Решение № 140195607, 30.09.2026, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року м. Житомир справа № 240/2488/26

категорія 111060000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Романченка Є.Ю., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення,

встановив:

Позивач подала позов Головного управління ДПС у Житомирській області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДПС у Житомирській області №00023984/24-03 від 21 жовтня 2025 року;

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-139370-0630 від 02 грудня 2025 року.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що фізична особа-підприємець, яка є одночасно особою з інвалідністю І групи і не надавала згоди для добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, звільнена від сплати за себе єдиного внеску, тому з неї не може стягуватися пеня чи штраф.

Ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

Представником відповідача подано до суду відзив на адміністративний позов, в якому просила у задоволенні позову відмовити повністю, зазначено, що за даними ІКС «Податковий блок» ОСОБА_1 , подано декларацію за 2024 рік з Додатком ЄСВ 1 (тип звітна) від 04.02.2025 за реєстраційним номером 9423085829, яка перебуває в статусі «Звіт оброблено ПФУ, перевірений, пройдено камеральну перевірку» і вважається чинною. Згідно додатку ЄСВ 1 декларації, платником самостійно визначено зобов`язання зі сплати єдиного внеску за червень грудень 2024 року на загальну суму 12320,00 грн, яке не було сплачено. Отже, за даними ІКП 71040000, що ведеться за позивачем, в період з 19.02.2025 по 14.04.2025 обліковувалась недоїмка в розмірі 12320,00 грн, у зв`язку з чим ГУ ДПС винесено рішення від 21.10.2025 №00023984/24-03 на загальну суму 3129,28 грн, яке було направлено засобами поштового зв`язку, та отримано платником особисто.

Враховуючи виникнення заборгованості позивача по сплаті єдиного внеску та відповідно до положень ст. 59 ПКУ контролюючим органом було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-139370-0630 від 02.12.2025, яку також належним чином було направлено та отримано позивачем.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд зазначає таке.

Суд встановив, позивач є фізичною особою-підприємцем, а також особою з інвалідністю І групи довічно.

04.04.2025 року позивачем засобами електронного зв`язку було подано до ГУ ДПС у Житомирській області, Коростенська ДПІ звітну податкову декларацію платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за 2024 рік.

У розділі VII якої (код рядка 21) зазначена сума єдиного внеску, яка підлягає сплаті на не бюджетні рахунки, за даними звітного (податкового) періоду в розмірі 12320,00 грн.

У зв`язку з виявленою помилкою у вказаній декларації позивач 13.04.2025 подала уточнюючу податкову декларацію платника єдиного податку фізичної особи-підприємця, у розділі VII якої (код рядка 21) не зазначена сума єдиного внеску, яка підлягає сплаті на не бюджетні рахунки, за даними звітного (податкового) періоду, оскільки вона звільнена від сплати такої.

За в період з 19.02.2025 по 14.04.2025 обліковувалась недоїмка в розмірі 12320,00 грн, у зв`язку з чим ГУ ДПС винесено рішення від 21.10.2025 №00023984/24-03 на загальну суму 3129,28 грн, яке було направлено засобами поштового зв`язку, та отримано платником особисто.

Враховуючи виникнення заборгованості позивача по сплаті єдиного внеску та відповідно до положень ст. 59 ПКУ контролюючим органом було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-139370-0630 від 02.12.2025, яку було направлено та отримано позивачем.

Позивач вважає рішення про застосування штрафних санкцій та пені і вимогу про сплату боргу протиправними, а тому звернулась в суд з цим позовом.

Під час вирішення спору по суті суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування № 2464-VI від 08.07.2010 (далі Закон № 2464-VI).

Відповідно до пункту другого частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з пунктом 4 статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (крім електронних резидентів (е-резидентів).

Частиною 4 статті 4 Закону № 2464-VI визначено, що особи, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або за вислугу років, або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до статті 6 Закону № 2464-VI що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток). У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Аналіз вказаних положень дає підстави для висновку, що оскільки позивачка є фізичною особою-підприємцем, що обрала спрощену систему оподаткування та особою з інвалідністю ІІ групи, то позивачка звільняється від сплати за себе єдиного внеску і може бути платником єдиного внеску виключно за умови її добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини одинадцятої статті 9 Закону № 2464-VI у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом.

В свою чергу, за правилами частини десятої статті 25 Закону № 2464-VI на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу, а згідно з пунктом 2 частини одинадцятої цієї статті, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску податковий орган застосовує до платника єдиного внеску штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

За правилами частини десятої статті 9 Закону № 2464-VI днем сплати єдиного внеску вважається:

1) у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки податкового органу - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок податкового органу;

2) у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі;

3) у разі сплати єдиного внеску в іноземній валюті - день надходження коштів на відповідні рахунки податкових органів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

З аналізу вищенаведених положень суд висновує, що недоїмка по єдиному внеску може бути погашена лише грошовими коштами, а відтак юридичним фактом, який породжує обов`язок платника ЄСВ сплатити штраф, передбачений пунктом 2 частини одинадцятої статті 25 Закону № 2464-VI є факт сплати ним недоїмки з ЄСВ.

Суд звертає увагу, що Закон № 2464-VI не передбачає покарання платника за самостійне зменшення раніше помилково задекларованої суми єдиного внеску, шляхом подання уточнюючого звіту. Подання такого звіту не свідчить про погашення боргу для цілей нарахування штрафу та пені, тобто об`єкт застосування штрафу та пені у таких правовідносинах відсутній.

Суд зауважує, що в спірному випадку помилка при зазначенні суми єдиного внеску, яка підлягає сплаті на не бюджетні рахунки, яка в подальшому виправлена позивачем, не може слугувати підставою для застосування до неї штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасне перерахування ЄСВ.

З урахуванням зазначеного, суд доходить висновку, що рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені і вимога про сплату боргу є протиправними.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов слід задовольнити.

Зважаючи на те, що позивач звільнена від сплати судового збору відповідно до Закону України "Про судовий збір" та не надала доказів понесення інших судових витрат, то підстави для їх розподілу відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 44096781) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДПС у Житомирській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне нарахування) єдиного внеску №00023984/24-03 від 21 жовтня 2025 року.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-139370-0630 від 02 грудня 2025 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Є.Ю. Романченко

30.09.26