Решение № 140219764, 21.09.2026, Кропивницький районний суд Кіровоградської області (до 25.04.2025 - Кіровоградський районний суд Кіровоградської області)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2026 р. Справа № 390/1816/26Провадження № 2/390/1269/26

Кропивницький районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Бойко І. А.,

при секретарі Погрібній А. Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький цивільну справу за ТОВ «ФК «Кредит - Капітал» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Представник ТОВ «ФК «Кредит - Капітал» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 7000,00 грн. Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначає, що 29.11.2019 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2642712, відповідно до умов якого Товариство надало Відповідачу грошові кошти у сумі 7000,00 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором. 29.12.2020 між кредитдавцем та позивачем укладено договір відступлення прав вимоги № 58-МЛ, згідно якого позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Мілоан», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2642712. На підставі викладеного, просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 18933,64 грн. Також просить стягнути судові витрати у загальному розмірі 10662,40 грн.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, в прохальній частині позову вказав, що просить розглядати справу без його участі.

Відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, в якому вона просить застосувати наслідки пропуску позовної давності до позовних вимог ТОВ ФК «Кредит-Капітал» та повністю відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості та судових витрат. Обґрунтовуючи відзив зазначила, що 04.09.2025 набув чинності Закон України № 4434-IX, яким було скасовано зупинення перебігу позовної давності на період дії воєнного стану. Вважає, що трирічний строк звернення до суду з даними вимогами повністю сплив. Також зазначає, що в структуру заборгованості позивач безпідставно включив штрафи та пеню у розмірі 2 299,00 грн, а також комісію у розмірі 840,00 грн. Окрім того, позивачем не доведено факт отримання відповідачем кредитних коштів. Крім того, відповідач вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 8 000,00 грн за послуги АО «АПОЛОГЕТ» є необґрунтованою, оскільки справа є типовою для мікрофінансових організацій, відноситься до справ незначної складності, позовна заява є повністю шаблонною і не вимагала заявленого обсягу часу та фіксованої оплати у такому розмірі за рахунок Відповідача. Розгляд справи просила проводити без її участі.

Дослідивши та оцінивши всі перевірені у судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Суд установив, що 29.11.2019 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2642712 у електронній формі, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 7000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом. Кредит надається на 30 днів, комісія за надання кредиту 840 грн, проценти за користування кредитом 4 200 грн, які нараховуються за ставкою 2,0% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Проценти за користування кредитом нараховуються протягом всього строку фактичного користування кредитом, включаючи строк, що настає за терміном повернення кредиту, якщо позичальник всупереч умовам кредитного договору продовжує користуватися кредитом. Позичальник зобов`язнаий у разі порушення строків повернення кредиту на вимогу Товариства слатити пеню, яка нараховується у розмі 2,0 % від суми невиконаного грошового зобов`язння за кожен день прострочення, але не більше 50% від суми загальної суми одержаного кредиту.

У відомостях про щоденні нарахування ТОВ «Мілоан» відображено нарахування ОСОБА_1 заборгованості та частково сплату нею заборгованості за кредитним договором № 2642712.

Відповідно до платіжного доручення № 3942928 від 29.11.2019 ТОВ «Мілоан» перерахувало ОСОБА_1 7 000,00 грн на кредитний рахунок № 516875xxxxxx0332.

На вимогу ухвали суду АТ КБ «Приватбанк» надано інформацію, що на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 емітовано карту № НОМЕР_2 та 29.11.2019 на вказану карту зараховано 7 000,00 грн.

29.12.2020 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит - Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 58-МЛ. Відповідно до вимог якого ТОВ «Мілоан» передало ТОВ «ФК «Кредит - Капітал» належні права права вимоги до боржників, які вказані у реєстрі боржників. Як вбачається з витягу з реєстру прав вимоги до договору факторингу № 58-МЛ від 29.12.2020 ТОВ «Мілоан» передала ТОВ «ФК «Кредит - Капітал» права вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 2642712 на загальну суму 18 933,64 грн, яка складається з: залишку по тулу кредита 5224,90 грн; залишку по відсотках 10 569,74 грн, залишку по комісії 840,00 та заборгованості за штрафом / пенею 2 299,00 грн.

Відповідно до виписки з особового ранунку за кредитним договором № 2642712 заборгованість відповідача станом на 14.04.2026 становить 18933,64 грн, з яких: заборгованість за сумою кредиту 5224,90 грн; заборгованість за комісіями - 840,00 грн; заборгованість за відсотками - 10569,74 грн; заборгованість за штрафом/пенею -2299,00 грн.

Згідно зі ст.3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 1 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Згідно з частиною ч.1, ч.3 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до ст.509-510, 526 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Загальними умовами зобов`язання є те, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. (ст.525, 625 ЦК України).

Згідно із ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ст.612 ЦК України).

Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно із ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч.3 ст.21 Закону України «Про споживче кредитування» сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язань на підставі договору про споживчий кредит, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.

Щодо перерухування кредитних коштів.

Відповідач, заперечуючи проти позову, посилається, зокрема, на те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів фактичного надання їй кредитних коштів.

Суд не погоджується з такими доводами відповідача з огляду на таке.

Відповідно до п. 2.1 договору № 2642712 кредитні кошти надаються позичальнику шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної карти позичальника.

На підтвердження виконання позивачем свого обов`язку щодо надання кредиту до позовної заяви долучено платіжне доручення № 3942928 від 29.11.2019, яке свідчить, що ТОВ «Мілоан» перерахувало ОСОБА_1 7 000,00 грн на кредитний рахунок № НОМЕР_3 , а надана АТ КБ «Приватбанк» інформація підтверджує перерахування 29.11.2019 ОСОБА_1 на карту № НОМЕР_2 7 000,00 грн.

Відповідачем не надано доказів того, що зазначена банківська операція не здійснювалася, грошові кошти не були зараховані на належний їй рахунок або, що наведені позивачем відомості банку є недостовірними.

За таких обставин суд вважає встановленим факт надання відповідачу кредитних коштів у передбаченому кредитним договором розмірі, а тому доводи відповідача в цій частині є необґрунтованими та не спростовують заявлених позивачем вимог.

Щодо позиції сторін про нарахування штрафу / пені суд зазначає таке.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 2 299,00 грн. На підтвердження наявності зазначеної заборгованості позивачем надано виписку з особового рахунка, відповідно до якої відповідачу нарахова пеня у зазначеному розмірі.

Разом з тим сама по собі наявність у виписці з особового рахунка запису про заборгованість з пені у розмірі 2 299,00 грн не підтверджує правомірності її нарахування та не дає можливості встановити обставини, за яких така заборгованість виникла. З наданих позивачем відомостей про щоденні нарахування відсутні нарахування пені взагалі. У цих відомостях відсутні дані, які б давали можливість встановити дату початку та закінчення періоду нарахування пені, суму простроченого зобов`язання, на яку вона нараховувалася, кількість днів прострочення, розмір пені, що застосовувався за кожен день прострочення, а також формулу, за якою визначено кінцеву суму.

Таким чином, надані позивачем докази містять розбіжність між кінцевим розміром пені, зазначеним у виписці з особового рахунка, та відомостями про щоденні нарахування, при цьому позивачем не надано документів або розрахунку, які б дозволяли усунути таку розбіжність та перевірити правильність визначення заявленої до стягнення суми.

Верховний Суд у постанові від 08 грудня 2022 року у справі № 921/542/20 зазначив, що, визначаючи розмір заборгованості, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані кредитором докази, перевірити їх та оцінити в сукупності і взаємозв`язку з іншими доказами. Верховний Суд також звернув увагу, що якщо з поданого розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може вимагати подання більш повного та детального розрахунку.

Подібний підхід викладено Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 23 листопада 2018 року у справі № 922/4404/17, в якій зазначено, що порядок обчислення та стягнення пені може бути перевірений судом шляхом оцінки умов договору у сукупності з іншими доказами, зокрема розрахунком пені, банківськими виписками та іншими документами.

Отже, з наданих позивачем доказів неможливо встановити, за які саме порушення відповідача, за який період та за якою методикою була нарахована пеня. Виписка з особового рахунка лише відображає суми, але за відсутності підтвердженого розрахунку не дає можливості перевірити підстави та правильність її нарахування.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позивачем не доведено належними та достатніми доказами виникнення у відповідача обов`язку зі сплати пені у заявленому розмірі, у зв`язку з чим позовна вимога про стягнення пені задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги позивача про стягнення комісії.

Як встановлено судом, кредитний договір між сторонами укладено 29.11.2019. Умовами договору передбачено сплату позичальником комісії за надання кредиту у розмірі 840,00 грн.

На момент укладення договору правовідносини сторін у сфері споживчого кредитування регулювалися, зокрема, Законом України «Про споживче кредитування», який набрав чинності 10 червня 2017 року.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом належать, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту. Водночас сама можливість зазначення комісії у складі загальних витрат за кредитом не означає, що будь-який платіж, названий сторонами договору «комісією», підлягає стягненню незалежно від його правової природи.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Таким чином, надання кредитних коштів є обов`язком кредитодавця, який виникає безпосередньо з кредитного договору.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц дійшла висновку, що надання грошових коштів за кредитним договором є обов`язком кредитодавця, виконання якого не може обумовлюватися зустрічною оплатою з боку позичальника. При цьому дії кредитодавця щодо надання фінансового інструменту не є самостійною послугою, яка замовляється позичальником та підлягає оплаті.

Зазначена правова позиція підлягає врахуванню судом при вирішенні цього спору, оскільки спірна комісія визначена договором саме як плата за надання кредиту.

Позивачем не надано доказів того, що за сплату комісії у розмірі 840,00 грн відповідачу надавалася будь-яка окрема додаткова чи супутня послуга, яка має самостійний характер, відмінний від виконання кредитодавцем свого обов`язку щодо надання кредитних коштів. Саме по собі зазначення у кредитному договорі умови про сплату комісії за надання кредиту не змінює правової природи відповідного платежу. Така комісія фактично є платою за виконання кредитодавцем обов`язку, який становить предмет самого кредитного договору.

За таких обставин умова договору про сплату комісії за надання кредиту у розмірі 840,00 грн суперечить суті кредитного зобов`язання та вимогам законодавства про захист прав споживачів, оскільки передбачає оплату дії, яка не є самостійною послугою, що надається споживачу. Відтак позивач не набув права вимагати від відповідача сплати 840,00 грн комісії за надання кредиту, а зазначена сума не підлягає включенню до складу заборгованості, яка підлягає стягненню.

Таким чином, у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача комісії за надання кредиту у розмірі 840,00 грн слід відмовити.

Крім того, як вбачається з наданих позивачем відомостей про щоденні нарахування та погашення, до щоденних нарахувань включено комісію за управління та обслуговування кредиту у загальному розмірі 1775,10 грн, яка повністю сплачена відповідачем.

Разом із тим, умовами кредитного договору від 29.11.2019 сплата відповідачем комісії за управління та обслуговування кредиту у зазначеному розмірі не передбачена. Позивачем також не надано доказів укладення сторонами додаткової угоди, якою відповідачу було б встановлено обов`язок сплатити таку комісію.

Отже, включення позивачем до розрахунку заборгованості комісії за управління та обслуговування кредиту у розмірі 1775,10 грн, яка умовами укладеного між сторонами договору не передбачена, не має правової підстави.

Разом із тим, як встановлено судом, відповідачем зазначена комісія у розмірі 1775,10 грн фактично була сплачена позивачу.

Нікчемність і, відповідно, недійсність з моменту укладення кредитного договору його умов щодо сплати позичальником комісії (за надання фінансового інструменту, за надання кредитних ресурсів, за обслуговування кредитної заборгованості), має наслідком здійснення перерахунку усіх складових заборгованості, які стягує позивач. Такий висновок сформульовано Верховний Судом в постанові від 20.07.2022 у справі № 343/557/15-ц.

Зважаючи, що кредитним договором № 2642712 не визначено черговість погашення кредитної заборгованості, суд при визначенні (перерахунку) розміру заборгованості, що підлягає стягненню, вважає за необхідне врахувати встановлену законом черговість погашення вимог кредитодавця.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЗУ «Про споживче кредитування», у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за договором про споживчий кредит у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості: у першу чергу сплачуються прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом; у другу чергу сплачуються сума кредиту та проценти за користування кредитом; у третю чергу сплачуються неустойка та інші платежі відповідно до договору про споживчий кредит.

Зважаючи на оплату відповідачем комісії за управління та обслуговання кредиту, яка не підлягала нарахування у сумі 1775,10 грн, суд вважає необхідним, грошові кошти у сумі 1775,10 грн, врахувати в рахунок погашення заборгованості суми по відсотках.

Щодо застосування строку позовної давності суд зазначає, що з 2 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року перебіг строку позовної давності (загальний і спеціальний) був зупинений через дію карантинних обмежень (п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК). Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року відмінено з 24 год 00 хв 30 червня 2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

При цьому, відповідно до пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії, яким доповнено ЦК України в березні 2022 року. Ця підстава для незастосування в цей період строку позовної давності діяла з 17 березня 2022 року до 3 вересня 2025 року.

Після 4 вересня почали діяти строки позовної давності почали діяти на підставі Закону № 4434-ІХ «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності».

Відповідно до статті 256-257 ЦК позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Отже, з урахуванням періодів зупинення перебігу строку позовної давності, приймаючи до уваги, що позовна заява подана до суду 19.06.2026, немає підстав для застосування строку позовної давності.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та з відповідача слід стягнути заборгованість у розмірі 14 019,54грн, яка складається з: заборгованість за тілом кредиту - 5224,90 грн та заборгованості за відсотками - 8794,64 грн.

Що стосується витрат на правничу допомогу суд виходить з наступного.

Відповідно до частин 1, 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4 ст.137 ЦПК України).

У питаннях відшкодування витрат на правову допомогу Верховний Суд притримується позиції, що право на задоволення чи відмову у відшкодуванні витрат належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин справи.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу представником позивача, надано до суду копію договору про надання правової допомоги № 0107 від 01.07.2025, який укладено ТОВ «ФК «Кредит -Капітал» з АО «Апологет». Також представником позивача подано до суду акт № Д/27244 наданих послуг правової допомоги від 14.04.2026 у справі боржника ОСОБА_1 , згідно якого загальна вартість за послуги з надання правової допомоги складає 8000,00 грн та детальний опис наданих послуг до акту № Д/27244 за договором про надання правничої допомоги № 0107 від 01.07.2025.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем ТОВ «ФК «Кредит - Капітал» послуг адвоката та понесення витрат на правову допомогу.

При цьому, суд зауважує, що представник позивача адвокат Усенко М.І. участі в розгляді справи не брав.

Таким чином, з метою дотримання принципу справедливості, добросовісності та розумності, суд вважає, що можливо зменшити розмір витрат на правову допомогу.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц)

Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції про ?захист? прав ?людини ?і основоположних? свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Також Верховний Суд, здійснюючи розгляд справи № 873/212/21, у якій досліджував питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу, дійшов висновку про те, що суд може зменшити розмір указаних витрат, коли відображена у відповідних доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом роботи (наданих послуг) не відповідає критерію розумності та є невідповідною з обсягом наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт.

Таким чином, витрати на професійну правничу допомогу у даній справі у сумі 8000,00 грн. є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом Усенком М.І. обсягом та часом послуг у суді (розгляд даної справи здійснювався за відсутності представника позивача), не відповідають критерію розумності їхнього розміру, співмірності та справедливості. Суд дійшов висновку про зменшення розміру таких витрат від попередньо заявленої суми та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 гривень.

Відповідно до ст.141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, пропорційно до задоволених позовних вимог.

Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог з відповідача на користь позивача слід стягнути 1 971,39 грн судового збору

На підставі ст. 509, 510, 512, 514, 525, 526, 530, 610, 639, 1054 ЦК України, керуючись ст. 12, 13, 76-78, 81, 89, 95, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ТОВ «ФК «Кредит - Капітал» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит - Капітал» заборгованість за кредитним договором № 2642712 від 29.11.2019 у розмірі 14 019,54грн, яка складається з: заборгованість за тілом кредиту 5 224,90 грн та заборгованості за відсотками 8 794,64 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит - Капітал» судові витрати у сумі 4971,39 грн, які складаються з судового збору 1971,39 грн та витрат на правову допомогу - 3 000,00 грн

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит - Капітал», місцезнаходження: вул. Смаль - Стоцького, 1, корпус 1 28, 4 й поверх, м. Львів, код ЄДРПОУ 35234236;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Суддя І.А. Бойко