Постановление суда № 140211809, 29.09.2026, Канівський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 697/2169/26

№ пров. 2/697/1389/2026

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2026 м. Канів

Канівський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Скирди Б.К.,

за участю секретаря судового засідання Шакало Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Каневі Черкаської області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Асвіо Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач Акціонерне товариство «Асвіо Банк» звернувся до Канівського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 26.08.2026 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

24.09.2026 до суду від АТ «Асвіо Банк» надійшла заява в якій просили постановити ухвалу про закриття провадження по справі № 697/2169/26 за позовом АТ «Асвіо Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України); повернути АТ «Асвіо Банк» з державного бюджету сплачений судовий збір в розмірі 3 279,73 грн. (відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір»); стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Асвіо Банк» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн. (відповідно до ч. 3 ст. 142 ЦПК України).

28.09.2026 до суду від відповідача ОСОБА_1 надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності відповідача, долучення квитанції про оплату та зменшення витрат на правничу допомогу в якому просила розглянути цивільну справу № 697/2169/26 без її участі в зв`язку з проживанням в іншому місці та за сімейними обставинами; долучити до матеріалів справи квитанцію про оплату № 2445-5114-6561-0983 від 11.09.2026 на суму 12 850,00 грн., а також Виписку по рахунку № НОМЕР_1 від 16.09.2026 за період 01.09.2026-16.09.2026 та врахувати її при ухваленні рішення; зменшити розмір витрат на правничу допомогу адвоката позивача, які підлягають стягненню з відповідача із заявлених 8 000,00 грн. до мінімального розумного розміру, зважаючи на їх очевидну неспівмірність зі складністю справи.

Представник позивача Лисенко В.М. у судове засідання не з`явився, в позовній заяві міститься клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, направила до суду клопотання з проханням розглянути справу без її участі.

Згідно з частини 2 статті 247 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, врахувавши процесуальну позицію сторін, приходить до наступних висновків.

Так, зазначена заява розцінюється судом, як відмова позивача від позову, оскільки положення частини третьої статті 142 ЦПК України, на яку посилається представник позивача, як на підставу для стягнення судових витрат, застосовується лише у разі, коли позивач відмовився від позову, а причиною є задоволення вимог відповідачем.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 256 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо: позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом. У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Частиною 3 статті 206 ЦПК України передбачено, що у разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

При цьому, ч. 2 ст. 206 ЦПК України передбачено, що до ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

Підстав для неприйняття відмови від позовних вимог, судом не встановлено.

За таких підстав, суд вважає, що заява представника позивача про відмову від позовних вимог підлягає задоволенню, а провадження підлягає закриттю.

Крім цього, представник позивача, просив повернути позивачу з державного бюджету сплачений судовий збір у розмірі 3 279,73 грн. (відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір») та стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн.

Частиною третьою статті 142 ЦПК України передбачено, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Тлумачення зазначеної норми, дає підстави для висновку, що у разі відмови позивача від позову, понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача, за виключенням, якщо позивач не підтримує свої вимоги внаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову.

Тобто друге речення частини третьої статті 142 ЦПК України, повинно застосовуватися у системному зв`язку із першим реченням, де йдеться про відмову від позову позивача.

Відтак, положення частини третьої статті 142 ЦПК України, на яку посилається представник позивача як на підставу для стягнення судових витрат, застосовується лише у разі, коли позивач відмовився від позову, а причиною є задоволення вимог відповідачем.

Подібні за змістом правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 688/3712/19, провадження № 61-6211св20, від 08 липня 2020 року у справі № 688/3320/19, провадження № 61-6830св20, від 24 липня 2020 року у справі № 688/3361/19, провадження № 61-6828св20, від 09 липня 2020 року у справі № 688/3556/19, провадження № 61-7919св20, від 23 липня 2020 року у справі № 688/3708/19, провадження № 61-6758св20, від 11 січня 2021 року у справі № 688/3359/19, провадження № 61-6973св20.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.09.2026, після відкриття судом провадження у справі, відповідачем було проведено погашення заборгованості за Договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб № 009213/2025/РК від 18.08.2025, у розмірі 12 801,73 грн., а також здійснено часткове відшкодування Банку судового збору в сумі 48,27 грн., сплаченого останнім при зверненні з позовом до суду.

З огляду на викладене, положення частини третьої статті 142 ЦПК України, підлягають застосуванню у вказаній справі.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

З огляду на викладене, враховуючи, що відповідачем було відшкодовано позивачу судовий збір у розмірі 48,27 грн., судовий збір у розмірі 3 279,73 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Що стосується стягнення витрат на правову допомогу, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено перелік витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед яких, в тому числі, є й витрати на професійну правничу допомогу.

Судом встановлено, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача на його користь 8 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до норм ч.ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Судом встановлено з матеріалів справи, що 26.01.2026 між АТ «Асвіо Банк» та Адвокатом Лисенко В.М. було укладено договір про надання правової допомоги № 188. За умовами зазначеного договору адвокат зобов`язується надати клієнту, відповідно до умов договору та додаткових угод до нього, правову допомогу з питань захисту будь-яких прав клієнта (без виключення) перед будь-якими третіми особами, у всіх без виключення судах на території держави України, інших підприємствах, установах, організаціях, а клієнт зобов`язується оплатити адвокату гонорар (винагороду) за надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору. Гонорар (винагорода) є платою адвокату за надання правової допомоги та ніяким чином не пов`язані з передачею цих коштів будь-яким третім особам (а.с.116-117).

10.08.2026 між АТ «Асвіо Банк» та Адвокатом Лисенко В.М. було укладено додаткову угоду № 24 до договору про надання правової допомоги № 188 від 26.01.2026, за умовами якої вартість правової допомоги, що надається клієнту в межах справи за позовом АТ «Асвіо Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості становить 8 000,00 грн. та сплачується клієнтом впродовж 30-ти календарних днів після укладення остаточного рішення по справі на картковий рахунок (а.с.126).

12.08.2026 між АТ «Асвіо Банк» та Адвокатом Лисенко В.М. підписано Акт приймання-передачі правової допомоги по додатковій угоді № 24 від 10.08.2026 до договору про надання правової допомоги № 188 від 26.01.2026, згідно якого АТ «Асвіо Банк» приймає надані послуги правової допомоги, що виконані на підставі п.2 додаткової угоди № 24 від 10.08.2026 до договору про надання правової допомоги № 188 від 26.01.2026 від адвоката Лисенка В.М., а саме: здійснення дослідження та аналіз договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб № 009213/2025/РК від 18.08.2025 та документів, що підтверджують право вимоги заборгованості по договору. Аналіз судової практики та формування правової позиції, а також підготовку позовної заяви про стягнення заборгованості за договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб 009213/2025/РК від 18.08.2025. послуги надані в повному обсязі (а.с.127).

У постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказано, що у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають відшкодуванню незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Також Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Верховний Суд у постанові від 30.09.2020 у справі №201/14495/16-ц зазначив, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №362/3912/18.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Судом встановлено, що спір який виник між сторонами у справі відноситься до категорії спорів, які виникають у зв`язку із стягненням заборгованості за порушення грошового зобов`язання; матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження, збирання б яких адвокат витратив значний час. Даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності, у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

За таких обставин, з огляду на співмірність та розумність розміру судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, враховуючи клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на правову допомогу, суд дійшов висновку про часткове задоволення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2 500,00 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 255, 256, 260, 352, 353, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Провадження у справі № 697/2169/26 за позовом Акціонерного товариства «Асвіо Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості закрити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Асвіо Банк» судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 3 279,73 грн. (три тисячі двісті сімдесят дев`ять гривень, 73 копійки) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 500,00 грн. (дві тисячі п`ятсот гривень, 00 копійок).

В іншій частині вимог про стягнення витрат на правову допомогу відмовити.

Роз`яснити сторонам, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Акціонерне товариство «Асвіо Банк», код ЄДРПОУ 09809192, адреса місцезнаходження: 14000, Чернігівська область, м. Чернігів, вул. Преображенська, буд. 2;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Б . К . Скирда