Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 298/912/26
Номер провадження 2/298/306/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 жовтня 2026 року с-ще Великий Березний
Великоберезнянський районний суд Закарпатської області у складі:
головуючої - судді Ротмістренко О.В.,
за участі секретаря судових засідань Хомин Л.Р.,
представника позивача - Хмельницького А.М. (в режимі відеоконференції)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Великий Березний в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
в с т а н о в и в:
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» звернулося в суд з позовом до відповідача ОСОБА_1 та просить стягнути з неї заборгованість за Договором № 103179439 від 04.07.2025 у розмірі 20515, 9 грн., понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 662, 40 та 13 000 витрат на правничу допомогу.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 04.07.2025 між Товариство з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та ОСОБА_1 (далі позичальник та/або відповідач) укладено Договір № 103179439. відповідно до умов якого кредитодавець зобов`язався надати позичальнику фінансовий кредит у розмірі 4 000,00 грн, а
позичальник - повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, комісію та виконати інші передбачені договором зобов`язання. Позивач зазначає, що кредитні кошти були передбачені до надання безготівково шляхом їх перерахування на картковий рахунок позичальника. Згідно з умовами кредитного договору проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду нараховуються за ставкою 90,00 % річних на фактичну заборгованість за кредитом, а починаючи з другого розрахункового періоду за стандартною процентною ставкою 180,00 % річних від фактичного залишку кредиту. Позивач також посилається на положення договору щодо строку кредитування, порядку повернення кредиту, сплати платежів та можливості продовження (поновлення) пільгового періоду і збільшення строку кредитування за умови виконання позичальником визначених договором та Правилами дій, зокрема сплати відповідної комісії та частини заборгованості за кредитом. зв`язку з невиконанням відповідачем умов кредитного договору позивач вважає, що у нього виникла заборгованість, яку просить стягнути з відповідача у судовому порядку, а також стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати.
Ухвалою судді Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 04.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Справу призначено до судового розгляду.
17.08.2026 від відповідача подано відзив на позовну заяву, поданий її представником адвокатом Бобокалом Р.Б., у якій останній, частково заперечуючи проти позовних вимог, зазначає, зокрема, про неправомірність нарахування штрафів та комісій за Кредитним договором, посилаючись, зокрема, на пункт 18 розділу «Прикінцевих та перехідних положення» ЦК України, зазначаючи, що закон встановлює звільнення позичальника від обов?язку сплати та обов?язок кредитодавця списати відповідні суми. Стосовно нарахованої позивачем комісії представник відповідача посилається на правову позицію Верховного Суду, який у постанові від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 зазначив, , що умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною. Велика Палата Верховного Суду при цьому розмежувала безоплатне надання інформації один раз на місяць та випадки, коли інформація запитується споживачем частіше одного разу на місяць. В останньому випадку плата за таку додаткову послугу може бути передбачена договором. Отже, правовий висновок Великої Палати не встановлює загальної заборони комісій, а вимагає встановити, за які саме послуги і в якому обсязі стягується конкретна комісія. Саме ця обставина, за твердженням відповідача, має істотне значення у справі ОСОБА_1 . На відміну від ситуації, коли договором установлено окрему вартість кожної додаткової послуги, Договір №103179439 встановлює єдину комісію 296,00 грн за розрахунковий період за весь комплекс обслуговування. Щодо включення до складу заявленої заборгованості 3 271,03 грн процентів, нарахованих після відступлення права вимоги за Договором про споживчий кредит 103179439 від 04.07.2025 представник відповідача зазначив, що новий кредитор має право нараховувати проценти лише на умовах, визначених кредитним договором та чинних на момент переходу права вимоги. Сам факт відступлення права вимоги не надає йому права змінювати розмір чи порядок нарахування процентів. Тому заявлені до стягнення 3 271,03 грн процентів підлягають перевірці на відповідність умовам договору, що діяли на момент відступлення права вимоги. Також відповідач, надаючи контррозрахунок нарахування вказаних процентів, зауважив, що позивачем не доведено правильність саме заявленої суми 3 271, 03 грн. процентів, Також відповідач звертає увагу суду на неузгодженості у документах позивача та первісного кредитора та сумах нарахування за користування кредитними коштами. Крім того, представник позивача заперечує проти задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 13 000 грн., вказуючи, що така сума є завищеною та вважає, що розмір позовних вимог складає 3 000 грн., яку слід розподілити пропорційно до фактично задоволеної частини позовних вимог. Також представник відповідача просить вирішити питання про стягнення з позивача сплачені відповідачем витрати за правничу допомогу у розмірі 5 000 грн., про що надає підтверджуючі документи.
24.08.2026 через підсистему «Електронний суд» представником позивача подано відповідь на відзив, у якій, заперечуючи проти доводів відповідача, представник позивача зазначає, зокрема, таке. Стосовно нарахованих процентів зауважує, що сторонами погоджено, строк користування кредитом продовжується у разі наявності непогашеної заборгованості, а таке продовження не потребує додаткових дій ні від Кредитора, ні від Позичальника. Сторони Договору погодили окремий випадок автоматичної пролонгації договору, без необхідності вчинення будь-яких додаткових дій з боку сторін. Підписанням даного договору відповідач погодився на зазначені умови. Отже, ним було надано згоду на автопролонгацію договору у разі наявності заборгованості. З розрахунку заборгованості вбачається, що Відповідач продовжував строк кредитування на підставі п. 2.3.2 а) Договору шляхом сплати відповідних сум, а також, що строк кредитування автоматично продовжувався у зв?язку із наявною заборгованістю на підставі п. 2.3.2 б) Договору. Розмір та порядок нарахування відсотків погоджений сторонами Кредитного договору, підстави виникнення заборгованості є законними, а її розмір розумним та справедливим. Також позивач зауважує про наявність правових підстав для стягнення з відповідача комісії, передбаченої Кредитним договором, а також наполягає на співмірності заявлених позивачем витрат на правничу допомогу, про стягнення якої з відповідача йдеться у позові.
26.08.2026 через підсистему «Електронний суд» представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив, у якому, заперечуючи проти доводів позивача, представник відповідача зазначає, зокрема, таке. Твердження Позивача про те, що пунктом 1.6 Договору N? 103179439 встановлено ставку 5,00% за кожен день користування кредитом, прямо суперечить тексту Договору, поданого до суду самим Позивачем. Ще більш істотна невідповідність стосується пролонгації строку кредитування. У відповіді на відзив Позивач посилається на нібито існуючі пункти 2.3.1.1, 2.3.1.2 та 2.3.2 Договору, детально описує процедуру пролонгації на 3, 7 або 15 днів та стверджує, що сторони погодили автоматичне продовження строку кредитування У разі наявності непогашеної заборгованості без необхідності вчинення будь-яких додаткових дій. На цій підставі Позивач робить висновок, що Відповідачка нібито надала згоду на "автопролонгацію" Договору. Однак фактичний Договір N? 103179439 не містить ані пунктів 2.3.1.1, 2.3.1.2 та 2.3.2 у наведеному Позивачем змісті, ані механізму автоматичної пролонгації. Натомість пункт 2.3 Договору прямо встановлює: "Пролонгація та право Позичальника продовжувати строк кредитування або строк виплати кредиту за цим Договором не передбачені, якщо інше не буде встановлено додатковою домовленістю (угодою) сторін. " Позивач не просто інакше тлумачить погоджені сторонами умови. У відповіді на відзив ним наведено інший зміст конкретних пунктів Договору, ніж той, який міститься у підписаному ОСОБА_1 . Договорі N? 103179439 та поданий самим Позивачем як доказ у цій справі. Це має безпосереднє значення для оцінки доводів відповіді на відзив. Позивач використовує відсутні у спірному Договорі положення про 5,00% за кожен день, автоматичну пролонгацію та інший порядок нарахування процентів саме для спростування заперечень Відповідачки щодо правильності розрахунку заборгованості. Тому такі пояснення не можуть підтверджувати правильність нарахувань за Договором N? 103179439. Доводи відповіді на відзив щодо процентної ставки та пролонгації не відповідають змісту Договору про споживчий кредит N? 103179439 від 04.07.2025. Позивач послався на відсутні у цьому Договорі положення про ставку 5,00% за кожен день користування кредитом, автоматичну пролонгацію та пункти 2.3.1.1, 2.3.1.2, 2.3.2 тоді як фактичний Договір встановлює ставки 90,00% та 180,00% річних а його пункт 2.3 прямо виключає пролонгацію без окремої домовленості сторін. Тому наведені Позивачем пояснення не спростовують доводів відзиву та, навпаки, додатково підтверджують необхідність критичної перевірки заявленого Позивачем розрахунку заборгованості. Відповідачка заперечує правильність нарахування позивачем 3 271,03 грн процентів після відступлення права вимоги. Зазначає, що у відзиві здійснила контрольний розрахунок за період з 30.12.2025 по 14.06.2026, за результатами якого сума процентів становить 3 241,93 грн, а також навела альтернативний розрахунок, відповідно до якого за ставкою 180 % річних на залишок кредиту 3 992,00 грн за 167 днів сума процентів становить 3 287,66 грн. Посилається на те, що заявлена позивачем сума 3 271,03 грн не відповідає жодному з наведених розрахунків, а тому вважає розрахунок позивача необґрунтованим. Також у відповіді на відзиві на позовну заяву представник відповідача наполягає на незаконності позовних вимог комісії за користування кредитом, штрафів, а також непропорційності заявленого позивачем розміру витрат на правничу допомогу.
27.08.2026 через підсистему «Електронний суд» представником позивача подано додаткові пояснення у справі, у яких останній зазначає, що на момент укладення кредитних договорів Відповідач не звертався до кредитора із заявами про надання роз?яснень незрозумілих йому умов договору або за додатковою інформацією щодо умов кредитування, а також з пропозицією про внесення будь-яких змін до запропонованої редакції договору, що свідчить про прийняття та згоду зі всіма умовами таких договорів, в тому числі зі спірними умовами про продовження строку кредитування. Крім того представник позивача наводить доводи щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог про стягнення витрат на правничу допомогу.
29.08.2026 через підсистему «Електронний суд» представником відповідача подано письмові пояснення у яких останній зазначає, що додаткові пояснення позивача не усувають суперечностей щодо процентів та пролонгації, наполягає на незаконності позовних вимог в частині стягнення з відповідача комісії за користування кредитом, та непропорційності розміру витрат на правничу допомогу.
01.09.2026 через підсистему «Електронний суд» представником позивача подано пояснення, в яких останній наполягає на наявності правових підстав для стягнення з відповідача штрафних санкцій та комісії за користування кредитними коштами, посилаючись на те, що такі передбачено умовами Кредитного договору, підписаного відповідачем.
03.09.2026 через підсистему «Електронний суд» представником позивача подано письмові пояснення, в яких наведено заперечення щодо доводів представника відповідача стосовно обґрунтованості позовних вимог у частині стягнення штрафних санкцій.
У судовому засіданні представник позивача позивні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві, просив такі задовольнити. При цьому наголосив на безпідставності доводів відповідача.
В судове засідання відповідач та її представник повторно не з`явилися, про причини неявки суд не повідомляли, клопотань про відкладення розгляду справи суду не подавали.
В силу положень ст. 223 ЦПК України суд постановив розглядати справу за відсутності сторони відповідача, належним чином повідомленої про час та місце судового розгляду.
За наслідком розгляду даної справи, суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та у відповідності до положень ч. 1 ст. 244 ЦПК України відклав судове засідання до 01.10.2026 до 09 год. 40 хв. для ухвалення та проголошення судового рішення.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши позовну заяву, документи і матеріали справи, суд встановив таке.
Матеріалами справи підтверджено, що 04.07.2025 відповідач звернулась до позивача з заявою на отримання кредиту № 103179439 у розмірі 4 000, 00 грн., вказавши загальний строк кредитування 346 днів, процентну ставку протягом першого розрахункового періоду : 90,00 відсотків річних, процентну ставку протягом решти строку кредитування: 18,00 відсотків річних; комісію за надання кредиту: 12,00% від суми кредиту; комісію за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості): нараховується за ставкою 7,40% від суми кредиту за кожний розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені Графіком платежів; періодичність здійснення платежів: в перший період - 16 днів, далі кожні 15 днів згідно Графіку платежів. Розмір періодичного платежу: згідно Графіку платежів. Платіжну картку позичальника, на яку має бути перерахована сума кредиту: VISA CREDIT PLATINUM НОМЕР_1 . Банк, що випустив картку: НОМЕР_2 .
04.07.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит №103179439 на умовах строковості, зворотності та платності.
Укладаючи Кредитний договір, сторони погодили, зокрема, такі умови: суму (загальний розмір) кредиту, яка становить 4 000, 00 грн.; кредит надається загальним строком на 346 днів за умови виконання Позичальником Графіку платежів, з 04.07.2025 (дата надання кредиту). Строк на який надається окрема частина кредиту встановлюється Графіком платежів; Повернення кредиту, сплата комісії за надання кредиту, комісії за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) та процентів за користування кредитом має здійснюватися Позичальником зі встановленою періодичністю відповідно до Графіку платежів, наведеному у додатку №1 до Договору. Остаточний термін (дата) повернення кредиту, сплати комісій та процентів за користування кредитом (за умови дотримання Графіку платежів): 15.06.2026 (дата остаточного погашення заборгованості); загальні витрати Позичальника за кредитом складають 13 591,36 грн. Денна процентна ставка складає: (13 591,36 грн. / 40 00,00 грн.) / 346 днів * 100% = 0,98%. Орієнтовна реальна річна процентна ставка дорівнює 2 802,47 відсотків річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника складає 17 591,36 грн. Загальні витрати Позичальника за кредитом, денна процентна ставка та орієнтована реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, а також строк кредиту розраховані з припущення, що Кредитний договір залишиться чинним протягом погодженого строку та Позичальник виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в цьому Договорі, зокрема здійснить періодичні платежі в останній день кожного розрахункового періоду (дату платежу) відповідно до Графіку платежів. Позичальник розуміє та погоджується, що наведені в цьому пункті показники не підлягають оновленню, зокрема у випадку часткового дострокового погашення заборгованості, прострочення виконання або несвоєчасного виконання ним зобов`язань та в інших випадках, крім тих, коли законодавством прямо вимагається таке оновлення. Комісія за надання кредиту: 480,00 грн., яка нараховується за ставкою 12,00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Якщо згідно Графіку платежів комісія за надання кредиту підлягає сплаті частинами, сума комісії може складати менш ніж 12,00 відсотків від суми кредиту, якщо внаслідок поділу цієї суми на кількість розрахункових періодів/кількість платежів згідно графіку платежів, утворюється не ціле число (дріб). В такому разі дріб округлюється до цілого числа в меншу сторону. Сума цілого числа помножена на кількість платежів згідно графіку платежів становить розмір комісії за надання кредиту визначений цим пунктом. Комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк кредитування): 6 512,00 грн., що нараховується за ставкою 7.40 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені Графіком платежів, який є додатком №1 до цього Договору. Проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів, нараховуються за ставкою 90,00 відсотків річних на фактичну заборгованість за кредитом. Проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 180,00 відсотків річних від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів. Нараховані згідно п.1.5.3 та 1.5.4 Договору проценти за користування кредитом за весь строк кредитування, складатимуть: 6 599,36 грн.; тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Особливості нарахування та сплати комісій та процентів, а також тіла кредиту встановлені п.п. 2.2.2, 2.2.3 цього Договору; позичальник не повинен сплачувати на користь Кредитодавця будь-які платежі не передбачені цим Договором та/або не враховані в розрахунку денної та орієнтовної реальної річної процентної ставки. Укладаючи цей Договір сторони виходять з того, що протягом строку його дії, вказані в цьому Договорі тарифи, розміри комісій, процентів та будь-яких інших винагород Кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом всього строку дії Договору. У випадку зміни обставин після його укладення, вказані в цьому Договорі тарифи, розміри комісій, процентів та будь-яких інших винагород Кредитодавця можуть бути змінені відповідно до п.3.2.8 Договору (при зменшені) або за письмовою згодою Позичальника (при збільшенні). Отримання Позичальником додаткових та/або супутніх послуг третіх осіб для укладення цього Договору не вимагається (п.п. 1.2 1.7 розділу 1); кредитні кошти надаються Позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 ; позичальник сплачує Кредитодавцю комісію за надання кредиту, комісію за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п.п. 1.5.1.,1.5.2, 1.5.3, 1.5.4 Договору відповідно; у разі прострочення Позичальником зобов`язань з повернення кредиту (частини кредиту згідно Графіку платежів) та/або сплати процентів за його користування та/або комісій та/або інших платежів згідно з умовами цього Договору та Графіку платежів, Позичальник зобов`язаний сплатити на користь Кредитодавця штраф у розмірі 1000 гривень за кожний випадок порушення (невиконання або неналежного виконання) зобов`язання зі сплати платежів у визначені Графіком платежів дати платежів, якщо порушення відповідної дати платежу триває більш ніж 2 днів (п. 4.1. розділу 4).
Вказаний Кредитний договір укладено у електронній формі та підписано з боку відповідача електронним цифровим підписом з використанням одноразового цифрового ідентифікатора 646687, відправленим на номер телефону відповідача НОМЕР_3 , указаним нею в Кредитному договорі, до узгоджується з умовами Кредитного договору, що підтверджується довідкою про ідентифакацію.
Разом з Кредитним договором сторони погодили графік платежів додаток № 1 до Договору про споживчий кредит № 103179439 від 04.07.2025), відповідно до якого визначено загальну вартість кредиту 17 591, 36 грн., з яких 4 000 грн. складає суму кредиту за договором, 6 599, 36 грн. проценти за користування кредитом, 6 512, 00 грн. платежі за обслуговування кредитної заборгованості, 480 грн. комісія за надання кредиту.
Разом з Кредитним договором позичальником електронним цифровим підписом підписано Паспорт споживчого кредиту № 103179439, в якому містяться основні умови кредитування, які узгоджуються з умовами Кредитного договору, та графік платежів до Паспорту споживчого кредиту № 103179439.
Матеріалами справи підтверджено, що 04.07.2025 на картковий рахунок відповідача, указаний у Кредитному договорі, позивачем перераховано кошти у сумі 4 000, 00 грн, що убачається з листа ТОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» від 09.06.2026 № 23721.
З розрахунку заборгованості за Кредитним договором, наданого ТОВ «Мілоан», убачається, що у період з 04.07.2025 по 29.12.2025 заборгованість відповідача перед товариством склала 17 244, 76 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту складає 3 992, 00 грн., заборгованість по процентам 2 588, 76 грн., заборгованість по комісії 2 664, 00 грн. та 8 000, 00 грн. заборгованість по пені та штрафам.
29.12.2025 між Первісним кредитором ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Факторинг Партнерс» відповідно до чинного законодавства України укладений Договір факторингу №29-12/2025/Т, відповідно до якого відбулося відступлення права вимоги та у відповідності до ст. 512 ЦК України. Позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб, визначених в реєстрі боржників, включно з правом вимоги і за Кредитним договором №103179439 від 04.07.2025, що укладений між Кредитодавцем та Відповідачем, що підтверджується реєстром боржників до Договір факторингу №29-12/2025/Т від 29.12.2025.
Отже, ТОВ «Факторинг Партнерс» має право на стягнення процентів за користування кредитними коштами.
Вказані обставини, встановлені судом, підтверджуються належними та допустимими доказами та сторонами у справі не оспорюються.
Як убачається з розрахунку заборгованості за Кредитним договором, ТОВ «Факторинг партнерс» після набуття права вимоги до відповідача у період з 30.12.2025 по 14.06.2026 нараховано відсотки за заборгованість за кредитним договором на розмір заборгованості 3 992, 00 грн. 3 271, 03 грн. за кількість днів 167. Згідно з вказаним розрахунком залишок заборгованості за кредитним договором за станом на 21.07.2026 складає 20 515, 79 грн., з яких 3 992, 00 грн. складає заборгованість тілом кредиту, 5 859, 79 грн. за відсотками, 2 664, 00 грн. комісія, 8 000, 00 грн. штрафи.
У зв`язку з наявністю вказаної заборгованості у відповідача перед позивачем позивач звернувся в суд з вказаним позовом.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з такого.
За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина четверта статті 203 ЦК України).
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію»визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
В ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
А згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також проценти річних від простроченої суми, розмір яких встановлено договором.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
В ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Аналіз досліджених судом доказів в їх сукупності дає підстави для висновку, що належними та допустимими доказами у справі підтверджено факт укладення договору між ТОВ «МІЛОАН» та відповідачем, факт перерахунку коштів відповідачем вказаним товариством, а також факт невиконання відповідачем умов, передбачених таким Кредитним договором. Також підтверджено, що факт переходу права вимоги, належної ТОВ «МІЛОАН» за Кредитним договором, до позивача.
Як убачається з позовної заяви, позивач порушує перед судом питання про стягнення з відповідача заборгованості за Кредитним договором, яка згідно з розрахунками останнього складає 20 515, 79 грн., з яких: 3 992, 00 грн. складає сума заборгованості за основною сумою боргу; 3 271, 03 грн. сума заборгованості за відсотками; 8 000, 00 грн. сума заборгованості за штрафом; 2 664 грн. заборгованість за комісіями
При цьому відповідач, не заперечуючи проти укладення Кредитного договору на умовах, зазначених у такому договорі, оспорює нараховану відповідачу заборгованість в частині комісій, штрафів а також відсотків, нарахованих позивачем.
Надаючи оцінку доводам сторін у цій частині заявлених позовних вимог, суд виходить з такого.
Належними та допустимими доказами у справі підтверджено факт укладення кредитного договору, факт отримання відповідачем кредитних коштів, а також факт неповернення вказаних коштів а також відсотків за їх користування первісному кредитору та позивачу.
Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» є новим кредитором у зобов`язаннях з відповідачем, відповідно до умов Кредитного договору.
На час розгляду справи в суді відповідачем не надано жодних даних, які б свідчили про погашення заборгованості за кредитним договором.
Отже, суд вважає, що позивачем обґрунтовано позовні вимоги щодо наявності у відповідача перед позивачем в частині наявності кредитної заборгованості.
Водночас, надаючи оцінку позовним вимогам щодо обґрунтованості розміру кредитної заборгованості, суд зазначає таке.
Так, стосовно суми заборгованості за Кредитним договором в частині нарахування штрафних санкцій у розмірі 8 000, 00 грн., суд виходить з такого.
Відповідно до п. 18 «Прикінцевих та перехідних положень» Цивільного кодексу України, який доповнений Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2120-IX та набрав чинності 17 березня 2022 року, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
24 лютого 2022 року відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» постановлено ввести в Україні воєнний стан строком на 30 діб, який триває і наданий час.
Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).
Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 31.01.2024 у справі №183/7850/22. Зазначене також узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 12 лютого 2025 року у справі № 758/5318/23 (провадження № 61-15103св24).
Вказане свідчить, що судом касаційної інстанції визначено єдиний підхід щодо застосування норм права до правовідносин, які випливають, зокрема й з споживчого кредиту та щодо стягнення неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року.
Зважаючи на наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за штрафами у розмірі 8 000, 00 грн. є безпідставними, а отже, задоволенню не підлягають.
Щодо вимоги про стягнення з відповідача комісії в розмірі 2 664, 00 грн. суд зазначає таке.
Як зауважив Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 6 листопада 2023 року (справа №204/224/21), якщо в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), та не узгоджено їх зі споживачем, то такі умови є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб`єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 11.12.2024 у справі №753/25744/21).
Так, кредитним договором передбачена комісія за надання кредиту.
Разом із тим, ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено безоплатність надання позикодавцем певних послуг, до яких можна віднести видачу кредиту та його супровід. Жодних доказів вчинення будь-яких дій, за які позикодавцем нараховувалася комісія, позивачем не надано.
Отже, умови договору про нарахування позивачем комісії при видачі кредиту є нікчемними, та такими, яка суперечать Закону України «Про споживче кредитування» та Закону України «Про захист прав споживачів», а відтак вимоги позивача в цій частині задоволенню не підлягають.
Зважаючи на наведене позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за штрафом у розмірі 8 000, 00 грн. та комісії у розмірі 2 664, 00 грн. з урахуванням наведених законодавчих положень задоволенню не підлягають.
Надаючи оцінку доводам відповідача стосовно нарахованих позивачем відсотків за Кредитним договором суд виходить з такого.
Як встановлено судом, відповідно до умов Договору про споживчий кредит № 103179439 від 04.07.2025 кредит надано строком на 346 днів, а остаточним терміном повернення кредиту, сплати комісій та процентів визначено 15.06.2026.
Пунктом 1.5.4 Кредитного договору сторони погодили, що проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 180,00 відсотків річних від фактичного залишку кредиту, починаючи з другого розрахункового періоду.
При цьому пунктом 2.3 Кредитного договору, згідно з копією договору, наданою до суду, прямо передбачено, що пролонгація та право позичальника продовжувати строк кредитування або строк виплати кредиту за цим договором не передбачені, якщо інше не буде встановлено додатковою домовленістю (угодою) сторін.
Отже, посилання представника позивача у відповіді на відзив на положення договору про автоматичну пролонгацію строку кредитування, зокрема на пункти 2.3.1.1, 2.3.1.2 та 2.3.2, суд оцінює критично, оскільки такі положення у наданому до суду Договорі № 103179439 від 04.07.2025 відсутні.
Більше того, відповідно до частини сьомої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» у договорі про споживчий кредит забороняється встановлювати умову про продовження в односторонньому порядку строку користування кредитом; продовження строку користування кредитом здійснюється виключно шляхом укладення додаткового договору за домовленістю сторін.
Таким чином, доводи позивача про автоматичне продовження строку кредитування не ґрунтуються на умовах Договору № 103179439 та не підтверджені належними і допустимими доказами.
Водночас зазначене саме по собі не свідчить про безпідставність нарахування процентів за період з 30.12.2025 по 14.06.2026, оскільки цей період знаходиться в межах погодженого сторонами строку кредитування, який закінчувався 15.06.2026.
Як убачається з матеріалів справи, після переходу права вимоги до позивача останнім заявлено до стягнення 3 271,03 грн. процентів за період з 30.12.2025 по 14.06.2026, виходячи із залишку основної заборгованості 3 992,00 грн. та строку 167 днів.
Разом з тим відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як зазначив позивач, заборгованість відповідача за основним зобов`язанням складає 3 992,00 грн., процентна ставка 180,00 % річних та 167 днів користування розмір процентів при застосуванні погодженої сторонами річної процентної ставки має бути визначений шляхом арифметичного розрахунку за відповідною формулою.
Водночас суд зауважує, що сума 3 271,03 грн., зазначена позивачем, не узгоджується з наведеними ним же вихідними даними.
Представником відповідача у відзиві та запереченнях звернуто увагу суду на цю обставину та наведено альтернативні розрахунки, відповідно до яких розмір процентів за зазначений період відрізняється від суми, заявленої позивачем.
Позивач, у свою чергу, не надав суду детального розрахунку, який би дозволив встановити спосіб отримання саме суми 3 271,03 грн., не зазначив кількість днів, які фактично враховувалися при її обчисленні, формулу розрахунку та не усунув суперечність між заявленою сумою процентів і вихідними даними, зазначеними у розрахунку заборгованості.
З огляду на викладене суд не вправі ґрунтувати висновок про розмір заборгованості на припущеннях або самостійно визначати інший, не заявлений позивачем, спосіб розрахунку заборгованості, оскільки саме на позивача покладається обов`язок довести як факт наявності заборгованості, так і її розмір.
При цьому суд бере до уваги, що право нового кредитора вимагати виконання грошового зобов`язання переходить до нього в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу права вимоги, відповідно до статті 514 ЦК України. Отже, саме по собі відступлення права вимоги не змінює умов кредитного договору та не надає новому кредитору права застосовувати інший порядок або розмір нарахування процентів.
Водночас матеріалами справи підтверджено, що станом на 29.12.2025, тобто на дату відступлення права вимоги, заборгованість відповідача перед первісним кредитором за процентами становила 2 588,76 грн. Відповідачем не надано доказів погашення цієї заборгованості, а її наявність та розмір належними доказами не спростовані.
За таких обставин суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення процентів за користування кредитом підлягають частковому задоволенню у розмірі 2 588,76 грн., тобто в межах доведеного розміру процентної заборгованості, що існувала на момент переходу права вимоги до позивача.
Щодо заявлених до стягнення 3 271,03 грн. процентів, нарахованих позивачем після 29.12.2025, суд дійшов висновку про недоведеність їх розміру, а тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
При цьому суд зазначає, що відмова у стягненні вказаної суми зумовлена не відсутністю у позивача як нового кредитора права на отримання договірних процентів у межах строку кредитування, а саме недоведеністю заявленого до стягнення їх розміру.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність відстав для часткового задоволення позовних вимог, а саме у розмірі 6 580, 76 грн., яка складається 3 992,00 грн. заборгованості за основною сумою кредиту та 2 588,76 грн. заборгованості за процентами, нарахованими первісним кредитором.
При вирішенні питання про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат суд виходить з такого.
Представник ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» у позовній заяві просив стягнути з відповідача судові витрати по справі, зокрема 13 000 грн. витрат на правничу (правову) допомогу.
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Згідно з частинами першою, другою статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами у порядку, визначеному статтею 137ЦПК України. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Як зазначено у ч. ч. 4 6 вказаної статті розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
На підтвердження розміру витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, представник позивача надав суду: договір про надання правничої допомоги №02-07/2024 від 02.07.2024; прас-лист АО «Лігал Ассістанс», затверджений рішенням загальних зборів № 01-12/2025 від 01.12.2025; заявку на надання юридичної допомоги № 876 від 01.06.2026; витяг з акту № 38 про надання юридичної допомоги від 30.06.2026.
У постанові від 28.09.2023 у справі №686/31892/19 Верховний Суд зазначив, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Отже, для вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу необхідним є документальне підтвердження як факту надання відповідних послуг, так і факту понесення стороною витрат на їх оплату.
Разом із тим судом встановлено, що позивачем не надано належного доказу фактичної оплати послуг з професійної правничої допомоги, вартість яких заявлена до стягнення, зокрема платіжного документа, що підтверджував би перерахування відповідних коштів адвокату або адвокатському об`єднанню.
Крім того, матеріали справи не містять документів, які б підтверджували статус особи, котра складала та підписувала позовну заяву від імені позивача, як адвоката, а також її повноваження на надання професійної правничої допомоги у цій справі.
За таких обставин подані позивачем договір про надання правничої допомоги, заявка та витяг з акта про надання юридичної допомоги самі по собі не є достатніми доказами фактичного понесення позивачем заявлених витрат на професійну правничу допомогу.
Відтак, з огляду на відсутність належних доказів фактичного понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу та підтвердження статусу особи, яка здійснювала представництво позивача у цій справі, вимога про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу задоволенню не підлягає.
Відтак, зважаючи на те, що відсутні належні, достатні та достовірні докази щодо підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, у задоволенні заяви про їх стягнення необхідно відмовити.
Стосовно заявлених відповідачем позовних вимог в частині стягнення послуг за надання правничої допомоги суд зазначає таке.
Відповідач просить стягнути понесені ним витрати з оплати послуг адвоката у розмірі 5 000 грн. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
На підтвердження понесення таких витрат представником відповідача додано: договір № 2026-08-001 від 11.08.2026, заяву про погодження залучення адвокатів від 11.08.2026; договір № 2026-08-001-S01 про надання професійної правничої допомоги від 11.08.2026; рахунок на оплату № 2026-08-001-R01 від 11.08.2026 послуг у розмірі 5 000 грн.; платіжну інструкцію від 11.08.2026, з якої убачається факт перерахування відповідачем ТОВ «ЮРЕНС» грошових коштів у розмірі 5 000 грн., копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю , виданою на ім`я Бобокал Р.Б.
Оцінюючи вказані вимоги відповідача, суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
За змістом частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, які підтверджують фактичне здійснення відповідних витрат.
При цьому відповідно до частини третьої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що суд має оцінити не лише факт понесення стороною витрат на професійну правничу допомогу, а й їх необхідність, обґрунтованість та співмірність із складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг, часом, витраченим на їх надання, ціною позову та значенням справи для сторони.
Судом встановлено, що відповідачем документально підтверджено факт понесення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн. Зокрема, матеріали справи містять договір № 2026-08-001 від 11.08.2026, заяву про погодження залучення адвокатів від 11.08.2026, договір № 2026-08-001-S01 про надання професійної правничої допомоги від 11.08.2026, рахунок на оплату № 2026-08-001-R01 від 11.08.2026 на суму 5 000,00 грн., платіжну інструкцію від 11.08.2026, яка підтверджує перерахування відповідачем ТОВ «ЮРЕНС» грошових коштів у зазначеному розмірі, а також копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, виданого на ім`я Бобокала Р.Б.
Отже, на відміну від заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, відповідачем надано належні докази як фактичного понесення витрат, так і статусу особи, яка надавала професійну правничу допомогу.
Разом із тим, з урахуванням положень частини третьої статті 141 ЦПК України, у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Як встановлено судом, позовні вимоги ТОВ «Факторинг Партнерс» задоволено частково. Відповідно, відповідач має право на відшкодування понесених ним витрат на професійну правничу допомогу пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачу відмовлено.
Водночас суд враховує, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, заявлений відповідачем, становить 5 000,00 грн., є документально підтвердженим, а обсяг наданої правничої допомоги відповідає характеру та складності спору. Матеріалами справи підтверджується участь представника відповідача у розгляді справи, підготовка та подання відзиву на позовну заяву, заперечень на відповідь на відзив та інших письмових пояснень, у яких надано правову оцінку заявленим позовним вимогам та здійснено контррозрахунок заборгованості.
За таких обставин суд не вбачає підстав для зменшення документально підтвердженого розміру витрат відповідача на професійну правничу допомогу.
Враховуючи наведене, з урахуванням пропорції задоволених та відхилених позовних вимог, з позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у відповідному розмірі, обчисленому пропорційно до частини позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено.
Таким чином, вимога відповідача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню.
Зважаючи на те, що позовні вимоги задоволено частково у розмірі 6 590,76 грн., що становить 32,08 % від загальної суми заявлених позовних вимог, відповідно до положень частини третьої статті 141 ЦПК України з позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу пропорційно до розміру позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено.
Таким чином, із позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 396,00 грн., що становить 67,92 % від документально підтвердженого розміру таких витрат.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662 гривень 40 копійок, із застосуванням понижуючого коефіцієнту 0,8 у зв`язку із подачею позову в електронному вигляді.
Оскільки позовні вимоги в частині стягнення кредитної заборгованості задоволено частково на 32, 08 %, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума сплаченого судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 854, 10 грн.
Керуючись ст. ст. 4, 10, 76 82, 89, 263 265, 268 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за Кредитним договором № 555147657921 від 17.05.2021 у розмірі 6 580 (шість тисяч п`ятсот вісімдесят) грн. 76 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» сплачений судовий збір в розмірі 854 (вісімсот п`ятдесят чотири) грн. 10 коп.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» на користь ОСОБА_1 3 396 (три тисячі триста дев`яносто шість) грн. понесених витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», код ЄДРПОУ 42640371, місце знаходження : 03150, м. Київ, вул. Гедройця Єжи, буд. 6, офіс 521.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено 01.10.2026.
Головуюча О.В. Ротмістренко
Судебное решение № 140222803, Великоберезнянський районний суд Закарпатської області было принято 01.10.2026. Форма судопроизводства - Гражданское, форма решения – Решение. На этой странице вы сможете найти ключевые данные об этом судебном решении. Мы обеспечиваем удобный и быстрый доступ к актуальным судебным решениям, чтобы вы могли быть в курсе последних судебных прецедентов. Наша база данных охватывает полный спектр необходимой информации, позволяя вам удобно находить ключевые данные.
то решение относится к делу № 298/912/26. Компании, указанные в тексте настоящего судебного документа: