Решение № 140196730, 30.09.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 року Справа № 757/59752/24-ц

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтович І.І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за скаргою Київської міської ради до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про скасування постанови, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

Київська міська рада звернулась до Печерського районного суду міста Києві зі скаргою до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про:

- скасування постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Лазаревої Альони про стягнення виконавчого збору від 28 жовтня 2024 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1;

- зобов`язання задовольнити клопотання про зупинення виконання постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України, ОСОБА_1 про стягнення виконавчого збору від 28 жовтня 2024 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.

В обґрунтування поданої скарги вказано, що у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на виконанні перебувало виконавче провадження № НОМЕР_1 з виконання виконавчого листа Печерського районного суду міста Києва від 10 грудня 2013 року № 2-237/10, про погашення заборгованості ПП «Лекс» перед публічним акціонерним товариством «Дочірній Банк Сбербанку Росії» за договором № 70-В/07 про відкриття кредитної лінії від 26 березня 2007 року в розмірі 12 031 800 доларів США, що складало 94 930 902,00 грн, звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 16 червня 2007 року, укладеним між ЗАТ «Банк НРБ» і ОСОБА_2 , на останньому квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 238, 5 кв.м, житловою площею 126, 8 кв.м, із встановленням початкової ціни предмету іпотеки для його реалізації - 2 371 000 доларів США та способу його реалізації - шляхом продажу з прилюдних торгів.

Постановою Верховного Суду України від 09 червня 2021 року № 757/14309/19 замінено боржника ОСОБА_2 на його правонаступника ОСОБА_3 у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, відкритому на виконання виконавчого листа Печерського районного суду міста Києва від 10 грудня 2013 року.

На виконання постанови Верховного Суду старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, ОСОБА_4 , 27 вересня 2021 року винесено постанову про заміну сторони виконавчого провадження, на підставі якої Київська міська рада у порядку ст. 1277 ЦК України стала співборжником у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, маючи грошовий обов`язок перед стягувачем у розмірі 1/2 частини квартири, як предмету іпотеки, що становить 1 185 500, 00 доларів США.

Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Лазаревої Альони від 28 жовтня 2024 року стягнуто з Київської міської ради виконавчий збір у розмірі 118 550, 00 доларів США у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.

Покликаючись на правові висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові № 2540/3203/18, Верховного Суду від 11.03.2020 № 808/3791/16, від 18.04.2018 № 761/11524/15-ц, зауважує, що обов`язковими умовами стягнення виконавчого збору є фактичне виконання виконавчого документа та вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень. Київська міська рада вказує, що державним виконавцем не було вчинено жодних дій, спрямованих на реалізацію предмета іпотеки та виконання рішення суду. Зазначає, що не були вжиті заходи примусу, що призвело до порушення прав територіальної громади м. Києва, яка в силу відумерлої спадщини зобов`язана була зареєструвати право власності на майно. Наполягає на відсутності у відповідача підстав для винесення спірної постанови щодо стягнення виконавчого збору.

24 грудня 2024 року ухвалою Печерського районного суду м. Києва скаргу повернуто скаржнику без розгляду.

18 березня 2025 року постановою Київського апеляційного суду, ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 24 грудня 2024 року скасовано, направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 22 жовтня 2025 року скаргу на дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 задоволено, скасовано постанову про стягнення виконавчого збору від 28 листопада 2024 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.

Постановою Київського апеляційного суду від 04 березня 2026 року апеляційну скаргу представника Міністерства юстиції України задоволено частково, ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 22 жовтня 2025 року скасовано, провадження у справі за скаргою Київської міської ради на дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 закрито.

17 березня 2026 року до Київського апеляційного суду від представника Київської міської ради надійшла заява про направлення справи за належною юрисдикцією до Київського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 19 березня 2026 року заяву представника Київської міської ради про направлення справи за належною юрисдикцією до Київського окружного адміністративного суду задоволено. Справу № 757/59752/24-ц передано за встановленою юрисдикцією до Київського окружного адміністративного суду.

02 квітня 2026 року вказані матеріали адміністративного позову отримані Київським окружним адміністративним судом та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справа передана судді Войтович І.І.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.04.2026 відкрито провадження в адміністративній справі №757/59752/24-ц та призначено скаргу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні за участі сторін на 13 травня 2026 року о 13:00 год.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.04.2026 виправлено описку в ухвалі суду від 16.04.2026 у справі 757/59752/24-ц щодо зазначених в ухвалі суду від 16.04.2026 сторін у справі.

30.04.2026 відповідачем подано до суду відзив та докази.

У поданому відзиві відповідач вказує про те, що на виконанні у Відділі перебувало виконавче провадження № НОМЕР_1 з виконання виконавчого листа № 2-237/10 виданого 10.12.2013 Печерським районним судом міста Києва у справі № 2-237/10, яким для погашення заборгованості ПП «Лекс» перед ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» за договором № 70-В/07 про відкриття кредитної лінії від 26 березня 2007 року, що виникла станом на 16 серпня 2010 року, в сумі 12 031 800 доларів США (що складало 94 930 902 грн.) звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 16 червня 2007 року, укладеним між ЗАТ «Банк НРБ» та ОСОБА_2 , посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С. В., зареєстрованим за № з-2794, а саме - належну ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 238,5 кв. м., жилою площею 126,8 кв. м. з встановленням початкової ціни предмету іпотеки для його реалізації - 2 371 000 доларів США та способу його реалізації - шляхом продажу з прилюдних торгів.

У відповідності до діючого на час винесення постанови Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV державним виконавцем 03.02.2014 було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1. 18.07.2024, керуючись нормами чинного Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII, державним виконавцем винесена постанова про накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 238,5 кв.м., жилою площею 126,8 кв.м.

Відповідач вказує, що у процесі примусового виконання вимог виконавчого документа, державним виконавцем вчинялося ряд відповідних заходів, в тому числі було здійснено опис вищезазначеної квартири.

20.09.2024 від уповноваженої особи ФГ ВФО на ліквідацію І.В.Луньо Акціонерного товариства «Міжнародний резервний Банк» Банк», стягувача у виконавчому провадженні, надійшла заява про повернення виконавчого документа відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону №1404-VIII, у зв`язку з чим, керуючись нормами до п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону № 1404-VIII, 28.10.2024 державним виконавцем винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу.

Відповідач вказує, що згідно виконавчого документа встановлена початкова ціна предмету іпотеки для реалізації в розмірі 2 371 000 доларів США, та враховуючи обставини справи та керуючись нормами 3, 27, 40 Закону № 1404-VIII, 28.10.2024 державним виконавцем була винесена постанова про стягнення виконавчого збору з Київської міської ради в сумі 118 550,00 доларів США. Розмір виконавчого збору відповідає статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV у розмірі 10 відсотків від суми, зазначеної у виконавчому документі, а не від суми, яка не стягнута станом на час винесення постанови про стягнення виконавчого збору.

Відповідач вказуючи на положення ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV та враховуючи пункти 6, 7 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення», вважає, що виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом. Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності Законом № 1404-VIII, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

У задоволенні скарги просить суд відмовити.

Також, відповідачем подано клопотання про залишення скарги без розгляду з підстав наявності у суді такого самого спору, між тими самими сторонами та з тих же підстав, а також з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду із даним позовом.

Судове засідання призначене на 13.05.2026 о 13:00 знято з розгляду у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги у м. Києві.

Наступне судове засідання призначено на 26.05.2026 об 11:00 год., про що сторони у справі повідомлені належним чином.

26.05.2026, в судовому засіданні, за участі представника позивача Буханистого О.В., представника відповідача Молчан О.В., розглядаючи клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, з`ясувавши позиції учасників по справі та за відсутності заперечень, судом на місці ухвалено про завершення розгляду клопотання відповідача у порядку письмового провадження.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.06.2026 залишено без руху скаргу Київської міської ради до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про скасування постанови та зобов`язання вчинити дії, надано позивачу строк для усунення недоліків скарги протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали шляхом надання до суду клопотання (заяви) про поновлення строку звернення до адміністративного суду, вказавши поважні підстави його пропуску та додати докази на підтвердження їх існування, а також докази одержання спірної постанови про стягнення виконавчого збору від 28.11.2024.

05.06.2026 представником заявника подано до суду заяву про поновлення строку звернення до суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.06.2026 задоволено заяву позивача, визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено строк звернення з даним позовом; продовжено розгляд адміністративної справи за позовом Київської міської ради до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про скасування постанови, зобов`язання вчинити дії та призначено судове засідання на 17 червня 2026 року о 12:50 год.

17.06.2026, в судовому засіданні, за участі представника позивача Литвиненко Ю.А., представника відповідача Молчан О.В., встановивши позиції, доводи сторін, подані ними докази, суд, порадившись на місці, ухвалив завершити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується скарга, відзив, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

У відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на виконанні перебувало виконавче провадження № НОМЕР_1 з виконання виконавчого листа виданого Печерським районним судом міста Києва від 10.12.2013 № 2-237/10, про погашення заборгованості Приватного підприємства «Лекс» перед публічним акціонерним товариством «Дочірній Банк Сбербанку Росії» за договором № 70-В/07 про відкриття кредитної лінії від 26 березня 2007 року, що виникла станом на 16 серпня 2010 року, в сумі 12 031 800 доларів США (що складало 94930902,00 грн.) - звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 16 червня 2007 року, укладеним між Закритим акціонерним товариством «Банк НРБ» і ОСОБА_2 , посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В., та зареєстрованим за №з-2794, а саме - належну ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 238,5 кв.м, жилою площею 126,8 кв.м, з встановленням початкової ціни предмету іпотеки для його реалізації - 2 371 000 доларів США та способу його реалізації - шляхом продажу з прилюдних торгів.

03.02.2014, керуючись нормами ст.ст. 17, 19, 20, 25 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1.

Постановою Верховного Суду України від 09 червня 2021 року № 757/14309/19 ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 21 січня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 вересня 2020 року у частині відмови у задоволенні заяви Акціонерного товариства «Сбербанк» про заміну сторони виконавчого провадження НОМЕР_2 боржника ОСОБА_2 на ОСОБА_3 скасовано. Замінено боржника ОСОБА_2 на його правонаступника ОСОБА_3 у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, відкритому на виконання виконавчого листа, виданого Печерським районним судом міста Києва від 10 грудня 2013 року на виконання рішення Апеляційного суду міста Києва від 22 листопада 2012 року у справі № 2-237/2010.

На виконання вищезазначеної постанови Верховного суду старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, ОСОБА_4 , 27 вересня 2021 року винесено постанову про заміну сторони виконавчого провадження, на підставі якої Київська міська рада у порядку ст. 1277 ЦКУ стала співборжником у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, маючи грошовий обов`язок перед стягувачем у розмірі 1/ 2 частини квартири, як предмету іпотеки, що становить 1 185 500,00 доларів США.

18.07.2024, керуючись нормами ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII, державним виконавцем винесена постанова про накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 238,5 кв.м., жилою площею 126,8 кв.м.

06.08.2014, 29.10.2014 державним виконавцем складено акти про недопущення державного виконавця до квартири, здійснення перешкоди проведенню виконавчих дій.

Державним виконавцем винесено Подання про примусове проникнення № 14-0-35-310/5.449/5.

Постановою державного виконавця від 16.12.2014 керуючись ст.ст. 7, 11 Закону України «Про виконавче провадження» залучено працівників Печерського РУ ГУ МВС України у м. Києві для забезпечення громадського порядку при проведенні виконавчих дій.

18.12.2024 державним виконавцем складено акт опису й арешту майна.

03.02.2015 державним виконавцем здійснено запити щодо правовстановлюючих документів нерухомого майна.

30.09.2016 державним виконавцем винесено вимогу до Першої Київської державної нотаріальної контори щодо інформації про спадкоємців нерухомого майна.

22.12.2016 постановою державного виконавця, керуючись нормами п. 3 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» (смерть боржника).

22.05.2018 постановою державного керуючись ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» відновлено виконавче провадження (ухвала Печерського районного суду м. Києва від 28.09.2017 №757/64485/16-ц скасована).

12.04.2019 постановою державного виконавця, керуючись ч. 4 ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження» передано майно на зберігання іншому зберігачу.

08.02.2021 постановою державного виконавця, керуючись абз. 1 ч. 5 ст.15 Закону України «Про виконавче провадження» замінено боржника на Київську міську раду.

29.07.2021 постановою державного виконавця, керуючись абз. 1 ч. 5 ст.15 Закону України «Про виконавче провадження» замінено боржника на Київську міську раду і ОСОБА_3 .

20.09.2024 від уповноваженої особи ФГ ВФО на ліквідацію І.В.Луньо Акціонерного товариства «Міжнародний резервний Банк» Банк» - стягувача у виконавчому провадженні, надійшла заява про повернення виконавчого документа відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII.

28.10.2024 постановою державного виконавця, керуючись ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII, Інструкцією №512/5 стягнуто витрати виконавчого провадження.

28.10.2024 постановою державного виконавця, керуючись нормами п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII повернуто виконавчий документ стягувачу уповноваженій особі ФГВФО (ліквідація стягувача АТ «МРБ»).

28.10.2024 постановою державного виконавця, керуючись нормами ст.ст. 3, 27, 40 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII вказано про встановлення початкової ціни предмета іпотеки для реалізації 2 371 000 дол США, стягнуто виконавчий збір 118550,00 дол США.

Вважаючи протиправною постанову державного виконавця про стягнення виконавчого збору, позивач звернувся до суду із даним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зокрема, в силу частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; 5) обов`язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частина 3 статті 3 КАС України).

За частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 22 квітня 2021 року у справі № 826/15741/18, з метою безумовного дотримання конституційного принципу, визначеного у статті 129 Конституції України, в частині третій статті 2 та статті 9 КАС України закріплено, що до основних засад (принципів) адміністративного судочинства належить, зокрема, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Загалом принцип змагальності прийнято розглядати як основоположний компонент концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та ефективної участі.

Принцип змагальності судового провадження охоплює собою право особи, крім можливості подавати власні докази, знати про існування всіх представлених доказів та пояснень іншими учасниками справи, оскільки вони можуть вплинути на рішення суду, мати можливість знайомитись з матеріалами справи та робити з них копії, а також володіти відповідними знаннями (залучати професійного представника) та змогу коментувати представлені докази та пояснення у належній формі та у встановлений час.

Таким чином, принцип змагальності спільно з принципом рівності є одним з основних елементів поняття "право на справедливий суд", що гарантоване Конвенцією.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вказана норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

«На підставі» означає, що суб`єкт владних повноважень повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

«У межах повноважень» означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.

«У спосіб» означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Відповідно, адміністративний суд, здійснюючи судовий розгляд справи, перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність Конституції України, вищенаведеним закріпленим процесуальним законом критеріям із дотриманням принципів адміністративного судочинства.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VІІІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

У свою чергу відповідно до частини 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VІІІ надано право державному виконавцю при здійсненні виконавчого провадження з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ і організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні дані для проведення виконавчих дій, пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну, накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Згідно з частиною першою статті 13 Закону № 1404-VІІІ під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

За частиною третьою статті 40 Закону № 1404-VІІІ у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Частинами 1 та 2 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VІІІ передбачено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

За частини 5 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VІІІ виконавчий збір не стягується:

1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;

2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;

3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";

4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;

5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;

6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, яка підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" та Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності зазначеними законами.

Згідно частини 9 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VІІІ виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 17 частини першої статті 39 цього Закону. Виконавчий збір не стягується із сум податкового боргу (у тому числі штрафних санкцій та пені) та недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у разі їх списання згідно з пунктами 2-3, 2-4 та підпункту 26.2 пункту 26 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України та пунктом 9-15 розділу VIII Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Згідно наказу Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 затверджено Інструкцію з організації примусового виконання рішень, в пункті 8 розділу ІІІ визначено, що виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.

Відповідно до пункту 20 розділу ІІІ Інструкції №512/5 повернення виконавчого документа стягувачу здійснюється за наявності підстав та в порядку, визначеному в статті 37 Закону. У постанові про повернення виконавчого документа стягувачу обов`язково роз`яснюється порядок повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди.

У постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 Закону (пункт 22 розділу ІІІ Інструкції №512/5).

Як установлено судом, оскаржувана постанова про стягнення виконавчого збору від 28.10.2024 винесена державним виконавцем окремою постановою в межах виконавчого провадження НОМЕР_2 у відповідності до статей 27 та 40 Закону № 1404-VIII, як виконавчий документ, що підлягає примусовому виконанню, що не суперечить нормам діючого законодавства, оскільки діючий на час відкриття виконавчого провадження Закон № 606-XIV не регламентував обов`язку винесення постанови про стягнення виконавчого збору одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, така постанова підлягала винесенню за статтею 28 Закону № 606-XIV у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання.

За матеріалами виконавчого провадження НОМЕР_2 не встановлено та не вбачається стягнутої з боржника суми боргу.

В спірній постанові вказано про встановлення початкової ціни предмета іпотеки для реалізації 2 371 000 дол США.

Виконавчий збір визначено у розмірі 118550,00 дол США.

Суд зазначає, відповідно до частини другої статті 27 Закону №1404-VІІІ у редакції, яка була чинна до 28 серпня 2018 року, виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Між тим, Законом України від 03 липня 2018 року № 2475-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання», який набрав чинності 28 серпня 2018 року, у частині другій статті 27 Закону №1404-VIII слова «фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом» замінено словами «підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів».

Таким чином, відповідно до частини другої статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Тобто, редакція частини другої статті 27 Закону України №1404-VIII щодо стягнення виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом, діяла до 28 серпня 2018 року.

Поряд з цим, після 28 серпня 2018 року розмір виконавчого збору розраховується не від суми фактичного стягнення, а від суми, яка підлягає стягненню.

Відповідно до пунктів 6, 7 Розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404-VIII: рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження (пункт 6); виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону (пункт 7).

Зазначеною нормою Закону №1404-VІІІ вказано на порядок виконання та правового регулювання саме «виконавчих дій», а не «виконавчого провадження».

З урахуванням пункту 7 розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1404-VІІІ кожна окрема виконавча дія та відповідно прийнята постанова державного виконавця в межах виконавчого провадження має вчинятися (прийматися) на підставі того нормативно-правового акта під час дії якого вона була розпочата.

Тобто, за змістом наведених норм, положення Закону №606-XIV застосовуються не щодо всього виконавчого провадження, а лише щодо тих виконавчих дій, які в межах виконавчого провадження були розпочаті в період дії цього Закону, тому такі дії підлягають завершенню в порядку такого ж Закону. Кожна окрема виконавча дія, яка оформлюється, у тому числі, шляхом винесення відповідної постанови державного виконавця, повинна бути вчинена згідно того закону, в період дії якого вона розпочата.

Враховуючи предмет спору в даній справі слідує, що виконавче провадження НОМЕР_2 було відкрите під час дії Закону № 606-XIV та спірна постанова від 28.10.2024 винесена під час дії Закону №1404-VIII в редакції Закону № 2475-VIII.

До спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону №1404-VІІІ, який діяв на час винесення державним виконавцем оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору від 28.10.2024, та із урахуванням наведених змін в законодавстві, суд зазначає, що за змістом статті 27 Закону №1404-VІІІ виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Суд враховує у справі позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду викладену у постанові від 28.10.2020 у справі №640/21075/19, відповідно до якої, у разі відкриття виконавчого провадження під час дії статті 28 Закону №606 (якою було передбачено стягнення виконавчого збору, виходячи з суми, що підлягає стягненню), та повернення виконавчого документа стягувачу під час дії статті 27 Закону №1404-VІІІ після змін (якою також передбачено стягнення виконавчого збору, виходячи з суми, що підлягає стягненню), постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, є законною.

Така ж правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 11.08.2021 у справі №300/3260/20, у якій надано оцінку правовідносинам за подібних обставин: провадження у справі відкрито 03 жовтня 2016 року за нормами Закону №606-XIV, а спірна постанова про стягнення виконавчого збору прийнята 03 червня 2020 року за нормами Закону №1404-VIII - після повернення виконавчого листа стягувачу, при цьому стягнення заборгованості не відбулося, навіть частково. У справі №300/3260/20 Верховний Суд вказав на правильність стягнення виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню.

Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 09 грудня 2021 року у справі № 400/5321/20.

Суд не може погодитися з доводами позивача про те, що обов`язковими умовами для стягнення виконавчого збору, є фактичне виконання судового рішення та вжиття виконавцем заходів примусового виконання рішень, а саме стягнення самої суми коштів за виконавчим листом.

Суд вважає їх помилковими, застосовує висновки Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у постановах від 01.08.2024 у справі № 640/11506/21 та від 25.05.2023 у справі № 420/1233/19 та наголошує, що стягнення виконавчого збору не залежить від здійснення державним виконавцем виконавчих дій в межах відповідного виконавчого провадження. Натомість, навіть за відсутності заходів з примусового виконання після завершення виконавчого провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII, у державного виконавця наявний обов`язок винести постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 10 % від суми стягнення за виконавчим документом.

Застосовуючи висновки Верховного Суду викладені в постанові від 28.04.2020 у справі №480/3452/19 суд наголошує, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.

Відтак, дії державного виконавця щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору та про відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом є правомірними в силу норм діючого законодавства, оскільки такі дії вчиненні виконавцем у відповідності до вимог Закону №1404-VIII та Інструкції № 512/5.

Щодо посилань позивача на висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2020 у справі № 2540/3203/18, суд зазначає, що Великою Палатою Верховного Суду у вказаній справі застосовано норми Закону України «Про виконавче провадження», які передбачали стягнення виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, тобто до внесення змін Законом №2475-VIII.

Такі відмінності в фактичних обставинах справи виключають можливість врахування висновків Великої Палати Верховного Суду у справі, що розглядається.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що державним виконавцем прийнято оскаржувану постанову від 28.10.2024 про стягнення виконавчого збору з дотриманням вимог Закону №1404-VІІІ, адже стягнення виконавчого збору є одним із обов`язкових заходів, які належить вчинити державному виконавцю у рамках виконавчого провадження.

Оскільки оскаржувана постанова від 28.10.2024 про стягнення виконавчого збору є правомірною, суд не вбачає підстав для вирішення заявлені наступні вимоги позивача.

Згідно частини 2 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Суд вказує, що застосована позивачем форма звернення до суду за захистом порушених прав та інтересів у вигляді скарги, не є перешкодою для звернення до суду із даним позовом враховуючи предмет оскарження та право на оскарження до суду дій та постанови виконавця визначеного частиною 2 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII.

Відповідно до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частин першої та другої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За статтею 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 74 КАС України).

Відповідно до статті 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування та питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (абзац другий частина друга статті 77 КАС України).

Згідно частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до п.30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що ключові аргументи позивача та відповідача отримали достатню оцінку.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню.

Підстави розподілу витрат у справі у суду відсутні.

Керуючись статтями 2, 5, 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

в и р і ш и в:

В задоволенні скарги Київської міської ради відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення (підписання).

Суддя Войтович І. І.