Решение № 140196752, 30.09.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 року м. Київ № 640/2215/21

Київський окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Перепелиці А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, Головного управління Державної податкової служби у Луганській області про визнання протиправними та скасування наказу та податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (далі - позивач) з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (далі - відповідач-1), Головного управління Державної податкової служби у Луганській області (далі - відповідач-2) про визнання протиправними та скасування наказу та податкового повідомлення-рішення, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС у Луганській області від 17.08.2020 №830 «Про проведення фактичної перевірки»;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 09.10.2020 № 0007570902.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що враховуючи, що предметом перевірки відповідача були нестаціонарні ємності з пальним в кількості 7 штук місткістю по 200 л кожна (всього 1400 літрів), вбачається, що останні не мали вводитися в експлуатацію та на них не розповсюджується вимога пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України щодо обов`язкової наявності витратомірів - лічильників та рівнемірів-лічильників пального. Таким чином, на думку позивача неправомірною є кваліфікація в Акті дій позивача як порушення вимог податкового законодавства та, як наслідок, винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з вимогою щодо сплати штрафу у загальному розмірі 140 000,00 грн відповідно до статті 128-1 ПК України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.02.2021 відкрито спрощене позовне провадження та вирішено здійснювати розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.04.2021 відмовлено представнику Головного управління ДПС у Луганській області в задоволенні клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

На виконання положень п.2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13.12.2022 №2825-ІХ, адміністративну справу було передано до Київського окружного адміністративного суду за належністю.

Матеріали справи отримані Київським окружним адміністративним судом та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа розподілена судді Перепелиці А.М.

Ухвалою суду від 19.06.2023 справу прийнято до провадження та вирішено здійснювати розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та проведення судового засідання.

Відповідачами подано відзиви на позовну заяву, у яких вони заперечують проти задоволення позовних вимог.

Позивачем надіслано до суду відповідь навідзив у я кому він підтримує позовні вимоги та просить їх задовольнити.

Відповідачем-2 подано до суду заперечення на відповідь на відзив у якому він просить у задоволення позовних вимог відмовити.

Судом встановлено, що на підставі наказу Головного управління ДПС у Луганській області від 17.08.2020 № 830 «Про проведення фактичної перевірки» (далі - наказ на перевірку) Головним управлінням ДПС у Луганській області було проведено фактичну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» за адресою: Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вул. Федоренко, 69 (паливний склад) з 31.08.2020 тривалістю 10 діб.

За результатами проведеної фактичної перевірки відповідачем-2 було складено акт №508/12-32/32-01/42795490 від 09.09.2020 (далі - Акт), який було вручено позивачу 09.09.2020.

За висновками вищезазначеного Акту, на думку відповідача-2, позивачем порушено:

- пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 Податкового кодексу України (далі - ПК України) - не обладнання та/або відсутність реєстрації у Єдиному державному реєстрі витратомірів- лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі;

- постанову Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 № 891 «Про затвердження порядку ведення Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників і рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі, передачі облікових даних з них електронними засобами зв`язку до контролюючих органів»;

- наказ Міністерства фінансів України від 27.11.2018 № 944 «Про затвердження формату даних, структури та форм електронних документів для наповнення Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників і рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі».

Позивач, не погоджуючись з Актом, подав до відповідача-2 письмові заперечення, в яких обґрунтував свою незгоду з висновками Акту.

Листом-відповіддю від 06.10.2020 № 6936/10/12-32-09-01-06 відповідачем-2 висновки Акта залишені без змін.

09.10.2020 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0007570902 (далі - ППР), яким на позивача накладено штраф у розмірі 140 000,00 грн.

Позивачем подано скаргу на ППР до Державної податкової служби України.

Рішенням про результати розгляду скарги від 18.01.2021 № 1192/6/99-00-06-03-01-06, яке отримано позивачем 19.01.2021 (вх. № ТОВВХ-21-1002 від 19.01.2021), скарга позивача залишена без задоволення, а ППР - без змін.

ТОВ «Оператор ГТС України» не погоджується з наказом на перевірку, з результатами перевірки, викладеними в Акті, та з ППР, вважає їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.

Згідно підпунктів 19-1.1.4, 19-1.1.14, 19-1.1.16, 19-1.1.17 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України) контролюючі органи здійснюють контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), проведення розрахункових операцій, а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, наявністю торгових патентів; здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері; здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального; проводять роботу щодо боротьби з незаконним виробництвом, переміщенням, обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального.

З метою забезпечення виконання вищезазначених функцій управлінням контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів ГУ ДПС у Луганській області проведено доперевірочний аналіз господарської діяльності ТОВ «Оператор газотранспортної системи України», за результатами якого встановлено, що ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» здійснює діяльність за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вулиця Федоренко, 69 та встановлено, що на паливном складі здійснюється зберігання підакцизних товарів.

Результати доперевірочного аналізу є додатком до доповідної записки управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів ГУ ДПС у Луганській області від 17.08.2020 № 726/12-32-32-01-07, на якій начальником ГУ ДПС у Луганській області Височиною О.А. накладено резолюцію «До наказу».

На підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 20.1.8 п. 20.1 ст. 20, п.п. 20.1.10 п. 20.1 ст. 20, п.п. 20.1.11 п. 20.1 ст. 20, п.п. 20.1.13 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, п.п. 80.2.5 п. 80.2 та п. 80.8 ст. 80 Податкового кодексу України та здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального з метою забезпечення контролю за дотриманням суб`єктами господарювання вимог законодавства, що регулює виробництво та обіг підакцизних товарів, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, виробництва та обігу підакцизних товарів наказом ГУ ДПС у Луганській області від 17.08.2020 № 830 було призначено проведення фактичної перевірки ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Федоренко, буд. 69 (паливний склад).

Відповідно до абз. 3 п. 81.1 ст. 81 ПК України у наказі про проведення перевірки зазначаються підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом.

Нормативною підставою для проведення перевірки у вищезазначеному наказі вказано п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України.

Згідно п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка може проводитися у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

З аналізу зазначеної правової норми слідує, що здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання, та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.

У даному випадку достатньо факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин.

Вказану правову позицію відображено в постанові Верховного Суду від 25.01.2019 у справі №812/1112/16.

Слід зазначити, що у постанові Верховного Суду від 10.04.2020 у справі № 815/1978/18, відмовляючи у задоволенні касаційної скарги платника Верховний Суд вказав, що «підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України встановлено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Норма цього підпункту дозволяє проведення фактичної перевірки, у тому числі на виконання функцій контролюючого органу, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, які в силу приписів статті 16 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" покладені на відповідача.

Відповідно до п.п. 81.1 ст. 81 ПК України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом... копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом

Як і у цій справі наказ ГУ ДПС у Луганській області від17.08.2020 №830 про проведення фактичної перевірки відповідає вимогам, що передбачені до його змісту податковим законодавством, а саме останній містить, зокрема, підставу для проведення перевірки, визначену ПК України - п. п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України, що відповідає вимогам п. 81.1 ст. 81 ПК України.

Таким чином, суд вважає, що ГУ ДПС у Луганській області мало право на проведення фактичної перевірки позивача на підставі здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, а відтак, наказ ГУ ДПС у Луганській області № 830 від 17.08.2020 є правомірним.

Враховуючи вищезазначене, доводи позивача, що про те, що наказ ГУ ДПС у Луганській області від 17.08.2020 №830 про проведення фактичної перевірки не відповідає вимогам абз. 3 п. 81.1 ст. 81 ПК України, є необгрунтованими.

Пунктом 19 частини першої статті 4 КАС України визначено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 червня 1997 року № 2-зп у справі № 3/35-313 вказано, що «...за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію».

У пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 року №9-рп/2008 в справі № 1-10/2008 вказано, що при визначенні природи «правового акту індивідуальної дії» правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що «правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)» стосуються окремих осіб, «розраховані на персональне (індивідуальне) застосування» і після реалізації вичерпують свою дію.

Отже, у разі якщо контролюючим органом була проведена перевірка на підставі наказу про її проведення і за наслідками такої перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення чи інші рішення, то цей наказ як актіндивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження після допуску платником податків посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки не є належним способом захисту права платника податків, оскільки наступне скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. Належним способом захисту порушеного права платника податків у такому випадку є саме оскарження рішення, прийнятого за результатами перевірки.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 21.02.2020 у справі № 826/17123/18.

Виконання контролюючим органом своїх обов`язків щодо організації податкового контролю, зокрема, шляхом проведення фактичної перевірки не є порушенням прав платника, не спричиняє і не може спричинити негативних наслідків для нього у випадку належного ведення господарської діяльності, у відповідності до норм податкового законодавства.

Суд погоджується із доводами відповідача-2, що посилання позивача на правову позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 18 грудня 2018 року у справі № 820/4895/18 в даному випадку є необгрунтованими, оскільки вищезазначена судова практика стосується проведення фактичної перевірки на підставі п.п. 80.2.2 та п.п. 80.2.7, п. 80.2 ст.80 ПК України, а Головним управлінням ДПС у Луганській області фактична перевірка проведена на підставі п.п. 80.2.5, п. 80.2 ст.80 ПК України.

У преамбулі наказу ГУ ДПС у Луганській області від 17.08.2020 № 830 «Про проведення фактичної перевірки» наведено підставу для її призначення, яка визначена підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 ст. 80 ПКУ - здійснення функцій, визначених законодавством визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального. Зазначення в наказі будь-яких додаткових відомостей (фактичних обставин, що стали передумовою для призначення перевірки за цією підставою) законодавством не вимагається.

Пунктом 80.5 ст. 80 ПК України встановлено, що допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно зі статтею 81 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки;

- копії наказу про проведення перевірки;

- службового посвідчення осіб.

01.09.2020 о 11:35 год. начальник Сєвєродонецького ЛВУМГ ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» ОСОБА_1 був ознайомлений зі службовими посвідченнями перевіряючих, з направленнями на проведення перевірки, що підтверджується його особистим підписом.

Крім того, начальником Сєвєродонецького ЛВУМГ ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» було отримано копію наказу про проведення фактичної перевірки.

За результатами проведеної перевірки Головним управлінням ДПС у Луганській області складено акт, зареєстрований 09.09.2020 за № 508/12-32/32-01/42795490, відповідно до якого встановлено порушення СФГ «Оператор газотранспортної системи України» п.п. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 Податкового кодексу України - необладнання та/або відсутність реєстрації у Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівномірів -лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, встановлено порушення постанови Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 року №891 «Про затвердження порядку ведення Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників і рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі, передачі облікових даних з них електронними засобами зв`язку до контролюючих органів», встановлено порушення наказу Міністерства фінансів України від 27.11.2018 №944 «Про затвердження формату даних, структури та форм електронних документів для наповнення Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників і рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі.

Зазначений акт вручено уповноваженій особі ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» Михайловій О.П., яка відмовилась від його підписання, про що було складено акт відмови від підписання акту фактичної перевірки від 09.09.2020 №539/12-32/32-01/42795490.

Внаслідок виявлених порушень Головним управлінням ДПС у м. Києві було прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.10.2020 №0007570902 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 140 000,00 грн.

Відносно правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 09.10.2020 № 0007570902, суд зазначає таке.

Згідно з підпунктом 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 ПК України акцизний склад - це спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів, а також приміщення, розташовані на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, навантаження-розвантаження, зберігання пального (крім скрапленого газу природного, бензолу, метанолу), за винятком приміщень для навантаження-розвантаження, зберігання пального виключно для потреб власного споживання пального розпорядником акцизного складу.

Згідно з підпунктом 14.1.224 пункту 14.1 статті 14 ПК України розпорядник акцизного складу - це суб`єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку, або який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, навантаження-розвантаження, зберігання пального (крім скрапленого газу природного, бензолу, метанолу), крім суб`єктів господарювання, які використовують приміщення, розташовані на митній території України, для навантаження-розвантаження, зберігання пального виключно для потреб власного споживання пального.

Згідно пункту 230.1. статті 230 ПК України акцизні склади та акцизні склади пересувні утворюються з метою підвищення ефективності роботи із запобігання та боротьби з незаконним виробництвом і обігом спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів, пального, посилення контролю за повнотою та своєчасністю надходження до бюджету акцизного податку.

Підпунктом 230.1.2 пункту 230.1. статті 230 ПК України встановлено, що акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі, а для скрапленого газу (пропану або суміші пропану з бутаном), інших газів, бутану, ізобутану за кодами згідно з УКТ ЗЕД 2711 12 11 00, 2711 12 19 00, 2711 12 91 00, 2711 12 93 00, 2711 12 94 00, 2711 12 97 00, 2711 13 10 00, 2711 13 30 00, 2711 13 91 00, 2711 13 97 00, 2711 14 00 00, 2711 19 00 00, 2901 10 00 10 - також можуть бути обладнані пристроями для вимірювання рівня або відсотка пального у резервуарі (далі - рівнемір-лічильник) на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.

Витратоміри-лічильники та резервуари повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, проведені відповідно до законодавства, а рівнеміри-лічильники повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, або калібрування, проведені відповідно до законодавства.

У разі відсутності позитивного результату повірки або оцінки відповідності, або калібрування витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників для цілей цього Кодексу акцизні склади, на яких вони розташовані, вважаються необладнаними витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.

Платники податку - розпорядники акцизних складів зобов`язані зареєструвати:

а) усі розташовані на акцизних складах резервуари, введені в експлуатацію, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники у розрізі акцизних складів - в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі;

б)усі акцизні склади - в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Один акцизний склад може бути зареєстрований виключно одним розпорядником акцизного складу. Один розпорядник акцизного складу може зареєструвати один і більше акцизних складів.

За змістом пункту 12 підрозділу 5 розділу XX «ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» Податкового кодексу України розпорядники акцизних складів відповідно до вимог цього Кодексу зобов`язані обладнати акцизні склади витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками та зареєструвати їх в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі в строки, зокрема, акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів, - не пізніше 1 січня 2020 року.

Пунктом 18 підрозділу 5 розділу XX «ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» ПК України було встановлено, що норми п. 128-1 ст. 128-1 ПК України застосовуються до розпорядників акцизних складів, на яких розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів (крім розпорядника акцизного складу, який до 1 липня 2019 року не підпадав під визначення платника податку відповідно до п.212.1 ст.212 цього Кодексу) з 1 січня 2020 року.

Разом з тим, Законом України від 18.12.2019 №391-IX «Про внесення змін до ПК України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування акцизного податку» до пункту 18 підрозділу 5 розділу XX «ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» Податкового кодексу внесені зміни, а саме в абзаці четвертому слово "січня" замінити словом "квітня".

Відповідно до статті 128-1 Податкового кодексу необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, та/або витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі, а також необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників обсягу виробленого спирту етилового витратоміра-лічильника спирту етилового на місці отримання та відпуску спирту етилового, розташованого на акцизному складі, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 20000 гривень за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник, а також за кожне необладнане місце відпуску пального наливом з акцизного складу або за кожне місце отримання та відпуску спирту етилового, та/або незареєстрований витратомір-лічильник/витратомір-лічильник спирту етилового.

Таким чином, дійсно, у розпорядників акцизних складів на підставі указаних норм ПК України виник обов`язок обладнати акцизні склади, на території яких здійснюється господарська діяльність з відповідним підакцизним товаром - паливом витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками та зареєструвати їх у відповідному Єдиному державному реєстрі до 01.04.2020.

При цьому з 01.04.2020 відповідно до статті 128-1 ПК України за вказані вище порушення передбачена відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 20000 грн. за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник.

Судом встановлено, що відповідачем здійснено зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) дизельне паливо (код УКТ ЗЕД 2710194300), інші бензини (код УКТ ЗЕД 2710124512) в резервуарах у кількості 7 одиниць по 200 літрів без наявності зареєстрованих витратомірів - лічильників, рівнемірів - лічильників.

Посилання позивача на те, що резервуари для пального, що розташовані на акцизному складі за адресою: Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Федоренко, будинок 69 обліковуються у бухгалтерському обліку ТОВ «Оператор ГТС України» як тара і тарні матеріали та не введені в експлуатацію в порядку, передбаченому законодавством, оскільки не є основним засобом не відповідає дійсності з огляду на таке.

Згідно ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, тапального» від 19 грудня 1995 року №482/95-ВР суб`єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, копії зазначених документів не подають. Такі суб`єкти господарювання у заяві зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів та ємностей, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження.

Судом встановлено, що позивачем 30.03.2020 було подано заяву до ГУ ДПС у Луганській області на отримання ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) за адресою: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Федоренко, 69 та вказано загальну місткість резервуарів, що використовуються для зберігання пального у кількості 7 штук по 200 літрів кожен.

Крім того, на акцизному складі №1013816 за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Федоренко, 69 здійснювалась реалізація пального, про що свідчать акцизні накладні форми «П» від 29.02.2020 №3, від 30.04.2020 №34 в яких зазначено обсяг реалізації пального у розмірі 173,1 літра та заявки на поповнення (коригування) залишку пального від 02.03.2020 №39, від 12.03.2020 №1, від01.04.2020№33 загальним об`ємом 347,8 літрів.

Вищевикладене спростовує доводи позивача про те, що вказані резервуари не були введені в експлуатацію, оскільки реалізація значного об`єму паливно-мастильних матеріалів передбачає, в першу чергу, місце зберігання такого об`єму паливно-мастильних матеріалів.

Вказане свідчить про використання ТОВ «Оператор ГТС України» резервуарів у кількості 7 штук по 200 літрів, вказаних у заяві на отримання ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) від 30.03.2020 року.

Враховуючи невиконання позивачем обов`язку обладнати резервуари, які використовуються для здійснення операцій з обігу пального та його зберігання витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками, які зареєстровані в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі станом на 01.01.2020, та встановленим перевіркою фактом їх відсутності станом на 01.09.2020, ГУ ДПС у м. Києві, на думку суду,правомірно застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції за відповідне порушення податкового законодавства на підставі податкового повідомлення- рішення №0007570902 від 09.10.2020.

Таким чином, позовні вимоги є необґрунтованими.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, надав суду докази на підтвердження правомірності своїх дій.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав задоволення позовних вимог.

Зважаючи, що у задоволенні позову позивача відмовлено, а іншими учасниками справи судові витрати не понесені, судові витрати не підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, Головного управління Державної податкової служби у Луганській області про визнання протиправними та скасування наказу та податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Підстави для розподілу судових витрат - відсутні.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Перепелиця А.М.