Постановление суда № 140198804, 28.09.2026, Великоберезнянський районний суд Закарпатської області

Справа № 298/1149/26

Номер провадження 1-кс/298/247/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року с-ще Великий Березний

Слідчий суддя Великоберезнянського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваної ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Великий Березний клопотання заступника начальника відділення поліції №2 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області начальника слідчого відділення ОСОБА_7 , погоджене начальником Великоберезнянського відділу Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_8 , про обрання запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту у кримінальному провадженні №12024071070000213 від 29 жовтня 2024 року відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українки, громадянки України, уродженки с. Рожнів Івано-Франківської області, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , неодруженої, з вищою освітою, працюючої лікарем-хірургом в КНП «Великоберезнянська лікарня Великоберезнянської селищної ради Ужгородського району Закарпатської області », виконуючої обов`язки медичного директора КНП «Великоберезнянська лікарня Великоберезнянської селищної ради Ужгородського району Закарпатської області », виконуючої функції голови лікарсько-консультативної комісії КНП «Великоберезнянська лікарня Великоберезнянської селищної ради Ужгородського району Закарпатської області », раніше не судимої, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Заступник начальника відділення поліції №2 Ужгородського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області начальник слідчого відділення ОСОБА_9 звернувся до слідчого судді Великоберезнянського районного суду Закарпатської області з клопотанням, погодженим начальником Великоберезнянського відділу Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_8 , про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно ОСОБА_4 в рамках кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024071070000213, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України.

Як ідеться у клопотанні, слідчим відділенням відділення поліції №2 Ужгородського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 29.10.2024 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024071070000213, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , обіймаючи посаду лікаря-хірурга КНП «Великоберезнянська лікарня» Великоберезнянської селищної ради, будучи виконувачем обов?язків медичного директора, виконуючи функції голови лікарсько-консультативної комісії, будучи службовою особою, діючи умисно, з корисливих мотивів та з метою незаконного особистого збагачення, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій і бажаючи одержати неправомірну вигоду, висловила прохання ОСОБА_10 надати їй неправомірну вигоду в загальному розмірі 600 доларів США та одержала від нього 100 доларів США як частину обумовленої суми за вчинення нею в його інтересах дій із використанням наданого їй службового становища, за таких обставин:

Так, ОСОБА_4 на підставі наказу від 20.06.2014 № 176-к (а) переведена на посаду лікаря-хірурга КНП «Великоберезнянська лікарня» Великоберезнянської селищної ради, код ЄДРПОУ 01992481, на підставі наказу від 16.07.2025 №83-о призначена на посаду виконувача обов?язків медичного директора вказаного закладу, а відповідно до наказу керівника зазначеного закладу охорони здоров`я від 02.10.2025 № 130-о (а) - головою лікарсько-консультативної комісії.

Виконуючи функції голови лікарсько-консультативної комісії, ОСОБА_4 організовувала та координувала роботу комісії, забезпечувала скликання і проведення її засідань, залучення до обстеження пацієнтів лікарів відповідних спеціальностей, підготовку та розгляд медичної документації, брала участь у прийнятті колегіальних рішень, підписувала висновки, протоколи й інші документи ЛКК, а також забезпечувала їх оформлення, реєстрацію та видачу.

Таким чином, ОСОБА_4 , обіймаючи посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих функцій у комунальному підприємстві, відповідно до ч. 3 ст. 18 КК України та п. 1 примітки до ст. 364 КК України була службовою особою - спеціальним суб`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368 КК України.

Відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я України від 09.03.2021 № 407 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я» лікарсько-консультативними комісіями оформлюється форма первинної облікової документації № 080-4/о «Висновок про наявність порушення функцій організму, через які особа не може самостійно пересуватися та/або самообслуговуватися і потребує постійного стороннього догляду».

Так, 03.08.2026 до ОСОБА_4 як голови лікарсько-консультативної комісії звернувся ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з приводу оформлення висновку про потребу його матері - ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у постійному сторонньому догляді.

Під час вказаної зустрічі ОСОБА_10 надав ОСОБА_4 медичну документацію матері та повідомив, що відповідний висновок має намір використати для вирішення у встановленому законом порядку питання про звільнення його з військової служби за сімейними обставинами.

Оглянувши надані документи, ОСОБА_4 сфотографувала їх за допомогою власного мобільного телефону та повідомила ОСОБА_10 про можливість організувати проведення необхідних обстежень, залучення лікарів відповідних спеціальностей, підготовку медичної документації та її подальший розгляд лікарсько-консультативною комісією.

Надалі, а саме 26.08.2026 об 11 годині 47 хвилин ОСОБА_10 разом зі своєю матір`ю ОСОБА_11 прибув до КНП «Великоберезнянська лікарня», розташованого за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, с-ще. Великий Березний, вул. Штефаника, 71, де за попередньою домовленістю зустрівся зі ОСОБА_12 та близько 12 години 00 хвилин ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_4 зайшли до службового кабінету останньої, розташованого на другому поверсі адміністративної будівлі лікарні.

Оглянувши медичну документацію ОСОБА_11 , ОСОБА_4 з`ясувала відомості про наявні в неї захворювання, попереднє лікування та проходження медичних обстежень, після чого повідомила про необхідність її госпіталізації, проведення додаткових обстежень, залучення лікарів відповідних спеціальностей і встановлення діагнозу, необхідного для подальшого розгляду питання лікарсько-консультативною комісією.

Надалі, близько 12 години 05 хвилин, ОСОБА_4 запросила ОСОБА_10 до іншого приміщення, розташованого навпроти її службового кабінету, де, з`ясувавши місцезнаходження його мобільного телефону, запропонувала залишити телефон у визначеному нею місці та продовжила розмову пошепки.

Під час розмови ОСОБА_4 з`ясувала місце проходження ОСОБА_10 військової служби та підстави, з яких він має намір звільнитися з неї, після чого повідомила, що оформлення необхідного висновку потребуватиме вчинення комплексу послідовних дій, зазначивши: «Ви маєте розуміти, що це буде не раз, два».

Продовжуючи розмову, ОСОБА_4 повідомила ОСОБА_10 , що у його матері на той час відсутній установлений діагноз, необхідний для оформлення висновку про потребу в постійному сторонньому догляді, у зв`язку із чим необхідно провести додаткові обстеження, залучити лікарів відповідних спеціальностей та підготувати відповідну медичну документацію.

Надалі ОСОБА_4 , будучи службовою особою, діючи умисно, з корисливих мотивів та з метою одержання неправомірної вигоди для себе, набрала на власному мобільному телефоні позначення «600 $» та продемонструвала його ОСОБА_10 , у такий спосіб висловивши прохання надати їй 600 доларів США за використання службового становища голови ЛКК під час організації розгляду медичної документації ОСОБА_11 комісією, участі у прийнятті рішення, оформленні та підписанні висновку про потребу останньої у постійному сторонньому догляді.

Безпосередньо після цього ОСОБА_10 , діючи під контролем працівників правоохоронних органів, передав ОСОБА_4 попередньо оглянуту та ідентифіковану банкноту номіналом 100 доларів США серії та номера КВ30363731G, повідомивши, що передає її «для початку».

ОСОБА_4 , продовжуючи реалізацію свого прямого умислу, спрямованого на одержання неправомірної вигоди, усвідомлюючи незаконний характер одержання грошових коштів, взяла передану їй банкноту номіналом 100 доларів США серії та номера КВ30363731G та залишила її у себе, у такий спосіб одержавши неправомірну вигоду в сумі 100 доларів США, що згідно з офіційним курсом гривні щодо іноземних валют, установленим Національним банком України станом на 26.08.2026, становило 4 467 гривень 16 копійок, як частину неправомірної вигоди в загальному розмірі 600 доларів США, надати яку вона просила.

Після одержання грошових коштів ОСОБА_4 повернулася разом із ОСОБА_10 до службового кабінету, повідомила про необхідність госпіталізації ОСОБА_11 , проведення її обстеження та оформлення сімейним лікарем направлення на паліативну допомогу, після чого у приймальному відділенні лікарні було розпочато оформлення документів щодо її госпіталізації.

Таким чином, ОСОБА_4 , будучи службовою особою, діючи умисно, з корисливих мотивів, висловила ОСОБА_10 прохання надати їй неправомірну вигоду для себе в розмірі 600 доларів США та одержала від нього 100 доларів США як частину зазначеної суми за вчинення в його інтересах дій із використанням службового становища голови ЛКК, пов`язаних з організацією розгляду медичної документації його матері ОСОБА_11 комісією, участю у прийнятті рішення, оформленні та підписанні висновку про потребу останньої у постійному сторонньому догляді.

Посилаючись на докази, додані до клопотання, сторона обвинувачення зазначає, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у проханні надати та одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах того, хто надав таку неправомірну вигоду, дій із використанням наданого їй службового становища, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України.

При цьому, обґрунтовуючи необхідність задоволення вказаного клопотання, начальник слідчого відділення стверджує про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Так, на переконання органу досудового розслідування, кожен із заявлених ризиків ґрунтується на конкретних обставинах провадження, характері службових повноважень підозрюваної та незавершеності окремих слідчих і процесуальних дій. При цьому зауважує, що ризик переховування від органу досудового розслідування та суду сторона обвинувачення не заявляє, оскільки наявні матеріали не містять достатніх індивідуалізованих даних для його обґрунтування.

При цьому у клопотанні зазначається, що існує ризик переховування від органів досудового розслідування та суду, оскільки підозрювана, усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення особливо тяжкого кримінального правопорушення, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду протягом тривалого часу, а саме, перебуваючи на волі, матиме можливість покинути територію України поза межами пункту пропуску та перебувати за її межами тривалий час, що негативно вплине на хід досудового розслідування та судовий розгляд даного кримінального провадження.

Ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтовується тим, що предмет доказування охоплює не лише факт передачі грошових коштів, а й службові повноваження ОСОБА_4 , фактичну процедуру госпіталізації та обстеження ОСОБА_11 , підготовку матеріалів для ЛКК, а також зміст записів у медичній документації, журналах, протоколах та електронних інформаційних системах. Значна частина цих відомостей створюється і зберігається у КНП «Великоберезнянська лікарня», де працює підозрювана та де вона як голова ЛКК координувала діяльність інших медичних працівників. Інкримінована домовленість передбачала подальше формування медичних підстав і документів, а після одержання 100 доларів США у лікарні фактично розпочато оформлення госпіталізації. У зв`язку з цим ОСОБА_4 достовірно обізнана про перелік документів, що мають доказове значення, місця їх зберігання та коло осіб, які мають до них доступ. За відсутності обмеження пересування вона матиме реальну можливість ініціювати внесення змін до таких документів, оформлення додаткових записів заднім числом, приховування окремих матеріалів або узгодження їх змісту з іншими працівниками. Ці обставини підтверджуються її посадовою інструкцією. Реальність зазначеного ризику додатково підтверджує спосіб комунікації підозрюваної з ОСОБА_10 : переміщення до окремого приміщення, контроль місцезнаходження телефону співрозмовника, спілкування пошепки та візуальна демонстрація суми замість її усного називання. Така поведінка свідчить про вжиття заходів, спрямованих на уникнення фіксації змісту домовленості, та у сукупності з доступом до документації вказує на реальну можливість її приховування або спотворення.

Наполягаючи на реальності ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, у клопотанні зауважується, що з огляду на коло свідків та характер їхніх відносин із підозрюваною. Відомості, істотні для кримінального провадження, можуть повідомити ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , члени ЛКК, лікарі, працівники приймального відділення, сімейний лікар та інші особи, причетні до госпіталізації, обстеження, підготовки й оформлення медичних документів. ОСОБА_4 особисто знає цих осіб і обізнана зі змістом відомостей, які вони можуть повідомити. Стосовно працівників лікарні вона має сталі професійні зв`язки та авторитет, а діяльність частини з них координувала як голова ЛКК. Наявність зазначених службових і професійних звязків, за твердженням органу досудового розслідування, створює практичну можливість особисто або через інших осіб схиляти свідків до узгодження показань щодо законності оформлення документів, неповного повідомлення обставин, зміни раніше наданих показань або приховування окремих контактів і дій.

Таким чином, ризик незаконного впливу є персоніфікованим: підозрюваній відомі конкретні свідки, їхня роль у подіях та значення можливих показань, а щодо працівників лікарні вона має професійні й організаційні важелі впливу. Зазначений ризик зберігається щонайменше до завершення допитів, вилучення та огляду документації і встановлення всіх осіб, залучених до підготовки медичного висновку.

Ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, як ідеться у клопотанні, випливає зі спеціальних знань ОСОБА_4 про порядок підготовки медичної документації, процедуру роботи ЛКК та внутрішню організацію лікарні. Зберігаючи безперешкодний доступ до місця роботи й учасників відповідних процедур, підозрювана може координувати поведінку працівників, використовувати неформальні канали зв`язку, ініціювати оформлення документів з альтернативним поясненням подій або передавати іншим особам інформацію про відомі їй слідчі дії. Вжиті нею заходи конспірації під час розмови з ОСОБА_10 підтверджують практичний, а не абстрактний характер цього ризику.

Ризик продовження інкримінованого правопорушення або вчинення іншого кримінального правопорушення, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на переконання органу досудового розслідування, підтверджується незавершеним характером погодженої послідовності дій. Загальний розмір неправомірної вигоди становив 600 доларів США, тоді як 26.08.2026 ОСОБА_4 одержала 100 доларів США «для початку» та після цього продовжила організаційні дії щодо госпіталізації і медичного оформлення. Отже, домовленість охоплювала подальше використання службових повноважень і передачу решти 500 доларів США. Збереження доступу до лікарні, членів ЛКК і документації створює реальну можливість завершити оформлення висновку та одержати решту неправомірної вигоди. Такий висновок ґрунтується на конкретному змісті зафіксованої домовленості, а не на припущенні про загальну схильність підозрюваної до протиправної поведінки.

Оцінюючи можливості застосування більш м`якого запобіжного заходу, орган досудового розслідування наголошує на тому, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів окремо не здатний належним чином нейтралізувати встановлені ризики. Особисте зобов`язання та особиста порука не обмежують доступ підозрюваної до лікарні, медичної документації і працівників, на яких вона може впливати. Застава переважно забезпечує належну процесуальну поведінку та явку, однак сама по собі не перешкоджає денному відвідуванню робочого місця, контакту зі свідками чи доступу до документів. Окрема заборона спілкування без контролю за місцем перебування також не виключає опосередкованих контактів через колег або відвідування лікарні під іншим приводом.

Застосування домашнього арешту лише в нічний час також не відповідатиме характеру ризиків, оскільки робота ЛКК, госпіталізація пацієнтів, оформлення медичної документації та основні контакти з працівниками лікарні відбуваються переважно у денний час. Саме цілодобовий домашній арешт у поєднанні із забороною спілкуватися з конкретно визначеними особами, відвідувати лікарню та обов`язком носити електронний засіб контролю створює необхідний просторовий бар`єр і безпосередньо запобігає заявленим ризикам.

При цьому сторона обвинувачення зазначає, що запропонований запобіжний захід є менш суворим, ніж тримання під вартою, та дозволяє досягти мети кримінального провадження без поміщення підозрюваної до місця попереднього ув`язнення. Винятки, пов`язані з отриманням невідкладної медичної допомоги, прямуванням до найближчого укриття під час повітряної тривоги та явкою за процесуальним викликом, забезпечують співмірність обмеження з установленими ризиками.

При цьому у клопотанні зазначається, що цілодобовий домашній арешт за фактичним місцем проживання підозрюваної є необхідним і співмірним запобіжним заходом. Він обмежує доступ ОСОБА_4 до місця реалізації інкримінованої домовленості, документації та осіб, на яких вона може впливати, водночас залишає її у власному житлі й передбачає винятки, необхідні для охорони здоров`я, особистої безпеки та виконання процесуальних обов`язків.

Крім того, сторона обвинувачення зазначає, що для безпосереднього запобігання встановленим ризикам разом із цілодобовим домашнім арештом на підозрювану ОСОБА_4 необхідно покласти такі процесуальні обов`язки: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду; цілодобово не залишати житло за адресою: АДРЕСА_2 , крім випадків невідкладної медичної допомоги, прямування до найближчого укриття під час оголошення повітряної тривоги та явки за викликом слідчого, прокурора або суду з попереднім повідомленням органу контролю; повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від прямого та опосередкованого спілкування з ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , а також з членами ЛКК, лікарями, працівниками приймального відділення, сімейним лікарем та іншими свідками, за винятком участі у процесуальних діях за викликом слідчого, прокурора або суду; не відвідувати приміщення КНП «Великоберезнянська лікарня» Великоберезнянської селищної ради за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, селище Великий Березний, вул. Штефаника, 71, а також інші приміщення, де зберігаються документи ЛКК.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав з підстав, наведених у такому клопотанні, при цьому зауважив, що обґрунтованість заявленої ОСОБА_4 підозри у сприянні особам запобігти мобілізації за обставин, викладених у клопотанні, підтверджується доказами, доданими до такого клопотання, зокрема, проведеними негласними слідчими діями, в ході яких було зафіксовано факт отримання підозрюваною неправомірної вигоди за її протиправні дії, пов`язані зі сприянням в ухиленні особою від мобілізації. Крім того, прокурор наголосив на доведеності існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Так, прокурор ствердив про існування ризику впливу підозрюваною на свідків у вказаному кримінальному провадженні з огляду на займану ОСОБА_4 посаду голови ЛКК, остання має вплив на всіх членів вказаної комісії, що підтверджується, зокрема, проведеними слідчими діями. Крім того, прокурор висловив імовірність того, що підозрюваній зливалась інформація щодо фактичного досудового розслідування. Так, прокурор указав, що в рамках проведення негласних слідчих дій у вказаному кримінальному провадженні підозрювана в один із моментів, коли проводилось досудове розслідування, навідріз відмовилась продовжити свої дії, оскільки їй стало відомо, що особа, які ці дії надає, перебуває під контролем правоохоронних органів. Яким чином ОСОБА_4 дізналась цю інформацію орган досудового розслідування наразі з`ясовує.

Під час досудового розслідування проведено обшук за фактичним місцем проживання підозрюваної, який було проведено на підставі ухвали слідчого судді, при цьому у сторони обвинувачення є підозри щодо того, що у день проведення обшуку підозрювана володіла інформацією, що буде проводитися обшук, оскільки до матеріалів справи долучено договір, укладений з захисником, який між ним та підозрюваною укладено за день до проведення обшуку. Це, за твердженням сторони обвинувачення, також підтверджує ту обставину, що підозрювана володіла інформацією, стосовно того, що щодо неї плануються якісь заходи. Вказані обставини, за твердженням прокурора, свідчать про наявність ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України перешкоджати підозрюваною кримінальному провадженню іншим чином. Також прокурор указав, що сторона обвинувачення з метою недопущення розголошення інформації щодо проведення слідчих дій у вказаному кримінальному провадженні не скеровувала жодних запитів до керівництва медичного закладу, де працює ОСОБА_4 , стосовно її безпосередньої діяльності, зокрема, щодо постановки людей на амбулаторне та стаціонарне лікування чи про роботу самої ЛКК. Тому наразі жодні запити не скеровувалися, водночас сьогодні ОСОБА_4 була на робочому місці та мала можливість вжити заходів щодо знищення відповідної медичної документації, пов`язаною з її незаконною діяльністю. Водночас прокурор зауважує, що в подальшому стороні обвинувачення необхідно буде робити такі запити з метою як вилучення відповідної медичної документації, так і журналів реєстрацій, виписок та інших документів, безпосередній доступ до яких має як голова ЛКК, як лікар та як головний лікар підозрювана. Крім того, Крім того, прокурор зауважив, що стороною захисту було додано до матеріалів справи позитивну характеристику на підозрювану, видану керівником медичного закладу, в якому підозрювана працює, що, за його твердженням, свідчить про її тісні взаємовідносини з вказаною особою.

Застосування іншого запобіжного заходу, не пов`язаного з домашнім арештом цілодобовим, зокрема, домашній арешт у нічний час доби, за твердженням прокурора, не забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваної, зокрема, не забезпечить можливості уникнути спілкування зі свідками, та іншими учасниками у вказаному кримінальному провадженні.

Крім того, прокурор стверджує про наявність ризику вчинити підозрюваною нового кримінального правопорушення. Так прокурор звернув увагу та той факт, що хоча фактичним місцем проживання підозрюваної є місце, де проводився обшук, у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, підозрювана зазначила інше фактичне місце проживання. До того ж підозрювана за місцем фактичного проживання проживає не одна, а в декларації нею вказану інформацію не відображено. Вказані обставини, за твердженням сторони обвинувачення, указують на наявність ризику вчинення підозрюваною нового злочину.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 проти задоволення клопотання заперечив з підстав, наведених ним у письмових запереченнях, які просив долучити до матеріалів клопотання, у яких, сторона захисту наполягає на тому, що запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту є занадто суворим та до підозрюваної слід було б застосувати запобіжний захід у вигляді особистого зобов?язання, яке, на переконання сторони захисту, здатне забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної. При цьому захисник наголосив, що відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та зважаючи на правову позицію Європейського суду з прав людини у справі «Манчіні проти Італії», де зазначено, що за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюється до позбавлення волі для цілей ст.5 § 1(с) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Заперечуючи проти задоволення клопотання, захисник зауважив про необґрунтованість підозри, вказуючи, що клопотання слідчого та прокурора ґрунтується переважно на припущеннях, а не на належних та допустимих доказах, які б підтверджували причетність ОСОБА_4 до інкримінованого правопорушення. Як зауважує захисник, зі змісту клопотання вбачається, що орган досудового розслідування стверджує, нібито ОСОБА_13 , виконуючи функції голови лікарсько-консультативної комісії, висловила прохання про надання їй 600 доларів США за вчинення певних дій, пов?язаних із розглядом медичної документації ОСОБА_11 та оформленням висновку про потребу останньої у постійному сторонньому догляді. За версією сторони обвинувачення, 26.08.2026 ОСОБА_10 нібито передав ОСОБА_13 лише 100 доларів США, тоді як решта 500 доларів передана не була. Разом із тим наведені у клопотанні обставини самі по собі ще не свідчать про наявність достатньої сукупності об?єктивних даних, які б підтверджували склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України. Насамперед сторона захисту звертає увагу суду на те, що предмет неправомірної вигоди банкнота номіналом 100 доларів США фактично не була вилучена у підозрюваної, принаймні матеріалами, наданими стороні захисту, не підтверджено належним чином її виявлення саме у володінні ОСОБА_14 , безперервність руху цієї банкноти від особи, яка її нібито передавала, до підозрюваної та подальше її вилучення. При цьому саме клопотання містить твердження про нібито виявлення і вилучення банкноти під час обшуку, на що сторона обвинувачення посилається як на один з основних доказів підозри. Якщо ж така банкнота фактично не була виявлена та вилучена у ОСОБА_15 , це створює очевидну невідповідність між фактичними матеріалами кримінального провадження та обставинами, викладеними у клопотанні. За таких умов твердження про фактичне одержання ОСОБА_13 неправомірної вигоди ґрунтується переважно на версії заявника та матеріалах негласних слідчих (розшукових) дій, зміст і допустимість яких на цій стадії повинні оцінюватися особливо обережно та у взаємозв?язку з іншими об?єктивними доказами. Не менш важливим, на переконання захисника, є те, що заявлена стороною обвинувачення сума у 600 доларів США ОСОБА_13 не передавалася. За версією самого слідства, було передано лише 100 доларів США, тоді як будь-які подальші дії з передачі решти 500 доларів фактично не відбулися. Тому посилання органу досудового розслідування на існування завершеної домовленості про передачу саме 600 доларів потребує підтвердження сукупністю доказів, а не лише припущенням про те, що решта коштів мала бути передана в майбутньому. Крім того, відповідно до самого клопотання, питання, з приводу якого звернувся ОСОБА_10 , стосувалося медичного обстеження його матері, її госпіталізації, підготовки документації колегіального розгляду лікарсько-консультативною комісією. У клопотанні прямо зазначається, що ОСОБА_13 повідомляла про необхідність госпіталізації ОСОБА_11 , проведення обстежень із залученням лікарів відповідних спеціальностей та підготовки документації.

Таким чином, захисник зауважує, що навіть із викладеної стороною обвинувачення фабули вбачається, що результат, у якому був зацікавлений ОСОБА_10 , не залежав одноособово від волі ОСОБА_16 , а передбачав медичне обстеження, підготовку документації та прийняття рішення відповідною комісією. Крім того, захисник стверджує, що у клопотанні не наведено достатнього обґрунтування того, яку конкретно незаконну службову дію мала вчинити ОСОБА_4 за неправомірну вигоду, які саме службові повноваження вона мала використати всупереч встановленому порядку та яким чином вона могла одноособово забезпечити необхідний заявнику результат. Фактичне виконання лікарем своїх професійних і організаційних обов?язків огляд пацієнта, направлення на госпіталізацію, організація необхідних обстежень, підготовка документації для розгляду колегіальним органом саме по собі не може свідчити про наявність умислу на одержання неправомірної вигоди. Таким чином, матеріали клопотання на даному етапі залишають без належної відповіді на ключові питання щодо предмета неправомірної вигоди, факту його одержання, змісту домовленості та конкретного використання службового становища, а тому ступінь обґрунтованості підозри не може оцінюватися як такий, що виправдовує застосування цілодобового домашнього арешту. При цьому зауважує, що сторона обвинувачення фактично просить суд покласти в основу висновку про обґрунтованість підозри обставину одержання конкретної, попередньо ідентифікованої однак головний матеріальний доказ такого одержання у підозрюваної не виявлений і не вилучений. За відсутності предмета неправомірної вигоди твердження про фактичне одержання саме цієї банкноти потребує особливо переконливого підтвердження іншими об?єктивними доказами.

Отже, сукупність доказів не створює «обґрунтованої підозри» у розумінні ст. 183 КПК України та практики ЄСПЛ. Повідомлена підозра ґрунтується на припущеннях та непрямих даних, що не відповідає вимогам ст. 91 КПК України. 3 огляду на вказані факти, сторона захисту вважає, що підозра є передчасна, не обґрунтована та незаконна.

Стосовно ризиків, відповідно до ст. 177 КПК України, на які слідчий та прокурор посилається у клопотанні про обрання запобіжного заходу у домашнього арешту захисник зазначає таке.

ОСОБА_4 не має будь-якого наміру переховуватися від органу досудового розслідування та суду. Обґрунтовуючи цей ризик, сторона обвинувачення фактично посилається на тяжкість можливого покарання та корупційний характер інкримінованого правопорушення. У клопотанні зазначено, що ці обставини нібито можуть спонукати ОСОБА_13 переховуватися від органу досудового розслідування та суду. Посилання прокурора та слідчого щодо тяжкості інкримінованого ОСОБА_13 злочину є некоректним оскільки відповідно до норм ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. За весь час проведення досудового розслідування, а з моменту внесення відомосте до пройшло майже два роки, за кожним викликом до органу досудового розслідування та суду ОСОБА_4 завжди з?являлася. ОСОБА_4 навпаки зацікавлена у проведенні повного, всебічного та неупередженого досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні.

Водночас жодного конкретного факту, який свідчив би про намір або підготовку підозрюваної до переховування, у клопотанні не наведено. Захисник зауважує, що ОСОБА_13 має постійне місце проживання, офіційно працевлаштована лікарем-хірургом КНП «Великоберезнянська лікарня», тривалий час працює у медичній сфері, має сталі соціальні та професійні зв?язки. Сам орган досудового розслідування у клопотанні зазначає про її постійне місце проживання та роботи. Також захисник зауважує, що відсутні відомості про її спроби кримінального провадженні залишити територію України після початку змінити місце проживання, уникати викликів слідчого чи прокурора або іншим способом ухилятися від процесуальних обов?язків. Сама по собі тяжкість можливого покарання не є самодостатньою підставою для висновку про існування реального ризику переховування.

По-друге, сторона обвинувачення вказує, що ОСОБА_13 нібито має доступ до медичної документації та може внести до неї зміни. Однак цей ризик має суто припустимий характер. Зокрема, з матеріалів самого клопотання вбачається, органом досудового розслідування вже проведено значний комплекс слідчих та негласних слідчих дій, оглядів. обшуків та отримано відповідну медичну документацію. Крім того, значна частина медичних документів перебуває не в особистому розпорядженні ОСОБА_13 , а у володінні комунального закладу охорони здоров?я, доступ до них мають також інші працівники. Також, сторона обвинувачення не зазначає, який саме конкретний документ на даний момент не вилучений або не зафіксований та який ОСОБА_13 реально може знищити чи змінити. Відтак зазначений ризик обґрунтовано не конкретними фактами поведінки підозрюваної, а лише припущенням, заснованим на її місці роботи.

По-третє, у клопотанні вказано на можливість впливу на ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , членів ЛКК та інших працівників медичного закладу у зв?язку з професійними зв?язками ОСОБА_17 . Проте сторона обвинувачення не навела жодного конкретного випадку, коли після початку кримінального провадження ОСОБА_4 погрожувала будь-якому свідку, переконувала його змінити показання, намагалася узгодити позиції чи будь-яким іншим чином втручалася у процес доказування. Наявність професійних контактів із працівниками лікарні сама по собі не свідчить про незаконний вплив на них. Крім того, навіть якщо слідчий суддя вважатиме відповідний ризик таким, що певною мірою існує, він може бути повністю нейтралізований шляхом покладення на підозрювану обов`язку утримуватися від спілкування з конкретно визначеними свідками, без необхідності застосування цілодобового домашнього арешту.

По-четверте, посилання сторони обвинувачення на спеціальні знання ОСОБА_13 , її обізнаність з роботою ЛКК та внутрішньою організацією лікарні не є доказом того, що вона має намір перешкоджати кримінальному провадженню. Фактично цей ризик сформульовано через припущення про потенційну можливість використання підозрюваною своїх професійних знань та зв?язків. Однак ст. 177 КПК України вимагає встановлення реальної ймовірності конкретної процесуально небезпечної поведінки, а не абстрактної можливості її здійснення.

По-п`яте, посилання на те, що нібито не передано ще 500 доларів США, саме по собі не може бути доказом ризику продовження злочинної діяльності. Відомостей про будь-які інші епізоди отримання ОСОБА_4 неправомірної вигоди, звернення до інших осіб із подібними вимогами або наявність систематичного характеру такої поведінки клопотання не містить. Тобто висновок слідчого про можливість продовження кримінального правопорушення фактично побудовано виключно на фабулі того самого епізоду, який є предметом повідомленої підозри. Подібний підхід призводить до того, що сама наявність підозри одночасно використовується і як доказ існування процесуального ризику, що не відповідає змісту ст. 177 КПК України. Отже, за твердженням сторони захисту, жоден із ризиків, зазначених у ч.1 ст.177 КПК України, не має фактичного підтвердження. Мало того, слідчий та прокурор не надали до даного клопотання жодного доказу що підзахисна буде та захисник ствердив, що немає підстав в даний час стверджувати, про існування всіх зазначених ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, на запобігання яким спрямоване застосування запобіжного заходу у цілодобового домашнього арешту.

Особливу увагу суду захисник звертає на міцність соціальних зав?язків ОСОБА_4 , оскільки остання має постійне місце проживання, в квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , має постійне місце роботи в КНП «Великоберезнянсьа лікарня» Великоберезнянської селищної ради, остання є не судима, за місцем постійного проживання та роботи характеризується виключно позитивно.

Отже, ступінь тяжкості злочину, в якому підозрюється ОСОБА_13 та дані про її особу, спосіб життя не дають вагомих підстав вважати існуючими ризики її ухилення від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків, вчинення нею іншого злочину, а тому у даному випадку відсутня мета застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Крім того, захисник наголошує на невідповідності цілодобового домашнього арешту принципу пропорційності. Зазначаючи, що ОСОБА_13 працює лікарем-хірургом. Цілодобовий домашній арешт фактично повністю унеможливить виконання нею професійних обов?язків та призведе до значного втручання в її приватне та професійне життя. При цьому слідчим не доведено, чому мети кримінального провадження неможливо досягти за допомогою значно менш обмежувального запобіжного заходу. Клопотання містить загальне твердження про нібито недостатність особистого зобов?язання чи особистої поруки, оскільки вони не обмежують доступ підозрюваної до лікарні та спілкування із працівниками. Проте це твердження не враховує, що саме в межах більш м?якого запобіжного заходу суд вправі покласти на особу передбачені КПК України процесуальні обов?язки, зокрема щодо прибуття за викликом, повідомлення про зміну місця проживання та роботи, а також утримання від спілкування з конкретно визначеними особами. Найбільш м?яким видом запобіжного заходу закон визначає особисте зобов?язання; більш суворий захід може застосовуватися лише тоді, коли сторона обвинувачення доведе недостатність більш м?якого. За фактичних обставин цього провадження таких доказів сторона обвинувачення не надала. Більше того, запропонований слідчим цілодобовий домашній арешт виглядає непропорційним навіть до тих ризиків, на які він сам посилається. Якщо, наприклад, обвинувачення вважає ризиком доступ до документації у лікарні або контакт із певними працівниками, незрозуміло, яким чином для усунення цього ризику необхідно забороняти особі залишати житло протягом усіх 24 годин доби. Захисник зауважує, що процесуальна мета може бути забезпечена адресними обов`язками, а не тотальним обмеженням свободи пересування. Зі змісту клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту та долучених до нього матеріалів прокурором та слідчим, не доведено необхідності застосування запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, так само, як і не не доведено, що жоден із більш м`яких заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Разом з тим, сама лише тяжкість кримінального правопорушення у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_13 , не може бути підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Щодо можливості застосування особистого зобов?язання захисник зауважив, що у разі якщо слідчий суддя, незважаючи на наведені заперечення, дійде висновку про необхідність застосування до ОСОБА_13 запобіжного заходу, сторона захисту вважає достатнім застосування особистого зобов?язання. Такий запобіжний захід разом із покладенням відповідних процесуальних обов?язків здатний повністю забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної. Зокрема, сторона захисту не заперечує проти покладення на ОСОБА_13 обов?язків ??прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду; ??повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну місця проживання чи місця роботи; утримуватися від позапроцесуального спілкування з ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та іншими свідками, яких конкретно визначить суд; за необхідності виконувати інші обов?язки, які слідчий суддя вважатиме достатніми та пропорційними встановленим ризикам.

Зважаючи на наведені обставини, захисник просив клопотання начальника СВ ВП №2 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_18 погоджене начальником Великоберезнянського відділу Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_19 про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно ОСОБА_4 по матеріалах кримінального провадження, відомості про які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за N?12024071070000213 від 29.10.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 368 КК України залишити без задоволення. У разі, якщо слідчий суддя, незважаючи на наведені заперечення, дійде висновку про необхідність застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу, просив застосувати до останньої запобіжний захід у вигляді особистого зобов?язання.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_5 заперечив проти задоволення клопотання. При цьому, підтримуючи доводи, наведені захисником ОСОБА_6 вважав за необхідне зазначити, що сторона обвинувачення не навела доказів, які б указували на обґрунтованість пред`явленої ОСОБА_4 підозри, зокрема, вказав на відсутність коштів, які ніби-то вручались підозрюваній в якості неправомірної вигоди, не додано також інших доказів, зокрема, протоколу допиту ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , не надано жодних доказів того, що ОСОБА_10 є особою військовослужбовцем, відсутня заява останнього про те, що ОСОБА_4 вимагає від нього неправомірну вигоду. Щодо матеріалів НСРД зазначає, що такі не охоплюються періодом, що стосується події інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення. Також захисник зауважує, що єдиним доказом того, що ОСОБА_4 ніби-то отримала неправомірну вигоду є лише твердження самого ОСОБА_10 та в жодних інших доказах це не зафіксовано. При цьому ОСОБА_4 інкриміноване їй правопорушення не визнає. Крім того, захисник просив врахувати ту обставину, що стороною обвинувачення не доведено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які нівелюються, зокрема даними, що характеризують особу підозрюваної, зокрема, її бездоганна репутація, міцні соціальні зв`язки. Крім того, захисник звернув увагу суду, що ОСОБА_4 за 2026 рік прийняла понад 3 609 пацієнтів, а підозрювана є єдиним лікарем-хірургом у «Великоберезнянській лікарні». Також захисник указав, що батьки ОСОБА_4 є особами з інвалідністю першої та другої групи та вона їздить регулярно до них та частково утримує. А обрання запобіжного заходу у виді домашнього арешту зробить неможливим брати підозрюваною участь у їх утриманні.

Крім того, захисник ствердив, що унеможливлення настання ризиків, про які йдеться у клопотанні сторони обвинувачення, може забезпечити покладення на підозрювану відповідних обов`язків.

Крім того, захисник наголосив на голослівності тверджень прокурора, про наявність у підозрюваної зв`язків з правоохоронними органами, оскільки жодних доказів прокуратурою, які б підтверджували вказані обставини не підтверджували.

Також захисник зауважив, що обрання запобіжного заходу у виді домашнього арешту є неспівмірним з діянням, яке інкримінується його підзахисній - отримання неправомірної вигоди розміром 100 доларів США. Крім того, просив врахувати ту обставині, що ОСОБА_4 надає медичну допомогу значній кількості пацієнтів.

За наведених обставин захисник просив клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно ОСОБА_4 залишити без задоволення, а в разі якщо слідчий суддя, незважаючи на наведені заперечення, дійде висновку про необхідність застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу, просив застосувати до останньої запобіжний захід у вигляді особистого зобов?язання.

Підозрювана ОСОБА_4 просила відмовити у задоволенні клопотання прокурора, просила обрати щодо неї більш м`який запобіжний захід. При цьому вказала, що не збирається нікуди тікати, не співпрацює з правоохоронними органами та хоче, щоб слідство розібралося у цьому всьому. Також зауважила, що уклала договір з адвокатом, оскільки на неї наїхала машина та вона хотіла отримати правничу допомогу з цього приводу.

Заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, дослідивши додані до клопотання матеріали та надані захисником матеріали, слідчий суддя доходить висновку про наявність підстав для задоволення клопотання прокурора частково, з таких підстав.

Згідно зі ст.2 КПК України, завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ст.131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Згідно зі ст.176 КПК України у кримінальному провадженні можуть бути застосовані такі запобіжні заходи як особисте зобов`язання, особиста порука, застава, домашній арешт, тримання під вартою, при цьому їх наведено в порядку зростання ступеню суворості.

Відповідно до ч.4 ст.176 КПК України, запобіжні заходи застосовуються під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.

Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Згідно зі ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншими чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, зокрема, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, у тому числі наявність в нього родини утриманців; наявність постійного місця проживання у підозрюваного; наявність судимостей; репутацію підозрюваного та майновий стан (ч.1 ст.178 КПК України).

Слідчим суддею встановлено, що слідчим відділенням ВП №2 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному проваджені №12024071070000213 від 29 жовтня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України.

24 вересня 2026 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України, в рамках вказаного кримінального провадження.

На переконання слідчого судді, долучені до клопотання матеріали свідчать про обґрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.368 КК України, зокрема, такими доказами є наказ від 20.06.2014 № 176-К(а) про переведення ОСОБА_4 з 20 червня 2014 року на постійне місце роботи на 1,0 посади лікаря-хірурга поліклініки Великоберезнянської районної лікарні Великоберезнянської районної держадміністрації; наказ від 16.07.2025 № 83-О про призначення ОСОБА_4 виконуючою обов?язків медичного директора з 16.07.2025 без звільнення від виконання посадових обов`язків за основною посадою «лікар-хірург» поліклініки; наказ 02.10.2025 № 130-о(а) про персональний склад ЛКК КНП «Великоберезнянська лікарня» від 02.10.2025 № 130-о (а); посадовою інструкцією лікаря-хірурга, затвердженої директором КНП «Великоберезнянська лікарня» від 04.05.2023; протоколом обшуку від 24.09.2026; протоколом обшуку від 24.09.2026; протоколом про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії зняття інформації з електронних комунікаційних мереж від 08.06.2026; протоколом обшуку від 24.09.2026; протоколом про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії зняття інформації з електронних комунікаційних мереж від 08.06.2026; протоколом обшуку від 24.09.2026; протоколом про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту від 26.08.2026; протоколом вручення технічних засобів від 25.08.2026, протоколом вручення технічних засобів від 26.08.2026, протоколом огляду заздалегідь ідентифікованих (помічених) грошових коштів від 26.08.2026 та іншими процесуальними документами, доданими до клопотання, в їх сукупності.

При цьому, слідчий суддя зауважує, що обставини здійснення підозрюваною конкретних дій та доведеність її вини, правильність кримінально-правової кваліфікації діяння потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні в ході судового розгляду кримінального провадження, що не виключає можливості застосування до підозрюваної запобіжного заходу.

Такий висновок узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (рішення № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року) суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Враховуючи, що слідчий суддя на цьому етапі провадження лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні прокурора дані слідчий суддя доходить висновку про обґрунтованість підозри та причетність ОСОБА_4 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України.

Зазначені відомості у сукупності з інформацією, викладеною у дослідженому під час судового засідання повідомленні про підозру, вважаються переконливими для слідчого судді в тому, що відповідне кримінальне правопорушення могло бути вчинене, а надані прокурором до клопотання відомості в достатній мірі вказують на можливість вчинення підозрюваною ОСОБА_4 кримінального правопорушення.

Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які наведені у клопотанні слідчого, погодженого прокурором, та доданих до нього матеріалах.

Наведені дані можуть переконати об`єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_4 могла вчинити кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 368 КК України, та виправдовують подальше розслідування.

Прокурором надано достатньо фактичних даних, які зв`язують ОСОБА_4 із кримінальним правопорушенням, у вчиненні якого він підозрюється, та виправдовують подальше розслідування.

Щодо твердження сторони захисту про відсутність в діях підозрюваної складу злочину, слідчий суддя зазначає, що слідчий суддя на стадії досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення.

При цьому правильність кваліфікації дій підозрюваного, умислу, так само як і наявність чи відсутність в його діях складу злочину, вирішуються виключно вироком суду та не підлягають вирішенню на досудовому провадженні.

Усі заперечення сторони захисту з приводу обґрунтованості підозри, вказують на необхідність перевірки та/або уточнення певних обставин версії сторони обвинувачення, але не спростовують того, що наразі достатньо даних, які виправдовують подальше розслідування.

Слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

Оцінивши надані докази в їх сукупності з доводами клопотання та учасників судового засідання, не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточної кваліфікації дій ОСОБА_4 , виходячи з наданих матеріалів клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення підозрюваною кримінального правопорушення за викладених у клопотанні обставин.

Оцінюючи наявність ризиків, на існування яких посилається сторона обвинувачення у клопотанні, слідчий суддя враховує, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (частина 1 статті 177 КПК).

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК (частина 2 статті 177 КПК).

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Під час перевірки наявності ризиків, заявлених стороною обвинувачення, слідчий суддя дійшов таких висновків.

Ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, з урахуванням обставин кримінального провадження, є реальним. ОСОБА_4 , обіймаючи посаду виконувача обов`язків медичного директора та голови ЛКК, має безпосередній доступ до медичної документації, журналів, протоколів засідань ЛКК, висновків, електронних інформаційних систем та інших документів, що можуть мати доказове значення.

При цьому інкриміноване їй правопорушення безпосередньо пов`язане з використанням службового становища та організацією оформлення медичної документації щодо ОСОБА_11 . Частина таких документів створюється та зберігається за місцем роботи підозрюваної, а їх оформлення та рух перебувають у сфері її професійної обізнаності.

З огляду на те, що досудове розслідування не завершене та стороною обвинувачення ще планується отримання й вилучення відповідної медичної документації, журналів реєстрації, протоколів та інших матеріалів, перебування ОСОБА_4 на робочому місці створює їй об`єктивну можливість впливати на їх збереження, у тому числі шляхом приховування, зміни або внесення додаткових записів.

При цьому ризик обґрунтовується не лише самим фактом займаної посади, а сукупністю конкретних обставин: підозрювана особисто брала участь в організації оформлення медичних документів, знала порядок їх створення та зберігання, коло працівників, які мають до них доступ, а також зміст документів, що стосуються події кримінального провадження. Відтак на цій стадії існують достатні підстави вважати, що, залишаючись без обмеження доступу до місця роботи, вона може вчинити дії, спрямовані на знищення, приховування або спотворення речей і документів, які мають доказове значення.

Стосовно заявленого стороною обвинувачення ризику впливу на свідків слідчий суддя вважає за необхідне зазначити таке.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 368 КК України, яке, відповідно до змісту повідомленої їй підозри, пов`язане з її службовою діяльністю та вчинене за місцем її роботи.

При оцінці наявності ризику незаконного впливу на свідків слідчий суддя враховує, що на момент розгляду клопотання ОСОБА_4 займає посаду виконуючої обов`язки головного лікаря та є головою лікарсько-консультативної комісії відповідного закладу охорони здоров`я.

При цьому особами, які можуть володіти відомостями щодо обставин кримінального правопорушення та бути допитаними як свідки, є, зокрема, лікарі, які працюють у тому ж закладі охорони здоров`я та діяльність яких пов`язана з обставинами, що є предметом доказування у цьому кримінальному провадженні.

Таким чином, підозрювана не лише особисто обізнана з колом потенційних свідків, а й у силу займаної посади перебуває з ними у безпосередніх службових та організаційних взаємовідносинах. Як виконуюча обов`язки головного лікаря та голова лікарсько-консультативної комісії вона має можливість безпосередньо контактувати з відповідними працівниками у зв`язку з виконанням ними своїх службових обов`язків, а також обізнана з їхньою участю у відповідних подіях та можливим змістом відомостей, якими вони володіють.

З огляду на те, що інкриміноване кримінальне правопорушення пов`язане саме зі службовою діяльністю підозрюваної та, за версією сторони обвинувачення, мало місце за місцем її роботи, особи працівників закладу, які можуть бути свідками у кримінальному провадженні, потенційно володіють відомостями безпосередньо щодо обставин, які перевіряються органом досудового розслідування.

За таких обставин слідчий суддя вважає, що існує об`єктивна можливість контакту підозрюваної з такими особами поза межами процесуальних дій, у тому числі в межах звичайної службової діяльності. Наявність у підозрюваної керівних та організаційних повноважень щодо працівників відповідного закладу створює можливість здійснення нею впливу на свідків, у тому числі з метою зміни змісту, повноти або характеру наданих ними показань чи утримання від повідомлення органу досудового розслідування відомостей, які мають значення для кримінального провадження.

При цьому слідчий суддя враховує, що відповідно до принципу безпосередності дослідження доказів суд може обґрунтовувати свої висновки показаннями, які він безпосередньо сприймав під час судового розгляду або які отримані у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України. Отже, до моменту отримання та безпосереднього дослідження судом показань відповідних свідків існує необхідність забезпечення можливості їх вільного формування та надання без незаконного впливу з боку підозрюваної.

Слідчий суддя при цьому виходить із того, що наведені обставини оцінюються не ізольовано, а в їх сукупності: характер інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, його зв`язок із виконанням нею службових обов`язків та місцем роботи, її посада виконуючої обов`язки головного лікаря та голови лікарсько-консультативної комісії, обізнаність із конкретними особами потенційних свідків, їхньою роллю та можливим доказовим значенням їхніх показань.

За таких обставин слідчий суддя доходить висновку, що ризик незаконного впливу ОСОБА_4 на свідків, передбачений пунктом 3 частини першої статті 177 КПК України, має конкретне фактичне підґрунтя та не зводиться до самого лише припущення про можливість такого впливу.

Щодо ризику, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 177 КПК України, а саме ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, слідчий суддя вважає, що на даній стадії кримінального провадження такий ризик також зберігається.

При оцінці вказаного ризику слідчий суддя враховує характер інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 368 КК України, його зв`язок із виконанням підозрюваною службових обов`язків та обставини, за яких, за версією сторони обвинувачення, кримінальне правопорушення було вчинено за місцем її роботи.

Також слідчий суддя враховує, що ОСОБА_4 тривалий час працює у відповідному закладі охорони здоров`я, на час розгляду клопотання займає посаду виконуючої обов`язки головного лікаря та є головою лікарсько-консультативної комісії. У зв`язку з цим вона обізнана з організацією роботи закладу, колом його працівників, порядком оформлення та руху службової і медичної документації, а також обставинами, які безпосередньо пов`язані з предметом цього кримінального провадження.

Зазначені обставини створюють для підозрюваної можливість впливати на процеси, пов`язані зі збереженням, оформленням та доступом до документів і відомостей, які можуть мати доказове значення у кримінальному провадженні, а також контактувати з особами, які можуть бути носіями доказової інформації.

На даній стадії кримінального провадження досудове розслідування триває, а тому сторона обвинувачення продовжує здійснювати процесуальні дії, спрямовані на встановлення обставин кримінального правопорушення, перевірку отриманих відомостей та збирання і закріплення доказів. За таких обставин існує можливість того, що перебування підозрюваної без належних процесуальних обмежень може бути використане нею для перешкоджання проведенню таких процесуальних дій.

Зокрема, з огляду на її службове становище та обізнаність із обставинами діяльності закладу, не виключається можливість вчинення дій, спрямованих на приховування, зміну, знищення або інше спотворення документів, відомостей чи інших об`єктів, які можуть мати доказове значення, а також створення перешкод для їх своєчасного виявлення та вилучення органом досудового розслідування.

При цьому слідчий суддя враховує, що наведений ризик оцінюється у взаємозв`язку з характером інкримінованого кримінального правопорушення, службовим становищем підозрюваної, її фактичною обізнаністю з діяльністю закладу та предметом кримінального провадження, а також незавершеністю досудового розслідування.

Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, з урахуванням обставин кримінального провадження також може бути визнаний реальним. Інкриміновані ОСОБА_4 дії пов`язані безпосередньо з виконанням нею службових повноважень як виконувача обов`язків медичного директора та голови ЛКК.

За версією сторони обвинувачення, після висловлення прохання про надання неправомірної вигоди у розмірі 600 доларів США підозрювана одержала 100 доларів США як частину обумовленої суми, після чого продовжила вчиняти дії, пов`язані з організацією госпіталізації та подальшого медичного оформлення ОСОБА_11 . Отже, зафіксовані обставини свідчать про те, що домовленість, за версією слідства, передбачала не одноразову дію, а подальше використання службових повноважень.

Крім того, ОСОБА_4 продовжує обіймати посаду, яка забезпечує їй доступ до ЛКК, медичної документації та можливість організовувати відповідні медичні процедури. За таких обставин збереження нею необмеженого доступу до місця роботи створює можливість повторного використання службових повноважень для одержання неправомірної вигоди або продовження реалізації вже досягнутої, за версією обвинувачення, домовленості.

Водночас зазначений ризик має оцінюватися саме з урахуванням конкретних обставин цього провадження, а не припущення про схильність підозрюваної до вчинення злочинів. Його наявність пов`язується насамперед із характером інкримінованого діяння, незавершеністю передбачених домовленістю дій та збереженням у підозрюваної службових повноважень, які, за версією слідства, були використані для одержання неправомірної вигоди.

При цьому ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, стороною обвинувачення належним чином не доведений, оскільки наведені нею обставини не містять конкретних даних, які б свідчили про намір або реальну можливість ОСОБА_4 переховуватися від органу досудового розслідування чи суду.

Посилання на тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення та можливе покарання саме по собі не може свідчити про існування такого ризику. У матеріалах провадження відсутні відомості про те, що ОСОБА_4 намагалася залишити територію України, змінити місце проживання, уникати викликів слідчого, прокурора чи суду, приховувати своє місцезнаходження або вчиняла будь-які інші дії, спрямовані на ухилення від участі у кримінальному провадженні.

Навпаки, ОСОБА_4 має постійне місце проживання, тривалий час працює лікарем у КНП «Великоберезнянська лікарня», має сталі соціальні та професійні зв`язки, позитивно характеризується та раніше не притягувалася до кримінальної відповідальності. Крім того, вона не заперечує проти виконання процесуальних обов`язків та заявила про готовність з`являтися за викликами органу досудового розслідування і суду.

Таким чином, сторона обвинувачення фактично обґрунтовує ризик переховування припущенням про можливу поведінку підозрюваної у майбутньому, не наводячи жодної конкретної обставини, яка б підтверджувала реальність такого ризику. За таких умов сам лише характер та тяжкість пред`явленої підозри не є достатньою підставою для висновку про існування ризику переховування, а тому цей ризик є недоведеним.

З урахуванням обґрунтованої підозри та встановлених ризиків кримінального провадження, застосування до підозрюваної запобіжного заходу вбачається обґрунтованим. Слідчий суддя вважає, що на даному етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу є об`єктивно необхідним з метою дієвості відповідного кримінального провадження і належної процесуальної поведінки підозрюваного.

Відповідно ч. ч. 1, 2 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Більш м`якими запобіжними заходами, у порівнянні з домашнім арештом, є: застава, особисте зобов`язання та особиста порука ( ст. 176 КПК України).

При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, на підставі наявних матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, зокрема: тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється (ст. 178 КПК України).

У цьому кримінальному провадженні встановлено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 нетяжкого корупційного кримінального правопорушення, а також ризиків, передбачених п.п. 2 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, пов`язаних із можливістю знищення, приховування або спотворення речей і документів, незаконного впливу на свідків, іншого перешкоджання кримінальному провадженню та продовження кримінального правопорушення або вчинення іншого кримінального правопорушення.

Визначаючи можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу, слідчий суддя виходить із того, що ризики у цьому випадку безпосередньо пов`язані з посадовим становищем ОСОБА_4 , її перебуванням у медичному закладі та наявністю доступу до медичної документації, членів ЛКК та інших працівників закладу охорони здоров`я.

Саме лише покладення на підозрювану обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, не забезпечить належного рівня запобігання встановленим ризикам.

Так, особисте зобов`язання або особиста порука не позбавляють ОСОБА_4 можливості вільно перебувати у приміщеннях КНП «Великоберезнянська лікарня», контактувати з працівниками, які можуть бути свідками, та отримувати доступ до документів, що мають доказове значення.

При цьому покладення обов`язку не спілкуватися з конкретно визначеними особами не усуває ризику опосередкованого впливу, зокрема через інших працівників медичного закладу, а також не забезпечує фактичного усунення підозрюваної від доступу до документації та місця, де, за версією сторони обвинувачення, відбувалися юридично значимі події.

Водночас слідчий суддя зауважує, що застосування домашнього арешту саме по собі не має на меті покарання ОСОБА_4 або передчасного обмеження її прав у зв`язку з пред`явленою підозрою, а спрямоване виключно на забезпечення належного перебігу кримінального провадження та нейтралізацію встановлених процесуальних ризиків.

З урахуванням характеру встановлених ризиків слідчий суддя вважає, що застосування домашнього арешту є необхідним саме тому, що він забезпечує фактичне усунення підозрюваної від доступу до місця роботи, відповідної документації та кола осіб, щодо яких існує ризик незаконного впливу. При цьому такий захід є менш суворим, ніж тримання під вартою, та дозволяє досягти процесуальної мети без поміщення підозрюваної до установи попереднього ув`язнення.

При цьому контроль за виконанням умов домашнього арешту здійснюється уповноваженими працівниками Національної поліції, які відповідно до КПК України мають право перевіряти дотримання підозрюваною встановлених обмежень.

Таким чином, домашній арешт у цьому випадку є не покаранням за пред`явлену підозру, а необхідним та пропорційним процесуальним заходом, обумовленим конкретними, індивідуалізованими ризиками, які не можуть бути належним чином нейтралізовані менш суворими запобіжними заходами.

З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку про наявність підстав для застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді домашнього арешту, який за конкретних обставин цього кримінального провадження є достатнім для забезпечення її належної процесуальної поведінки та запобігання встановленим ризикам, водночас не створюючи надмірного обмеження її прав і свобод.

Слідчий суддя також враховує дані про особу підозрюваної, яка має постійне місце проживання та роботи, за місцем роботи характеризується позитивно, раніше не судима, є особою працездатного віку та не повідомляла про наявність обставин, які б перешкоджали виконанню нею процесуальних обов`язків.

Водночас зазначені обставини, характеризуючи особу підозрюваної позитивно, самі по собі не нівелюють встановлених у судовому засіданні ризиків, передбачених п. п. 2 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. При оцінці необхідності застосування запобіжного заходу вони підлягають врахуванню у сукупності з характером інкримінованого кримінального правопорушення, конкретними обставинами його вчинення, службовим становищем підозрюваної, її доступом до медичної документації та професійними зв`язками з особами, які можуть бути допитані як свідки.

При цьому посилання сторони захисту на те, що ОСОБА_4 є єдиним лікарем-хірургом у КНП «Великоберезнянська лікарня», саме по собі не спростовує необхідності застосування запобіжного заходу та не нівелює встановлених ризиків. Крім того, стороною захисту не наведено даних про те, що виконання ОСОБА_4 обов`язків лікаря-хірурга є незамінним, а її тимчасова відсутність об`єктивно унеможливить функціонування закладу охорони здоров`я або надання невідкладної медичної допомоги пацієнтам.

Водночас посилання сторони захисту на те, що підозрювана утримує двох батьків з інвалідністю, не може бути враховане як належним чином підтверджена обставина в частині наявності у неї обов`язку щодо їх утримання. Так, підозрюваною не надано належних та достатніх доказів того, що зазначені особи є саме її батьками, а також не підтверджено обставин фактичного утримання нею цих осіб.

Таким чином, з урахуванням сукупності обставин, встановлених під час розгляду клопотання, характеру та обставин інкримінованого кримінального правопорушення, наявності встановлених ризиків, а також даних про особу підозрюваної, слідчий суддя приходить до висновку, що застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту є обґрунтованим, необхідним та пропорційним встановленим ризикам.

Разом з тим, через військову агресію російської федерації та, як наслідок, запроваджений на території України воєнний стан, імовірність настання надзвичайних ситуацій воєнного, а також техногенного, природного характеру, а також імовірність погіршення стану здоров`я, слідчий суддя вважає за можливе зробити виключення щодо перебування під домашнім арештом за умови настання таких обставин. Тому доцільним вбачається застосування домашнього арешту із забороною підозрюваному залишати житло цілодобово за винятком необхідності відвідування медичних закладів за необхідності та в разі виникнення надзвичайних ситуацій, які б унеможливили безпечне для життя та здоров`я перебування підозрюваного у житлі.

Відповідно до ч. 6 ст. 181 КПК України строк дії ухвали слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту не може перевищувати двох місяців.

З огляду на встановлені під час розгляду клопотання обставини, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також з метою забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюванї та запобігання встановленим ризикам, слідчий суддя відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України вважає за необхідне покласти на підозрювану такі обов`язки: повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками у цьому кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідного органу ДМС України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Зазначені обов`язки є необхідними та безпосередньо спрямовані на мінімізацію встановлених ризиків, забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та дієвості кримінального провадження. Їх покладення відповідає характеру встановлених ризиків і є співмірним із застосованим до підозрюваного запобіжним заходом.

Оскільки ОСОБА_4 повідомлено про підозру 24.09.2026, з урахуванням положень ст. 219 КПК України, строк дії ухвали про тримання під домашнім арештом, а також виконання обов`язків належить визначити по 21.11.2026, тобто в межах строку досудового розслідування.

Керуючись ст. ст. 155, 158, 177, 178, 181, 193, 194, 196, 314, 315, 331, 372 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання заступника начальника відділення поліції №2 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області начальника слідчого відділення ОСОБА_7 , погоджене начальником Великоберезнянського відділу Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_8 , про обрання запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту підозрюваній ОСОБА_4 задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Заборонити підозрюваній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишати житло за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_2 , цілодобово, окрім випадків необхідності відвідування медичних закладів за необхідності та в разі виникнення надзвичайних ситуацій, які б унеможливили безпечне для життя та здоров`я перебування підозрюваної у житлі.

Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на підозрювану ОСОБА_4 такі обов`язки:

1) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

2) утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;

3) здати на зберігання в органи ДМС України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Строк дії ухвали, запобіжного заходу та покладених на підозрювану ОСОБА_4 обов`язків визначити по 21.11.2026 включно.

Роз`яснити підозрюваній ОСОБА_4 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за її поведінкою мають право з`являтися в житло, під домашнім арештом в якому вона перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних із виконанням покладених на неї зобов`язань.

Роз`яснити підозрюваній ОСОБА_4 , що в разі невиконання покладених на неї обов`язків до неї може бути застосований більш суворий запобіжний захід.

Доручити виконання ухвали органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваної ОСОБА_4 , для чого негайно направити копію ухвали до ВП №2 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області для здійснення відповідного контролю за підозрюваною.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали складено 29.09.2026.

Слідчий суддя ОСОБА_1