Решение № 140213193, 29.09.2026, Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 213/995/26

Номер провадження 2/213/1067/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2026 року місто Кривий Ріг

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді Хмельової С.М., за участю секретаря судового засідання Ємельянцевої Т.С., прокурора Криворізької південної окружної прокуратури Сьомка Ю.П.

розглянувши заочно у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в місті Кривому Розі Дніпропетровської області цивільну справу за позовною заявою Виконавчого комітету Інгулецької районної у місті ради, як органу опіки та піклування, поданої в інтересах дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до ОСОБА_2 про відібрання малолітньої дитини без позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

До Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області звернувся виконавчий комітет Інгулецької районної у місті ради з позовом до ОСОБА_2 про відібрання у неї малолітньої дитини без позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має малолітню дочку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу батька дитини ОСОБА_3 позбавлено батьківських прав. Відповідачка разом із дочкою проживає в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 , але в різних кімнатах: ОСОБА_2 в кімнаті 425, а малолітня ОСОБА_1 в кімнаті 427.

Відповідно до наказу служби у справах дітей виконавчого комітету Інгулекої районної у місті ради від 03.10.2022 №25, малолітню ОСОБА_1 взято на облік дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, оскільки відповідачка ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків.

В жовтні 2022 року виконавчий комітет Інгулецької районної у місті ради, як орган опіки і піклування звертався до Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про позбавлення їх батьківських прав та стягнення аліментів.

Враховуючи думку малолітньої ОСОБА_1 та зміну ставлення відповідачки до виконання своїх батьківських обов`язків, виконавчий комітет Інгулецької районної у місті ради як орган опіки та піклування просив позовні вимоги відносно ОСОБА_2 залишити без розгляду.

З березня 2024 року до служби у справах дітей почали надходити повідомлення про неналежне виконання відповідачкою своїх батьківських обов`язків. Зокрема про те, що відповідачка не приділяє належної уваги малолітній ОСОБА_1 , не цікавиться її навчанням, поводиться агресивно. Малолітня ОСОБА_1 має багато пропусків занять, була помічена у вчиненні дрібних крадіжок в магазині. Відповідачка неодноразово притягувалась до адміністративної відповідальності за ухилення від виконання батьківських обов`язків, однак свого ставлення не змінила.

Тому позивач просить суд ухвалити рішення, яким відібрати від громадянки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , малолітню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без позбавлення її батьківських прав; стягнути з відповідачки аліменти на утримання дитини в розмірі 1/4 частини з усіх видів її заробітку (доходу) та передати дитину органу опіки та піклування виконавчого комітету Інгулецької районної у місті ради.

05 березня 2026 року позивач звернувся із позовом до суду.

05 березня 2026 року надійшла відповідь щодо зареєстрованого місця проживання відповідачки.

Ухвалою суду від 18 березня 2026 року відкрито провадження у справі, визначено проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження та розпочато підготовче провадження.

Ухвалою суду від 10 червня 2026 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті. Задоволено клопотання позивача про виклик свідків.

Представник позивача надала суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, не заперечує проти винесення заочного рішення.

Відповідачка до судового засідання не з`явилася, про день та час розгляду справи повідомлялася належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки представник позивача проти заочного розгляду справи не заперечує, суд вважає за необхідне ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Суд, вислухавши думку прокурора, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , її батьками зазначені: батько ОСОБА_3 , мати ОСОБА_2 (а.с.9).

Рішенням Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23.05.2023 у справі №213/2363/22 ОСОБА_3 позбавлено батьківських прав стосовно дочки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.13-15).

Із змісту вищезазначеного рішення вбачається, що виконком Інгулецької районної у місті ради як органу опіки та піклування звертався до суду з позовом в інтересах дитини ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про позбавлення їх батьківських прав та стягнення аліментів. Однак, 14.02.2023 позивач надав суду заяву про залишення без розгляду вимог в частині позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , оскільки відсутні підстави для позбавлення її батьківських прав.

29.09.2022 ОСОБА_2 повідомила про неможливість виконання нею батьківських обов`язків по відношенню до своєї дочки ОСОБА_1 , оскільки вона в цей час влаштовує своє особисте життя, а дочка їй заважає. Вона робить на полях та не може дивитися за дочкою і матеріально її утримувати. Хоче щоб вона деякий час жила окремо від неї (а.с.16).

Відповідно до наказу Служби у справах дітей виконкому Інгулецької районної у місті ради від 03.10.2022 №25 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , взато на облік дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах (а.с.17).

Із листа КЗ «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей №1» КМР від 29.09.2022 вих.№01/31 видно, що в закладі з 29.09.2022 перебуває малолітня дитина ОСОБА_1 , доставлена згідно Акту органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров`я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку» Криворізького ВП від 29.09.2022, у зв`язку з тим, що дитина залишилась без батьківського піклування (а.с.18).

Постановами Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14.10.2022 у справі №213/2394/22, від 05.03.2025 у справі №213/209/25 ОСОБА_2 визнано винною у скоєнні правопорушень, передбачених ч.1 ст.184 КУпАП (а.с.19-20).

Відповідно до характеристики ОСОБА_1 , здобувачки освіти 4-А класу Криворізької гімназії №100 Криворізької міської ради від 04.09.2024, ОСОБА_4 фізично розвинена дитина, навчається у даному закладі з 01.09.2021. За період навчання досягла середній рівень знань. Заняття відвідує систематично. Не завжди має охайний зовнішній вигляд та зачіску. Дівчинка може брати речі в громадських місцях без дозволу. Мати, ОСОБА_2 не приділяє належну увагу вихованню доньки, несистематично контролює дівчинку та відвідує батьківськи збори. Матір постійної роботи не має, лише тимчасові заробітки, під час яких дівчинка залишається сама вдома. Стосунки у сім`ї доброзичливі, дівчинка цілком довіряє матері (а.с.21).

Відповідно до повідомлень Криворізької гімназії №100 Криворізької міської ради від 15.03.2024 №13, від 27.11.2024 №87 ОСОБА_2 проявляє агресію до педагогів закладу: голосно лається, спілкується у грубій формі, не відпускає дівчинку до закладу, не дає можливості дитині навчатися онлайн, вигадуючи щоразу нову причину. Не звертається до сімейного лікаря за медичною допомогою для ОСОБА_4 , займаючись самолікуванням дитини (а.с.22-23).

Із листа ВП №6 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області від 19.12.2024 №45.6/2-1273 видно, що працівники поліції сектору ювенальної превенції ВП Криворізького РУП здійснили перевірку факту неналежного виконання батьківських обов`язків ОСОБА_2 відносно дочки ОСОБА_1 , яка систематично має пропуски занять у навчальному закладі без поважної причини. Зі слів ОСОБА_2 стало відомо, що протягом двох місяців у її дочки в голові воші, яких вони не можуть вивести через відсутність грошей. ОСОБА_4 не бажає відвідувати навчальний заклад, щоб з неї не сміялись однокласники. Стосовно навчання онлайн мати повідомила, що її телефон не підтримує необхідні програми, а на придбання іншого немає грошей (а. с.24).

Відповідно до повідомлення Криворізької гімназії №100 Криворізької міської ради від 14.02.2025 №6, поспілкувавшись із сусідами, психологічна служба закладу з`ясувала, що ОСОБА_4 часто залишається вдома сама (більше 4 годин), спить в окремій кімнаті гуртожитка одна. Мати пояснює це тим, що вона вже є дорослою. Був випадок, що під час дистанційного уроку у кімнаті ОСОБА_4 знаходився юнак старший за віком, а матері у цей час вдома не було. Під час уроків у закладі до ОСОБА_4 приходили старші підлітки з інших закладів освіти. Після бесіди класного керівника з ученицею на тему спілкування дівчинки із старшими за віком хлопцями, ОСОБА_4 перестала відвідувати заклад. Мати пояснювала це тим, що у доньки педикульоз (а.с.25).

Із характеристики ОСОБА_1 , здобувачки освіти 5-А класу Криворізької гімназії №100 Криворізької міської ради від 06.09.2025 видно, що у поведінці ОСОБА_4 іноді прявляється схильність до нечесних вчинків (помічалися випадки дрібних крадіжок). Мати ОСОБА_2 приділяє вихованню доньки недостатньо уваги, контролює її несистематично, займається вихованням у міру своїх можливостей (а.с.26).

Відповідно до повідомлення Криворізької гімназії №100 Криворізької міської ради від 19.09.2025 №42, мати, станом на 19.09.2025 не уклала декларацію з сімейним лікарем, будь-яке лікування дитини здійснюється нею самостійно. У дитини неодноразово виявлявся педикульоз, що свідчить про відсутність належного догляду та нехтування санітарно-гігієнічними нормами. Мати не відповідає на телефонні дзвінки класного керівника, ігнорує повідомлення та зауваження щодо стану здоров`я і навчання дитини. ОСОБА_4 не відвідує заняття, але дівчинку часто зустрічають на вулиці з однолітками. Зовнішній вигляд дитини не відповідає гігієнічним нормам (а.с.27).

Як видно із актів обстеження умов проживання від 07.10.2025, 09.12.2025, 26.12.2025 санітарний стан житла відповідачки за адресою: АДРЕСА_2 , задовільний, в наявності корпусні меблі, продукти харчування. ОСОБА_4 проживає в окремій сусідній кімнаті де облаштоване спальне місце; одяг та інші речі особистого вжитку дитини в обмеженій кількості (а.с.28, 31, 33).

У письмових поясненнях від 09.12.2025, ОСОБА_1 повідомила, що у неї добрі стосунки з мамою. Коли мама іде на работу, залишає їй продукти або гроші, щоб вона купила собі їжу (а.с.32).

Із письмових пояснень ОСОБА_2 від 26.12.2025 видно, що відповідачка спілкується з ОСОБА_4 у вільний від роботи час, приділяє їй достаньо уваги, розмовляє з нею щодо недопустимості вчинення крадіжок. На час її відсутності ОСОБА_4 не має доступу до її кімнати, оскільки були випадки зникнення грошей та деяких речей. Коли вона на работі за ОСОБА_4 наглядає сусідка, вона залишає дитині приготовану їжу (а.с.34).

Згідно листів Криворізького міського центру соціальних служб від 22.12.2025 №01-08/215/2, від 21.01.2026 №01-08/8/2, зі слів класного керівника ОСОБА_4 , мати не цікавиться навчанням та здоров`ям дівчинки. Також, ОСОБА_4 розповіла класному керівнику, що вона хоче бути разом з мамою в кімнаті, розповідати їй про свої успіхи, проводити час разом. Мати часто вживає до доньки грубу нецензурну лайку навіть в присутності вчителя. Коли у ОСОБА_4 черговий раз виявили педикульоз, мати не відреагувала на цю проблему. Медична сестра запропонувала матері свою допомогу та відвіділа разом з нею та дівчинкою лікаря сімейної амбулаторії №3 ОСОБА_5 , де родині було видано три флакони ліків для обробки голови від педикульозу. Гр. ОСОБА_2 поводить себе агресивно, висловлюється нецензурною лайкою у бік фахівця із соціальної роботи КМЦСС та дитини (а.с.35).

Рішенням виконавчого комітету Інгулецької районної у місті ради №70 від 18.02.2026 визнано доцільним відібрання малолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від матері ОСОБА_2 без позбавлення її батьківських прав (а.с.39).

Згідно з повідомленням Криворізької гімназії №100 Криворізької міської ради від 03.04.2026 №24, ОСОБА_1 не відвідувала заклад з 30.03.2026 по 03.04.2026. Документів щодо пропусків світнього процему мати не надала, на телефонні дзвінки не відповідає, повідомлення у месенджері «Viber» ігнорує. Під час відвідування за місцем проживання встановлено, що родина за місцем проживання не з`являється. Також наявна інформація, що дитину неодноразово помічали педагоги та учні закладу у компанії осіб з ознаками нетверезого стану (а.с.46).

Свідок ОСОБА_6 суду показала, що з вересня 2025 року родина ОСОБА_2 перебуває під її супроводом. Надходили повідомлення від гімназії з приводу невідвідування дииною навчального закладу. Вона виходила за адресою проживання родини щоб з`ясувати причину пропуску занять. Проте двері квартири їй не відчинили. Один раз мати написала пояснювальну, але пояснити таку поведінку не змогла. Відповідачка не бажає займатися донькою, під час спілкування вживає лайку. Дитина пояснювала вчителю, що мати не пускає її до школи, телефону для онлайн навчання вона не має. З супроводу родина відповідачки була знята 28.01.2026 р.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Захист інтересів дитини знаходиться в одній площині поряд з такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров`я, свобода, безпека, справедливість. Захист інтересів дитини, її виховання обома батьками є запорукою становлення сильної держави, правового суспільства, оскільки зростаючи дитина перетворюється на правового партнера дорослих членів суспільства.

Відповідно до ст.150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, поважати дитину.

Батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Згідно із Конвенцією про права дитини, ратифікованою Постановою ВР від 27 лютого 1991 року, держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Декларація прав дитини, прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Статтею 18 Конвенції про права дитини визначено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка набула чинності для України 27 вересня 1991 року, встановлено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитини такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 зазначеної Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки та інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Отже, з урахуванням положень Конвенції про права дитини пріоритети повинні надаватися якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Основним законом, який визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров`я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток, встановлює основні засади державної політики у цій сфері єЗакон України «Про охорону дитинства». За змістом статей11,18 вказаного Закону кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Відповідно до вимог ст.ст.150, 155 СК України, здійснюючи свої права та виконуючи обов`язки, батьки повинні передусім дбати про інтереси дитини, усупереч яким не можуть здійснюватися батьківські права.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

ЄСПЛ зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним («Мамчур проти України», заява № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивачем належними та допустимими доказами доведено факт ухилення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від виконання батьківських обов`язків по вихованню своєї малолітньої дочки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Прокурор висловила думку про необхідність відібрання дитини та стягнення аліментів, оскільки подальше перебування дитини з матір`ю, яка не виконує батьківські обов`язки належним чином, не є в інтересах дитини та створює загрозу для неї.

З матеріалів справи вбачається, що залишення дитини із відповідачкою є небезпечним для її життя і здоров`я, оскільки відповідачка свої батьківські обов`язки не виконує: дитина систематично пропускає заняття у навчальному закладі, хворіє на педикульоз, залишається вдома сама на довгий час. Мати позбавляє дочку права на гарантоване медичне обслуговування. Поважної причини, яка б перешкоджала відповідачці виконувати свої батьківські обов`язки, судом не встановлено. Враховуючи наведене, існують підстави для відібрання у відповідачки дитини без позбавлення її батьківських прав.

Також, суд враховує, що позивач вже звертався до суду із позовом про позбавлення відповідачки батьківських прав стосовно її малолітньої дочки, однак враховуючи зміну поведінки останньої, просив залишити позовні вимоги без розгляду.

Відповідно до ст.170 Сімейного кодексу України, суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування. Під час ухвалення рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

Згідно з ч.5 ст.19 Сімейного кодексу України, орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Визначальними підставами для відібрання дитини від матері серед іншого є випадки, що охоплюють ситуації, коли залишення дитини у матері є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання та ухиляння матері від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини. Така небезпека може випливати не лише із поведінки матері, а й із її особистих негативних звичок. Для відібрання дитини від матері достатня наявність ризику лише для життя, здоров`я або лише для морального виховання. Варто враховувати й ступінь небезпеки для дитини, враховуючи її фізичний та психічний розвиток та малолітній вік.

За наведених обставини, суд доходить висновку, що відповідачка, не усвідомлює в повній мірі свого обов`язку та ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків, не може забезпечити належні умови для проживання, виховання та здоров`я дитини.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про доцільність відібрання дитини у матері без позбавлення батьківських прав, оскільки це є єдиним способом захисту прав і якнайкращого забезпечення інтересів малолітньої дитини.

Відібрання дитини без позбавлення батьківських прав є тимчасовим заходом і відповідач, відповідно до частини 3 статті 170 СК України, не позбавлена можливості повернути дитину. Суд зауважує, що відібрання дитини у матері це санкція за невиконання батьківських обов`язків. Ця санкція є більш м`якою, порівняно з іншими, зокрема із позбавленням батьківських прав. Відібрання дитини не є крайнім і незворотним заходом.

Таким чином позовні вимоги про відібрання малолітньої дитини без позбавлення батьківських правє обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Разом з тим, відповідно до ч.2 ст.166 СК України - відповідачка не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини, а згідно зі ст.180 СК України - зобов`язана утримувати її до досягнення нею повноліття.

Частиною 2 статті 182 Сімейного кодексу України передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

З урахуванням вищевказаного, слід стягнути з відповідачки аліменти на утримання малолітньої дитини в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходів), щомісячно, але не менш ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

У відповідності до ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а оскільки позов було пред`явлено 05 березня 2026 року, то вони і мають бути стягнені саме з цього дня.

Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України, суд вважає необхідним допустити негайне виконання судового рішення в межах суми платежу за один місяць.

З відповідачки на користь держави підлягає стягненню судовий збір в ромірі 2662,40 гривень.

На підставі ст. ст. 19, 150, 170, 182 СК України, керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 142, 223, 259, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги Виконавчого комітету Інгулецької районної у місті ради, як органу опіки та піклування, поданої в інтересах дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до ОСОБА_2 про відібрання малолітньої дитини без позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів задовольнити.

Відібрати від громадянки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , малолітню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без позбавлення її батьківських прав.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утримання дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі 1/4 частини усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 05 березня 2026 року, і до досягнення нею повноліття на користь опікуна, прийомних батьків, батьків-вихователів або дитячого навчально-виховного закладу, залежно від форми влаштування дітей.

Допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу аліментів за один місяць.

Передати малолітню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , органу опіки та піклування виконавчого комітету Інгулецької районної у місті ради.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь держави судовий збір в розмірі 266 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільно-процесуальним законодавством.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Виконком Інгулецької районної у місті ради як орган опіки та піклування, місцезнаходження: 50026, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, пл. Гірницької слави, буд.1, ЄДРПОУ 04052548.

Відповідачка: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Дата складення повного тексту судового рішення 29 вересня 2026 року.

Суддя: С.М. Хмельова