Постановление суда № 140199516, 30.09.2026, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/3440/26

Провадження №: 1-кп/336/1102/2026

У Х В А Л А

іменем України

30 вересня 2026 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 - в режимі відеоконференції,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який має середню освіту, військовослужбовця, раніше судимого,

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України,

В С Т А Н О В И В:

На розгляді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя перебуває кримінальне провадження № 62025080100008485 від 11.12.2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 408 КК України.

На стадії досудового розслідування кримінального провадження ухвалою слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 27.03.2026 (справа № 333/1438/26) на стадії досудового розслідування обрано стосовно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, одночасно, як альтернативний запобіжний захід, визначено розмір застави у межах 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266 240 гривень.

Необхідність застосування такого запобіжного заходу неодноразово переглядалася. Зокрема, ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 24.08.2026 вказаний запобіжний захід продовжено до 22.09.2026.

Прокурор подав клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, яке підтримав у судовому засіданні.

Обвинувачений заперечував проти клопотання, зазначивши про незгоду з обвинуваченням, пославшись на стан здоров`я, яке виключає проходження військової служби, відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Захисник підтримав позицію обвинуваченого, просив у задоволенні клопотання відмовити.

Суд, заслухавши доводи учасників справи, дійшов таких висновків.

Відповідно до положень ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, переліченим у вказаній статті.

В силу ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК.

Виходячи із змісту ч.ч. 3-5 ст. 199 КПК України при продовженні строку дії запобіжного заходу мають бути встановлені достатні підстави вважати, що існує хоча б один з передбачених ст. 177 КПК України ризиків, на які вказує прокурор, чи може запобігти існуючим ризикам застосування до підозрюваного, обвинуваченого менш суворого запобіжного заходу.

Як вбачається із змісту ухвали слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 27.03.2026, слідчий суддя, обираючи запобіжний захід, визнав доведеними наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 , злочину, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, а також існування ризиків, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України: переховування від органів досудового розслідування та суду, незаконного тиску на свідків у кримінальному провадженні, вчинення інших кримінальних правопорушень, в тому числі проти встановлено порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення), а також недостатність більш м`яких заходів для їх запобігання.

Суд зауважує, що з огляду на стадію кримінального провадження, суд не може давати власну оцінку обґрунтованості підозри чи вагомості доказів, а тому, оцінюючи клопотання прокурора, бере лише до уваги той факт, що в передбаченому законом порядку судом, встановленим законом (слідчим суддею на стадії досудового розслідування) були зроблені відповідні висновки щодо наявності обґрунтованої підозри та вагомості доказів.

Отже, на стадії судового розгляду підлягає встановленню існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого та можливість запобігання ризикам у разі застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Оцінюючи доводи прокурора щодо наявності ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд вважає, що заявлені ризики продовжують існувати, їх рівень суттєво не зменшився, адже не всі свідки допитані перед судом.

Суд зауважує, що суворість можливого покарання не може бути єдиною підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, проте як зазначив Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року, суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

Отже, враховуючи тяжкість можливого покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винуватим у пред`явленому обвинуваченні, вірогідність незаконного впливу на свідків, що зокрема обумовлена тим, що обвинувачений був раніше судимий за умисне вбивство, можливість продовження злочину, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, з метою ухилення як від військової служби, так і від суду, вищезазначеним ризикам не можливо запобігти шляхом застосування будь-якого іншого, більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою або застави як альтернативного запобіжного заходу.

При цьому суд, беручи до уваги, що відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави повинен не тільки достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, але не може бути завідомо непомірним для нього, на що звернуто увагу Конституційним Судом України у рішенні № 9-р(II)/2026 від 21 липня 2026 року, суд уважає за можливе знизити розмір застави до 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що є навіть меншим, ніж визначено п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України.

За наведеного суд вважає, що клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 331, 395, главою 18 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу задовольнити.

Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 на 60 (шістдесят) днів, тобто по 28 листопада 2026 року включно.

Зменшити розмір застави, визначеної обвинуваченому як альтернативний запобіжний захід до 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 133 120 гривень.

У разі внесення застави покласти на обвинуваченого обов`язки, визначені ухвалою слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 27.03.2026.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Суддя ОСОБА_1