Решение № 140196692, 30.09.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 року Київ справа №320/4171/26

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.

Просив суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо припинення нарахування та виплати з 01.07.2025 пільг на оплату житлово-комунальних послуг відповідно до пункту 11 статті 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 з 01.07.2025 гарантованих державою компенсацій та пільг, передбачених пунктом 11 статті 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорії I, та проводити відповідні виплати без застосування Постанови Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2024 №1553 «Про внесення зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 4 червня 2015 №389».

Ухвалою суду від 30.01.2026 у справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

У якості підстави позову зазначив, що з 01.07.2025 має право на пільги з оплати житлово-комунальних послуг відповідно до пункту 11 статті 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», проте відповідач безпідставно обмежив у реалізації вказаного права.

Відповідач надіслав до суду відзив на позовну заяву, змістом якого заперечно проти задоволення позовних вимог. Вказав, що після здійснення обрахування середньомісячного сукупного доходу сім`ї відповідно до Постанови №389 з`ясувалось, що право на користування пільговою знижкою у позивача з 01.05.2025 відсутнє, у зв`язку з тим, що дохід перевищує соціальну податкову пільгу, встановлену на 2025 рік (4240,00 грн).

Розглянувши подані документи та матеріали, з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Київській області.

Позивач є ліквідатором аварії на ЧАЕС у 1986 році категорії 1, має другу групу інвалідності, що підтверджується посвідченням потерпілого від Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_1 від 27.12.2019 та пенсійним посвідченням № НОМЕР_2 , виданим 24.03.2005.

З травня 2025 року позивачу припиненр нарахування пільг на оплату житлово-комунальних послуг на підставі пункту 11 частини першої статті 20 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

04.12.2025 позивач звернувся до ГУ ПФУ у Київській області із заявою про надання роз`яснення про причини припинення надання зазначених пільг.

Листом від 18.12.2025 надано відповідь-роз`яснення, що за даними підсистеми «Призначення та виплата деяких соціальних виплат» позивач перебуває на обліку у Головному управлінні як «особа, яка постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС 1 категорії». При визначенні права на отримання ним пільги на оплату житлово-комунальних послуг з травня 2025 року Головне управління керується пунктом 1.1 постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 № 389 «Про затвердження Порядку надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім`ї». Зокрема, зазначено, що з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу, розрахованого за період з 01.10.2024 до 31.03.2025, підстави для нарахування пільги відсутні.

Не погоджуючись із позицією відповідача, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить із такого.

За нормами статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, є Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-XII (Закон №796-XII).

Відповідно до статті 1 Закону №796-XII цей Закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв`язання пов`язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.

Зі змісту статті 19 Закону №796-XII вбачається, що соціальний захист громадян полягає у відшкодуванні шкоди, завданої їх життю, здоров`ю і майну внаслідок радіоактивного забруднення, та реалізується шляхом надання відповідних компенсацій та пільг усім громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до встановлених цим Законом категорій.

Конституційний Суд України у рішення від 17.07.2018 №6-р/2018 зазначив, що необхідність забезпечення належного рівня соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, зумовлена обмеженнями, ризиками, втратами, яких зазнали вони та члени їх сімей. В ухваленому на виконання статті 16 Конституції України Законі України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено додаткові гарантії соціального захисту для вказаних осіб - комплекс заходів у вигляді пільг, компенсацій і гарантій. Фактично ці заходи є компенсацією особам, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, за втрачене здоров`я, моральні і фізичні страждання, обмеження в реалізації своїх здібностей та можливостей забезпечити собі гідний життєвий рівень, а також основним засобом реалізації державою конституційного обов`язку щодо забезпечення соціального захисту таких осіб.

Таким чином, встановлення у законах України пільг, компенсацій та гарантій громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, обумовлено виконанням державою свого конституційного обов`язку, щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи та збереження генофонду Українського народу. Такі пільги, компенсації та гарантії є особливою формою відшкодування завданої шкоди саме вказаній категорії громадян - громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Згідно із пунктом 11 статті 20 Закону №796-XII особам, віднесеним до категорії 1 (пункт 1 статті 14) надаються гарантовані державою компенсації та пільги, зокрема, 50-процентна знижка плати за користування житлом (квартирної плати, плати за управління багатоквартирними будинками), комунальними послугами (газ, електрична і теплова енергія, водопостачання, водовідведення та інші послуги) у межах середніх норм споживання, передбачених законом, телефоном (абонентна плата, оплата послуг електрозв`язку за місцеві телефонні розмови з квартирних телефонів при посекундному обліку їх тривалості).

Отже, надання пільги у вигляді 50-процентної знижка плати за користування житлом (квартирної плати, плати за управління багатоквартирними будинками), комунальними послугами (газ, електрична і теплова енергія, водопостачання, водовідведення та інші послуги) пов`язано виключно із наявністю у особи відповідного статусу, передбаченого Законом №796-XII, без будь-яких додаткових обмежень чи умов.

У свою чергу, положеннями пункту 7 Прикінцевих положень Закону від 19.11.2024 №4059-IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено, що у 2025 році за умови, що розмір середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, надаються пільги, передбачені, зокрема, пунктом 11 частини першої та частинами другою і третьою статті 20, пунктом 1 частини першої та частинами другою і третьою статті 21, частиною третьою статті 22 в частині пільг, передбачених пунктом 11 частини першої статті 20, і пунктом 14 частини першої статті 22 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 13, ст. 178 із наступними змінами).

Також, постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 2015 р. № 389, яку доповнено пунктом 1-1 згідно з Постановою КМУ № 1553 від 31.12.2024, визначено установити, що у 2025 році:

1) пільги, передбачені абзацом п`ятим частини п`ятої статті 6 Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» (реабілітованим особам, які стали особами з інвалідністю внаслідок репресій або є пенсіонерами), пунктом 11 частини першої та частинами другою і третьою статті 20, пунктом 1 частини першої та частинами другою і третьою статті 21, частиною третьою статті 22 в частині пільг, передбачених пунктом 11 частини першої статті 20, і пунктом 14 частини першої статті 22 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорії 1; особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорії 2; дружинам (чоловікам) померлих громадян, смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою або опікунам (на час опікунства) дітей померлих; дружинам (чоловікам), якщо та (той) не одружилися вдруге, померлих громадян, смерть яких пов`язана з участю у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт), абзацами першим і другим пункту 5 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (звільненим з військової служби особам, які стали особами з інвалідністю під час проходження військової служби; батькам і членам сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби), пунктом 6 частини першої статті 6, статтею 7 в частині пільг, передбачених пунктом 6 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» (ветеранам військової служби, органів внутрішніх справ, Національної поліції, податкової міліції, Бюро економічної безпеки, державної пожежної охорони, Державної кримінально-виконавчої служби, служби цивільного захисту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації; вдовам (вдівцям) померлих (загиблих) ветеранів військової служби, органів внутрішніх справ, Національної поліції, податкової міліції, Бюро економічної безпеки, державної пожежної охорони, Державної кримінально-виконавчої служби, служби цивільного захисту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації), пунктами 4-6 частини першої статей 6-1 і 6-2 Закону України Про жертви нацистських переслідувань (колишнім неповнолітнім (яким на момент ув`язнення не виповнилося 18 років) в`язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, створених фашистською Німеччиною та її союзниками в період Другої світової війни, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків; колишнім малолітнім (яким на момент ув`язнення не виповнилося 14 років) в`язням концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання, визнаним особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин), абзацом третім частини десятої статті 6 Закону України «Про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою» (депортованим особам, які досягли пенсійного віку або є особами з інвалідністю), надаються за умови, що розмір середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу відповідно до Порядку, затвердженого цією постановою;

2) положення підпункту 1 цього пункту застосовується: з 1 січня 2025 р. - для осіб, які звернулися за наданням пільг починаючи з 1 січня 2025 р.; після закінчення опалювального сезону 2024/25 року - для осіб, які отримували пільги у період до 31 грудня 2024 р. включно.

У спірному випадку правомірність відмови позивачу у наданні пільг пенсійним органом обґрунтована положеннями постанови КМУ від 04 червня 2015 року №389.

Суд враховує, що Закон про Державний бюджет України - закон, який затверджує Державний бюджет України та містить положення щодо забезпечення його виконання протягом бюджетного періоду (пункт 24 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України).

Коли існує колізія положень двох нормативно-правових актів рівня закону, подолати її можливо, застосувавши загальний принцип права «спеціальний закон скасовує дію загального закону» (lex specialis derogat generali). Такий підхід використовується у випадку конкуренції норм: коли на врегулювання суспільних відносин претендують загальні та спеціальні норми права.

За таким правовим підходом, при конкуренції норм, необхідно застосовувати правило пріоритетності норм спеціального закону (lex specialis), тобто Закону №796-XII, а положення Закону № 4059-IX вважати загальними нормами (lex generalis).

У силу положень частини третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Разом із тим, Закон №796-XII не ставить у залежність надання пільг від середньомісячного доходу сім`ї пільговика в розрахунку на одну особу, а отже Закон №796-XII і постанова Кабінету Міністрів України від 04 червня 2015 р. № 389 визначають різні підходи надання пільг, що встановлені Законом №796-XII.

Таким чином, керуючись приписами частини третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України та Закону №796-XII, застосовуючи правовий акт, який має вищу юридичну силу, суд робить висновок про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови позивачу у призначенні пільги на оплату житлово-комунальних послуг відповідно до Закону №796-XII.

За змістом частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За наведеного, позовні вимоги підлягають задоволенню.

При цьому суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати пільги на оплату житлово-комунальних послуг позивачу за спірний період, а також зобов`язати пенсійний орган нарахувати та виплатити, починаючи з 01.07.2025, позивачу пільгу на оплату житлово-комунальних послуг на підставі пункту 11 частини першої статті 20 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»

За змістом частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За правилами частини другої цієї ж статті 77 в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 пільги на оплату житлово-комунальних послуг на підставі пункту 11 частини першої статті 20 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01.07.2025.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ: 22933548; місцезнаходження: 08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, 10) нарахувати та виплатити, починаючи з 01.07.2025, ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) пільгу на оплату житлово-комунальних послуг на підставі пункту 11 частини першої статті 20 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Скрипка І.М.