженні у відсотках. Незалежно від змісту особистого розпорядження право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки загиблої (померлої) особи у розмірі 50 відсотків частки, яка належала б кожному з них у разі призначення і виплати одноразової грошової допомоги за відсутності особистого розпорядження. У разі відсутності особистого розпорядження або за наявності неохопленої особистим розпорядженням частки розміру одноразової грошової допомоги право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги (її частки) мають особи, визначені у пункті 4 цієї статті, у рівних частках. До членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать: діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; вдова (вдівець); батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті); внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли); жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Відповідно до частини першої статті 16-3 вказаного Закону одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, за відсутності особистого розпорядження призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою або заявою їх законних представників.

Відповідно до частини другої статті 3 Сімейного кодексу України (далі - СК України) сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Пунктом 6 рішення Конституційного Суду від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 установлено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Згідно із частинами першою, другою статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до частини першої статті 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю. Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи). Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо. До прав та обов`язків, притаманних подружжю, слід віднести зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин.

Наведені вище правові висновки суду повністю узгоджуються із правовими позиціями, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц, постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 244/4801/13-ц, від 23 вересня 2019 року у справі № 279/2014/15-ц, від 10 жовтня 2019 року у справі № 748/897/18, від 11 грудня 2019 року у справі № 712/14547/16-ц, від 18 грудня 2019 року у справі № 761/3325/17-ц, від 24 січня 2020 року у справі № 490/10757/16-ц, від 25 вересня 2024 року у справі № 461/8250/20.

Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу можуть бути, зокрема, але не виключно: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із "подружжя"; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що "подружжя" вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства та ін.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року по справі № 524/10054/16.

Як убачається з матеріалів справи, 07 серпня 1993 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було зареєстровано шлюб.

У період перебування у зареєстрованому шлюбі, ІНФОРМАЦІЯ_2 , у сторін народилася донька - ОСОБА_10 , яка після укладення шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_11 .

Таким чином, факт наявності між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 сімейних відносин у минулому, спільного походження їхньої дитини та тривалого особистого зв`язку між ними підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Разом із тим 04 червня 1996 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було розірвано.

Сам по собі факт розірвання шлюбу не виключає можливості виникнення між колишнім подружжям у подальшому фактичних сімейних відносин без державної реєстрації шлюбу. Визначальним у цій справі є не юридичний статус сторін у минулому, а встановлення фактичних обставин їхнього спільного життя після розірвання шлюбу, характеру їхніх взаємовідносин, наявності спільного побуту, взаємної турботи, матеріальної підтримки та інших обставин, які у своїй сукупності свідчать про фактичне подружнє життя.

З матеріалів справи вбачається, що після розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 сторони продовжили підтримувати тісний особистий, побутовий та матеріальний зв`язок.

Так, відповідно до Інформаційної довідки з Реєстру територіальної громади міста Харкова ОСОБА_3 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Водночас матеріалами справи встановлено, що зазначена квартира перебуває у власності ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 16 липня 2006 року.

При цьому сама реєстрація місця проживання ОСОБА_3 за іншою адресою не може сама по собі свідчити про відсутність фактичного проживання разом із Заявницею, оскільки реєстрація місця проживання та фактичне місце проживання особи є різними за своїм правовим змістом обставинами. Для встановлення факту проживання однією сім`єю визначальним є фактичний характер взаємовідносин між особами, а не лише дані офіційної реєстрації.

До того ж, суд зауважує, що ОСОБА_3 по день смерті був зареєстрований у квартирі, яка 16 липня 2006 року була подарована Заявниці, тобто належить їй на праві приватної власності.

Натомість у матеріалах справи містяться докази, які безпосередньо свідчать про фактичне проживання ОСОБА_3 саме разом із Заявницею за адресою: АДРЕСА_2 .

Зокрема, як вбачається з Декларації № 0000-154Т-6Х73 про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, ОСОБА_3 особисто зазначив місцем свого проживання адресу: АДРЕСА_2 , а довіреною особою вказав ОСОБА_1 .

Аналогічна адреса - АДРЕСА_2 - зазначена і в медичній картці ОСОБА_3 .

Таким чином, зазначені документи містять не лише інформацію про адресу проживання померлого, а й підтверджують його власне волевиявлення щодо зазначення квартири АДРЕСА_4 як місця свого проживання. Вказана обставина має істотне доказове значення, оскільки йдеться про документи, сформовані за життя ОСОБА_3 , у яких відображено відомості, повідомлені ним особисто.

При цьому власником квартири АДРЕСА_3 є саме Заявниця, яка набула право власності на цю квартиру на підставі договору купівлі-продажу від 12 жовтня 2007 року.

Отже, сукупність наведених обставин - зазначення ОСОБА_3 адреси квартири АДРЕСА_4 як місця свого проживання у медичній документації та належність цієї квартири Заявниці - об`єктивно підтверджує фактичний зв`язок ОСОБА_3 із житлом Заявниці та узгоджується з її твердженнями про спільне проживання сторін.

Окремо суд звертає увагу на Демографічну довідку на військовослужбовця Військової частини НОМЕР_1 , з якої вбачається, що ОСОБА_3 зазначив своєю дружиною ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а адресою фактичного місця проживання - АДРЕСА_2 .

Суд бере до уваги, що вказана інформація була зазначена самим ОСОБА_3 за життя. При цьому він визначив Заявницю саме як свою дружину та одночасно вказав фактичне місце проживання за адресою належної їй квартири.

Зазначені відомості узгоджуються з іншими доказами у справі, зокрема з медичною документацією, та підтверджують не лише спільність місця проживання, а й характер особистих взаємовідносин сторін, який сам ОСОБА_3 визначав як відносини між чоловіком та дружиною.

Важливим є також те, що на підтвердження фактичних сімейних відносин між сторонами Заявницею надано роздруківки з «Приват24», з яких убачається тривале та систематичне перерахування ОСОБА_3 грошових коштів на користь ОСОБА_1 та їхньої доньки ОСОБА_2 .

Вказані платежі у своїй сукупності свідчать про наявність між ОСОБА_3 та Заявницею тривалих майнових і матеріальних взаємовідносин, взаємної підтримки та фактичної участі ОСОБА_3 у матеріальному забезпеченні заявниці та їхньої спільної доньки.

Суд при цьому враховує не лише сам факт здійснення грошових переказів, а їх систематичний та тривалий характер. У сукупності з іншими доказами такі перекази підтверджують сталість зв`язку між сторонами та не суперечать твердженням Заявниці про те, що після розірвання зареєстрованого шлюбу сторони фактично продовжили сімейне життя.

З наявних у матеріалах справи витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу вбачається відсутність зареєстрованих шлюбів як у заявниці ОСОБА_1 , так і у ОСОБА_3 після розірвання їхнього шлюбу.

Таким чином, встановлено, що після розірвання шлюбу 04 червня 1996 року ні заявниця, ні ОСОБА_3 в іншому зареєстрованому шлюбі не перебували.

Ця обставина має істотне значення для оцінки характеру їхніх фактичних відносин, оскільки виключає наявність одночасного зареєстрованого шлюбу кожного з них з іншими особами та узгоджується з твердженнями Заявниці про те, що після розірвання шлюбу вони фактично продовжували сімейне життя між собою.

Окремо суд оцінює показання свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , допитаних у судовому засіданні.

Допитані свідки підтвердили обставини спільного проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , характер їхніх взаємовідносин як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, а також фактичне ведення ними спільного господарства.

Показання свідків суд вважає належними та допустимими доказами, які у сукупності з письмовими доказами підтверджують обставини, на які посилається Заявниця. При цьому показання свідків не є ізольованими доказами, а узгоджуються з об`єктивними письмовими документами, складеними за життя ОСОБА_3 , - медичною документацією, декларацією про вибір лікаря, демографічною довідкою та іншими матеріалами справи.

Особливої уваги заслуговує те, що відомості, наведені у показаннях свідків, кореспондуються з документально підтвердженим фактом проживання ОСОБА_3 за адресою квартири, власником якої є Заявниця, а також із зазначенням ним у відповідних документах ОСОБА_1 як своєї дружини.

Суд виходить із того, що факт проживання однією сім`єю не може бути підтверджений виключно одним видом доказів, оскільки сімейні відносини за своєю природою є комплексом особистих та майнових зв`язків. Тому при вирішенні питання про наявність таких відносин необхідно оцінювати всю сукупність доказів, які характеризують фактичні взаємовідносини осіб.

У цій справі така сукупність доказів є достатньою та взаємоузгодженою.

Зокрема, судом встановлено: ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у минулому перебували у зареєстрованому шлюбі; у них є спільна донька; після розірвання шлюбу жоден із них не перебував в іншому зареєстрованому шлюбі; ОСОБА_3 за життя неодноразово зазначав адресу квартири Заявниці як своє фактичне місце проживання; у демографічній довідці ОСОБА_3 зазначив заявницю своєю дружиною; квартира, яку ОСОБА_3 зазначав як фактичне місце проживання, належала Заявниці; між ОСОБА_3 та Заявницею існували тривалі та систематичні фінансові взаємовідносини; свідки підтвердили факт спільного проживання сторін та характер їхніх взаємовідносин як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу; наведені обставини підтверджуються документами, складеними як до смерті ОСОБА_3 , так і незалежними від волі Заявниці джерелами.

У сукупності зазначені обставини свідчать не про випадкове чи епізодичне перебування ОСОБА_3 у квартирі Заявниці, а про сталі та тривалі фактичні сімейні відносини між ними.

При цьому суд враховує, що факт спільного проживання однією сім`єю не ототожнюється виключно з фактом реєстрації місця проживання за однією адресою. Визначальним є встановлення фактичного характеру відносин між особами, наявності між ними взаємних прав та обов`язків, спільного побуту, взаємної турботи та матеріальної підтримки, а також сприйняття самими сторонами цих відносин як сімейних.

Наявні у справі докази свідчать про те, що саме такий характер відносин існував між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

При цьому обставина, що офіційна реєстрація місця проживання ОСОБА_3 була здійснена за іншою адресою - у квартирі АДРЕСА_5 , - не спростовує встановлених судом обставин. Навпаки, наявність документально зафіксованої самим ОСОБА_3 адреси фактичного проживання у квартирі АДРЕСА_4 , що належала Заявниці, є свідченням того, що зареєстроване місце проживання не відповідало його фактичному місцю проживання.

Суд також бере до уваги, що всі наведені докази необхідно оцінювати у взаємному зв`язку. Окремо взяті відомості про адресу проживання, зазначення Заявниці як дружини, фінансові перекази чи показання окремого свідка могли б не давати достатніх підстав для висновку про існування сімейних відносин. Проте у цій справі зазначені докази взаємно доповнюють один одного та формують цілісну картину фактичних сімейних відносин сторін.

Таким чином, досліджені судом докази вказують на те, що після розірвання зареєстрованого шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 фактично продовжували існувати сімейні відносини, сторони проживали разом, були пов`язані спільним побутом, взаємною матеріальною підтримкою та особистими сімейними зв`язками, а ОСОБА_3 за життя сприймав та визначав Заявницю як свою дружину.

Суд не встановив обставин, які б спростовували наведені Заявницею доводи або свідчили про те, що відносини між нею та ОСОБА_3 мали виключно характер родинного спілкування, дружби, періодичних зустрічей чи надання матеріальної допомоги без ведення спільного сімейного життя.

Навпаки, тривалість взаємовідносин, спільна дитина, фактичне проживання за адресою квартири Заявниці, зазначення ОСОБА_3 . Заявниці як дружини, систематична матеріальна підтримка, відсутність у обох сторін інших зареєстрованих шлюбів та узгоджені показання свідків у своїй сукупності свідчать про існування між ними саме сімейних, а не випадкових чи епізодичних відносин.

Отже, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов переконання, що Заявницею доведено факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

Водночас, згідно зі статтею 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

Відповідно до пункту 1 розділу VII «Прикінцеві положення» СК України цей Кодекс набув чинності одночасно з набуттям чинності ЦК України, тобто з 01 січня 2004 року.

За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (частина перша статті 58 Конституції України) норми СК України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набуття ним чинності, тобто не раніше 01 січня 2004 року. До сімейних відносин, які існували до 01 січня 2004 року, норми СК України застосовуються в частині лише тих прав і обов`язків, що виникли після набуття ним чинності.

Кодекс про шлюб та сім`ю України (далі - КпШС України), який був чинним до 01 січня 2004 року, не містив норми про спільне проживання жінки та чоловіка однією сім`єю, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі. Зазначене положення передбачене статтею 74 СК України, який набрав чинності з 01 січня 2004 року.

Тому встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період до 01 січня 2004 року законом не передбачено.

Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 30 червня 2022 року у справі № 682/415/20 (провадження № 61-6297св21), від 11 липня 2022 року у справі № 755/6427/19 (провадження № 61-17021св21).

Враховуючи викладене, відсутні підстави для задоволення позову в частині встановлення факту проживання Заявниці та ОСОБА_3 як чоловіка та жінки без шлюбу з 1996 року до ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Відтак, оскільки наданими суду доказами повністю підтверджується факт проживання Заявниці та ОСОБА_3 з 01 січня 2004 року по 03 травня 2024 року, суд вважає подану заяву такою, що підлягає частковому задоволенню.

Вищевказані висновки суду відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 18 лютого 2026 року у справі № 485/2263/24.

Керуючись статтями 7, 8, 12, 13, 141, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Встановити факт спільного проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у період з 01 січня 2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_2 .

3. В іншій частині заяву ОСОБА_1 залишити без задоволення.

4. Рішення може бути оскаржено у встановленому порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його підписання. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Заявниця: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ; АДРЕСА_2 ).

6. Заінтересована особа-1: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 ; АДРЕСА_6 ).

7. Заінтересована особа-2: Міністерство оборони України (код ЄДРПОУ 00034022; м. Київ, пр. Повітряних Сил, буд. 6).

8. Заінтересована особа-3: Військова частина НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ; АДРЕСА_7 ).

Суддя Н.В. Новіченко