Решение № 140223433, 01.10.2026, Полонський районний суд Хмельницької області

Справа № 681/575/26

Провадження № 2/681/730/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року м. Полонне

Полонський районний суд Хмельницької області в складі головуючої судді Горгулько Н.А.,

розглянувши в м. Полонне за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

У квітні 2026 року ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі Товариство) через систему «Електронний суд» звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №06081-06/2023 у розмірі 65 312 грн, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 2 662,40 грн та 8 000 грн на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування позову вказувало на те, що 05.06.2023 між ТОВ «Аванс кредит» та відповідачкою укладено кредитний договір №06081-06/2023, за яким відповідачці надано кредит у розмірі 8 000 грн зі сплатою процентів за користування кредитом, а позичальниця зобов`язана повернути кредит в порядку та на умовах, визначених кредитним договором. Кредитний договір підписаний відповідачкою шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

ТОВ «Аванс кредит» умови договору виконало в повному обсязі, надавши відповідачці кредитні кошти. Однак в подальшому відповідачка не виконала свої зобов`язання щодо повернення кредиту.

19.10.2023 між ТОВ «Аванс кредит» та ТОВ ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу №19102023, згідно з яким позивач набув статусу кредитора та отримав право грошової вимоги до осіб, які були боржниками ТОВ «Аванс кредит», в тому числі щодо ОСОБА_1 .

Оскільки станом на день звернення до суду заборгованість у вказаній вище сумі не сплачена, тому представник позивача просить стягнути з відповідачки зазначену заборгованість.

Ухвалою судді від 21.04.2026 відкрито провадження у справі, яку постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; сторонам визначено строк для подачі заяв по суті справи;

15.05.2026 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідачка просила відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказала, що матеріали справи не містять належних доказів фактичного зарахування кредитних коштів саме їй, а також належних і достатніх доказів укладення кредитного договору саме відповідачкою та отримання нею одноразового ідентифікатора і його використання для підтвердження договору.

Заперечила також щодо розміру заявленої до стягнення заборгованості, зазначивши, що позивачем не надано належного та зрозумілого розрахунку із зазначенням порядку нарахування процентів, залишку заборгованості, здійснених платежів та механізму нарахування процентів після переходу права вимоги до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал». На її думку, позивачем не доведено правомірність нарахування процентів за період після 19.10.2023.

Крім того, відповідачка заперечила належність доказів переходу права вимоги, посилаючись на відсутність у матеріалах справи належних доказів передачі саме спірної заборгованості та повного реєстру боржників, який би підтверджував включення кредитного договору №06081-06/2023 від 05.06.2023 до предмета відступлення права вимоги. Також зазначила про відсутність належних доказів повідомлення її про відступлення права вимоги.

Також відповідачка послалася на обставини, пов`язані з відкликанням Національним банком України ліцензії у первісного кредитора ТОВ «Аванс кредит», вважаючи, що це викликає сумніви щодо достовірності сформованих ним документів.

Крім того, зазначила, що розмір нарахованих процентів більш ніж у сім разів перевищує суму фактично отриманого кредиту, що, на її думку, суперечить принципам розумності, справедливості та добросовісності.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу відповідачка зазначила, що заявлена позивачем сума 8000,00 грн є завищеною та неспівмірною зі складністю справи. Посилалася на типовий характер позовної заяви та доданих до неї документів, відсутність значного обсягу юридичної роботи, складних розрахунків та численних судових засідань, у зв`язку з чим просила зменшити розмір таких витрат.

16.06.2026 представник позивача подав додаткові пояснення, у яких зазначив, що кредитний договір укладено в електронній формі відповідно до вимог чинного законодавства та підписано відповідачкою одноразовим ідентифікатором. На підтвердження укладення договору та отримання кредитних коштів позивач послався на кредитний договір з додатками та лист-повідомлення про успішне перерахування коштів.

Вказав, що лист-повідомлення містить необхідні реквізити та підтверджує перерахування відповідачці кредитних коштів у розмірі 8000,00 грн на банківську картку, зазначену при укладенні договору.

Щодо розміру заборгованості позивач зазначив, що наданий ним розрахунок є повним і детальним та відповідає умовам кредитного договору, при цьому відповідачка його не спростувала та власного розрахунку не надала. Зазначив, що нарахування процентів за денною процентною ставкою 1,99 % є правомірним та здійснювалося відповідно до умов договору і частини першої статті 1048 ЦК України.

Щодо переходу права вимоги представник позивача вказав, що належні докази відступлення права вимоги за спірним кредитним договором надано. Повний реєстр боржників до договору факторингу №19102023 від 19.10.2023 позивач не надає, посилаючись на необхідність захисту інформації, що містить банківську таємницю щодо інших осіб.

Представник позивача вважав доводи відповідачки, викладені у відзиві, безпідставними та просив їх відхилити. Щодо витрат на професійну правничу допомогу зазначив, що заявлена сума 8000,00 грн є співмірною зі складністю справи, обсягом опрацьованих документів та відповідає вартості аналогічних юридичних послуг.

Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд зазначає про таке.

Судом встановлено, що 05 червня 2023 року між ТОВ «Аванс кредит» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №06081-06/2023. Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, що відтворений шляхом використання ним одноразового ідентифікатора «W8468».

Пунктом 1.1. Договору визначено, що сума кредиту складає 8 000,00 грн.

Кредит надається строком на 360 днів. Дата надання кредиту 05.06.2023. Дата погашення кредиту 29.05.2024 (п. 1.2.).

Тип процентної ставки фіксована. Процентна ставка становить 1,99% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.2 Договору (п. 1.4. та п. 1.4.1).

Клієнт зобов`язується сплачувати проценти кожні 20 днів (п. 1.5).

Кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта уключаючи використання реквізитів платіжної картки №5168-74хх-хххх-1063 (п. 1.6).

Згідно з п.3.3. Договору обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кредитом станом на початок кожного календарного дня протягом строку кредиту з першого дня надання кредиту Клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний Клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок Товариства) включно.

Паспорт споживчого кредиту із умовами кредитування також підписано позичальницею одноразовим ідентифікатором «W8468».

ТОВ «Аванс кредит» виконало умови кредитного договору та 05.06.2023 перерахувало шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної картки відповідачки, зазначеної нею у договорі та заявці-анкеті кошти в розмірі 8 000,00 грн через сервіс онлайн-платежів iPay.ua ТОВ «Універсальні платіжні рішення», яке надає послуги з переказу коштів без відкриття рахунку (на підставі договору на переказ коштів ФК-П-2022/01-1, що підтверджується копією листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №3466_250630112336 від 30.06.2025.

21.09.2026 до суду надійшли витребувані докази з яких вбачається, що АТ КБ «Приват Банк» випущено платіжну картку № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 та 05.06.2023 на вказану картку зараховано переказ на загальну суму 8 000 грн.

За даними розрахунку заборгованості станом на 19.10.2023 заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №06081-06/2023 від 05.06.2023 становить 29 810,4 грн, з яких 8 000 грн заборгованість за тілом кредиту; 21 810,4 грн заборгованість за процентами.

19.10.2023 між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «ФК «Кредит Капітал»» було укладено договір факторингу №19102023, за умовами якого ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до боржників, в тому числі до ОСОБА_1 за кредитним договором №06081-06/2023 від 05.06.2023. Факт оплати за договором підтверджений платіжною інструкцією №73067 від 19.10.2023.

Згідно з витягом з реєстру боржників, ОСОБА_1 має заборгованість перед новим кредитором в сумі 29 810,4 грн, з яких: 8 000 грн заборгованість за тілом кредиту; 21 810,4 грн заборгованість за процентами.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №06081-06/2023 від 05.06.2023 у період з 20.10.2023 по 29.05.2024 заборгованість ОСОБА_1 становить 65 312 грн, з яких 8 000 грн заборгованість за тілом кредиту; 57 312 грн заборгованість за процентами

Відповідачка свої зобов`язання перед кредитором щодо повернення кредиту не виконала, кредитні кошти не повернула, відсотків за користування ними не сплатила.

Вирішуючи спір, суд виходить із такого.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).

За правилом частини статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року в справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року, в справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року, в справі №127/33824/19 будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно із п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

За правилом ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За положеннями статті 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст.81 ЦПК України).

Як вбачається із матеріалів справи, договір про надання фінансового кредиту №06081-06/2023 від 05.06.2023 підписаний ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «W8468». При цьому, без отримання смс-повідомлення або телефонного дзвінка, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна і пароля, вказаний договір не був б укладеним, і за таких обставин, сторони договору досягли згоди щодо усіх істотних умов відповідного правочину.

Необхідно зазначити, що за нормами Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Суд констатує, що ОСОБА_1 не надала доказів щодо не підписання нею кредитного договору електронним цифровим підписом одноразовим ідентифікатором.

З огляду на вищенаведене, твердження відповідачки, що договір про надання фінансового кредиту №06081-06/2023 від 05.06.2023 є неукладеним з підстав його не підписання ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором, не спростовують укладеність зазначеного кредитного договору між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 .

Крім того, доводи відповідачки щодо не підтвердження факту перерахування їй кредитних коштів суд зазначає наступне.

Із даних листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 30.06.2026 та виписки наданої АТ КБ «ПриватБанк» на виконання ухвали, вбачається, що 05.06.2023 було проведено платіж на суму 8 000 грн маска картки НОМЕР_3 .

Також відповідачка, як власниця карткового рахунку, на який було перераховано кредитні кошти, має змогу власноруч отримати виписки по рахунку для підтвердження або спростування факту перерахування/ отримання кредитних коштів. Проте відповідачкою не надано суду належних і допустимих доказів на спростування позовних вимог, а саме того, що відповідні кошти не були зараховані на картковий рахунок позичальниці, вказаний у договорі, або доказів того, що вказаний картковий рахунок їй не належить.

Тому суд приходить до висновку, що наявні у справі докази у своїй сукупності підтверджують факт оформлення кредитного договору та перерахування кредитних коштів на картковий рахунок, зазначений позичальницею.

Посилання відповідачки про не доведення переходу права вимоги за кредитним договором №06081-06/2023 від 05.06.2023 до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» суд не бере до уваги з огляду на таке.

Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Наявними в матеріалах справи договором факторингу, актом приймання-передачі реєстру боржників, витягом з реєстру боржників прав вимоги, та платіжною інструкцією, які належно засвідчені печатками та підписами сторін, підтверджується перехід права вимоги до позивача та спростовуються доводи ОСОБА_1 про те, що позивач не набув права вимоги до неї. Копія договору факторингу та витяг з реєстру боржників є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.

Суд не бере до уваги твердження відповідачки щодо неправомірності нарахування відсотків позивачем, оскільки з вищевказаних умов договору, а саме з пункту 1.2 Договору вбачається, що кредит надається строком на 360 днів, дата погашення кредиту 29.05.2024.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року в справі №310/11534/13-ц (провадження №14-154 цс 18) дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти, а також обумовлену в договорі неустойку за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Отже, при переходу права вимоги до позивача строк визначеного договором строк кредитування не закінчився, тому Товариство правомірно нараховувало відсотки за період з 20.10.2023 по 29.05.2024.

Посилання ОСОБА_1 на те, що у АТ «Аванс Банк» рішенням від 09.06.2025 було відкликано ліцензію, у зв`язку з визнанням ділової репутації цієї установи небездоганною та наданням регулятору недостовірної інформації, не свідчить про відсутність заборгованості за кредитним договором, права по якому продані в установленому законом порядку, ще у жовтні 2023 року.

Доводи ОСОБА_1 про відсутність детального розрахунку суд вважає необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи. Зокрема, до матеріалів справи долучено розрахунки, зі змісту яких можливо встановити порядок та періоди нарахування відсотків, а також перевірити обґрунтованість їх нарахування.

Щодо посилання відповідачки на те, що нараховані відсотки неспівмірні, що суперечить принципам розумності, справедливості та добросовісності тому просить їх зменшити, суд зазначає наступне.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ч.ч.1-2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором (п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону).

Згідно з ч.ч. 5, 6 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача: такі положення також підлягають зміні; аб о договір може бути визнаним недійсним у цілому.

Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним (ч.4 ст. 18 Закону).

Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України позичальник має право відмовитися від одержання кредиту частково або в повному обсязі, повідомивши про це кредитодавця до встановленого договором строку його надання, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивачем дотримано вимоги ст.ст. 1048, 1056 ЦК України щодо встановлення розміру процентів за користування кредитними коштами та визначено за спільною згодою сторонами договору, що відповідає принципу свободи договору.

Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Постановою Верховного суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 07.09.2026 справа №552/672/23 (провадження №61-4595сво25) встановлено, що за відсутності підстав для застування конструкції нікчемності умови, до правових способів коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит, з урахуванням змісту статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», потрібно віднести: оспорюваність умови чи договору про споживчий кредит; зміну договору про споживчий кредит; тлумачення умов договору про споживчий кредит. Суд без позовної вимоги споживача може застосовувати такий правовий засіб коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит як тлумачення умов договору про споживчий кредит, в разі наявності в договорі нечітких або двозначних положень. Оскільки при застосуванні умов договору при вирішенні спору суд здійснює тлумачення змісту договору, навіть за відсутності позовної вимоги про тлумачення змісту договору. Оспорюваність умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит суд без відповідної позовної вимоги споживача застосувати не може. Тобто у разі, якщо споживач не пред`явив відповідних позовних вимог про оспорення умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит, то суд не може самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом.

У зв`язку з вищевикладеним суд приходить висновку, що оскільки відповідачкою відповідних позовних вимог не заявлено, суд не вправі зменшувати розмір процентів за користування кредитом з підстав їх невідповідності принципам справедливості, добросовісності та розумності.

Перевіряючи правомірність нарахування відсотків за користування кредитними коштами за укладеним з відповідачкою кредитним договором суд виходить з такого.

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначені Законом України «Про споживче кредитування».

22 листопада 2023 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ (набрав чинності 24.12.2023) (далі - Закон №3498-ІХ), яким внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (пп.6 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ) та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» (п.п.13 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ).

Відповідно до ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

При цьому, згідно з п.17 розділ IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: - протягом перших 120 днів - 2,5 %; - протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Отже, як слідує з вищевказаних змін у законодавстві, що регулює питання споживчого кредитування, починаючи: з 24.12.2023 денна ставка має бути не більше 2,5%, з 22.04.2024 - денна ставка не більше 1,5%, з 20.08.2024 - денна ставка не більше 1%.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Суд погоджується з наданим позивачем розрахунком заборгованості по відсотках за користування кредитом за період з 05.06.2026 по 21.04.2024 (322 днів), розмір яких становить 51 626,4 грн, оскільки такий зроблений відповідно до умов укладеного між сторонами Договору та в межах норм чинного законодавства.

Однак, на підставі вище зазначеного, суд вважає, що розрахунок заборгованості по відсотках за користування кредитом за Договором за період з 22.04.2024 по 29.05.2024 (38 днів) становить 4 560 грн (8 000 грн тіло кредиту х 1,5% х 38 днів).

Відтак загальний розмір відсотків за користування кредитом за договором про надання фінансового кредиту №06081-06/2023 від 05.06.2023 за період з 05.06.2023 по 22.04.2024 становить 55 822,4 грн (51 262,4 грн + 4 560 грн ), які підлягають стягненню з позивача.

За наведених обставин позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» про стягнення з відповідачки заборгованості за кредитними договорами підлягають частковому задоволенню в загальній сумі 63 822,4 грн.

Щодо стягнення з відповідачки на користь позивача судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частинами першою, другою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Із положень статті 137 ЦПК України слідує, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові на позивача, у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що судовий збір і витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат.

До складу витрат на професійну правничу допомогу включаються витрати з оплати винагороди адвоката за здійснення представництва інтересів учасника справи в суді та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Розмір гонорару адвоката та порядок його обчислення визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом на підставі укладеного ними договору, при цьому гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Чинне законодавство визначає критерії, які мають бути враховані судом при вирішенні питання про відшкодування понесених учасником справи витрат на професійну правничу допомогу.

Зокрема, відшкодуванню підлягають витрати на правову допомогу адвоката, розмір яких є співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі, якщо понесені особою витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критеріям співмірності, то за обґрунтованим клопотанням іншої сторони суд може зменшити розмір указаних судових витрат. Процесуальний закон виключає ініціативу суду щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, якщо ці витрати не відповідають критерію співмірності.

Саме таку правову позицію висловили Велика Палата Верховного Суду в додатковій постанові від 19 лютого 2020 року (справа №755/9215/15-ц) та Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 3 червня 2020 року (справа №211/1674/19).

Виходячи з часткового задоволення позовних вимог на 97,7% (63 822,4 грн*100%/65 312 грн) відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 601,20 грн (2 662,4 грн*97,7%/100%).

Водночас у зв`язку з розглядом справи ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» понесло витрати на професійну правничу допомогу.

Судом встановлено, що 01.07.2025 між позивачем та АО «Лігал Ассістанс» укладено договір про надання правової допомоги №01-07/2025. Предметом вказаного договору є надання юридичної допомоги в обсязі та на умовах, передбачених договором, зокрема:надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу захисту інтересів, а також складення заяв, скарг, заперечень, процесуальних та інших документів правового характеру, представництво інтересів в судах загальної юрисдикції тощо. Відповідно до розділу 4 даного договору, сторони погодили порядок здійснення розрахунків.

Позивачем також надано прайс-лист АО «Лігал Ассістанс», в якому визначено види юридичних послуг та їх вартість.

Згідно з витягом з акту № 1146 наданих послуг правової допомоги від 10.04.2026 сторони погодили надання послуг за позовом до ОСОБА_1 в розмірі 8 000 грн.

Варто також зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (постанови Верховного суду у справах №923/560/17, №329/766/18, №178/1522/18).

ОСОБА_1 просила зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, оскільки заявлена сума є необґрунтованою, явно завищеною та такою, що не відповідає критеріям розумності та співмірності.

З врахуванням рівня складності вказаної справи, обсягу виконаних робіт, враховуючи ціну позову, суддя приходить до висновку про зменшення розміру витрат на правничу допомогу до суми 5 000 грн.

У зв`язку з частковим задоволенням позову на 97,7% від заявлених вимог, необхідно стягнути із відповідачки на користь позивача 4 885 грн (5 000 грн*97,7%/100%) документально підтверджених витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись наведеним, ст.ст.13, 81, 137, 141, 259, 263-265, 268, 273-275, 352, 354, 355 ЦПК України суд, -

у х в а л и в:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №06081-06/2023 від 05.06.2023 в сумі 63 822 (шістдесят три тисячі вісімсот двадцять дві) грн 40 коп., з яких: заборгованість за кредитом (тілом кредиту) 8 000 грн, заборгованість за відсотками 55 822,40 грн.

У решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» понесені судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 2 601 (дві тисячі шістсот одна) грн 20 коп. та на правову допомогу в розмірі 4 885 (чотири тисячі вісімсот вісімдесят п`ять) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: вул. Смаль-Стоцького 1, 28, корпус 4-й, м. Львів, поштовий індекс 79029;

Відповідачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Н.А.Горгулько