Постановление суда № 140218718, 30.09.2026, Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,

e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699

2/381/4269/26

381/5830/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року м. Фастів

Суддя Фастівського міськрайонного суду Київської області Анапріюк С.П., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Фастівського відділу Державної виконавчої служби у Фастівському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зняття арешту з майна,

установила:

У вересні 2026 року позивач звернулася до Фастівського міськрайонного суду Київської області з цим позовом.

Фастівський міськрайонний суд Київської області ухвалою від 21.09.2026 залишив без руху позовну заяву та надав позивачу строк для усунення недоліків тривалістю п`ять днів з дня вручення цієї ухвали.

У вказаній ухвалі суд вказав, що з метою усунення недоліків позовної заяви позивачу необхідно подати до суду оновлену редакцію позовної заяви з копіями відповідно до кількості учасників справи, у якій вказати докази, які підтверджують вказані в позові обставини, відомості про адреси електронної пошти учасників справи.

Одночасно суд роз`яснив позивачу, що у разі невиконання вимог цієї ухвали, зазначена позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачеві.

25.09.2026 позивач подала до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви та оновлену редакцію позову.

Перевіривши подані до суду документи, приходжу до таких висновків.

Позивач просить зняти арешт з її майна, яке вона успадкувала після смерті її батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вказує, що підставою обтяження є постанова ДВС від 01.07.2003 року. Також зазначає про те, що вона не є боржником у жодному виконавчому провадженні та вказує докази, якими обґрунтовує цю обставину.

Отже, фактично позивач стверджує про безпідставне накладення арешту на її майно.

Проте з огляду на те, що вказане у позові майно у 2003 році належало померлому батьку позивача і на момент накладення арешту саме він, а не позивач, міг бути боржником у виконавчому провадженні, позивач не вказує про докази, які підтверджують обставину безпідставного накладення арешту стосовно попереднього власника майна, тобто обставину відсутності у реєстрі боржників відомостей про її батька.

Отже, в оновленій редакції позовної заяви позивач не вказала докази, які підтверджують ці обставини, про що суд зобов`язав її ухвалою про залишення позовної заяви без руху.

Отже, позивач не виконала вимоги ухвали суду про усунення недоліків позовної заяви в установлений судом строк.

Строк для усунення недоліків закінчився.

Частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, передбачено, що кожному гарантовано право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що право на доступ до суду не є абсолютним з точки зору його практичного забезпечення: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання, шляхом застосування національного законодавства (Golder v. the United Kingdom від 21.02.1975 року, Osman v. the United Kingdom від 28.10.1998 року, та Kreuz v. Poland від 19.06.2001 року). Суд приймає рішення щодо дотримання вимог Конвенції, переконавшись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою.

Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Згідно із частиною 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 цієї статті, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно з ч. 2 ст. 2 ЦПК України, суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ч. 1 ст. 12, ч. 1 ст. 20 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, у тому числі, реалізовує своє право на захист.

Статтею 44 ЦПК України визначено неприпустимість зловживання процесуальними правами.

В контексті викладеного суд зазначає, що приписи ЦПК України чітко окреслюють характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом.

Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні й прийнятті до розгляду судом позовної заяви, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Відповідно до другого речення ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

З огляду на те, що позивача у встановлений судом строк не усунув недоліки позовної заяви, вважаю наявними правові підстави вважати її неподаною та повернути позивачу.

Згідно з ч. 7 ст. 185 ЦПК України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Керуючись ст. 185, 258, 354 ЦПК України, суддя

ухвалила:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Фастівського відділу Державної виконавчої служби у Фастівському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зняття арешту з майна вважати неподаною та повернути позивачу.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення позовної заяви.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її постановлення.

Суддя Сніжана АНАПРІЮК