Решение № 140209115, 30.09.2026, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/8324/26

Провадження № 2/357/6375/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі - головуючий суддя Цуранов А.Ю., при секретарі Козубенко Я.С.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Маловільшанської сільської громади, в особі Маловільшанської сільської ради, третя особа: державний нотаріус Третьої білоцерківської державної нотаріальної контори Карпусь Інна Олександрівна, про встановлення юридичного факту та визнання права власності в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В :

У травні 2026 року позивач ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Проценко Олену Вікторівну, звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з вищевказаним позовом, в якому з урахуванням уточнень просив суд: 1) встановити факт належності померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 заповіту, посвідченого 03.04.1996 державним нотаріусом Нінчук Людмилою Миколаївною; 2) встановити факт належності на праві власності померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами під АДРЕСА_1 визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами під АДРЕСА_2 в порядку спадкування за заповітом після смерті баби ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог вказано, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла бабуся позивача - ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилась спадщина на житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Позивач є спадкоємцем майна після бабусі за заповітом. Однак, звернувшись до нотаріуса для видачі свідоцтва про право на спадщину отримав відмову, оскільки померла за життя не оформила право власності. Крім того, в погосподарській книзі № 1-а Фесюрівської сільської ради за 1996 2000 року померла значиться як ОСОБА_3 , тому позивач звернувся до суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану справу передано на розгляд судді Цуранову А.Ю.

25.05.2026 ухвалою судді позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовчий розгляд у відкритому судовому засіданні 23.06.2026.

08.06.2026 на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву з проханням відмовити у задоволенні позову. Вказано, що посилання позивача на наявність заповіту та виписки з погосподарської книги не є правовою підставою виникнення права власності на житловий будинок у спадкодавця, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , який збудований до 2004 року та на який відсутні правовстановлюючі документи. Просить відмовити в задоволенні позову.

23.06.2026 ухвалою суду за клопотанням представника позивача витребувано від державного нотаріуса Третьої білоцерківської державної нотаріальної контори Карпусь Інни Олександрівни копію спадкової справи після ОСОБА_2 та витяг зі Спадкового реєстру.

27.07.2026 на адресу суду від державного нотаріуса Третьої білоцерківської державної нотаріальної контори Карпусь І.О. надійшов лист від 14.07.2026 № 927/02-14, відповідно до якого спадкові справи за 2001 рік переданні для зберігання до Київського обласного державного нотаріального архіву.

29.07.2026 ухвалою суду за клопотанням представника позивача витребувано від Київського обласного державного нотаріального архіву копію спадкової справи після ОСОБА_2 .

25.08.2026 на адресу суду надійшли витребувані докази.

27.08.2026 ухвалою суду закрито підготовче судове засідання, призначено справу до судового розгляду по суті.

22.09.2026 від представника позивача до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача та його представника, позов підтримують та просять задовольнити.

22.09.2026 представник відповідача подав заяву про розгляд справи без участі їх представника за наявними матеріалами справи.

В силу вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд перейшов до стадії ухвалення рішення.

Судом встановлено наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , актовий запис № 6.

03.04.1996 ОСОБА_2 склала заповіт, який був посвідчений державним нотаріусом Нінчук Л.М. (с. Фесюри), відповідно до якого ОСОБА_2 заповіла все належне їй майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, і загалі все те, що належатиме їй на день її смерті, і на що вона по закону матиме право, заповіла своєму онукові ОСОБА_1 .

Білоцерківською районною державною нотаріальною конторою Київської області 30.03.2001 заведено спадкову справу №134/2001 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , 1909 року народження, яка на день смерті проживала у селі Щербаки Білоцерківського району Київської області.

З матеріалів наданої архівної спадкової справи вбачається, що із заявою про прийняття спадщини після ОСОБА_2 30.03.2001 звернувся ОСОБА_1 .

В матеріалах спадкової справи міститься свідоцтво про право на спадщину за заповітом після ОСОБА_2 , видане державним нотаріусом Білоцерківською районною державною нотаріальною конторою Київської області Руденко Н.П. 30.03.2001 ОСОБА_1 на земельну частку (пай) розміром 2,95 га, що знаходиться в межах Фастівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, посвідченого сертифікатом серії КВ № 0062524, реєстровий № 2-828.

Згідно з довідкою Третьої білоцерківської державної нотаріальної контори № 269/02-14 від 05.03.2026, інших спадкоємців після померлої ОСОБА_2 , немає.

Постановою державного нотаріуса Третьої білоцерківської державної нотаріальної контори Карпусь І.О. № 367/02-31 від 20.03.2026 відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

Вказана постанова обґрунтована тим, що в Державному реєстрі речових прав відсутня державна реєстрація права власності на житловий будинок за спадкодавицею.

В матеріалах справи міститься копія архівного витягу з погосподарської книги Маловільшанської сільської ради Білоцерківського району Київської області, згідно з яким у документах архівного фонду № 27 (63) «Фесюрівська сільська рада та її виконавчий комітет с. Фесюри Білоцерківський район», які зберігаються в архівному відділі Маловільшанської сільської ради, в погосподарській книзі № 1-а Фесюрівської сільської ради за 1996 2000 року значиться ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , була зареєстрована та проживала, як голова домогосподарства, за адресою: АДРЕСА_2 . За цією ж адресою знаходиться житловий будинок загальною площею 54 м.кв., в т.ч. житловою площею 46 м.кв., а також значиться земельна ділянка площею 0,37 га.

Відповідно до відповіді КП КОР «Київське обласне бюро технічної інвентаризації» № БЦ 1226/1 від 13.03.2026, державна реєстрація права власності на житловий будинок АДРЕСА_2 не проводилась.

Відповідно до технічного паспорта КП КОР «Київське обласне бюро технічної інвентаризації» від 10.12.2025, житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_2 побудований в 1930 році.

Згідно з експертним висновком Українського бюро лінгвістичних експертиз № 056/586-а від 14.04.2026, імена ОСОБА_4 та ОСОБА_4 є ідентичними.

Вказані вище обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

При вирішенні справи суд зазначає наступне.

Згідно статей 55, 124 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК України).

Відповідно до ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Згідно зі ст. 3 зазначеного Закону право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31.01.1966, та Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5.

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 01.07.2004 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до п. 6 вищевказаної Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, не підлягали реєстрації будинки та домоволодіння, що розташовані в сільських населених пунктах, які адміністративно підпорядковані містам або селищам міського типу, але до них не приєднані. Тобто, якщо будинок було побудовано в сільській місцевості, він не підлягав державній реєстрації та на нього не виготовлялась документація про право власності.

Відповідно до статей 25, 30, 346 ЦК України, листа Міністерства юстиції України №19-32/319 від 21.02.2005, якщо у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не проводилась і правовстановлюючий документ відсутній, питання про визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного власника (спадкоємця) повинно вирішуватися у судовому порядку.

Таким чином, у разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом України від 01.07.2004 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав.

Згідно із п. 6 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» суди повинні мати на увазі, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК), проте право власності на нерухоме майно у разі прийняття спадщини виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації речового права на нерухоме майно (стаття 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Разом із тим суди повинні розмежовувати право на спадщину як майнове право (об`єкт спадкування) та виникнення права власності на спадкове майно як на об`єкт нерухомого майна.

Спадкоємець має право звернутися із заявою про державну реєстрацію переходу права власності до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, після прийняття спадщини в порядку, передбаченому законом. Якщо право власності спадкодавця не було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, правовстановлюючими є документи, що підтверджують підставу для переходу права власності в порядку правонаступництва, а також документи спадкодавця, що підтверджують виникнення у нього права власності на нерухоме майно (стаття 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Згідно пп. 4.15, п. 4, глави 10 розділу ІІ «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно.

Відповідно до п. 3, глави 7 розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, документи, на підставі яких вчинено нотаріальну дію, та документи або копії (витяги) з них, необхідні для вчинення нотаріальної дії, обов`язково долучаються до примірника правочину, свідоцтва тощо, які залишаються у справах нотаріуса.

Нормою статті 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування» передбачено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до положень статті 41 Конституції України - кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (стаття 317 ЦК України).

Частиною першою статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним та ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Положеннями частини 2 статті 328 ЦК України встановлюється презумпція правомірності набуття права власності, котра означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше не встановлено в судовому порядку або незаконність набуття права власності прямо не випливає із закону.

Відповідно до роз`яснень у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

У листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» (п. 3.3) зазначається, що найпоширенішою причиною звернення особи до суду в справах про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування є неможливість спадкоємцями, які прийняли спадщину, оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім`я спадкодавця та/або відсутності державної реєстрації нерухомого майна спадкодавцем, а тому спадкоємець не може отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину і його право має бути визнано в судовому порядку.

У постанові Верховного Суду від 22.09.2021 по справі № 227/3750/19 вказано, що відповідно до частини першої статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно до нотаріуса, який відповідно до вимог статті 68 Закону України «Про нотаріат» при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва та склад спадкового майна. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку.

Тобто звернення до суду з позовом про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування передбачає факт прийняття спадкоємцем спадщини та неможливість її оформлення.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача, суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Судом встановлено, що позивач є спадкоємцем за заповітом після померлої ОСОБА_2 , прийняв спадщину, однак позбавлений можливості оформити своє право на спадщину в нотаріуса у зв`язку з відсутністю державної реєстрації права власності на спадкове нерухоме майно та у зв`язку із відсутністю у позивача документів, які підтверджують право власності на вищевказане нерухоме майно за спадкодавцем.

Згідно із частиною 1 статті 81, частиною 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких умов, враховуючи, що домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , збудоване до 05.08.1992, а саме в 1930 році, належало спадкодавцю ОСОБА_2 , яка не оформила право власності на домоволодіння, спадщину після смерті ОСОБА_2 позивач прийняв, але не може оформити право власності в порядку спадкування на нерухоме майно через відсутність правовстановлюючих документів на нього, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Встановлення факту належності заповіту ОСОБА_2 необхідно заявнику з метою реалізації його спадкових прав, а саме усуненню розбіжностей (сумнівів) щодо особи спадкодавця, при цьому в матеріалах справи, крім інших доказів на підтвердження вимог, міститься експертний висновок про ідентичність імен ОСОБА_4 та ОСОБА_4 , тому позов в цій частині також слід задовольнити.

Факт належності будинку померлій особі підтверджується матеріалами справи, тому такий факт не потребує зазначення додатково в резолютивній частині рішення суду, з огляду на обраний позивачем спосіб захисту прав та інтересів, встановлені судом обставини справи та зроблені на підставі цих обставин висновки.

Керуючись ст. 4, 12, 13, 81, 258, 259, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Встановити факт належності ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , заповіту, посвідченого 03.04.1996 державним нотаріусом Нінчук Людмилою Миколаївною.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами під АДРЕСА_2 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідач Маловільшанська сільська громада, в особі Маловільшанської сільської ради, адреса: вул. Богдана Хмельницького, 35, с. Мала Вільшанка, Білоцерківський район, Київська область, код ЄДРПОУ: 04358619.

Третя особа державний нотаріус Третьої білоцерківської державної нотаріальної контори Карпусь Інна Олександрівна, адреса: вул. Л. Павліченко, буд. 65А, м. Біла Церква, Київська область.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його підписання.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його підписання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Суддя А. Ю. Цуранов