Решение № 140196401, 29.09.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2026 року № 320/9961/26

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області №104250020693 від 10.12.2025 про відмову у призначенні пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити ОСОБА_1 , пенсію за віком відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з моменту звернення із заявою про призначення пенсії за віком, тобто з 03.12.2025.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Рокитнянським РВ ГУ МВС України в Київській області, 07.08.1996.

Київською обласною державною адміністрацією було видано позивачу посвідчення громадянина, який постійно проживає або постійно працює у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення у 1986 (категорії №3) серії НОМЕР_2 , 05.05.1996.

Відповідно до архівної довідки Національного університету біоресурсів і природокористування України від 15.11.2024 №363, ОСОБА_1 зарахований згідно наказу №76 "СК" від 18.08.1986 на підставі рішення приймальної комісії на перший курс стаціонарного навчання факультету механізації сільськогосподарства в Українській ордена Трудового Червоного Прапора сільськогосподарської академії. З 05.07.1986 згідно наказу №58 "СК" від 04.07.1988 надано академічну відпустку, у зв`язку з призовом до лав радянської армії. З 28.08.1989 згідно наказу №96 - "СК" від 01.09.1989 ОСОБА_1 повернувся з академічної відпустки та приступив після служби в радянській армії та приступив до занять на другому курсі факультету механізації сільськогосподарства, денна форма навчання. З 29.07.1992 відрахований, у зв`язку із закінченням навчання.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області, відповідно до екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань, було прийнято рішення №104250020693 від 10.12.2025, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком із застосуванням норм ст. 55 Закону №796, у зв`язку з відсутністю необхідного періоду проживання (роботи) в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 - 3 роки.

У вказаному рішенні відповідач зазначив, що потерпілим від Чорнобильської катастрофи, які постійно проживали або проживають чи постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років пенсії надають із зменшенням пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV на 3 роки та додатково на 1 рік за два роки проживання, роботи, але не більше 6 років.

Вік заявника становить 56 років 1 місяць 19 днів. Страховий стаж заявника складає - 34 роки 4 місяці 6 днів. До страхового стажу зараховано всі періоди.

Відповідно до наданих документів період проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 - 9 місяців 15 днів, всього - 4 роки 4 місяці 27 днів.

До періоду проживання у зоні гарантованого добровільного відселення відповідно до довідки №1040/02-37 від 28.11.2025 не зараховано періоди навчання в Києві з 01.09.1986 по 04.07.1988, з 28.08.1989 по 28.07.1992.

Не погоджуючись з рішенням відповідача, позивач звернулась до суду з цим позовом, з приводу чого суд зазначає таке.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.

Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом Української РСР "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.

Статтею 55 Закону №796-XII визначено умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення. Відповідно до частини 1 статті 55 Закону №796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-ІV за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Абзацом 5 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796-XII передбачено, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку на 3 роки та додатково на 1 рік за 2 роки проживання або роботи, але не більше 6 років. При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Частиною 3 статті 55 Закону №796-XII прямо передбачено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону №1058-ІV і цього Закону. Згідно з п.13 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV, у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до законів України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. Порядок фінансування цих пенсій встановлюється відповідними законами.

Аналіз вказаних правових норм свідчить на користь того, що призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, провадиться за нормами Закону №1058-ІV і з урахуванням додаткових пільг, встановлених Законом №796-XII. Зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи. Обов`язковою умовою наявності в особи права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІІ є факт постійного проживання та (або) роботи такої особи до 01 січня 1993 року (у зоні гарантованого добровільного відселення - протягом трьох років). Виходячи із змісту правовідносин, які регулюються Законом №796-ХІІ, обов`язковий період проживання та роботи починає свій перебіг від дати аварії на Чорнобильській АЕС, тобто з 26 квітня 1986 року.

Отже, період проживання та/або праці потерпілої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років станом на 01 січня 1993 року необхідно обраховувати з 26 квітня 1986 року по 01 січня 1993 року.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 19.09.2024 у справі №460/23707/22.

Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058-ІV, затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1, далі - Порядок №22-1).

Пунктом 4.7 розділу ІV Порядку №22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Згідно з абзацом 9 підпункту 5 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1 документами, які засвідчують особливий статус особи є, зокрема, посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи (за наявності)) та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).

Статтею 14 Закону №796-XII визначено категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, для встановлення пільг і компенсацій. До них, зокрема, належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - категорія 3.

Відповідно до частина 3 статті 65 Закону №796-XII документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до статті 15 Закону №796-XII довідка про період проживання, роботи на цих територіях, є підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях.

Видача посвідчень проводиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій. Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Як зазначалось судом раніше, Київською обласною державною адміністрацією було видано позивачу посвідчення громадянина, який постійно проживає або постійно працює у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення у 1986 (категорії №3) серії НОМЕР_2 , що надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ.

Суд зазначає, що наявність посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи підтверджує факт його проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року не менше трьох років та надає право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ, оскільки наявність такого посвідчення не є безумовною і єдиною підставою для призначення пенсії на підставі положень статті 55 Закону №796-XII та вагомим у цьому випадку є встановлений факт фізичного перебування особи на території радіоактивного забруднення у зв`язку з постійним проживанням або роботою на цій території.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.11.2024 у справі №460/19947/23 та від 18.03.2025 у справі № 460/27065/23.

Верховний Суд у постановах від 19.09.2019 у справі №556/1172/17, від 11.03.2024 у справі №500/2422/23, від 19.09.2024 у справі №460/23707/22, від 02.10.2024 у справі №500/551/23, від 11 .11.2024 у справі №460/19947/23 дійшов до висновків про те, що виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов`язує із фактом фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення у зв`язку з постійним проживанням або у зв`язку з роботою в такій місцевості. При цьому зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.

Підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку згідно з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області №104250020693 від 10.12.2025 є відсутність необхідного періоду проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року, а саме не менше трьох років.

З огляд на оскаржуване рішення до періоду проживання в зоні гарантованого добровільного відселення не зараховано згідно з довідкою від 28.11.2025 №1040/02-37 періоди навчання у Києві з 01.09.1986 по 04.07.1988 та з 28.08.1989 по 28.07.1992.

Відповідно до довідки Рокитнянської селищної ради Старостинського округу №6 від 28.11.2025 №1040/02-37, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був зареєстрований та проживав в АДРЕСА_1 , з дня аварії на ЧАЕС, з 26.04.1986 по 08.07.1988, з 19.08.1989 по 01.07.1990, з 01.08.1992 по 12.08.1996.

Відповідно до архівної довідки Національного університету біоресурсів і природокористування України від 15.11.2024 №363, ОСОБА_1 зарахований згідно наказу №76 "СК" від 18.08.1986 на підставі рішення приймальної комісії на перший курс стаціонарного навчання факультету механізації сільського господарства в Українській ордена Трудового Червоного Прапора сільськогосподарської академії. З 05.07.1986 згідно наказу №58 "СК" від 04.07.1988 надано академічну відпустку, у зв`язку з призовом до лав радянської армії. З 28.08.1989 згідно наказу №96 - "СК" від 01.09.1989 ОСОБА_1 повернувся з академічної відпустки та приступив після служби в радянській армії та приступив до занять на другому курсі факультету механізації сільського господарств, денна форма навчання. З 29.07.1992 відрахований, у зв`язку із закінченням навчання.

Суд зазначає, що на момент початку навчання 01.09.1986 року, так і у період навчання позивача в Українській ордена Трудового Червоного Прапора сільськогосподарської академії, ним не змінювалось місце реєстрації у с. Синява, про що свідчить відсутність відмітки про зняття з місця реєстрації у довідці про період проживання на території, яка згідно Постанови КМУ №106 від 23.07.1991, яка віднесена до зони гарантованого добровільного відселення.

Окрім того, документи щодо місця навчання позивача в іншому населеному пункті не можуть спростувати факту постійного проживання особи у зоні гарантованого добровільного відселення, що підтверджено довідкою органу місцевого самоврядування та відповідним посвідченням позивача.

Факт навчання в навчальному закладі, який зареєстрований або знаходиться у іншому місці, ніж місце проживання особи, сам по собі не виключає можливості постійного фактичного проживання такої особи у зоні посиленого радіоекологічного контролю, враховуючи не спростовану відповідачем будь-якими доказами можливість щоденного або періодичного доїзду особи з місця свого постійного проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю до фактичного місця проходження навчання поза населеним пунктом проживання і у зворотному напрямку.

Суд вказує, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази постійного проживання позивача на території м. Києва у відповідний період навчання.

Отже, відповідачем до періоду проживання у зоні гарантованого добровільного відселення протиправно не зараховано періоди навчання з 01.09.1986 по 04.07.1988 та з 28.08.1989 по 28.07.1992.

Враховуючи вище викладене, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 10.12.2025 №104250020693 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

При цьому, ефективним захистом прав позивача є зобов`язання зарахувати позивачу до періоду проживання у зоні гарантованого добровільного відселення періоди навчання з 01.09.1986 по 04.07.1988 та з 28.08.1989 по 28.07.1992.

Щодо позовної вимоги в частині зобов`язання відповідача призначити пенсію, суд зазначає наступне.

Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи №(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Призначення та виплата пенсії є дискреційними повноваженнями пенсійного органу.

Зважаючи на встановлені обставини справи, норми чинного законодавства, з метою правильного та ефективного способу захисту порушеного права суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком.

Таким чином, позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Враховуючи задоволення позову, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору, підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 10.12.2025 №104250020693 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язання зарахувати ОСОБА_1 до періоду проживання у зоні гарантованого добровільного відселення періоди навчання з 01.09.1986 по 04.07.1988 та з 28.08.1989 по 28.07.1992.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір у розмірі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна грн 20 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (ЄДРПОУ 21108013).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Василенко Г.Ю.