Постановление суда № 140216744, 30.09.2026, Подільський районний суд міста Києва

Подільський районний суд міста Києва

Справа № 757/22143/26-к

провадження №

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Подільського районного суду міста Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю секретаря ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_5

захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8

обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

представника потерпілих ОСОБА_11 ,

провівши в приміщенні суду в місті Києві підготовче судове засідання у кримінальному провадженні відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025000000001051 від 23 жовтня 2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 41, ст. 340, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 41, ч. 2 ст. 365, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 41, ч. 2 ст. 258 КК України, та ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 41, ст. 340, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 41, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 41, ч. 2 ст. 258 КК України

В С Т А Н О В И В :

У провадженні Подільського районного суду міста Києва перебуває кримінальне провадження № 62025000000001051 від 23 жовтня 2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 41, ст. 340, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 41, ч. 2 ст. 365, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 41, ч. 2 ст. 258 КК України, та ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 41, ст. 340, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 41, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 41, ч. 2 ст. 258 КК України.

Прокурор подав до суду клопотання, у якому він, просить суд продовжити строк виконання обов`язків покладених на обвинуваченого ОСОБА_10 , передбачених ч. 5 ст.194 КПК України, а саме:

- прибувати до суду за кожним викликом;

- не відлучатися за межі Запорізької області без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Також, прокурор подав до суду клопотання, у якому він, просить суд продовжити строк виконання обов`язків покладених на обвинуваченого ОСОБА_9 , передбачених ч. 5 ст.194 КПК України, а саме:

- прибувати до суду за кожним викликом;

- не відлучатися за межі Запорізької області без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Клопотання обґрунтовує тим, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені п.п.1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. На думку прокурора, у зазначеному випадку метою покладення на обвинувачених ОСОБА_10 і ОСОБА_9 вищевказаних обов`язків, є запобігання спробам переховуватися від суду під впливом тяжкості покарання, що їм загрожує у випадку визнання їх винуватими у вчиненні кримінального правопорушення. Крім того, прокурор зазначив, що обвинувачені можуть незаконно впливати на свідків, які допитані під час досудового розслідування, з метою примусу останніх змінити покази на їх користь у спосіб вмовлянь, погроз або підкупу. Також, прокурор вважає, що існує ризик вчинення обвинуваченими інших кримінальних правопорушень.

У судовому засіданні прокурор подані ним клопотання підтримав та просив задовольнити, представник потерпілих і цивільних позивачів підтримала клопотання прокурора. Обвинувачений ОСОБА_10 і його адвокати ОСОБА_6 і ОСОБА_8 у судовому засіданні не заперечували проти продовження дії обов`язків у зв`язку із внесенням застави.

Обвинувачений ОСОБА_9 і його адвокат ОСОБА_7 у судовому засіданні заперечували проти продовження дії обов`язків у зв`язку із внесенням застави, оскільки визначені обов`язки не відповідають доведеним ризикам.

Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши клопотання, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора у повному обсязі, з наступних підстав.

Судом встановлено, що ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 10.08.2026 року застосовано до обвинувачених запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 08 жовтня 2026 року включно.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 10.08.2026 року обвинуваченим продовжено запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою на 60 діб, до 08.10.2026 включно, з альтернативою внесення застави у розмірі 150 (сто п`ятдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 499200 (чотириста дев`ятсот дев`яносто дев`ять тисяч двісті) грн 00 коп. У зв`язку з внесенням визначеної судом застави, ОСОБА_10 і ОСОБА_9 звільнено з-під варти з покладенням на них попередньо встановлених обов`язків відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України.

Термін покладених на обвинувачених обов`язків у зв`язку із внесенням застави спливає у межах судового розгляду кримінального провадження. Отже, існує необхідність розглянути клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченим на даній стадії судового провадження у вказаному кримінальному провадженні.

Щодо продовження дії обов`язків обвинуваченим у зв`язку із внесенням застави.

Обов`язки, що покладені на обвинуваченого ОСОБА_10 і ОСОБА_9 згідно ухвали суду від 10.08.2026 року припиняють свою дію 08.10.2026 року в межах судового розгляду. Враховуючи, що за своєю суттю застава має на меті забезпечити виконання обвинуваченим покладених обов`язків (ч. 1 ст. 182 та ч. 5 ст. 194 КПК України), а тому останні є необхідною складовою такого заходу забезпечення, а їх виконання - визначеним законом критерієм оцінки поведінки обвинуваченого.

Враховуючи відсутність процесуальних рішень про зміну чи скасування запобіжного заходу у виді застави, запобіжний захід у виді застави на час судового розгляду справи не припинив своєї дії. З урахуванням того, що обов`язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України є заходом забезпечення кримінального провадження та покладаються на обвинуваченого одночасно із застосуванням запобіжного заходу, однак їх термін дії спливає, то обвинуваченому, щодо якого застосовано запобіжний захід у виді застави, необхідно продовжити строк виконання обов`язків, зазначених прокурором у клопотанні.

В ході підготовчого судового засідання прокурор ОСОБА_5 зазначив, що дане кримінальне провадження підсудне Подільському районному суду міста Києва, обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України, підстав для його повернення немає, а тому просили призначити дане кримінальне провадження до судового розгляду. Захисники обвинувачених - адвокати ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 не заперечували щодо призначення вказаного кримінального провадження до судового розгляду. Обвинувачені ОСОБА_9 та ОСОБА_10 підтримали захисників.

Представник потерпілих ОСОБА_11 просила призначити дане кримінальне провадження до судового розгляду.

Заслухавши клопотання прокурора, з`ясувавши думки сторін кримінального провадження, судом встановлено наступне.

Прокурор відповідно до вимог кримінального процесуального закону виклав у обвинувальному акті всі обставини кримінального правопорушення, які він вважав встановленими, і відповідне формулювання обвинувачення.

Обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України, підстав для його повернення немає. Дане кримінальне провадження підсудне Подільському районному суду міста Києва з урахуванням ухвали Київського апеляційного суду від 03.06.2026 року.

В судове засідання мають бути викликані: прокурори Офісу Генерального прокурора ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_5 , захисники обвинувачених - адвокати ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , обвинувачені ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , потерпілі, представник потерпілих ОСОБА_11 .

До провадження надійшло клопотання представника заявника ОСОБА_6 про скасування арешту майна в кримінальному провадженні.

Клопотання мотивоване тим, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 50,66 кв. м. (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 32368749) ніколи не належала, не належить, і не буде належати обвинуваченому ОСОБА_10 .

Єдиним мотивом у суду для накладання арешту на зазначену вище квартиру є забезпечення можливої конфіскації майна як обов`язкове додаткове покарання за правопорушення передбачене ч.2 ст. 258 КК України.

Єдиною підставою для накладання арешту на майно що належить ОСОБА_14 є факт перебування ОСОБА_15 у шлюбі з ОСОБА_10 , і домисли суду що квартира перебуває у спільній сумісній власності.

27.12.1989 року громадянці ОСОБА_16 був виданий Ордер на житлове приміщення № 6442 за адресою АДРЕСА_1 . Також з ордеру вбачається, що ОСОБА_17 є внучкою ОСОБА_16 . Згодом від 05.06.1992 року ОСОБА_14 вступає у шлюб з ОСОБА_10 , актовий запис № 676.

05.02.1999 року квартиру за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 50,66 кв. м. приватизовано на підставі Закону України «Про приватизації державного житлового фонду», що підтверджується свідоцтвом № 6482 від 05.02.1999 року. Так свавільно заарештована квартира перебуває у спільній сумісній власності громадян: ОСОБА_16 , ОСОБА_14 , ОСОБА_18 .

Відповідно пункту 4 частини 1 статті 57 СК України Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: в тому числі житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду». Витягом від 15.12.2010 року №28365742 з реєстру прав власності на нерухоме майно також підтверджується, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 50,66 кв. м. (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 32368749 перебуває у приватній спільній сумісній власності ОСОБА_16 , ОСОБА_14 , ОСОБА_18 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_16 померла, склавши заповіт. Згідно з Свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 10.03.2011 року єдиною спадкоємицею за заповідом є ОСОБА_14 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 .

Так ОСОБА_14 успадкувала 1/3 квартири що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Після смерті ОСОБА_16 . Відповідно пункту 2 частини 1 статті 57 СК України Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: в тому числі майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування.

На 05.12.2025 року свавільно заарештована квартира перебуває у власності:

2/3 частки ОСОБА_14 (1/3 - приватизація від 05.02.1999 року, 1/3 спадкування за заповітом від 10.03.2011 року).

1/3 частки ОСОБА_19 . (в результаті приватизації від 05.02.1999 року).

Таким чином арешт на 2/3 квартири за адресою: АДРЕСА_1 був накладений з метою забезпечення можливої конфіскації майна підозрюваного ОСОБА_10 . Водночас зазначене майно не може забезпечувати виконання такого завдання, оскільки не належить обвинуваченому на праві власності взагалі та не може бути об`єктом його майбутньої конфіскації. Власником вказаної частки квартири є ОСОБА_14 , яка не є підозрюваною, обвинуваченою у даному кримінальному провадженні. ОСОБА_10 не набув права власності на зазначене майно, а презумпція спільної сумісної власності спростована, а відтак відсутні підстави вважати, що таке право може бути припинене внаслідок застосування до нього покарання у виді конфіскації майна. Таким чином, арешт майна третьої особи фактично не забезпечує досягнення мети, для якої його було застосовано, оскільки майно, що належить ОСОБА_14 , не входить до складу майна ОСОБА_10 та не може бути предметом конфіскації щодо останнього.

В судовому засіданні представник заявника ОСОБА_6 просив клопотання задовольнити з підстав викладених у клопотанні.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_20 надав заперечення на клопотання.

В подальшому, прокурор ОСОБА_5 не заперечував щодо задоволення клопотання.

У судовому засіданні власник майна ОСОБА_14 проти задоволення клопотання не заперечувала. Зазначила, що вказане майно належить лише їй, що вона отримала частину його внаслідок приватизації, а частину в спадщину.

У судовому засіданні представник заявника ОСОБА_6 надав відповідь на заперечення прокурора щодо клопотання про скасування арешту майна.

У судовому засіданні ОСОБА_10 проти задоволення клопотання не заперечував.

Зазначив, що він не є власником майна, стосовно якого порушується питання про арешт. У задоволенні клопотання просив не відмовляти.

Заслухавши доводи учасників справи, дослідивши матеріали клопотання, докази додані до заперечень щодо клопотання про скасування арешту майна, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що слідчими Державного бюро розслідувань за процесуального керівництва прокурорів Департаменту організації, процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях про злочини, вчинені у зв`язку із масовими протестами у 2013-2014 роках, Офісу Генерального прокурора здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62025000000001177 від 01.12.2025 за підозрою колишнього командира зведеного загону патрульно-постової служби ГУ МВС України в Запорізькій області ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 41, ст. 340; ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 41, ч. 2 ст. 365; ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 41, ч. 2 ст. 258 КК України. В указаному кримінальному провадженні розслідувались обставини незаконного перешкоджання проведенню зборів та мітингів у період листопада 2013 року - лютого 2014 року, перевищення службових повноважень працівниками правоохоронних органів при застосуванні фізичної сили та спеціальних засобів до громадян, які реалізовували своє конституційне право на мирні зібрання та мітинги на вулицях центральної частини м. Києва, що спричинило тяжкі наслідки та терористичного акту, тобто застосуванні зброї, вчинення інших дій, які створювали небезпеку для життя та здоров`я людини, настання інших тяжких наслідків, вчинених з метою порушення громадської безпеки, залякування населення та з метою впливу на прийняття рішень, вчинення дій об`єднаннями громадян, на виконання явно злочинного наказу, за попередньою змовою групою осіб, які призвели до інших тяжких наслідків на перехресті вул. Інститутська - Шовковична. 28.11.2025 ОСОБА_10 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 41, ст. 340; ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 41, ч. 2 ст. 365; ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 41, ч. 2 ст. 258 КК України. ОСОБА_10 підозрюється у вчиненні, в тому числі, кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 258 КК України, санкція якого, передбачає обов`язкове додаткове покарання у вигляді конфіскації майна. При цьому під час досудового розслідування встановлено, що згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 455585375 від 09.12.2025 на праві власності підозрюваному ОСОБА_10 належить ? частина квартири АДРЕСА_2 загальною площею 67,71 кв. м. (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 16691238).

Право власності на вказану частину квартири встановлено на підставі свідоцтва про право власності серії та номеру 1123 від 27.09.2006, виданого державним реєстратором прав на нерухоме майно Ленінської районної адміністрації.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №455585096 від 09.12.2025 на праві власності ОСОБА_14 (дружині підозрюваного) належить 2/3 частини квартири АДРЕСА_3 загальною площею 50,66 кв. м. (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 32368749). В той же час, встановлено, що ОСОБА_10 на цей час перебуває у шлюбі з ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , що підтверджується відомостями про актовий запис про шлюб від 05.06.1992 № 676 Запорізького міського відділу реєстрації актів цивільного стану ГУЮ у Запорізькій області.

Вирішуючи питання про скасування арешту на зазначене майно суд приходить до наступного висновку. Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України, захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження. Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (ч. 2 ст. 131 КПК України). Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Аналіз вищезазначених норм закону вказує, що у разі розгляду клопотання про скасування арешту майна, суд повинен перевірити доводи поданого клопотання щодо наявності підстав для скасування такого заходу забезпечення кримінального провадження. Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 370 ЦК України у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Відповідно до ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1)майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;

3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто;

4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду";

5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна на праві приватної власності вбачається, що ОСОБА_14 набула право власності на підставі свідоцтва про право на спадщину №415.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії інформації сформованої за допомогою додатку «Реєстр нерухомості» ОСОБА_14 успадкувала зазначене майно.

Отже, право власності на зазначене майно набуте ОСОБА_14 в порядку спадкування.

Право власності на вказане майно набуте на підставі свідоцтва про право на спадщину.

Право власності на іншу частину майна набуте нею, внаслідок його приватизації.

Отже, зазначене нерухоме майно, відповідно до ст. 57 СК України є особистою приватною власністю ОСОБА_14 дружини ОСОБА_10 .

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про те, що прокурором не доведено того, що ОСОБА_10 є співвласником указаного майна.

Вирішуючи питання щодо скасування арешту майна, суд також враховує сталу прецедентну судову практику ЄСПЛ щодо «відповідності втручання в право володіння майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції», згідно якої підлягають оцінці три головні критерії, а саме:

а) чи є втручання законним; б) чи переслідує воно «суспільний інтерес»;

в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. При цьому, втручання є виправданим, у випадку, якщо воно здійснено з метою задоволення «суспільного інтересу» та за наявності об`єктивної необхідності в цьому у формі публічного, загального інтересу, який включає інтерес держави, громади, а також здійснено з дотриманням принципу «пропорційності» - «справедливої рівноваги (балансу)» між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання, який передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються.

Доказів на підтвердження належності спільного та/або часткового права власності підозрюваного ОСОБА_10 у переліченому вище нерухомому майні, про скасування арешту якого ставиться питання, прокурором, суду не надано.

Водночас, встановлено, що зазначене майно зареєстровано на праві власності за ОСОБА_14 , яка не є підозрюваною у кримінальному провадженні № 62025000000001051.

Суд вважає, що накладення арешту на вказане нерухоме майно може в подальшому невиправдано порушувати право власності третіх осіб на це майно та не відповідає заявленій меті, оскільки прокурором не доведено наявності права спільної та/або часткової власності підозрюваного ОСОБА_10 на зазначене нерухоме майно, а власник зазначеного майна ОСОБА_14 не є підозрюваною в даному кримінальному провадженні.

У зв`язку з наведеним, суд дійшов висновку про задоволення клопотання про скасування арешту майна в кримінальному провадженні.

Судом не встановлено, а сторонами кримінального провадження не зазначено законних підстав для розгляду справи у закритому судовому засіданні, а тому судовий розгляд на підставі вищезазначеного обвинувального акта слід здійснювати у відкритому судовому засіданні.

Керуючись ст. 29 Конституції України, ст. ст. ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193,194, 196, 205, 314, 532, 534 КПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Призначити судовий розгляд кримінального провадження № 62025000000001051 від 23 жовтня 2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 41, ст. 340, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 41, ч. 2 ст. 365, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 41, ч. 2 ст. 258 КК України, та ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 41, ст. 340, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 41, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 41, ч. 2 ст. 258 КК України, в приміщенні Подільського районного суду міста Києва на 15 годину 40 хвилин 09 жовтня 2026 року.

Проводити судовий розгляд кримінального провадження у відкритому судовому засіданні.

Викликати в судове засідання осіб, які братимуть участь у судовому розгляді: прокурорів Офісу Генерального прокурора ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_5 , захисників обвинувачених - адвокатів ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , потерпілих зазначених у обвинувальному акті, представника потерпілих ОСОБА_11 , представника цивільного відповідача.

Клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків у зв`язку із внесенням застави обвинуваченим ОСОБА_10 і ОСОБА_9 задовольнити.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_10 строком на 2 місяці, тобто до 30.11.2026 року, обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:

- прибувати до суду за кожним викликом;

- не відлучатися за межі Запорізької області без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_9 строком на 2 місяці, тобто до 30.11.2026 року, обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:

- прибувати до суду за кожним викликом;

- не відлучатися за межі Запорізької області без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні застави обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави в більшому розмірі або іншого більш суворого запобіжного заходу.

Клопотання представника заявника ОСОБА_6 про скасування арешту майна в кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025000000001051 від 23 жовтня 2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 41, ст. 340, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 41, ч. 2 ст. 365, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 41, ч. 2 ст. 258 КК України, та ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 41, ст. 340, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 41, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 41, ч. 2 ст. 258 КК України задовольнити.

Арешт майна - 2/3 квартири за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 50,66 кв. м. (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 32368749), що на праві власності належить дружині підозрюваного ОСОБА_14 ІНФОРМАЦІЯ_5 (РНОКПП НОМЕР_1 ), накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 13.12.2025 у справі № 757/62693/25-к, - скасувати.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а обвинуваченим - у цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.

СуддяОСОБА_1

Суддя ОСОБА_3

Суддя ОСОБА_2