Решение № 140198347, 30.09.2026, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/8598/26

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Удовіченка С.О., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без участі сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України в якому просить:

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства Оборони України від 4.05.2026 викладене в протоколі №31/в від 04.05.2026, затвердженому 07.05.2026 заступником міністра оборони України генерал-лейтенантом ОСОБА_2 , про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку з загибеллю ОСОБА_3 .

Зобов`язати Міністерство Оборони України, відповідну комісію, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку з загибеллю ОСОБА_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час захисту Батьківщини та територіальної цілісності України та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки суду і призначити одноразову грошову допомогу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до підпункту 1-3 пункту 2 статті 16 ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", як одного з подружжя (дружини), яка не одружилася вдруге та проживала з загиблим однією сім`єю без реєстрації шлюбу, відповідно до визнаного права на цю допомогу згідно рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 03.04.2025 по цивільній справі №524/167/24, яке набрало чинності 06.05.2025.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням Автозаводського райсуду м. Кременчука Полтавської області від 03.04.2025 по цивільній справі №524/167/24, яке набрало чинності 6.05.2025, позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ОСОБА_4 , про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання права на отримання одноразової грошової допомоги задоволено. Цим рішенням визнано право ОСОБА_1 на отримання одноразової грошової допомоги по загиблому під час захисту Батьківщини та територіальної цілісності України 10.04.2022 ОСОБА_3 відповідно до підпунктів 1-3, пункту 2 статті 16 ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", як одного з подружжя (дружини), яка не одружилася вдруге та проживала з загиблим однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Як виходить з протоколу №31/в засідання комісії Міністерства Оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, комісія ознайомилась з рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 03.04.2025, яке набрало чинності 06.05.2025, яким визнано право ОСОБА_1 на отримання одноразової грошової допомоги по загиблому ОСОБА_3 , як одного з подружжя (дружини), яка не одружилась вдруге та проживала із загиблим однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Однак, як зазначила комісія в протоколі, зазначеним судовим рішенням встановлено лише факт проживання однією сім`єю та визнання права на отримання одноразової грошової допомоги, проте не встановлено факт ведення спільного господарства та наявність взаємних прав та обов`язків, або перебування на утриманні загиблого відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб". Комісія констатує, що у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують статус заявниці, як члена сім`ї загиблого або перебування на його утриманні, неможливо визначити її право на отримання одноразової грошової допомоги, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168. На підставі викладеного, комісія відмовила ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю ОСОБА_3 . Таким чином, комісія МО в своєму протоколі №31/в від 04.05.2026 фактично визначає, що рішенням суду визнано юридичний факт проживання однією сім`єю, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та визнано право ОСОБА_1 на отримання одноразової грошової допомоги, але в той же час члени комісії не бачать встановлення факту ведення спільного господарства та наявність взаємних прав і обов`язків, які були предметом доказування в цивільному суді та на підставі доказів щодо яких було прийнято рішення про визнання права ОСОБА_1 на отримання одноразової грошової допомоги. Ці питання вже вирішені судом і не входять до компетенції членів комісії щодо сумнівів в цьому, доведеності чи не доведеності.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.07.2026 відкрито провадження у справі, яку призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників.

У відзиві відповідач проти задоволення позову заперечував, вказуючи, що коло осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю ОСОБА_3 , в період дії воєнного стану, визначене статтею 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", у даному випадку в редакції станом на дату смерті ОСОБА_3 10.04.2022, а саме: у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають: члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста. Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Так, відповідно частини другої статті 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 N 5-рп/99 встановлено, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. А отже, з огляду на визначені вище умови для визнання особи членом сім`ї, слід наголосити на безпідставності обґрунтування Позивачем своїх позовних вимог у даній справі рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 03.04.2025 у справі №524/167/24, яким визнано право ОСОБА_1 на отримання одноразової грошової допомоги по загиблому під час захисту Батьківщини та територіальної цілісності України 10.04.2022 ОСОБА_3 відповідно до підпунктів 1-3 пункту 2 статті 16 ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". За загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 у період дії воєнного стану старшого солдата ОСОБА_5 одноразову грошову допомогу було призначено матері загиблого, ОСОБА_6 , у загальній сумі 15000000 гривень, тобто у повному розмірі одноразової грошової допомоги.

Також відповідач просив суд залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.08.2026 клопотання відповідача залишено без задоволення.

У відповіді на відзив позивач наполягав на правомірності своїх вимог та праві отримати відповідні виплати.

Згідно з частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, про що 30.04.2022 складено відповідний актовий запис №1216, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , яке видано Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) 30.04.2022.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_2 від 18.05.2022 №89 старшого солдата ОСОБА_3 , навідника 3 танкового взводу 2 танкової роти військової частини НОМЕР_3 військової частини НОМЕР_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 в результаті вибухової травми, у зв`язку зі смертю, виключено зі списків особового складу частини з 18.05.2022 та всіх видів забезпечення і направлено документи для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Смерть пов`язана з виконанням обов`язків військової служби.

11.10.2023 ОСОБА_1 звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою в якій просила виплатити одноразову грошову допомогу у зв`язку із загибеллю ОСОБА_3 .

Листом від 18.10.2023 №1/12129 ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомив ОСОБА_1 , що у зв`язку з тим, що в переліку осіб, які мають право на виплату одноразової грошової допомоги цивільна дружина не вказана, рекомендовано звернутися до суду для встановлення факту перебування на утриманні загиблим цивільним чоловіком.

16.05.2025 ОСОБА_1 звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю ОСОБА_3 .

До заяви додано копію свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 30.04.2022, копію свідоцтва про розірвання шлюбу НОМЕР_4 від 02.03.2023, копію рішення Автозаводського районного суду м.Кременчука від 03.04.2025 по справі №524/167/24.

30.06.2025 ІНФОРМАЦІЯ_3 складено висновок №981/9/1/2267/с, згідно якого цивільна дружина ОСОБА_1 має право на одержання грошової допомоги.

Згідно доповіді про результати проведеної роботи щодо встановлення осіб, які можуть звернутися за ОГД від 30.06.2025 №981/9/1/2267/с ОСОБА_1 за висновком ТЦКСП має право на виплату, розлучені з 14.02.2000 по дату смерті.

Вказаний висновок та доповідь направлені до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України.

За результатом розгляду поданих документів Міністерство оборони України дійшло висновків про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 2 постанови КМУ від 28.02.2022 №168, яке оформлено протоколом від 04.05.2026 №31/в.

Як слідує з Витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 04.05.2026 №31/в: " ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - яка у заяві на отримання одноразової грошової допомоги зазначила себе особою яка проживала однією сім`єю із загиблим ІНФОРМАЦІЯ_1 у період дії воєнного стану старшим солдатом ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ), що підтверджено свідоцтвом про смерть НОМЕР_5 від 30.04.2022 та листом Кадрового центру Збройних Сил України від 22.09.2022 № 321/КЦ/11608.

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 одноразова грошова допомога виплачується сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції, чинній на день загибелі військовослужбовця), а саме: членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця. Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Статтею 3 Сімейного кодексу України установлено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Щодо утриманців Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" визначено, що члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

За поданими документами неможливо встановити, чи є ОСОБА_1 особою з інвалідністю та перебувала на утриманні ОСОБА_3 .

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 03.04.2025 року у справі № 54/167/24 (яке набрало законної сили 06.05.2025), визнано право ОСОБА_1 на отримання одноразової грошової допомоги по загиблому ОСОБА_3 , як одного з подружжя (дружини), яка не одружилася вдруге та проживала із загиблим однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Однак, зазначеним судовим рішенням встановлено лише факт проживання однією сім`єю та визнання права на отримання одноразової грошової допомоги, проте не встановлено факт ведення спільного господарства та наявність взаємних прав та обов`язків, або перебування на утриманні загиблого відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

У зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують статус заявниці як члена сім`ї загиблого або перебування на його утриманні, неможливо визначити її право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168.

На підставі викладеного, відмовити ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю ОСОБА_3 ".

Позивач не погоджуючись із відмовою у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку з загибеллю ОСОБА_3 , звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закон України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-XII) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом (стаття Закону № 2011-ХІІ).

Тобто, на Державу покладається конституційний обов`язок посиленого соціального захисту військовослужбовців і членів їхніх сімей.

За правилами частини першої статті 16 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті) військовослужбовців - це гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

На момент виникнення спірних правовідносин редакцією статті 16-1 Закону № 2011-ХІІ було визначено, що право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста.

Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Згідно з частиною першою статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ визначено, що одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України (частина дев`ята статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ).

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію" Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 168.

Згідно з пунктом 2 постанови № 168 (в редакції чинній на момент загибелі ОСОБА_3 ) установлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Якщо сім`я загиблої особи одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими актами законодавства, здійснюється одна з таких виплат за її вибором.

На момент виникнення у членів сім`ї загиблого військовослужбовця права на отримання одноразової грошової допомоги механізм призначення і виплати такої одноразової грошової допомоги визначався Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 (далі - Порядок № 975), пунктом 5 якого було також визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста.

Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

При цьому, статус члена сім`ї має бути підтверджений документами, копії яких в силу вимог пункту 10 Порядку № 975 додаються до заяви про виплату одноразової грошової допомоги, зокрема:

свідоцтвом про народження військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - для виплати одноразової грошової допомоги батькам загиблого (померлого);

свідоцтвом про шлюб - для виплати грошової допомоги дружині (чоловікові);

свідоцтвом про народження дитини - для виплати одноразової грошової допомоги дитині.

Надалі, до Порядку №975 були внесені зміни та більш чітко визначено, що до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1 - 3 пункту 4 цього Порядку, належать:

діти, зокрема усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав;

вдова (вдівець);

батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їх батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті);

онуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли);

жінка (чоловік), з якою (яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили;

утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Отже, вказаними вище нормативно-правовими актами врегульований порядок, алгоритм і механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця у рівних частках членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, які визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Одним із таких членів сім`ї є жінка (чоловік), з якою (яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили.

В подальшому, наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 № 45 "Про затвердження Порядку і умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану" було затверджено Порядок і умови №45, які визначають завдання органів військового управління, військових частин, установ, військових навчальних закладів щодо оформлення документів для призначення та виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови № 168, алгоритм її призначення та виплати, перелік необхідних документів (далі - Порядок і умови №45).

Згідно з пунктом 1.2 Порядку і умов № 45 визначено, що ОГД призначається та виплачується у разі загибелі військовослужбовця Збройних Сил України (далі - військовослужбовець) під час дії воєнного стану, а також смерті осіб, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого на військовій службі в Збройних Силах України у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва) (далі - під час захисту Батьківщини).

Згідно із пунктом 1.3. сім`ям загиблих військовослужбовців відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" виплачується ОГД, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 161 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.

Відповідно до пункту 4.5 Порядку і умов № 45 після прийняття головним розпорядником бюджетних коштів рішення щодо призначення ОГД (відмови у призначенні, повернення документів на доопрацювання - у разі коли документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю) Департамент соціального забезпечення не пізніше 3 робочих днів доводить його до фінансово-економічного управління ІНФОРМАЦІЯ_8 для інформування обласних (Київського міського, районних, міських) ТЦКСП, та, у разі її призначення, - готує проєкти розподілів відкритих асигнувань для виплати допомоги в порядку черговості відповідно до дати надходження документів з обласного (Київського міського) ТЦКСП.

Виплата ОГД здійснюється обласним (Київським міським) ТЦКСП на підставі наказу (додаток 7) не пізніше 5 робочих днів з дня відкриття асигнувань шляхом перерахування коштів на рахунок в установі банку державного сектору, зазначений отримувачем допомоги у своїй заяві (пункт 4.8 Порядку і умов № 45) .

Оскільки ОСОБА_3 загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 , то днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", є 10.04.2022.

Як слідує з Витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 04.05.2026 №31/в, підставою для відмови в призначенні одноразової грошової допомоги слугувало те, що "За поданими документами неможливо встановити, чи є ОСОБА_1 особою з інвалідністю та перебувала на утриманні ОСОБА_3 .

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 03.04.2025 року у справі № 54/167/24 (яке набрало законної сили 06.05.2025), визнано право ОСОБА_1 на отримання одноразової грошової допомоги по загиблому ОСОБА_3 , як одного з подружжя (дружини), яка не одружилася вдруге та проживала із загиблим однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Однак, зазначеним судовим рішенням встановлено лише факт проживання однією сім`єю та визнання права на отримання одноразової грошової допомоги, проте не встановлено факт ведення спільного господарства та наявність взаємних прав та обов`язків, або перебування на утриманні загиблого відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

У зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують статус заявниці як члена сім`ї загиблого або перебування на його утриманні, неможливо визначити її право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168".

Суд критично оцінює дані висновки з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно з положеннями статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до частини другої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Згідно з частиною четвертою статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з правовим висновком, що міститься у постанові Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 753/11000/14-ц, преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку.

Як видно із рішення Автозаводського районного суду м.Кременчука від 03.04.2025 по справі № 524/167/24, яке набрало законної сили 06.05.2025, при розгляді справи № 524/167/24 суд, зокрема, встановив проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_3 однією сім`єю з 14.08.2002 по 10.04.2022.

Слід звернути увагу відповідача, що поняття "проживання однією сім`єю" включає в себе спільне проживання, спільний побут і взаємні права й обов`язки й не потребує додаткового судового рішення про встановлення даних фактів.

Отже, за наявності рішення суду, яке набрало законної сили, яким встановлено факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, позивач не повинен знову доводити факти ведення із загиблим спільного господарства і наявності взаємних прав та обов`язків, а тому висновок відповідача в цій частині є хибним.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства Оборони України від 04.05.2026 викладене в протоколі №31/в від 04.05.2026 про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку з загибеллю ОСОБА_3 .

Стосовно доводів відповідача, що одноразова грошова допомога в розмірі 15000000 грн виплачена в повному розмірі матері загиблого, суд зазначає, що дана обставина не була підставою для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги та не відображена в протоколі від 04.05.2026 №31/в.

Щодо способу поновлення прав позивача, порушення яких визнано судом, то необхідно зазначити таке.

У відповідності з Рекомендаціями №R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційним повноваженнями є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

Тобто, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.

Згідно з науковим висновком Верховного Суду від 13.04.2018 щодо меж дискреційного повноваження суб`єкта владних повноважень та судового контролю за його реалізацією:

- дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи бездіяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким;

- дискреційне повноваження надається у спосіб його закріплення в оціночному понятті, відносно-визначеній нормі, альтернативній нормі, нормі із невизначеною гіпотезою. Для позначення дискреційного повноваження законодавець використовує, зокрема, терміни "може", "має право", "за власної ініціативи", "дбає", "забезпечує", "веде діяльність", "встановлює", "визначає", "на свій розсуд". Однак наявність такого терміну у законі не свідчить автоматично про наявність у суб`єкта владних повноважень дискреційного повноваження; подібний термін є приводом для докладного аналізу закону на предмет того, що відповідне повноваження є дійсно дискреційним;

- при реалізації дискреційного повноваження суб`єкт владних повноважень зобов`язаний поважати основоположні права особи, додержуватися: конституційних принципів; принципів реалізації відповідної владної управлінської функції; принципів здійснення дискреційних повноважень; змісту публічного інтересу; положень власної компетенції; вказівок, викладених у інтерпретаційних актах; фахових правил, закріплених у нормативних актах; адміністративної практики; судової практики; процедурних вимог.

- критеріями судового контролю за реалізацією дискреційних повноважень є: критерії перевірки діяльності публічної адміністрації, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України, зокрема, мета, з якою дискреційне повноваження надано, об`єктивність дослідження доказів у справі, принцип рівності перед законом, безсторонність; публічний інтерес, задля якого дискреційне повноваження реалізується; зміст конституційних прав та свобод особи; якість викладення у дискреційному рішенні доводів, мотивів його прийняття.

В свою чергу, адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 КАС України критеріям, не може безпідставно втручатися у дискрецію суб`єкта владних повноважень в межах такої перевірки.

Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003). При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

При вирішенні вказаного спору, суд не перебирає на себе властиві суб`єкта владних повноважень функції, а лише надає правову оцінку спірним правовідносинам і визначає належний спосіб захисту з урахуванням вимог статті 245 КАС України.

Отже, належним та ефективним способом захисту прав позивача є зобов`язання Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку з загибеллю ОСОБА_3 .

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку позов необхідно задовольнити частково.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно із частиною восьмою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_6 , АДРЕСА_1 ) до Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 00034022, проспект Повітряних Сил, 6, м.Київ) про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України від 04.05.2026 викладене в протоколі №31/в від 04.05.2026 про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку з загибеллю ОСОБА_3 .

Зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо призначення і виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з загибеллю ОСОБА_3 .

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1331,20 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.О. Удовіченко