Постановление суда № 140202148, 29.09.2026, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа №766/1474/23

н/п 1-кп/766/2366/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2026 року м. Херсон

Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

секретаря: ОСОБА_2 ,

прокурора : ОСОБА_3 ,

обвинуваченого: ОСОБА_4 ,

захисника: ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому дистанційному судовому засіданні проведеному в режимі відеоконференції в залі суду в м. Херсоні, клопотання захисника ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 по кримінальному провадженню, відомості щодо якого внесено до ЄРДР за № 22022230000000537 від 20.11.2022 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України, про зміну запобіжного заходу,-

в с т а н о в и в:

В провадженні Херсонського міського суду Херсонської області перебуває вказане вище кримінальне провадження, в якому, відносно ОСОБА_4 ухвалою колегії суддів Миколаївського апеляційного суду від 04.04.2023 року, обрано запобіжний захід у вигляді «тримання під вартою», без права визначення застави. Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 15.06.2026 змінено запобіжний захід у вигляді «тримання під вартою» на запобіжний захід у вигляді «тримання під вартою з визначенням застави», який востаннє продовжено ухвалою суду від 27.08.2026 до 25.10.2026 року включно.

29.09.2026 року на адресу суду надійшло клопотання захисника ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 по кримінальному провадженню відомості щодо якого внесено до ЄРДР за № 22022230000000537 від 20.11.2022 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.111-1 КК України, про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання або домашнього арешту або застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

В обґрунтування клопотання зіслався на наступне.

Адвокат ОСОБА_5 здійснює захист прав та законних інтересів обвинуваченого ОСОБА_4 .

Вважає, що станом на момент подачі клопотання існують підстави для зміни обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу на такий, що не пов`язаний з безальтернативним триманням у слідчому ізоляторі, оскільки останній перебуває під вартою вже понад три роки. При цьому його підзахисний має статус невинуватої особи, подальше тримання під вартою форма превентивного покарання.

У справі «Єлоєв проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що після спливу певного часу сама лише наявність обґрунтованої підозри перестає бути достатньою підставою для подальшого тримання особи під вартою, а орган обвинувачення зобов`язаний наводити нові, релевантні та достатні підстави для подальшого обмеження права особи на свободу.

У рішеннях у справах «Харченко проти України», «Ігнатов проти України», «Третьяков проти України» Європейський суд з прав людини послідовно зазначав, що сама тяжкість обвинувачення не може бути самостійною та достатньою підставою для багаторічного тримання особи під вартою.

Його підзахисний вини у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнає, оскільки у його діях відсутній склад злочину, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.

Так, ОСОБА_4 ще з 1998 року працював у ДУ «Північна виправна колонія №90» на посаді завідувача їдальні та здійснював виключно господарські функції, пов`язані із забезпеченням харчування засуджених осіб. Після проходження атестації у 2016 році він став вільнонайманим працівником та фактично продовжив виконання тих самих функцій. Під час тимчасової окупації м. Херсона ОСОБА_4 продовжив виконувати свої виключно господарські функції із забезпечення харчування осіб, які перебували у колонії, з метою забезпечення власного існування та утримання родини в умовах окупації. ОСОБА_4 не виконував жодних правоохоронних функцій, не здійснював охорону чи конвоювання, не отримував зброю або спеціальні засоби, не мав владних чи каральних повноважень, не здійснював діяльність, пов`язану із правоохоронною функцією окупаційної адміністрації. Ключовою кваліфікуючою ознакою інкримінованого кримінального правопорушення є добровільність зайняття посади у незаконному правоохоронному органі. Однак матеріали справи не містять належних доказів того, що ОСОБА_4 добровільно вступав на службу, складав присягу, підписував документи щодо проходження служби або мав умисел на співпрацю з державою-агресором. Навпаки, показання свідків сторони обвинувачення підтверджують, що ОСОБА_4 і до окупації, і після окупації продовжував виконувати одні й ті самі господарські функції.

Між тим, стверджує, що сторона обвинувачення фактично продовжує посилатися на ті самі формальні ризики, які зазначались ще на початку розслідування понад три роки тому, не наводячи жодних нових фактичних даних на їх підтвердження. На даний час досудове розслідування завершено, обвинувальний акт направлено до суду, більшість доказів досліджено, а переважна більшість свідків уже допитана судом. Більше того, кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду вже тривалий час.

Захисник вважає, що ризики незаконного впливу на свідків, знищення або спотворення доказів, іншого перешкоджання кримінальному провадженню суттєво зменшились або взагалі втратили свою актуальність.

При цьому просить врахувати, що ОСОБА_4 має постійне місце проживання, міцні соціальні зв`язки, позитивно характеризується, раніше не судимий, належним чином виконував процесуальні обов`язки, не вчиняв дій, спрямованих на переховування від органів слідства чи суду. Стороною обвинувачення не надано жодного належного доказу існування у ОСОБА_4 актуальних зв`язків із представниками рф або окупаційними структурами.

Крім того, стан здоров`я обвинуваченого підлягає обов`язковому врахуванню при вирішенні питання щодо доцільності подальшого тримання особи під вартою. На адвокатський запит було отримано офіційну відповідь від філії ДУ «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» у Миколаївській та Одеській областях (вих. № 570-МП-26 від 21.05.2026). Згідно з медичними документами, у ОСОБА_4 діагностовано перелік захворювань: Цукровий діабет І типу (інсулінозалежний, компенсований); Діабетична ангіопатія; Діабетична ретинопатія (яка вже призвела до значного зниження зору з 1,25 до 2,0 дпт); - Діабетична полінейропатія; - - Хронічний гастродуоденіт в стадії нестійкої ремісії; Хронічний панкреатит в нестійкій ремісії (УЗД показало наявність кісти панкреас та гепатомегалію); - Сечо-лужний діатез та хронічний лівобічний пієлонефрит.

Забезпечити належний рівень медичного догляду та умов харчування для такої тяжкохворої людини в умовах слідчого ізолятора об`єктивно неможливо. Більше того, тривале перебування в СІЗО протягом понад трьох років вже призвело до значного погіршення стану його здоров`я та ускладнення перебігу наявних хронічних захворювань.

У разі, якщо суд дійде висновку щодо неможливості застосування запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою, враховуючи тривалий строк перебування під вартою (понад три роки), повну втрату обвинуваченим будь-яких джерел доходу та виснаження фінансових ресурсів його родини вважає за можливе визначити заставу як винятковий випадок у мінімальному розмірі, передбаченому п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України для тяжких злочинів 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 266 240 грн. Ця сума є справедливою, достатньою та максимально посильною для родини ОСОБА_4 . Вона здатна повністю гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків.

На підставі викладеного, просить задовольнити клопотання захисника та змінити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання або домашнього арешту або визначити заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

У судовому засіданні в режимі відеоконференції адвокат підтримав подане клопотання, просив його задовольнити з підстав викладених в ньому та вважав за доцільне застосувати щодо ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцем реєстрації останнього.

Обвинувачений ОСОБА_4 погодився з позицією захисника, посилався на значне погіршення стану здоров`я.

У судовому засіданні прокурор заперечив щодо клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу обвинуваченому, просив відмовити в його задоволенні за необґрунтованістю.

Заслухавши доводи сторін, з`ясувавши обставини справи, суд приходить до наступного.

У провадженні Херсонського міського суду Херсонської області з 12.07.2023 перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо якого ухвалою колегії суддів Миколаївського апеляційного суду від 04.04.2023 року, обрано запобіжний захід у вигляді «тримання під вартою» без визначення розміру застави, який 15.06.2026 змінено на запобіжний захід у вигляді «тримання під вартою з визначенням застави у розмірі 150 (ста п`ятдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 499 200 (чотириста дев`яносто дев`ять тисяч двісті) гривень.

Як встановлено зі змісту ухвали колегії суддів Миколаївського апеляційного суду від 04.04.2023 при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 враховано про наявність вагомих доказів про обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України та встановлено наявність ризиків, передбачених п.п.1,3 ст. 177 КПК України.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_4 , обвинувачується у вчинені особливо тяжкого злочину, за яке передбачено відповідальність у виді позбавлення волі на строк від 12 до 15 років. При цьому за своєю правовою природою це злочин проти основ національної безпеки України під час дії воєнного стану, що свідчить про підвищену суспільну небезпечність вчиненого та обумовлює необхідність дотримання судом такої міри суворості, щоб вона була здатна забезпечити охорону загальносуспільних прав та інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.201 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

При цьому, кримінальне процесуальне законодавство не визначає переліку підстав зміни запобіжного заходу за клопотанням сторони захисту, а ст.201 КПК України вказує тільки на те, що до клопотання мають бути додані матеріали, якими обґрунтовуються доводи клопотання.

На переконання суду, зміна чи скасування запобіжного заходу обумовлюється тим, що в ході кримінального провадження змінюються підстави застосування чи обставини, що враховувалися при обранні запобіжного заходу, внаслідок чого запобіжний захід може бути скасований або замінений на інший - більш або менш суворий.

Суд вважає, що підставами звернення з клопотанням про зміну запобіжного заходу є обставини, які або існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які не було відомо сторонам, або виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу. Такими підставами, наприклад, може бути суттєва зміна обставин, які було взято до уваги при обранні запобіжного заходу, а саме: змінилася кваліфікація кримінального правопорушення, погіршився стан здоров`я обвинуваченого, змінився склад його родини чи утриманців, або майновий стан, інші обставини, які мають суттєве значення.

Враховуючи вимоги ч. 3 ст. 199 КПК України, суд при вирішенні питання щодо доцільності подальшого тримання під вартою обвинуваченого, повинен враховувати зокрема таке: чи не зменшився заявлений ризик або чи не з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; встановити наявність обставин, які перешкоджають завершенню провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.Разом з тим, ризик обвинуваченого впливати на свідків відпав, оскільки свідки обвинувачення у даному кримінальному провадженні вже допитані.

Наведені стороною захисту та обвинуваченим аргументи, на переконання суду, не свідчать про те, що обставини, які були враховані слідчим суддею при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та подальшому продовженні строку тримання під вартою об`єктивно змінилися настільки суттєво, що це обумовлює необхідність зміни запобіжного заходу.

Оцінюючи наявність ризиків, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України, які існують на даний час, суд враховує можливість обвинуваченого переховуватись від суду.

Так, ризик переховування від суду є актуальним незалежно від стадії кримінального провадження та обумовлений серед іншого можливістю притягненням до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання, яке може бути призначене обвинуваченому у випадку визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, яке їм інкриміновано.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, суд приходить до висновку що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.

Ризик обвинуваченого впливати на свідків відпав, оскільки свідки у даному кримінальному провадженні вже допитані.

Щодо міцності соціальних зв`язків - вказана обставина, не може свідчити про необхідність зміни запобіжного заходу. Щодо наявності місця реєстрації, де можливо обрати домашній арешт та позитивно характеризуючих відомостей, то ці відомості не є новими обставинами, більш того, які б підтверджували значне зменшення або зникнення встановлених раніше ризиків.

Разом з тим, суд враховує посилання обвинуваченого на погіршення стану здоров`я. Однак, звертає увагу та те, що суду не надано доказів, що обвинувачений потребує невідкладної медичної допомоги та не отримує необхідної та належної медичної допомоги за місцем утримання ( відмова в огляді лікарем, не проводяться медичні аналізи та обстеження, не призначається лікування).

Суд не ігнорує ті аргументи, які наводяться обвинуваченим та захисником, проте в даному конкретному випадку, суд прихоходить до переконання, що ці аргументи не переважують вимог суспільного інтересу, який полягає у встановленні істини у справі, недопущенні перешкоджанню цьому, забезпеченні належної процесуальної поведінки обвинуваченого і виконання процесуальних рішень по справі.

Крім того, вирішуючи клопотання про визначення застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266 240 грн, суд наголошує, що розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Ухвалою суду від 15.06.2026 року, відповідно до положень ст. 182 КПК України, з урахуванням викладених обставин кримінального правопорушення, що є злочином проти національної безпеки України, вчинений під час дії воєнного стану, що свідчить про підвищену суспільну небезпечність, майнового та сімейного стану обвинуваченого, ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, судом було визначено заставу, достатню для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України, у виді 150 (ста п`ятдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 499 200 (чотириста дев`яносто дев`ять тисяч двісті) гривень та встановлено відповідні обов`язки, які має виконувати обвинувачений, у випадку внесення застави та звільнення із-під варти.

Враховуючи, що обсяг ризиків передбачених ст. 177 КПК України, не зменшився, суд вважає необґрунтованим клопотання про зменшення обвинуваченому розміру застави.

З огляду на викладене, суд вважає, що клопотання захисника про зміну ОСОБА_4 запобіжного заходу на більш м`який, задоволенню не підлягає, оскільки сторона захисту та обвинувачений не довели наявності таких нових обставин, які б підтверджували значне зменшення або зникнення встановлених раніше ризиків або появу інших суттєвих обставин, що враховуються під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу.

Керуючись ст. ст. 176-178, 183, 194, 201, 331, 369, 371, 372, 376 КПК України, п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд, -

п о с т а н о в и в:

У задоволенні клопотання захисника щодо зміни запобіжного заходу ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України у кримінальному провадженні відомості щодо якого внесено до ЄРДР за № 22022230000000537 від 20.11.2022 - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена протягом 7 (семи) днів з дня її проголошення до Херсонського апеляційного суду через Херсонський міський суд Херсонської області.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

СуддяОСОБА_1