Постановление суда № 140208378, 29.09.2026, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/20674/26

Провадження № 1-кс/161/6043/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Луцьк 29 вересня 2026 року

Слідчий суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши клопотання прокурора відділу Волинської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна, -

В С Т А Н О В И В :

Прокурор відділу Волинської обласної прокуратури ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про арешт майна, в якому, з метою збереження речових доказів та забезпечення спеціальної конфіскації у кримінальному провадженні №12025030000000838 від 26.11.2025, просить накласти арешт на посіви сільськогосподарських культур кукурудзи та соняшнику, 2026 року посіву, що вирощуються на земельних ділянках, які перебувають у постійному користуванні ДП «ЕДГ «Еліта» ДСГДС ІСГ Карпатського регіону НААН» (код з ЄДРПОУ 35495203), а саме на: - посіви сільськогосподарської культури кукурудзи, що вирощуються на земельній ділянці з кадастровим номером 0722855200:03:000:1488, площа якої становить 127.4469 га; - посіви сільськогосподарських культур кукурудзи та соняшнику, що вирощуються на земельній ділянці з кадастровим номером 0722855200:03:000:1457, площа якої становить 22.8192 га; - посіви сільськогосподарських культур кукурудзи та соняшнику, що вирощуються на земельній ділянці з кадастровим номером 0722855200:03:000:1476, площа якої становить 320.5113 га; - посіви сільськогосподарської культури соняшнику, що вирощуються на земельній ділянці з кадастровим номером 0722855200:03:000:1479, площа якої становить 123.873 га; - посіви сільськогосподарської культури кукурудзи, що вирощуються на земельній ділянці з кадастровим номером 0722855200:03:000:0529, площа якої становить 61.0175 га; - посіви сільськогосподарської культури кукурудзи, що вирощуються на земельній ділянці з кадастровим номером 0722855200:03:000:0530, площа якої становить 44.3434 га; - посіви сільськогосподарської культури соняшнику, що вирощуються на земельній ділянці з кадастровим номером 0722855200:03:000:1484, площа якої становить 22.37 га; - посіви сільськогосподарської культури соняшнику, що вирощуються на земельній ділянці з кадастровим номером 0722855200:03:000:0527, площа якої становить 32.2315 га; - посіви сільськогосподарської культури соняшнику, що вирощуються на земельній ділянці з кадастровим номером 0722855200:03:000:1485, площа якої становить 94,4066 га. Крім того, просить заборонити будь-яким суб`єктам господарювання (юридичним та фізичним особам) вчиняти будь-які дії, пов`язані з обробітком та збиранням посівів (врожаю) на вищевказаних земельних ділянках із застосуванням спеціальної сільськогосподарської техніки або без такої, тобто відчужувати, розпоряджатися та користуватися вищезазначеним майном, за виключенням юридичних і фізичних осіб, що будуть залучені органом досудового розслідування або прокурором до співробітництва щодо збирання, перевезення та зберігання посівів (врожаю).

З матеріалів клопотання вбачається, що СУ ГУНП у Волинській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025030000000838 від 26 листопада 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.

Постановою слідчого від 06.08.2026 земельні ділянки з кадастровими номерами 0722855200:03:000:0530, 0722855200:03:000:0527, 0722855200:03:000:1484, 0722855200:03:000:0529, 0722855200:03:000:1476, 0722855200:03:000:1485, 0722855200:03:000:1479, 0722855200:03:000:1488, 0722855200:03:000:1457 та посіви сільськогосподарських культур кукурудзи та соняшнику, в межах земельних ділянок з кадастровими номерами 0722855200:03:000:0530, 0722855200:03:000:0527, 0722855200:03:000:1484, 0722855200:03:000:0529, 0722855200:03:000:1476, 0722855200:03:000:1485, 0722855200:03:000:1479, 0722855200:03:000:1488, 0722855200:03:000:1457, визнано речовими доказами.

Посіви кукурудзи та соняшнику на вищевказаних земельних ділянках є речовими доказами в силу ознак, визначених ст. 98 КПК України, оскільки можуть бути використані в якості доказів причетності конкретних осіб до вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, є результатом злочинних дій, а також незаконно збуті з метою отримання злочинних доходів.

Крім того, з урахуванням вищевикладеного, у відповідності до положень п. 1 ч. 1 ст. 96-2 КК України, посіви кукурудзи та соняшнику можуть бути передані в дохід держави в порядку спеціальної конфіскації.

Такими чином, зважаючи на вищевикладене, з метою збереження речових доказів та забезпечення спеціальної конфіскації, виникла необхідність у накладенні арешту на посіви сільськогосподарських культур кукурудзи та соняшнику, 2026 року посіву, що вирощуються на земельних ділянках, які перебувають у постійному користуванні ДП «ЕДГ «Еліта» ДСГДС ІСГ Карпатського регіону НААН» (код з ЄДРПОУ 35495203), оскільки не застосування арешту може призвести до зникнення, втрати вказаного майна, у зв`язку з чим можуть настати наслідки, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, тому прокурор звернувся до суду з клопотанням про арешт майна.

В судове засідання прокурор не з`явився, хоча належним чином повідомлений про місце та час розгляду клопотання, водночас, подав до суду заяву про проведення судового засідання без його участі, клопотання підтримує в повному обсязі та просить задовольнити.

Представник ДП «ЕДГ «Еліта» ДСГДС ІСГ Карпатського регіону НААН» адвокат ОСОБА_4 подав заяву про проведення розгляду клопотання без участі представника власника майна, в задоволенні клопотання просить відмовити.

Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України, судове засідання проводиться за їх відсутності, а також не здійснюється фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді.

Перевіривши надані матеріали клопотання та дослідивши додані докази, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Пунктом 7 ч. 2 ст. 131 КПК України визначено, що арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.

Згідно з ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Частина 1 ст. 170 КПК України передбачає, що завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до ч. 2-6 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів (у цьому випадку, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу); 2) спеціальної конфіскації (у цьому випадку, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених КК України); 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи (у цьому випадку, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна); 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди (у цьому випадку, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження).

З аналізу вищевказаних процесуальних норм вбачається, що сторона кримінального провадження повинна довести конкретну мету накладення арешту на майно.

Крім того, сторона кримінального провадження повинна довести, що майно, яке на її думку слід арештувати, відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, чи підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених КК України.

Також доведеними повинні бути і ризики, передбачені ст. 170 КПК України.

Окрім цього, приписами ст. 94, 132, 173 КПК України визначено, що при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні дізнавача, слідчого, прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки суб`єкт, який ініціює будь-яке обмеження права власності, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Разом з цим, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Частиною 3 ст. 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Речовими доказами, згідно з ст. 98 КПК України, є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Водночас, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення спеціальної конфіскації.

Частиною 4 ст. 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

Так, з матеріалів клопотання вбачається, що СУ ГУНП у Волинській області проводиться досудове розслідування в межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12025030000000838, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.

22 травня 2026 року, за участю спеціалістів, проведено огляд земельних ділянок сільськогосподарського призначення з кадастровими номерами 0722855200:03:000:0530, 0722855200:03:000:0527, 0722855200:03:000:1484, 0722855200:03:000:0529, 0722855200:03:000:1476, 0722855200:03:000:1485, 0722855200:03:000:1479, 0722855200:03:000:1488, 0722855200:03:000:1457, що на праві постійного користування належать ДП «ЕДГ «Еліта» ДСГДС ІСГ Карпатського регіону НААН», в ході якого встановлено, що на зазначених земельних ділянках знаходяться посіви сільськогосподарських культур кукурудзи та соняшнику.

До матеріалів клопотання долучено постанову старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СУ ГУНП у Волинській області ОСОБА_5 від 06.08.2026 про визнання земельних ділянок з кадастровими номерами 0722855200:03:000:0530, 0722855200:03:000:0527, 0722855200:03:000:1484, 0722855200:03:000:0529, 0722855200:03:000:1476, 0722855200:03:000:1485, 0722855200:03:000:1479, 0722855200:03:000:1488, 0722855200:03:000:1457 та посівів сільськогосподарських культур кукурудзи та соняшнику, що вирощуються на земельних ділянках з кадастровими номерами 0722855200:03:000:0530, 0722855200:03:000:0527, 0722855200:03:000:1484, 0722855200:03:000:0529, 0722855200:03:000:1476, 0722855200:03:000:1485, 0722855200:03:000:1479, 0722855200:03:000:1488, 0722855200:03:000:1457 речовими доказами.

Разом з тим, наведені прокурором у клопотанні про арешт посівів сільськогосподарських культур кукурудзи та соняшнику підстави, у зв`язку з якими вказане майно відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, не може бути визнано достатнім для висновку, що це майно є речовим доказом, оскільки, відповідно до положень ст. 171 КПК України, наведені у клопотанні обставини мають бути доведені доказами, доданими до клопотання.

Слідчий суддя вважає що, матеріали клопотання не містять доказів, які б давали підстави вважати, що вказані посіви сільськогосподарських культур кукурудзи та соняшнику відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 та ч. 2 ст. 167 КПК України, у кримінальному провадженні №12025030000000838 від 26.11.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, окрім як визнання цього майна речовими доказами постановою слідчого.

За таких обставин, на переконання слідчого судді, в даному випадку органом досудового розслідування не доведено, що посіви сільськогосподарських культур кукурудзи та соняшнику, на які прокурор просить накласти арешт, зберегли на собі сліди протиправної діяльності, або ж містять (можуть містити) відомості, які потребують дослідження в ході досудового розслідування, та які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Водночас, на думку слідчого судді, сам факт визнання майна речовими доказами, за відсутності належного обґрунтування досягнення конкретних завдань арешту майна, визначених ст. 170 КПК України, та необхідності й мети накладення арешту, не є безумовною підставою для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

Отже, органом досудового розслідування не доведено, що вказані посіви сільськогосподарських культур кукурудзи та соняшнику мають ознаки речових доказів у кримінальному провадженні і можливість їх використання в якості доказів, та, як наслідок, не доведено необхідності накладення арешту на це майно, а доводи прокурора, що вищевказане майно є доказами у даному кримінальному провадженні, тому, з метою забезпечення збереження речових доказів, на нього слід накласти арешт, на думку слідчого судді, є надуманими.

Разом з цим, також слід зазначити, що відомості щодо можливості спеціальної конфіскації цього майна відсутні, оскільки матеріалами клопотання не доведено, що вказані посіви сільськогосподарських культур кукурудзи та соняшнику відповідають випадкам застосування спеціальної конфіскації, які передбачені ст. 96-2 КК України.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 171 КПК України передбачено, що у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Стаття 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Згідно з ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Положеннями ст. 2 КПК України визначено, що завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Таким чином, дослідивши матеріали клопотання та обставини справи, слідчий суддя вважає, що застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як накладення арешту на вищевказане майно, не ґрунтується на вимогах закону.

Аналіз клопотання про накладення арешту на майно та долучених до нього матеріалів кримінального провадження дають підстави для висновку, що клопотання прокурора в накладенні арешту на вказане майно не відповідає вимогам закону, оскільки прокурором не було надано доказів, які б в достатній мірі підтверджували існування підстав для накладення арешту на це майно.

За таких обставин, слідчий суддя дійшов висновку, що в задоволенні клопотання прокурора слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. 131, 170-173 КПК України, слідчий суддя, -

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні клопотання прокурора відділу Волинської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №12025030000000838 від 26 листопада 2025 року відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Луцького міськрайонного суду ОСОБА_1