Решение № 140200512, 30.09.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

30 вересня 2026 року № 520/23503/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельникова Р.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА «ТРУД.ЗЕМЛЯ.КАПІТАЛ.» до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА «ТРУД.ЗЕМЛЯ.КАПІТАЛ.» звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 28.07.2025 року № 37265/0413 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на загальну суму 611770,83 грн.

В обґрунтування позовної заяви позивачем зазначено, що відповідачем на підставі помилкових та протиправних висновків без дослідження питання наявності в діях товариства ознак вини прийнято протиправне податкове повідомлення-рішення від 28.07.2025 року № 37265/0413, яким порушено права позивача. Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом задля захисту своїх порушених прав.

Ухвалою суду від 11.09.2025 року прийнято адміністративну справу до розгляду, відкрито спрощене провадження у справі.

Представником відповідача через канцелярію суду подано відзив на позов, в якому вказано, що відповідач проти заявленого позову заперечує з підстав його необґрунтованості та недоведеності. При цьому представником відповідача вказано, що стосовно позивача відсутнє рішення податкового органу згідно із наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, та переліків документів на підтвердження» від 29.07.2022 року №225, яке б свідчило про відсутність у позивача можливості своєчасно виконувати свої податкові обов`язки у терміни, визначені Кодексом або іншим законодавством, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи. Також представником відповідача вказано, що позивачем у позовній заяві жодним чином не спростовано протиправність дій щодо несвоєчасної сплати узгодженої суми податкових зобов`язань. Із посиланням на висновки Верховного Суду, викладені у справі №520/2941/24 представник відповідача вказує, що позивач не надає сертифікат про встановлення форс-мажорних обставин за період 2023-2024 років, а лише посилається на рішення Липецької райради про звільнення від сплати місцевих податків, до яких податок на додану вартість не відноситься. Натомість, у вказаний період позивач змінює свій майновий та фінансовий стан, провадить господарську діяльність, реєструє податкові накладні та отримує, формує податковий кредит та зобов`язання, але вважає, що у нього є перешкоди у сплаті самостійно задекларованих сум.

Суд зазначає, що відповідно до положень ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до ч.5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову та заперечень проти нього, суд встановив таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА «ТРУД.ЗЕМЛЯ.КАПІТАЛ.» (ідентифікаційний код юридичної особи 34630924) зареєстроване 13.10.2006 року, про що вчинений відповідний запис в Єдиному державному реєстрі про проведення державної реєстрації юридичної особи за № 14801020000029768.

Позивач перебуває на податковому обліку Головного управління ДПС у Харківській області Харківська ДПІ та зареєстрований платником податку на додану вартість 12.07.2010 року, індивідуальний податковий номер 346309220313.

Видами діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА «ТРУД.ЗЕМЛЯ.КАПІТАЛ.» є: вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (код КВЕД 01.11, основний); допоміжна діяльність у рослинництві (код КВЕД 01.61); оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (код КВЕД 46.21); неспеціалізована оптова торгівля (код КВЕД 46.90); діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами (код КВЕД 46.18); вантажний автомобільний транспорт (код КВЕД 49.41).

На підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 розділу І, пункту 75.1 статті 75 розділу ІІ Податкового кодексу України, у порядку визначеному пунктом 76.2 статті 76 розділу ІІ Податкового кодексу України, проведено камеральну перевірку щодо порушення термінів сплати за лютий березень 2023 року, січень березень, серпень 2024 року з податку на додану вартість.

За результатами проведення вказаної перевірки посадовою особою відповідача складено акт №12676/20-40-04-13-02/34630924 від 25.03.2025 року «Про результати камеральної перевірки, щодо порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА «ТРУД.ЗЕМЛЯ.КАПІТАЛ.»».

Відповідно до висновків акту перевірки №12676/20-40-04-13-02/34630924 від 25.03.2025 року в результаті проведення камеральної перевірки встановлено, що ТОВ «АГРОФІРМА «Т.З.К.» несвоєчасно сплачено узгоджену суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість по уточнюючих розрахунках податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 09.02.2023 року №9018822602, від 30.01.2024 №9012736509, від 31.01.2024 №9012742792, від 01.08.2024 №9215356780, від 04.08.2023 №9194250526, по податкових деклараціях з податку на додану вартість від 09.02.2023 року №9307074750, від 09.02.2023 №9307073526, від 09.02.2023 №9307074210, від 21.02.2024 №9012742792, від 01.08.2024 №9215356780, чим порушено п.57.1 ст. 57, пп.69.1 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України за порушення яких статтею 124 Кодексу передбачена фінансова відповідальність.

На підставі висновків акту перевірки №12676/20-40-04-13-02/34630924 від 25.03.2025 року відповідачем 17.04.2025 оку було прийнято податкове повідомлення-рішення № 17792/0413 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на загальну суму 863878,03 грн у відповідності до пункту 124.1 статті 124 Податкового кодексу України.

Позивач скористався правом адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення та рішенням Державної податкової служби України від 10.07.2025 року № 19833/6/99-00-06-03-01-06 про результати розгляду скарги, податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 17.04.2025 № 17792/0413 скасовано в частині застосування штрафу на суму 252107,20 грн, а скаргу задоволено частково.

В подальшому, контролюючим органом 28.07.2025 року з урахуванням рішення ДПС України № 19833/6/99-00-06-03-01-06 від 10.07.2025 року, прийнято нове податкове повідомлення-рішення № 37265/0413 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на загальну суму 611770,83 грн у відповідності до пункту 124.1 статті 124 Податкового кодексу України.

Згідно із податковим повідомленням-рішенням від 28.07.2025 № 37265/0413 відповідачем встановлено порушення строку сплати суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) визначеного пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України за період фінансово-господарської діяльності лютий, серпень 2023 року, січень - березень, липень 2024 року.

Представником позивача у позовній заяві вказано, що позивач вважає вказане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що порушує його права, оскільки відповідач для можливості накладення штрафних санкції на товариство повинен встановити вину у формі умислу, як частину складу податкового правопорушення позивача, а саме - що платник податків мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм Податкового кодексу України, але умисно не вчиняв певні дії щодо сплати узгодженої суми грошового зобов`язання. Також представником позивача вказано на положення пп.69.2 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України щодо застосування мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби COVID-19. В той же час представником позивача вказано, що Торгово-промисловою палатою України листом від 28.02.2022 року №2024/02.0-7.1 засвідчено, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили), а податкова адреса позивача та земельні ділянки, на яких позивач здійснює сільськогосподарську діяльність належить до Липецької сільської територіальної громади Харківського району, яка у період з 24.02.2022 року по 11.09.2022 року перебувала під тимчасовою окупацією, з 11.09.2022 по 09.05.2024 була віднесена до території можливих бойових дій, з 10.05.2024 року і надалі віднесена до території активних бойових дій. Розпорядженнями начальника Липецької сільської військової адміністрації від 31.10.2023 № 326-од, від 30.01.2024 № 55-од та від 27.01.2025 №30-од підтверджено непридатність сільськогосподарських угідь позивача до використання у зв`язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами та встановлено 100% пільгу зі сплати земельного податку. Вказане, на переконання позивача, свідчить про наявність реальної загрози забруднення сільськогосподарських угідь позивача вибухонебезпечними предметами та їх фактичну непридатність до використання, що унеможливило повноцінне здійснення господарської діяльності ТОВ «АГРОФІРМА «Т.З.К.», позбавило підприємство стабільного джерела доходів і, як наслідок, обумовило відсутність у платника податків реально можливості своєчасно виконати податковий обов`язок зі сплати податків і зборів у період дії воєнного стану. Відтак, дані обставини, що є форс-мажорними, не можуть бути визнані як вина позивача якщо порушення сталося через об`єктивні причини, що перебували поза межами контролю платника податків.

Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам та запереченням проти них, суд зазначає таке.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст. 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюється, зокрема система оподаткування, податки і збори.

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно із п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Положеннями пп.75.1.1 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України визначено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Згідно із пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 36.1 ст. 36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Приписами ст. 38 Податкового кодексу України визначено, що виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Пунктом 31.1 статті 31 Податкового кодексу України передбачено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Відповідно до п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно із ст. 203 Податкового кодексу України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Положеннями п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України передбачено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктами 76.2 та 76.3 статті 76 Податкового кодексу України передбачено, що порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог ст. 86 цього Кодексу. Камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання. Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 цього Кодексу.

Враховуючи положення наведених статей у сукупності слід дійти висновку, що під податковим обов`язком платника розуміється не виключно обов`язок зі сплати конкретного податку. Сплата податку є реалізацією основного обов`язку платника податків і може бути розглянута як податковий обов`язок у вузькому розумінні. Однак, податковий обов`язок у широкому розумінні включає в себе обов`язок з ведення податкового обліку; обов`язок зі сплати податків і зборів; обов`язок з подання податкової звітності. Податковий обов`язок у широкому розумінні можна диференціювати і за видовими обов`язками платника податків, що виникають щодо кожного податку чи збору. Сукупність подібних окремих обов`язків і складатиме комплекс податкових обов`язків платника податків або податковий обов`язок у широкому розумінні.

Податковий кодекс України визначає, що датою виникнення податкових зобов`язань є дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше згідно з пунктом 187.1 статті 187 Податковий кодекс України. В подальшому податкові зобов`язання відображаються у податковій декларації за звітний період і підлягають сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого Податковий кодекс України для подання податкової декларації.

Під час розгляду справи встановлено, що підставою прийняття спірного податкового повідомлення-рішення слугували рішення ДПС України від 10.07.2025 року №19833/6/99-00-06-03-01-06 та акт про результати камеральної перевірки з питання дотримання термінів сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість №12676/20-40-04-13-02/34630924 від 25.03.2025 року, в якому зазначено про порушення п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України, а саме несвоєчасно сплачено узгоджені суми податкових зобов`язань по уточнюючим розрахункам податкових зобов`язань з податку на додану вартість, поданим у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок, зокрема, за лютий та серпень 2023 року, січень березень та липень 2024 року.

В акті камеральної перевірки вказано, що сплату узгоджених сум податкових зобов`язань з податку на додану вартість позивачем здійснено з порушенням граничних строків, а саме: від 09.02.2023 №9307073526, від 04.08.2023 №9194250526, від 09.02.2023 року №9307074750, від 09.02.2023 №9307074210, від 30.01.2024 №9012736509, від 31.01.2024 №9012742792, від 01.08.2024 №9215356780, від 09.02.2024 року №9064124785, від 21.02.2024 №9035903931.

Відповідно до пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Зазначена норма зобов`язує платника податку надіслати до контролюючого органу уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації або виправити помилку шляхом відображення уточнюючих показників у складі поточної декларації за будь-який наступний податковий період.

При цьому, контролюючим органом під час проведення камеральної перевірки вчинене платником податків діяння було кваліфіковано у якості правопорушення, відповідальність за яке передбачена положеннями п. 124.1 ст. 124 Податкового кодексу України.

Пунктом 124.1 статті 124 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Пунктом 124.2 статті 124 Податкового кодексу України встановлено, що діяння, передбачені пунктом 124.1 цієї статті, вчинені умисно, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

Згідно із положеннями п.124.3 ст.124 Податкового кодексу України діяння, передбачені пунктом 124.2 цієї статті, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів або які призвели до прострочення сплати грошового зобов`язання на строк більше 90 календарних днів, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

З аналізу наведених вище правових норм слід дійти висновку про те, що сплата платником податків суми узгодженого податкового зобов`язання у встановлені законом строки є одним із елементів податкового обов`язку, який закріплений для усіх платників податку, незалежно від форм власності або специфіки діяльності. Тим самим у правовій державі закріплюється принцип рівності обов`язків таких суб`єктів господарювання перед державою та передбачуваності дій контролюючих органів за їх невиконання (неналежне або несвоєчасне виконання). Невиконання (неналежне або несвоєчасне виконання) такого обов`язку утворює склад податкового правопорушення.

Відповідно до п.109.1 ст.109 Податкового кодексу України податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом. Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Приписами п.109.2 ст.109 Податкового кодексу України встановлено, що порушення податкового законодавства та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

Зі змісту позовної заяви, зокрема, встановлено доводи представника позивача стосовно того, що протиправність спірного у цій справі податкового повідомлення-рішення останній пов`язує із не дослідженням контролюючим органом обставин, на підставі яких було би можливо встановити вину як частину складу податкового порушення позивача у вчиненні ним дій або допущення бездіяльності, які останній розцінив саме як податкове правопорушення, що свідчить в свою чергу про недоведеність вини в діях/бездіяльності позивача, які відповідач визначає як податкове правопорушення.

Надаючи оцінку вказаним доводам представника позивача, суд зазначає, що Податковий кодекс України не містить визначення поняття "вина", однак умови, за яких особа вважається винною, наведені у пунктах 112.1, 112.2 статті 112 Податкового кодексу України та полягають у тому, що особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

При цьому, необхідно враховувати, що вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Відтак, умовами, які визначають вину особи, у розумінні статті 112 Податковий кодекс України є: встановлення можливості дотримання особою правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжиття цією особою достатніх заходів щодо їх дотримання; доведення контролюючим органом того, що вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Саме можливість особою дотримуватися правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, однак не вжиття нею достатніх заходів щодо їх дотримання, через вчинення дій, які можуть бути кваліфіковані як нерозумні, недобросовісні та без належної обачності, за умови доведення цього контролюючим органом, є свідченням вини особи у вчинені податкового правопорушення.

Отже, Податковим кодексом України на контролюючий орган покладено обов`язок доведення вини, без виконання якого, особу не можливо притягнути до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, для кваліфікації якого необхідною умовою є наявність вини.

Суд зазначає, що відповідно до п. 109.3 ст. 109 Податкового кодексу України, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи, лише у випадках визначених пунктом 119.3 статті 119, пунктами 123.2 - 123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2 - 125-1.4 статті 125-1 цього Кодексу.

В інших випадках, визначених Кодексом, за які передбачена фінансова відповідальність, обов`язок встановлення вини особи на контролюючі органи не покладений. Підставою для притягнення особи до фінансової відповідальності є виключно не дотримання нею вимог Кодексу, за які така відповідальність встановлена.

Також стосовно доводів позивача щодо наявності форс-мажорних обставин (лист Торгово-промислової палати, наказ Мінрегіону, розпорядження військової адміністрації) з огляду на суд зазначає таке.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні був введений воєнний стан, який на підставі Указів Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжувався та триває і станом на час розгляду цієї справи.

З метою реалізації необхідних заходів щодо підтримки військових і правоохоронних підрозділів у відбитті збройного нападу російської федерації та забезпечення прав і обов`язків платників податків Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану» від 03.03.2022 № 2118-IX, який набрав чинності 07.03.2022 (далі - Закон № 2118-IX).

Вказаним Законом № 2118-IX підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України був доповнений пунктом 69, яким установлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.

Підпунктом 69.1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України було визначено, що у випадку відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок, зокрема щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом трьох місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Підпунктом 69.9 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України встановлено, що для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

В подальшому, Законом України № 2142-IX від 24.03.2022 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану» було внесено зміни у підпункт 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, а саме - слова «трьох місяців» замінено словами «шести місяців».

Верховна Рада України 12.05.2022 прийняла Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» № 2260-IX (далі - Закон № 2260-IX), який набрав чинності 27.05.2022.

Згідно вказаного Закону № 2260-IX з 27.05.2022 підпункт 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України викладено у такій редакції:

«У разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов`язки щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових накладних, розрахунків коригування, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» за умови реєстрації такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних до 15 липня 2022 року, подання податкової звітності до 20 липня 2022 року та сплати податків та зборів у строк не пізніше 31 липня 2022 року.

Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у цьому підпункті, та перелік документів на підтвердження затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику».

Отже, з дати набрання чинності Законом № 2260-IX передбачене підпунктом 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України звільнення від відповідальності поставлене в залежність від підтвердження у визначеному законодавством порядку можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язку, зокрема, щодо сплати податків та зборів.

Законом № 2260-IX підпункт 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України був доповнений положеннями, відповідно до яких у разі виявлення порушень законодавства за результатами проведення перевірок до платників податків застосовується відповідальність згідно з цим Кодексом, законами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, з урахуванням обставин, передбачених підпунктом 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 цього Кодексу, що звільняють від фінансової відповідальності. При цьому вимоги законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), не застосовуються.

Таким чином, з 27.05.2022 припинили застосовуватися положення законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії карантину, які поширювалися на правовідносини, що врегульовувались пунктом 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Слід зазначити, що Законом № 2260-IX було внесено зміни й до підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, згідно яких для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім, дотримання строків реєстрації податкових накладних, розрахунків коригування до них в Єдиному реєстрі податкових накладних, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, сплати податків та зборів платниками податків.

Законом України від 13.12.2022 року № 2836-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України» щодо сприяння відновленню енергетичної інфраструктури України, який набрав чинності 03.01.2023, підпункт 69.1 викладено в новій редакції, згідно з якою у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності та/або документів (повідомлень), у тому числі передбачених статтями 39 і 39-2, пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Крім того, згідно внесених до цього пункту змін платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати обов`язки, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків щодо: строків сплати податків та зборів за звітні (податкові) періоди - 2021 рік (для річного звітного (податкового) періоду), I квартал 2022 року (для квартального звітного (податкового) періоду), січень - травень 2022 року (для місячного звітного (податкового) періоду), за умови їх сплати не пізніше 1 серпня 2022 року (для сплати податку на доходи фізичних осіб та/або військового збору - не пізніше 31 грудня 2022 року).

Наведені вище правові норми дають підстави для висновку, що платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасну сплату податків та зборів за звітні податкові періоди, в яких діяв мораторій, запроваджений пунктом 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, а саме - з 01.03.2020 по 26.05.2022, однак лише у випадку сплати таких податкових зобов`язань не пізніше 01.08.2022 (перший випадок) або у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів (другий випадок).

Так, податкове правопорушення щодо несвоєчасної сплати податків та зборів є триваючим порушенням, початком якого є наступний день за останнім (граничним) днем сплати узгоджених податкових зобов`язань, а припиняється таке порушення в день фактичної сплати податків та зборів. Тобто, у випадку коли платник податку несвоєчасно сплатив податки та збори за звітні (податкові) періоди, які припадали на період дії мораторію, і фактична сплата таких узгоджених податкових зобов`язань здійснена після скасування дії мораторію (тобто після 26.05.2022), відповідальність за порушення строків сплати податків та зборів застосовується за період, у якому підстави для звільнення від відповідальності перестали існувати.

При цьому, слід враховувати, що, як зазначено вище, пунктом 69.1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України (з урахуванням змін, внесених Законом України від 13.12.2022 № 2836-IX) установлено, що платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати обов`язки, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків щодо: строків сплати податків та зборів за звітні (податкові) періоди - 2021 рік (для річного звітного (податкового) періоду), I квартал 2022 року (для квартального звітного (податкового) періоду), січень - травень 2022 року (для місячного звітного (податкового) періоду), за умови їх сплати не пізніше 1 серпня 2022 року.

Отже, якщо платником податків порушено граничний строк сплати узгоджених податкових зобов`язань за звітні періоди, які припадали на період дії мораторію (січень - травень 2022 року), а сплата таких податкових зобов`язань відбулась з порушенням строку після 01.08.2022, у контролюючого органу є підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідно до пункту 124.1 статті 124 Податкового кодексу України (а саме - за порушення строків сплати податків та зборів після 01.08.2022 по день фактичної сплати податкових зобов`язань).

Виключенням є другий випадок, коли у платника податків відсутня можливість виконати свій податковий обов`язок.

Як зазначалось вище, з набранням чинності Законом № 2260-IX передбачене підпунктом 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України звільнення від відповідальності поставлене в залежність від підтвердження у визначеному законодавством порядку можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язку.

Вносячи до Податкового кодексу України зміни в частині особливостей справляння податків і зборів на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, законодавець виходив з того, що внаслідок настання указаних обставин з`явились дві категорії платників податків: ті, що мають можливість своєчасно виконувати податкові обов`язки, і ті, у яких така можливість відсутня. Про існування такого поділу свідчить і зміст пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України в редакції Закону № 2118-IX, водночас, Законом № 2260-IX ці положення були уточнені.

Для тих платників податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов`язки, законодавець передбачив можливість звільнення від відповідальності, зокрема, за несвоєчасну сплату податків і зборів, за умови, що така сплата буде здійснена у строк до 01.08.2022.

Для тих же платників, у яких відсутня можливість своєчасно виконати свій податковий обов`язок, зокрема, щодо сплати податків і зборів, законодавець передбачив звільнення від відповідальності за умови виконання такого обов`язку протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Таким чином, той платник податків, у якого відсутня можливість своєчасно виконати податковий обов`язок із сплати податків і зборів з 27.05.2022 повинен довести обставини неможливості виконання податкового обов`язку.

Аналогічні висновки викладено і Верховним Судом у постанові від 10.09.2026 року у справі №120/2930/25.

Під час розгляду справи позивачем не надано до суду доказів звернення у встановленому законодавством порядку щодо встановлення його неможливості виконання податкового обов`язку у порядку, визначеному положеннями наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, та переліків документів на підтвердження» від 29.07.2022 року №225.

Також суд вважає необґрунтованими посилання позивача на положення підпункту 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, оскільки камеральна перевірка та спірне у цій справі податкове повідомлення-рішення стосується уточнюючих розрахунків до податкових декларації та податкових декларацій з податку на додану вартість за період лютого, серпня 2023 року, січня березня, липня 2024 року, тобто періоду після січня - травня 2022 року.

Крім того, посилання на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не можуть вважатися судом доведеними та обґрунтованими, оскільки такий лист не є належним, допустимим і достатнім доказом форс-мажору.

Аналогічний висновок викладено і Верховним Судом у постанові від 10.09.2026 року у справі №380/22908/24.

Таким чином, суд доходить висновку про відсутність підстав вважати, що неналежне виконання податкового обов`язку з боку позивача зумовлене будь-якими обставинами, незалежними від позивача, оскільки до суду не надано будь-яких доказів на підтвердження існування обставин, що унеможливлювали б виконання позивачем покладеного на нього Податковим кодексом України обов`язку. Так, позивач, здійснюючи свою діяльність, не міг не усвідомлювати умов її податкового регулювання та мав планувати свою господарську діяльність з їх урахуванням з метою забезпечення можливості належного виконання свого податкового обов`язку. За невиконання встановленого державою обов`язку запроваджена нею ж відповідальність не настає лише у тому випадку, коли держава не створила умов для виконання такого обов`язку. Самі ж собою такі доводи позивача не можуть розглядатися судом як достатні та належні.

В той же час, суд зазначає, що товариство не заперечує факт несвоєчасної сплати податкових зобов`язань з податку на додану вартість у вищезазначеному розмірі.

За вказаних обставин, сплата позивачем податкового зобов`язання на загальну суму 6117798,26 грн, яка відбулась з порушенням строків сплати грошових зобов`язань згідно доводів позивача за відсутності його вини не можуть бути підставою для звільнення позивача від відповідальності, а тому суд доходить висновку про те, що підстави для визнання оскаржуваного податкового повідомлення-рішення протиправним відсутні.

Таким чином, враховуючи викладене вище, суд доходить висновку про те, що доводи позивача стосовно порушення його прав відповідачем не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із приписами ч.1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА «ТРУД.ЗЕМЛЯ.КАПІТАЛ.».

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 257-262, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА «ТРУД.ЗЕМЛЯ.КАПІТАЛ.» (вул. Сонячна, буд. 4, с. Веселе, Харківський р-н, Харківська обл., 62420 ЄДРПОУ 34630924) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61057 ЄДРПОУ 43983495) про скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Мельников Р.В.